Країн, чия індустрія може таке створити, у світі – менше 10. Ми – у списку. Але поки це все. Показали Кучмі на Яворівському полігоні на початку 2000-х стрільбу 152-мм самонавідним снарядом «Квітник» і на тому закінчили.
А ось в Росії розвивалися. І вже в 2014 по силах АТО стріляли високоточними боєприпасами (ВТБ) різних типів: 120 мм міною КМ-8 «Грань», снарядами ОФ-112 «Китолов-2» (120 мм), «Китолов-2м» (122 мм), ОФ-39 «Краснополь» (152 мм), ОФ-78 «Сантиметр» (152 мм), міною Ф-5 «Смельчак» (240 мм).
Загалом про ВТБ треба знати деякі нюанси: вони бувають керовані та кореговані (ці – старі, часів Афгану, «Сантиметр» і «Смельчак», тобто влучають не з першого пострілу, потребують пристрілювання звичайними боєприпасами). Обидва типи вимагають підсвічування цілі лазером. Тут є три головні шляхи: далекомір-цілевказівник (в артилерії такі далекоміри стоять на КШМ комбата і комдива), прилад-цілевказівник (у спецназу є, втикається в землю і світить на ціль по команді) та БПЛА (у росіян – лише «Орлан-30»). Не можна стрільнути аби куди, снаряд сам не вирулить. Треба підготувати дані для пострілу, адже ГСН має вікно, через котре бачить лише малу частину поля бою, і якщо не схопить лазерного зайчика підсвічування, то – все, ВТБ перетворюється на звичайний осколково-фугасний. Сильно помилятися з даними для стрільби теж не можна, адже снаряд може скоригувати свою траєкторію лише три рази, моторчика на борту у ВТБ немає, лише рулі.
З БПЛА – все складно, адже треба стабілізувати промінь, щоб він від внутрішніх вібрацій на борту дрона не танцював, а сконцентровано світив куди треба. Такі пристрої – дорогі, в ціннику – п’ять нулів. На ринку, крім «Орлан-30», доводилося бачити лише французький БПЛА DT46 з приладом ALADEM.
У 2014-2015 масово такі боєприпаси не застосовували, адже в воєнторгу таке купити важкувато і загалом давати проксі зброю, котрої у самих малувато (в боєукладці кожної САУ два ВТБ «Copperhead» лежали ще на початку 1990-х і були нормою, а не екзотикою) – лячно. Але там, де діяли регуляри з РФ, траплялися випадки застосування «Краснополів» і «Китоловів». Останні були для нас сюрпризом.
Пройшло 11 років війни, яка еволюціонувала від конфлікту низької інтенсивності до повномасштабної війни, і ця війна все ближча до світової. Засоби РЕБ та БПЛА різних типів зазнали вибухового прогресу та радикально змінили форми і методи застосування артилерії.
День святої Варвари – привід привітати друзів і колег з днем РВА і, водночас, обговорити новини.
Ось так виглядають дві години звичайного робочого дня артилерійської обслуги на фронті: прильоти 47 fpv противника, 22 збили бійці обслуги, 15 fpv спрацювали в накритті вогневої позиції, декілька заплуталися в сітці і взагалі не спрацювали. Гармата покинула позицію своїм ходом, в обслузі – без втрат.
Забезпечення живучості і якісне маскування – основа успішності.
Зберігання запасу боєприпасів, що має бути при гарматі, – в окремому окопчику, захованому, перекритому, замаскованому, щоб дрон не пролетів. Запас має бути складений малими партіями, обслуга повинна бути забезпечена автоматичними дробовиками і навчена з них влучно стріляти по fpv. Ретельно продумуються і організовуються евакуація, медичне забезпечення, підвоз боєприпасів, води і їжі.
Тепер через призму викладеного подивимося на застосування ВТБ.
Щоб зробити один-єдиний постріл на вогневій позиції мають не лише підготувати гармату і снаряд, але й старший офіцер батареї має підготувати командний прилад 1а35к, на котрому в момент пострілу ВТБ натиснути кнопку. З 1а35к сигнал (якщо не буде подавлений) потрапить на спостережний пункт, де до роботи підготовлений лазерний далекомір-цілевказівник, наведений в обрану ціль і підключений до виконавчого приладу 1а35и. Сигнал запускає виконавчий прилад, котрий запускає далекомір в режимі підсвічування (поки ВТБ – у польоті, далекомір себе випромінюванням не видає і вмикається лише коли ВТБ підлітає до району цілі).
Двома абзацами вище ми прочитали про треш на одній окремо взятій вогневій позиції гармати. Те саме відбувається і над спостережним пунктом, лише слід додати ворожих снайперів, кулемети-гранатомети і всі інші бонуси, котрими сторони обмінюються на нулі одна з одною.
Результати застосування противником снарядів «Краснополь» виглядають приблизно так (це вибірка з одного напрямку лише в одному дивізіоні полку противника, що діє в першому ешелоні): за два тижні боїв дивізіон 2с19 зробив 49 пострілів ВТБ «Краснополь». Переважно велася стрільба на дальностях від 12 до 19 км. Влучань – 40%. 10 снарядів полетіли невідомо куди і результат стрільби також невідомий. 1 снаряд не вибухнув. 1 снаряд вибухнув, але в каналі ствола САУ. 17 снарядів не влучили через помилки підготовки даних для стрільби. Там тупо в арифметиці плавають. При чому в 11 випадках з 17 плаває російський спецназ, котрий лазить по наших тилах і наводить ВТБ на цілі. Добре хоч математику в школі прогулювали, частіше не влучають, ніж навпаки.
Дуже наближені оцінки виробництва снарядів в Росії свідчать, що у 2024 там виробили приблизно 1,3 млн. штук, що на 420% більше, ніж в 2022. Армія за добу витрачала десь 10-20 тисяч. Від всіх цих обсягів від 5 до 10 відсотків – ВТБ. З КНДР та Ірану ВТБ не постачають (звичайних поставлено до 5 млн. рахуючи з 2023). Тобто на фронті можуть бути десь 130,000 ВТБ. Навіть 40% влучань – 52,000 наших об’єктів. Нам таке точно не треба.
Найбільший менінгіт для ворога – наші М777, тому для їх пошуку і знищення росіяни активно застосовують БПЛА «Орлан-30», здатні підсвічувати цілі лазером, але арта ворога може стріляти лише на 24 км, а не на 40, як наша.
Все, сказане про ВТБ противника і фактори, що знижують влучність, як в дзеркалі схожі на наш стан справ. Ворог навчився протидіяти засобами РЕБ нашим боєприпасам (не всюди і не завжди, але прикрити щось важливе цілком здатний), що наводяться по GPS (Excalibur, GMLRS), так само стало складно стріляти ВТБ Copperhead-2.
Є відчуття, що свята Варвара має сісти і написати нову інструкцію з бойової роботи артилерії. Надто вже зміни поля бою радикальні.