Профанація розгляду правок
До другого читання народні депутати встигли «розглянути» 1117 правок до проєкту закону, з яких врахували лише 108, а 1096 відхилили.
У результаті до другого читання порівняльна таблиця законопроєкту, яка містить усі внесені та не відкликані пропозиції, збільшилася об’ємом до 700 сторінок. Аналізувати документ довелося, як це часто буває тепер у Верховній Раді, в екстреному режимі. Навряд чи це зробили всі народні депутати, щоб розуміти ризики законопроєкту і голосувати усвідомлено.
8 січня, напередодні голосування, правки «розглянули». Це відбулося в порожньому залі. Ось який вигляд мала ця профанація.
Народний депутат Роман Бабій презентував свої 40 правок у майже порожній залі, де сиділо кілька десятків депутатів.
«Відбулося ще одне ноу-хау в розгляді законопроєктів. Кілька десятків правок до 6013, що були попередньо підтримані профільним комітетом, поставили на підтвердження. І це при тому, що їхня перспектива розгляду в порожньому залі була наперед зрозуміла. Отже, незважаючи на рішення більшості в комітеті, вони відхилені без жодних дискусій чи пояснень», — пише Бабій і нагадує, що про ризики цього проєкту він писав наприкінці минулого року.
Про те, що проєкт 6013 знищить галузь господарського права на шляху до реформ, писало «Дзеркало тижня».
Що пропонує законопроєкт?
Законопроєкт пропонує скасувати Господарський кодекс, що зруйнує чинну систему організації бізнесу й поховає напрацьовану роками судову практику застосування господарського законодавства.
Народний депутат і член комітету з питань правової політики Сергій Власенко («Батьківщина») наголошує:
«У 2004 році запрацювали Господарський і Цивільний кодекси. Тоді в судах не розуміли, які норми застосовувати і що робити з попередньою практикою. Як здійснювати правосуддя? Якщо підтримають 6013 і він набуде чинності, то суди будуть вимушені створювати нові практики. Конституція містить пряму згадку про державні підприємства, а закон цей їх прибрає. Конституція каже, що Україна — держава з економічною багатоманітністю. А тут намагаються все звести до двох-трьох організаційних форм. Війна мала б навчити, що роль держави має бути підвищена. Уже віддали “Моторсіч” у приватні руки. І що? А є низка приватизованих підприємств, які просто вже не працюють. Тепер же хочуть перетворити все в товки й акціонерки. Ефективний той власник, який ефективно управляє».
Громадська ініціатива «Голка» вже писала, що законопроєкт може фактично провести наймасштабніший за період незалежності України перерозподіл державної власності в позаприватизаційний спосіб, зобов’язавши бізнес до примусового перетворення компаній в акціонерні товариства й товариства з обмеженою відповідальністю.
Проте ризики все ще залишилися. Крім громадськості, суддів, науковців, фермерів і представників місцевих громад, негативно щодо проєкту закону висловилося сьогодні (!) й Головне юридичне управління Верховної Ради України. Тут зазначили, що провели повторно юридичну експертизу «у вкрай стислі строки» й попередні висновки управління актуальні натепер. Про критичну позицію Головного юридичного управління «Голка» писала раніше.
Скасування Господарського кодексу створить правову невизначеність й ускладнить застосування законодавства, особливо в судових процесах. Подібний крок може зруйнувати баланс між приватним і публічним інтересом, залишить багато спірних питань поза межами правового регулювання, що суперечитиме конституційним нормам і відкриє двері для маніпуляцій з держмайном.
Протягом шести місяців після прийняття законопроєкту держава муситиме ліквідувати або реорганізувати всі підприємства, де вона є власницею. Тобто фактично провести процедуру корпоратизації.
Які можуть бути наслідки, стає очевидно з того, що відбувається зараз із державним підприємством «Ліси України» та майном акціонерного товариства «Укрпошта».
Якщо за державним підприємством закріплено якесь майно в день, коли прийняли рішення про перетворення, уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування на основі результатів інвентаризації майна підприємства буде змушений прийняти рішення внести майно, закріплене правом господарського відання, до статутного капіталу юридичної особи – правонаступника такого підприємства, крім майна, що не підлягає приватизації. Тобто держава на рівні закону ліквідує державні підприємства й передає у приватні руки абсолютно все майно, яке потрапляє у статутний фонд.
Якщо ж таке майно передадуть до статутного капіталу, сформованого внаслідок перетворення, то, відповідно до статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», майно, що внесене до статутного капіталу такого господарського товариства, є його власністю.
Такі зміни під час війни неприпустимі й фактично матимуть форму тіньової приватизації, на що вказали у своїх зауваженнях Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Міністерство освіти та науки, Головне юридичне управління парламенту, про що писали раніше.
Як такі проблеми вирішують у Європі?
Водночас міжнародний досвід свідчить про важливість державних підприємств у багатьох розвинених країнах.
У країнах ЄС державні підприємства працюють у таких ключових секторах, як енергетика, транспорт і комунальні послуги. Наприклад, у Франції підприємства, що перебувають у державній власності, залишаються конкурентоздатними й ефективними. Аналогічну ситуацію спостерігають у Польщі, де держава зберігає контроль над стратегічними галузями. Така практика демонструє, що державні підприємства можуть бути важливими учасниками ринку, якщо їхню діяльність регулюють чіткими нормами.
Крім того, Європейська комісія наполягає, що необхідно вдосконалити управління державними підприємствами, а не знищити їх. Зокрема, мова про ситуацію з держпідприємствами Болгарії:
«Зведені звіти також оцінюють відповідність державних підприємств установленим стандартам корпоративного управління й розкриття інформації».
Так на держпідприємстві створюють стандарти корпоративного управління, але держпідприємства не знищують.
Досвід Фінляндії, яка організовує комерційну діяльність через спеціальні акціонерні товариства, демонструє важливість прозорого регулювання, що зберігає економічну стабільність. У Німеччині державні підприємства відіграють важливу роль у сферах інфраструктури, транспорту та соціальних послуг.
Скасування Господарського кодексу без належної підготовки лише поглибить проблеми, створить нові загрози для правової та економічної стабільності України. Як показує практика інших країн, погано продумані реформи лише ускладнюють ситуацію, тоді як стратегічний підхід дозволяє досягти значного успіху.
Які питання виникнуть з комунальним майном?
На додачу законопроєкт 6013 стосується не лише державних підприємств, але й усіх державних установ й організацій, комунальних підприємств й організацій. Стаючи товариствами, вони набувають закріплене за ними майно. Управляти ними повинні через наглядові ради, а не безпосередньо через органи державної влади й місцевого самоврядування.
Олег Подцерковний, завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук, професор, так коментує ці зміни:
«Тут потрібно уявити проблеми з утворенням 14 тисяч наглядових рад для комунальних підприємств. Скандали з кадровим наповненням наглядових рад державних підприємств, махінації із заробітними платами його членів поширяться на комунальний сектор».
Також це означатиме комерціалізацію комунального сектору. Адже товариства підпорядковуватимуться ринковим правилам, що негативно відобразиться в першу чергу на простих людях.
Голова комітету господарського права та процесу Ради адвокатів Одеської області зазначає у своєму матеріалі на «Дзеркалі тижня», що пропозиція приватизувати комунальні підприємства громад є дуже спірною:
«Можливі ризики для громад прораховані авторами законопроєкту не повною мірою, сама по собі ідея приватизації може бути й непоганою, однак у випадку з такою чутливою галуззю мають бути закладені чіткі механізми захисту інтересів громади і зобов'язання для інвестора з відчутною відповідальністю за недотримання таких зобов'язань».
Скасування Господарського кодексу загрожує втратою контролю над державним майном. Відсутність чітких правил і механізмів захисту відкриває шлях для зловживань і корупції. Законопроєкт 6013 фактично усуває бар’єри, які перешкоджають незаконним операціям з державними активами, що може призвести до їх розкрадання та передачі в приватні руки.
Замість радикально скасовувати кодекс доцільно сфокусуватися на модернізації, усунути застарілі норми й адаптувати його до сучасних реалій. Це дозволить уникнути правового хаосу і зберегти довіру бізнесу до правової системи.
Необхідно також залучити громадськість до обговорення цих змін. Відкриті консультації з експертами, бізнес-спільнотою та громадянами дадуть змогу врахувати всі ризики й уникнути поспішних рішень. Участь суспільства є ключовим фактором для забезпечення прозорості.
Крім того, важливо впроваджувати реформи поступово. Поетапний підхід дозволить синхронізувати нововведення з чинним законодавством і мінімізувати ризики, пов'язані з їхнім застосуванням.