“Ніхто не випарюватиме буряк на 500 порцій”
Владислав зізнається, коли їхній кухар почув про Клопотенка — сміявся.
“Він подивився на рецепти Клопотенка і це його розвеселило. Але треба дивитися по факту, що він запропонує”, — міркує військовослужбовець.
У Міноборони наголошують: шеф-кухар не формуватиме меню.
“ГО «Культ Фуд» допомагає зібрати найкращі рецепти, створити технологічні картки та адаптувати їх до різних умов приготування”, — пояснюють у міністерстві.
Сам Клопотенко зазначає, що роль його команди систематизувати вже наявний досвід.
“Реальність сьогодні така, що у багатьох підрозділах є круті досвіди і круті кухарі, в інших абсолютно кардинально все по-іншому. Різні частини вже створили свої круті практики, але вони не зібрані докупи”, — зазначив кухар.
Окремо зауважує: проєкт волонтерський, а цей збірник буде не обов’язковим. Тобто на місцях кухарі зможуть продовжувати готувати за вже наявними розкладками.
“Ті продукти, які видаються, кількість порцій, калорійність, воно вже враховано і прописано. Але ця схема з розкладками працює тільки на ППД в столовках, де більше начальства, купа народу. Бо до них і перевірки можуть приїхати. А нас ніхто не змушує, то для чого мучити себе тою розкладкою, якщо можна приготувати щось цікавіше. Але там насправді прості страви: раз в тиждень гороховий суп, солянка, борщ, каші якісь з м’ясом, макарони. Не треба якась вища освіта, щоб приготувати по них”, — пояснює Владислав.
Хоча і не відкидає ідею з новими рецептами, як непотрібну: “Якщо воно буде просте, то чом би й ні. Головне, щоб це буде ненапряжно і не треба було випарювати якийсь буряк на страву на 500 порцій”.
У своєму дописі Міноборони зазначило, що хоче врахувати і зробити універсальним досвід із організації харчування на різних рівнях і умовах. Водночас, незрозуміло, чи враховуватимуть харчування на позиціях. Адже за нинішніх умов, складної логістики, тривалих змін та постійного перебування в небі ворожих дронів говорити про організацію повноцінного приготування їжі складно.
Військовий Олександр, який важким дроном доставляє побратимам на позиції посилки, каже, продукти вони передають різні. Залежить, що їм привезуть із підрозділу тих, хто на позиціях.
“Хтось привозить сухпаї і консерви, хтось — до того ще пару палок ковбаси. Мавіководи можуть попросити закупитись усім смачним і їм доставляємо повний мішок, чого вони побажали. Можемо доставити і крупи, макарони, але у них готувати немає на чому. Насправді що завгодно можна доставити. Побратим он якось нагетсів захотів, то я пропонував йому передати”, — ділиться Олександр.
Втім, зазначає, що така логістика додає своїх нюансів.
“Які є проблеми з посилками: може пом'ятись при транспортуванні; може довго чекати на відправку і є ризик, що їжа зіпсується; можуть коти з'їсти (коли посилка чекає, щоб її вийшли забрали)”, — пояснює військовослужбовець.
Владислав зазначає: у їхній бригаді ситуація така ж. Щось із продуктів бійці приносять із собою, коли добираються на позиції. А далі дронами доставляють консерви та сухпаї. Готувати можливості там немає.
Клопотенко і харчування в школах
Мабуть, найчастіше у дописах і коментарях із критикою цієї ідеї згадують реформу харчування в школах, до якої був долучений Євген Клопотенко. Тут думки діляться на “моя дитина з’їдає все і їй смачно” та “моя дитина взагалі перестала їсти в школі, а кухарям доводиться приносити з собою сіль з дому, щоб хоч якось виправити ситуацію”.
“З того, що я бачу — реформа успішна там, де громада піклується про школу і користується можливостями, які надають державні субвенції на модернізацію харчоблоків. Якщо в громаді освіта в пріоритеті — там зроблено дуже багато. Що важливо зрозуміти: утримання шкіл є відповідальністю місцевих влад”, — зауважує Іванна Коберник, співзасновниця ГО “Смарт освіта”.
Субвенція на оновлення харчоблоків — вже значний позитивний результат реформи, вважає вона.
“Бо на обладнанні 1960-1980-х років готувати смачно: а) складно і не все можливо; б) досить дорого, бо старе обладнання ще й зʼїдає багато електроенергії, якої також в Україні зараз бракує з усім відомих причин”, — зазначає Коберник.
Втім, крім матеріального є ще й ціннісний вимір, зауважує вона.
“І тут все складніше. Українці зазвичай хочуть покласти відповідальність на одну людину і не хочуть розбиратися з деталями. Таким цапом-відбувайлом інтернет призначив кухаря Євгена Клопотенка, який мав сміливість запропонувати книгу рецептів замість затверджених в 1960-ті стандартів їжі в школі, де треба було кипʼятити сметану і гатити кілограмами цукор в компот. В тому радянському меню було мало білків і овочів, зате багато порожніх вуглеводів типу манної каші і безкінечних гливких макарон”, — пояснює співзасновниця ГО “Смарт освіта”.
І додає: “Але книга рецептів, хто б її не написав, не проводить тендери, не відбирає постачальників і взагалі сама не готує. Тому мені дуже прикро, що так багато людей ініціативу Клопотенка знецінюють”.
Як наслідок, на рахунках окремих громад під кінець минулого року залишалося не використаними 3,4 млрд грн освітньої субвенції.
“Ці гроші могли ще торік покращити умови навчання школярів, включно з реформою харчування, але через управлінську неспроможність чи байдужість залишились на рахунках”, — зазначає Коберник.
Питання якості
Як насмішку новину про проєкт із Клопотенком сприйняли ті, хто знайомий із закупівлями для армії. Особливо на тлі історії, як військовим однієї з бригад ДШВ постачали зіпсовані продукти в той час як начальник продовольчої служби тилу орендував апартаменти на Балі і купував люксовий одяг на мільйони.
“Те, що зробив АОЗ, нагадує спробу повісити красиві фіранки на кухні, з якої тхне гнилим м’ясом. Неможливо складати красиве меню, якщо не вирішені базові проблеми із забезпеченням продуктами”, — пише Тетяна Ніколаєнко, заступниця голови Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони.
У своєму дописі на Цензор.нет вона перераховує проблеми із закупівлею продуктів, серед яких, на її думку, питання перевірки якості молочки, тушонки, зірвані аукціони, через які опинялося під загрозою вчасне постачання.
“Але замість вирішення чи бодай чесної розмови про ці проблеми ми отримаємо красивий буклет із меню від Клопотенка. От тільки є одна проблема. Ніяку хорошу страву неможливо приготувати з м’яса, якого на папері десять кілограмів, а після розморозки залишається п’ять. Так само, як із гнилих овочів неможливо зробити гастрономічний шедевр”, — зазначила Ніколаєнко.
Діана Петреня, колишня керівниця “Проєктного офісу реформ” Міноборони, яка у 2018 році займалася реформою харчування в ЗСУ, у своєму дописі зазначила: “Ти можеш нарисувати скільки завгодно меню, але все буде залежати від ціни продуктів, від наявності у постачальника, від точки підвозу, від логістичних спроможностей бригади по доставці, від банальної наявності холодильника. І я мовчу про відповідну калорійність в залежності від типів навантаження”.
Токсичний ринок
Як зазначала Тетяна Ніколаєнко в коментарі LB.ua до тексту “Провалені контракти закупівель для армії: як карають постачальників і чи допомагає це”, не завжди вся відповідальність за зірване чи неякісне постачання на Агенції оборонних закупівель. Питання є і до постачальників — наскільки вони доброчесно працюють.
“Це досить токсичний ринок. Тут є компанії, які знають, з ким домовитися, в кого купити, як домовитися з начпродом. І вони часто мають навіть контакти в правоохоронних органах і можуть підзлити інформацію на опонента”, — пояснювала Ніколаєнко.
Цей фактор, буває, і відвертає від ринку компанії з іменем. Вони бояться за репутацію. Також закупівлі для армії — це пильніша увага з боку правоохоронців.
І з закупівлею продуктів харчування складніше. Адже тут не просто може зайти виробник умовно текстильних виробів і податися на тендер. У харчуванні між компанією, яка виробляє продукт, і АОЗ є посередник в особі постачальника. І саме постачальник визначає у кого з виробників купувати.
“Тут може бути багато маніпуляцій, починаючи з того, що постачальники шукають найдешевше, іноді невчасно передають заявки виробникам, через що затримуються поставки й відвантаження. Є випадки, коли виробники скаржились, що постачальник, отримавши замовлення за дев'ять днів, пішов шукати найнижчу ціну по ринку, передомовлявся і потім фінальне замовлення видав за два дні до того, як товар вже має бути у в/ч. І в такому разі виробник спізнюється”, — пояснювала рік тому в інтерв’ю LB.ua Галина Літош, тодішня програмна директорка напряму харчування в закупівельній агенції Міноборони.
Тоді Державний оператор тилу впроваджував пілотний проєкт по Києву та області. За ним ДОТ йшов на взаємодію із виробниками — оголошував сигнальні торги, після яких виробник йшов до постачальника. Логістичним оператором у цьому пілоті виступила компанія, яка входить у групу “Варус” — UT company. Це вперше, коли велика мережа ритейлу зайшла в таку історію.
У липні ДОТ прозвітували за результати цього пілоту: 164 виробники успішно пройшли сигнальні торги, 93% з яких готові були співпрацювати далі, за період проєкту поставили 5,56 млн кг продуктів. Також заявили про зниження відсотку повернення продуктів внаслідок кращого контролю якості.
Тоді ж у липні заявили про плани поширити пілотний проєкт на інші регіони. Що врешті вдалося зробити за цей час нам пообіцяли пояснити згодом.
***
LB.ua звернувся в Агенцію оборонних закупівель, щоб з’ясувати більше подробиць про проєкт “Готуємо до бою”. Наприклад, чи змінюватимуть уже наявні техкарти, досвід яких підрозділів візьмуть і як їх обирають, як оцінюватимуть ефективність проєкту, чи розширюватимуть каталог продуктів, щоб він відповідав новим рецептам. Втім відповіді ми поки не отримали.
