Про Хутора і F-Drones
Пропоную спершу поговорити про твій бекграунд. Що ти робив до повномасштабного вторгнення і до того, як прийшов на посаду у F-Drones?
Я лікар-стоматолог з нахилом до щелепно-лицевої хірургії. До повномасштабного вторгнення мав різні професії, але всі в полі медицини.
З початком повномасштабного пішов служити. Службу проходив у спецпідрозділі батальйону ТОР при патрульній поліції. Ми були зведеним загоном і брали участь у різних операціях: Буча, зачистка Київської області, Харківська операція, Миколаїв, Херсон.
Тоді ми на базі підрозділу почали розбудовувати ударні комплекси різного масштабу. Спершу це були великі агродрони, які ми модифікували для скидів. Це була Миколаївська операція. А вже в Херсоні працювали перші наші FPV-дрони.
Як розвивалися події після служби?
Демобілізувався — у контракті патрульної поліції така можливість є. Далі була діяльність технічного директора Армії дронів при Мінцифрі: відкривали навчальний центр для пілотів і писали нормативку, яка спрощувала постановку безпілотних засобів на озброєння.
Перші вироби F-Drones я бачив саме тоді, в Армії дронів: ми роздавали їх підрозділам у рамках волонтерського проєкту. Пам’ятаю, як відправляли фури з цими дронами в Запорізьку область.
Коли проєкт Армії дронів почав переформатування, отримав пропозицію приєднатися до команди F-Drones і невдовзі почав відповідати за розвиток компанія як СЕО.
Який зараз портфель продуктів у F-Drones, крім F-10?
Лінійка широка. Від невеликих квадрокоптерів — наш добре відомий F7: за підсумками 2025 року в системі «Дельта» його визнали одним з кращих засобів за кількістю уражень живої сили, легкої та броньованої техніки. Доволі популярна модель F11 BORYS, яка тягне до 3 кг у радіоверсії та з оптоволокном.
Важчі платформи — гексакоптери F10 HEXA та F13 HEXA, які також можуть бути переобладнані, як і бомбери. Розумний дрон-ретранслятор зі старлінком F18. Далі перехоплювач Litavr, який щодня нищить ворожі «шахеди», у тому числі реактивні.
До речі, ми підготувати реліз оновленої моделі перехоплювача LITAVR+, завдання якого полювати на реактивні «шахеди».
Розкрий трохи більше інформації про цей виріб. Адже боротьба з реактивними «шахедами», так само як і з балістикою, хвилює зараз українців чи не найбільше.
LITAVR+ — це посилена версія нашого основного перехоплювача, він розвиває швидкість 400 км/год і навіть трохи більше. Як і раніше, багато корисних фішок: власний софт, спеціальна система навігації (без GPS), система донаведення на ціль (last mile, коли місію можна завершити без втручання пілота). І, звичайно, технологія дистанційного керування, коли пілот управляє дроном фактично з будь-якої точки світу.
Він уже пройшов бойові випробування?
LITAVR+ уже пройшов заводські випробування, зараз на бойових — є результативні застосування: збиття реактивних «шахедів» з відповідними відеозвітами.
Якщо говорити далі про продуктову лінійку, ще з новинок F-Capitan — ударний комплекс літакового типу класу мідлстрайк: 10 кг бойового навантаження на дистанції до 100 км. Знищення ворожої логістики й коридорів постачання — величезний запит армії, і цей засіб військові вже активно застосовують.
Читайте такожF-Drones представила дрон F-CAPTAIN класу мідлстрайк. Які його характеристики
Ще низка виробів на етапі тестування. Поки тримаємо їх у таємниці. Загалом вектор компанії —пропонувати військовим круті безпілотники в усіх доменах: у небі, на землі й у воді.
Тобто варто скоро чекати на НРК від F-Drones?
Так. Реліз буде, коли будемо готові показати це публічно, тривають активні роботи з військом.
Про FPV-дрони ще хочу запитати, а саме про їхню актуальність. От у медіа був період звичайних FPV, далі оптоволоконних, зараз перехоплювачів, мідлстрайків. Наскільки широко нині застосовують звичайні FPV?
Це засіб, який залишиться з нами назавжди. Це як куля — стандарт, що був, є і буде незалежно від сторони чи конфлікту.
Те, що навколо FPV менше новинного шуму, не означає, що він менш ефективний чи менш потрібний. Потреба війська в цьому засобі мільйонна.
Чому назва компанії F-Drones?
Я прив’язав би це до F-7.
Тобто спершу був дрон, а потім прийшла назва?
Так. Це був момент, коли українці з нетерпінням очікували західної допомоги: танки Leopard, літаки F-16. Прийшло усвідомлення: поки дочекаємося тих F-16, ворога нищитиме F-7, який ми зробимо самі. Звідси й пішла серія F і весь концепт F-Drones.
Чим ваша компанія вирізняється на ринку: продукт, компоненти, сервіс?
Кількома речами. Перше — ми перша українська компанія, яка локалізувала 100 % комплектуючих in-house: двигуни, рами, електроніка (польотні контролери, регулятори швидкості, системи зв’язку, відеопередавачі, антени наземні й бортові в усьому діапазоні частот). Усе те, що зазвичай узалежнює виробника в залежніст від Китаю. Ми від цієї залежності позбуваємось.
Друге — акцент на інноваціях. У нас свідомо завищений відсоток R&D персоналу: інженери, винахідники, програмісти. Це дає змогу вчасно виводити нові продукти й модернізувати наявні.
Третє — візія. Ми справді віримо, що виробництво дронів (і ширше українські defense tech і deep tech) має стати стратегічною галуззю економіки, спеціалізацією України в міжнародному поділі праці, її потужним активом і «картами» для впливу у світі.
Щоб це стало реальністю, F-Drones готова інвестувати в розбудову галузевої екосистеми, відродження й розвиток української інженерної школи та підтримку талантів. Для нас це важлива місія і відповідальність як спадкоємців великої інженерної традиції Сікорського, Антонова, Корольова та Кондратюка.
І ми це вже робимо.
Чому донедавна F-Drones залишалася немедійною компанією?
Рішення бути low-profile продиктоване насамперед безпекою наших людей і виробничих локацій. Непублічність допомагала залишатися менш помітними для ворога. Працюючи в тіні, могли спокійно розвивати складні проєкти й брати участь у важливих місіях. Просто робили своє тихо.
Сьогодні наші продукти вже самі наробили достатньо галасу, тому залишатися цілковито непублічною компанією неможливо. Питання безпеки при цьому не стало менш актуальним. Але децентралізація й географічне розосередження виробничих потужностей дають змогу трохи більше розповідати про себе — звісно, без розкриття чутливої інформації.
Про співпрацю зі США й експортну процедуру
Як і чому вирішили взяти участь у Drone Dominance Program від Пентагону?
Повертаючись до тези про стратегічний вплив у синергії з державою: участь українських виробників у таких програмах — прямий інструмент формування глобальної візії майбутнього. Саме зараз визначається, якими мають бути дрони, як будувати компонентну базу й досягати реальної незалежності від Китаю. Унікальну експертизу, яку Україна здобула під час війни, ми зобов'язані конвертувати як у захист країни, так і в успіх вітчизняних компаній.
Рішення вийти на цей ринок — це не про миттєві гроші. Це про стратегічний вибір і глибоку вдячність. Сполучені Штати — стратегічний партнер, підтримка якого допомогла Україні вистояти в найкритичніші моменти. Водночас США залишаються найвимогливішим, найвисокотехнологічнішим і найбільшим дефенс-тех ринком у світі. Так, американські партнери ще не до кінця відчувають усі нюанси сучасної високоінтенсивної дронової війни, але саме тут гартують глобальні стандарти.
Для F-Drones це важливий репутаційний проєкт і міст до глобального масштабування. Це можливість показати світу, на що здатна українська технологічна галузь. А в практичному вимірі це залучення зовнішніх фінансів, розвиток нашого R&D і створення рішень, які вже завтра підсилять наш фронт.
Щодо самої програми: на старті було понад 200 компаній-претендентів. До участі відібрали 25, а до фіналу дійшли лише 11. Ми посіли 6-те місце, і на сьогодні всі наші дрони вже поставлені на озброєння армії США.
І для цього вам потрібна була компанія-представник у США?
Так. Це Ukrainian Defense Drones Tech Corporation (UDD Tech Corp), з якою підписаний меморандум і яка сьогодні є імпортером наших дронів, вироблених в Україні, до США.
UDD збиратиме наші дроні за ліцензією в США. Зараз ми подаємо документ на отримання експортного дозволу для надання таких ліцензій на збірку БпЛА F10. Якщо все пройде гладко, восени перший F-Drone зійде з конвеєра в Огайо — за українською технологією, але made in USA.
Який вигляд мали змагання в США?
Це запит Америки на конкретний засіб, який тестують військові США. У межах програми проходили польові випробування — без українських пілотів, літали тільки американці. Вони виконували місії, порівнювали результати, виставляли бали. Від зайнятого місця залежала кількість дронів до закупівлі.
Які очікування від другого раунду програми?
За відкритими даними, там дещо інша прив’язка обсягу замовлення до зайнятого місця. Але учасників у другій фазі побільшало — конкуренція суттєво подужчала. Українських компаній серед них теж більше. У результаті замовили 2 000 дронів.
Скільки часу зайняли експортні дозволи і який це мало вигляд?
Увесь процес тривав близько двох місяців і вимагав інтенсивної взаємодії з низкою державних структур різного рівня. Основну частину цього шляху ми пройшли в тісній кооперації з державним експортером «Спецтехноекспорт».
Процедура була справді непростою: спочатку заявку подають до Державної служби експортного контролю (ДСЕК), після чого потрібні погодження від СБУ, ГУР, Міноборони та Служби зовнішньої розвідки. Підсумкове рішення ухвалювала Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю.
Символічно, що ми отримали дозвіл саме 1 липня, коли уряд офіційно оголосив про реформу експорту дронів. Це важлива й знакова дата як для F-Drones, так і для всієї вітчизняної дефенс-галузі.
Ми стали першою компанією, яка отримала дозвіл на експорт готового безпілотного засобу українського виробництва до США. Після нас система змінилася, а ми йшли ще за старими процедурами.
Наскільки сприяло те, що ви берете участь у програмі Пентагону і отримали замовлення на дрони від штатів?
Це дійсно допомогло. У нас були офіційні листи підтримки від оборонного відомства США. Для українських державних органів це був чіткий сигнал – це серйозна історія на найвищому рівні, це не чисто бізнес кейс, а реально питання міждержавних відносин зі стратегічним партнером. Відповідно, і ставлення до розгляду наших документів було максимально уважним, хоч деякі «сюрпризи» теж були.
Ця угода з Америкою якось йде паралельно з програмою Drone Deal? Наскільки знаю, Україна зі США ще не підписали її.
Сторони ще домовляються. Можливо, наш кейс теж якось допоможе на своєму рівні у підписанні Drone Deal між США і Україною.
Читайте такожDrone Deal між Україною та США: Як українські технології можуть масштабувати спроможності ССО США
Чи відомо, що буде зараз з дронами F-Drones, які вже доставлені в США? Вони братимуть участь в якихось бойових операціях?
Наскільки мені відомо, ні. Цю кількість взяли для первинного тестування і тренування особового складу. Тобто за допомогою цих дронів будуть тренуватися і нальотуватися екіпажі в Збройних силах США. А подальші контракти, вже оснащені бойовими одиницями, будуть пізніше, враховуючи результати тренінгів, тестувань, нальотів всередині країни.
Тобто вони тестують і тренуються на цій партії і з висновками Пентагон йде до вас “нам треба ще стільки-то”?
Саме на такий розвиток подій ми й сподіваємось.
І ви постачатимете нові партії уже по новій прискореній процедурі?
Так, і тут ми бачимо два паралельних шляхи: прямий експорт готової продукції з України або експорт технологій – тобто надання ліцензій на виробництво наших дронів за кордоном. Ми плануємо використовувати обидва треки.
Зокрема, ми йдемо шляхом розгортання виробництва у США через ліцензування випуску наших дронів на потужностях в Огайо.
Чого буде більше – експорту готових комплексів чи трансферу технологій – залежить від умов Drone Deal, потреб української армії, а також від наших виробничих потужностей і компонентної бази. Адже пріоритет №1 – це безперебійне забезпечення українського війська, і лише потім – зовнішні програми.
Держава виставила абсолютні правильні орієнтири, які ми повністю поділяємо: першочергово – Збройні Сили України та найкращі технології для нашого фронту. А якщо ми маємо ресурси та спроможність паралельно впливати на глобальні тренди у дроновій індустрії – ми обов'язково цим користуємося.
Про завод в Огайо
Плани щодо запуску виробництва у США у вас були одразу, коли ви подавалися на програму Пентагону? Чи це були два паралельні треки?
Попередні обговорення точилися ще на старті, але остаточне розуміння, що ми відкриваємо повноцінний завод, сформувалося згодом. Зараз майданчик готується до запуску. Ми розраховуємо найближчим часом отримати всі необхідні ліцензії та дозволи на виробництво як моделі F10, яка вже є в контракті з Міністерством оборони США, так і інших наших лінійок.
Тобто завод в Огайо випускатиме вже готові засоби і вони відповідатимуть вимогам США щодо повної локалізації компонентної бази?
Компонентна база в США та Україні має свої відмінності. У Сполучених Штатах діє сувора вимога закону NDAA – абсолютна відсутність китайських комплектуючих у конструкції дрона. Значною мірою ми вже сьогодні закриваємо ці вимоги власною компонентною базою. Ми маємо чітке розуміння, як досягти 100% відповідності NDAA-стандартам по всій лінійці та бути включеними до реєстру Blue UAS – офіційного переліку безпілотників, дозволених до закупівлі урядовими й оборонними структурами США. До речі, наш БпЛА F10 уже внесений до цього «блакитного списку».
Читайте такожЖорсткіший за NDAA. Як новий документ Пентагону формує глобальний ринок дронів і що з цим робити Україні
Як ви обирали штат і чи досліджували перед запуском ринок праці? Яка з цим ситуація?
Це дуже цікавий ринок: у США сам штат проактивно допомагає тобі розгорнути бізнес. Переговорний процес був тривалим. На вибір саме Огайо вплинула ціла низка чинників. Вагому роль відіграла конгресвумен Марсі Каптур, співголова Українського кокусу в Конгресі – вона активно сприяла нашому виходу на регіон та демонструвала всі наявні стимулюючі інструменти штату. Сюди входять грантові програми, податкові пільги та підтримка у створенні робочих місць. Крім того, ми бачили, що й інші великі дефенс-тех гравці обирають штати із сильною промисловою історією. Наприклад, саме в цьому регіоні розміщує свої потужності Anduril.
Як ви з UDD домовилися щодо захисту прав інтелектуальної власності?
Усі права інтелектуальної власності на наші розробки залишаються в Україні. На території США ми розгортаємо виключно виробничі потужності, тому ключовий технологічний капітал та конструкторські права зберігаються за нашою компанією та українською юрисдикцією.
Від багатьох гравців ринку чула, що в Україні не дуже добре розвинена культура інтелектуальної власності і компанії не поспішають патентувати якісь рішення. Як ви для себе вирішуєте це питання?
Ми підійшли до цього системно і займаємося патентуванням ще з 2023 року. Для нас це стратегічний пріоритет, тому ми оформлюємо та захищаємо свої права одразу в трьох юрисдикціях – в українському, європейському та американському правових полях.
Як ви переноситимете на закордонне виробництво досвід роботи зі зворотним зв’язком від військових, що впливає на швидкість оновлення засобу? Чи американська сторона вже сама буде вирішувати, як це працюватиме?
На американському ринку сформується новий, власний досвід використання, і ми будемо органічно поєднувати його з нашим українським. Яке саме співвідношення цих двох експертиз переважатиме – покаже час. Проте принцип залишається незмінним: дрони американського виробництва проходитимуть такі ж швидкі ітерації та модифікації, до яких ми звикли в Україні.
Тобто беремо дві компанії, дві країни – і як досвід української війни впливатиме на роботу компанії в США, так і досвід армії США впливатиме на вироби української компанії?
Саме так. Було б безглуздо не використати можливість вчитися та масштабуватися через співпрацю з партнерами такого рівня. Армія США – це колосальний інституційний та технологічний ресурс.
Я не маю на увазі, що американці прийдуть і будуть учити нас воювати. Ідеться про те, щоб, маючи наш унікальний бойовий досвід, поглянути на продукти з іншої перспективи. В Україні ми працюємо в режимі «гасіння пожеж»: виріб потрібен на вчора, рішення – на позавчора. У такому шаленому ритмі на деякі речі просто бракує часу. У США ми отримуємо простір для застосування нових методологій, програм та оцінок.
Це стосується всього: підходів до збірки, стандартів контролю якості, юридичних та адміністративних процедур і, зрештою, самої моделі співпраці з армією.
Про Дроновий альянс ЄС-Україна
F-Drones нещодавно увійшла до складу компаній-засновниць Дронового альянсу ЄС-Україна. Чому ви вирішили подаватися?
Для нас це можливість прямо донести власну візію майбутнього ринку. Єврокомісія проводила ретельний відбір по всій Європі, за результатами якого сформувала ядро Альянсу: 9 українських та 9 європейських компаній. У заявці ми озвучили, як ми бачимо розвиток безпілотних систем, роботизованих систем, компонентної бази і загальний розвиток цієї галузі.
Ви можете це розголошувати?
Поки ні.
В чому користь участі в Альянсі для компанії і для країни?
Насамперед це якісний нетворкінг. Альянс єдиний майданчик для пошуку європейських партнерів, підрядників, постачальників та для безпосереднього обміну бойовим і технологічним досвідом.
По-друге, це пряма участь у формуванні спільних політик ЄС та України. Ми розробляємо конкретні пропозиції щодо того, як зробити європейську оборонну індустрію сильнішою, більш суверенною та технологічно незалежною. У підсумку це фундаментальна складова колективної безпеки як України, так і усієї Європи.
Ви, як компанія, бачите з дій Європи, що вони зараз дійсно готові слухати і дотримуватися домовленостей, а не просто говорити про те, як ми маємо зберегти демократію?
Зважаючи на масштаби та результати спільних військових навчань і симуляцій – у повітрі, на воді та на землі, – я переконаний: нас нарешті почули. Результати цих тестувань говорять самі за себе: коли під час симуляції умовний флот "потопляють" за п'ять годин, а невелика група операторів БпЛА повністю зупиняє дивізію, будь-які сумніви зникають. Європейські партнери наочно побачили реалії сучасної війни і усвідомили, що час порожніх розмов минув – настав час діяти.