Скільки дронів і яких треба українському війську
Це питання відкрите, бо даних про те, які дрони і де потрібні, виробники не мають. Через це компанії не можуть прогнозувати діяльність на тривалий час — як мінімум замовляти комплектуючі.
«Війна в Україні не сталий формат, де є одна технологія і засіб. Мова про різні частотні модулі та комплектуючі, тактики застосування. І саме кінцевий користувач зіштовхується з цими викликами, і саме в нього є максимальний рівень компетенції. Тому питання “що закуповує держава” має безпосередньо виходити з питання “що на сьогодні треба на фронті”», — вважає Костянтин Мінаков, засновник компанії «ОмніТек Дефенс».
Найкраще рішення — створити систему, коли закупівлі проводитимуть не з узагальненої інформації від Генштабу, а конкретних потреб на кожній ділянці фронту, вважає він.
Катерина Михалко, виконавча директорка Технологічних сил, додає, що простій понад 60 % виробничих потужностей не означає, що держава має прийти і купити всі ці FPV-дрони.
«Але логічним кроком було б прийти і сказати: “Може, такої кількості FPV нам уже не треба, виготовляйте Deep Strike або сфокусуйтеся на розвідці, бо це стратегічний напрямок на рік-півтора”. Такого немає. А ми, як галузь, дуже хочемо знати, хто від держави відповідальний за такого типу стратегічні комунікації про технології та ефективність застосування. Бо, можливо, щось треба покращити. І держава має прийти з аналітикою і пояснити, у що вкладати ресурс», — зауважує Михалко.
Що з контрактами
Переважно складно, заплутано, непрозоро — так описують контрактування озброєння державою члени ТСУ. А подекуди несвоєчасно.
Виробники кажуть, що спостерігають нині нестачу дронів на фронті. А річ у тім, що контракти на цей період завбачливо мали б підписати ще в листопаді, щоб закупити комплектуючі, оскільки в січні в Китаї почали святкувати Новий рік і постачання на кілька тижнів ускладнене, якщо не припинене.
Водночас, на думку виробників, однакові терміни контрактування для всіх компаній теж не вихід.
«Військові кажуть, що слід замовляти на місяць наперед, бо їм потрібен актуальний дрон. Виробники кажуть, що треба на рік, щоб планувати, набирати людей, розширювати площі. Це місяці часу, багато ресурсів. Тому який компроміс і для виробників, і для військових, і для держави — планувати терміни постачання залежно від виробничого циклу продукту. Тому що об’єктивно несправедливо, що мій дрон, в якого виробничий цикл — три місяці, контрактується так само, як дрон, у якого сім місяців. Це просто неможливі історії. Там потрібен контракт на два-три роки», — пояснює Олексій Бабенко, засновник компанії Vyriy Drones.
Окремо промисловці говорять про численні погодження в різних відомствах, аби підписати контракт. Тож ціль Міноборони — мінімізувати роль чиновників під час підписання контрактів — може стати рішенням і пришвидшити контрактування дронів для війська, вважають виробники.
Особливо тому, що цього року план держави на постачання дронів у військо втричі вищий — 4 млн одиниць на противагу 1,5 млн у 2024 році.
Чи можна це виправити. Відповідь Міноборони
Проблеми з нормальним зворотним зв’язком і контрактуванням розуміють і в Міністерстві оборони, запевняє Арсен Жумаділов, т.в.о. директора Агенції оборонних закупівель, генеральний директор Державного оператора тилу.
«Технічні характеристики дронів змінюються відповідно до бойових умов, однак замовлення формуються за фіксованими найменуваннями, що уповільнює впровадження оновлень у виробах», — пояснює Арсен Жумаділов LB.ua.
На його думку, ситуацію можуть покращити нові підходи до побудови роботи АОЗ.
А саме:
— перегляд укладених контрактів, щоб була можливість вносити зміни до специфікацій продукції, яку оновлює виробник за погодженням з військовими;
— стандартизовані закупівлі для продукції, яка має однорідні ТТХ.
«Мова про перехід від закупівель за торговими назвами до агрегованого замовлення за технічними характеристиками», — каже Жумаділов;
— новий концепт управління постачанням за контрактами для унікальних виробів, що не агрегуються з іншими в межах стандартних вимог.
«Заявки на такі вироби подаватимуть підрозділи з огляду на свої потреби в межах визначеного фінансового ресурсу. Цифровим середовищем при цьому має стати DOT-Chain Defence», — зазначає т.в.о. директора Агенції оборонних закупівель.
Щодо більших можливостей планувати виробництво, тут теж сприятиме впровадження IT-системи для закупівель DOT-Chain Defence, вважає Жумаділов.
«Оскільки система аналізуватиме річну потребу бригад у цих засобах. На основі отриманих даних закупівельні органи здійснюватимуть контрактування, зокрема довгострокове. Це забезпечить виробникам прогнозування того, які саме дрони та в якій кількості необхідні фронту, що дасть їм змогу ефективніше планувати виробництво й масштабувати власні потужності», — пояснює т.в.о. Агенції.
Ця система також дасть можливість отримувати відгуки військових про той чи інший виріб, що дозволить виробникам швидко покращувати якість продукції.
Локалізація комплектуючих і продаж дронів за кордон
Крім зрозумілого контрактування та зворотного зв’язку, виробники наголошують ще на двох моментах: держава повинна бути зацікавлена у виробництві дронів з повністю українських запчастин і дозволити експортувати продукцію за кордон.
За словами Олексія Бабенка з Vyriy Drones, повністю український дрон — це вже реально. Утім його вартість буде вищою за складений з китайських компонентів. Хоч, як порахував виробник, і не набагато — 10 %, тобто близько 2 000 грн.
Щось із запчастин виготовили самі, щось закупили в інших українських виробників.
Та важливо, за словами Бабенка, аби в цьому були зацікавлені не лише виробники, а й держава — варто скасувати мито на матеріали для комплектуючих, бути готовою закуповувати дрони дорожче.
Чому держава має бути зацікавлена в цьому? З міркувань національної безпеки.
«Коли до нас приїжджають з-за кордону виробники озброєння, представники міністерств оборони, знаєте, що їх усіх найбільше цікавить? Не системи донаведення, ШІ, навіть не бойове застосування. Це на другому місці. Найбільше цікавить незалежність від Китаю. Причому це прямо артикулюють від початку. І тут є контраст з українською оборонкою, якій в більшості без різниці, звідки надходять компоненти», — пояснює засновник Vyriy Drones.
Ще одна причина — запобігти катастрофі, якщо Китай відріже постачання в Україну.
«Насправді вже зараз є компанії, щодо закупівельників яких у Китаї є судові рішення. Тобто ця проблема вже існує. І якщо Китай відріже Україну від постачання компонентів, то війна закінчиться дуже швидко, але навряд чи всі будуть раді такому завершенню», — додає Бабенко.
Які українські спроможності тут? Як порахували у Vyriy Drones, український виробник плат зміг би покрити потребу близько 10 млн дронів на рік.
«Це якщо виробництво будуть масштабувати, якщо буде замовлення. І це не складна історія», — вважає засновник компанії.
І великий плюс у тому, щоб збільшувати локалізацію продукту, яка підвищить експортний потенціал українських виробів.
«Бо нікому у світі не буде цікавим те, що зібрано з чужих комплектуючих. Усіх цікавлять особливі технології, рішення, які даватимуть певний ефект на полі бою», — вважає Костянтин Мінаков.
Чи зацікавлені інші країни (крім Росії та її союзників) у FPV-дронах? Виробники вважають, що це питання треба розглядати комплексно, враховуючи й інші види безпілотників. Хоч, наприклад, країнам, що мають спільний з Росією кордон, потенційно може бути цікаво.
Водночас посилаються на досвід українських компаній, які вже релокувалися за кордон і досі там працюють, що свідчить про наявний попит.
Які, на думку членів ТСУ, плюси для держави й розвитку внутрішнього ринку?
Перший і очевидний — надходження валюти в країну. Ну і більша можливість виготовляти продукт для внутрішнього ринку.
Другий — більше коштів для нових розробок. Оскільки нині вони надходять лише з бюджету України.
«Тобто якщо ми відкриваємо експорт і нічого не стається, то держава нічого не втрачає. Якщо щось стається, то виробники отримують можливість фінансувати свої розробки коштами, заробленими за кордоном. І це працює на зниження собівартості продукту в Україні», — каже Олексій Бабенко.
Третій — залучення західних інвестицій. Як приклад він наводить український стартап для власників домашніх тварин Petcube, засновник якого — Ярослав Ажнюк — залучив американських інвестицій у компанію більше, ніж уся українська оборонна індустрія за рік.
«Чому? Бо жоден нормальний інвестор, навіть якщо він суперфанат України, ніколи не проінвестує, якщо не зможе заробляти, в економіку, яка, скоріш за все, закриється після війни, бо не буде експортно орієнтованою», — міркує Бабенко.
Четвертий — можливість для виробників відкривати офіційні представництва за кордоном і залучати фахівців, які не мають можливості переїхати в Україну.
Ще один неочевидний плюс, на думку Катерини Михалко — привабливий ринок для західних виробників, аби відкривати в Україні своє представництво.
«Уявімо компанію, яка локалізувала свої потужності в Україні, вони постачають зброю на фронт, але теж виникає ситуація з недозавантаженими спроможностями. І, умовно, ця японська компанія хоче експортувати зброю в Японію, відправляє запит на експорт, а їй дають заборону. Уявіть який скандал буде», — припускає Михалко.
***
На думку українських виробників, зараз інтерес західних компаній до вітчизняних продуктів надзвичайно високий. І важливо не проґавити це вікно можливостей.
Водночас члени ТСУ наголошують: вихід на міжнародні ринки — дуже тяжкий процес, який займає роки і який потрібно починати вже зараз.
Чи розуміють це у владі? Схоже, що так. У жовтні минулого року президент Володимир Зеленський заявив, що доручив Міністерству оборони розробити можливі моделі експорту зброї країнам, які входять до формату «Рамштайн».
«Я виключаю експорт комусь, а воно потім у Росії. Це раз. Друга історія — це має бути тільки серед кола Рамштайну. При всій повазі до близькосхідних країн й інших, але я не вважаю, що ми маємо право експортувати тим, хто нам не допомагав», — цитує президента Мілітарний.
У Міноборони, як йдеться в дописі, теж не виключають, що заборону на продаж вітчизняного озброєння за кордон скасують.