11 січня був успішний удар по нафтовому терміналу в Новоросійську — ступінь збитків потрібно уточнити, але було 6-7 вибухів та сильна пожежа.
10 січня — приліт по виробництву ацетону в Гатчині, сильна пожежа у двоповерховій цегляній будівлі на вулиці Індустріальній.
П'яту добу триває пожежа на нафтобазі Росрезерву “Кристал” у Енгельсі — там 56 цистерн, які почали заводитися одна від одної.
Навіть якщо спалахне частина з ємностей (кожна в 5000 кубів), то фінансові втрати, втрачене авіаційне пальне, збитки для інфраструктури, небоєготовність бортів дальньої авіації і загиблі пожежники, включаючи командира загону, — вже досить вражаючі результати для удару трьома десятками дронів.
Удар по заводу “Пласт Фактор” біля села Чалтирь 10 січня — ми заявили, що там склад зберігання дронів розвідників, але, на мою думку, і виробництво фюзеляжів та різних запчастин. Ймовірно, колишній завод підлогових покриттів перетворився на фабрику БПЛА.
Ракетна атака по Бердянську — вибита нафтова цистерна в порту, час від часу ураження там проходять і по молу, і біля пакгаузів глибше.
Тут слід пояснити декілька моментів.
Навіть сотня дронів на добу, навіть із БЧ дуже близькою до “Шахедів”, — це укол слона шпилькою.
Росіяни майже дев’ять місяців трамбували нам перевалку сільського господарства — елеватори, цистерни з олією, термінали, склади.
Підсумок на табло — перенесли експорт на Дунай та колеса, відкрили свій “зерновий коридор” і ось ми повернулися до довоєнного експорту в обсязі 24,6 млрд доларів.
Це другий історичний рекорд — буквально один із найкращих років, попри прильоти сотні ракет на місяць із півтонною бойовою частиною, окупацію 18% території, мобілізацію сотень тисяч людей, у тому числі із сільського господарства.
Кремлю не вдалося воювати за допомогою голоду і страху — просто не вистачило нарядів, супутникових даних, розвідки, планування ударів, здатності локально перевантажити ППО в секторі.
Потрібно тримати це в голові, намагаючись кількома тоннами бойових частин і кількома десятками на місяць ракет атакувати РФ.
Це дуже експансивний і непростий спосіб воювати. І навіть успішні атаки не означають, що держава зі 140 млн населення обов'язково впаде.
Як мінімум, зростання цін вони приборкали, експорт палива наприкінці січня збираються дозволяти, виключно дистанційно відпрацювати велику країну практично нереально.
Але ми маємо бафф (поняття в комп'ютерних іграх, що означає тимчасове посилення гравця, зазвичай, під впливом спеціального заклинания, — LB.ua): видобуток вуглеводнів, виробництво спирту, пластику, порохів дуже добре масштабується в плані втрат. Пожежа збільшує збитки, а збитки збільшують пожежу.
Нас вони дістати не можуть: коаліція дронів фізично — це країни від Канади до Італії, снаряди виробляють у Франції, Іспанії та Фінляндії, паливо постачається з коліс.
Та й в Україні ВПК дуже розосереджений.
Прості маркери розосередження — хороші нові та різні морські дрони, у яких робочі ракети Р-77 і носії fpv; дальні дрони по півсотні в одному прольоті. Плюс САУ “Богдана” у десятку підрозділів десятками штук; різні складні вироби, що вимагають кооперації — РЛС, пускові ПКР “Нептун”, модернізація ракет, сотня тисяч дронів, які виробляють як держава, так і приватні структури та волонтери.
Плюс основна ціль з нашого боку — зниження моралі противника.
Як там справи, як там, йде за планом СВО? А нічого, що у вас пропущений під Енгельсом, на комбінаті стратегічного резерву дальньої авіації авіаційне пальне не можуть загасити кілька днів? Там завод спирту загориться, там — ацетону, а тут детонує склад.
Нічого страшного? Ну тоді, гаразд, підписуйте контракт. Минуло всього десять років війни, не встигнете озирнутися, як всі завдання СВО будуть виконані.
З іншого боку, фронт рухається зі сходу на захід, хоч і повільно, не навпаки.
Тому, крім зниження моралі, довга рука — це також важіль для можливих переговорів.
Далекі дрони, “Нептун” земля-земля, різні дрони-ракети (по суті ракети, а по документації дрони, щоб легше було застосовувати будь-яким структурам з трьох літер) продовжать долітати до промислових центрів кремлівського режиму.
Примушуючи РФ спалювати золотовалютні резерви під санкціями.
І подивимося, що швидше скінчиться — резерви у РФ чи потужності та гроші у тієї ж коаліції дронів?
Особливо на тлі того, що потрібні Москві дорогі речі, що важко масштабуються в умовах санкцій, — засоби доставки до ЗРК, багатоступінчаста РЕБ, відновлення парку “Панцирів” та С-300, які ми б'ємо копійчаними дронами і американськими ОТРК, в яких закінчується термін придатності.
Темпи просування військ противника на фронті падають — бездоріжжя, важкі втрати, удари по тилах, удари по командних пунктах.
Утримувати росіян в агломераціях сходу і підготовлених ліній оборони, продовжуючи нарощувати темпи ВПК і завдаючи ударів по ВПК противника, у його критично вразливих точках — дуже схоже на стратегічну оборонну операцію, яку нам рекомендували в минулому році американці.