Сьогодні в Києві попрощалися з політиком Степаном Хмарою, якого поховали на Байковому кладовищі.
Про це повідомив міський голова столиці Віталій Кличко.
“Він до останнього подиху вболівав і боровся за Україну − вільну й демократичну державу. Проживши дуже складне життя, він завжди говорив те, що думає. Ніколи не зраджував своїм переконанням і не йшов на компроміси із совістю”, − зазначив мер.
Кличко додав, що такого морального авторитета Україні дуже не вистачатиме.
Степан Хмара помер на 87-му році життя. Останнім часом політик хворів, восени йому підтвердили важкий діагноз.
Життя дисидента
- Степан Ількович Хмара народився 12 жовтня 1937 р. у селі Боб'ятин Львівської області. Вищу освіту здобув у тоді Львівському медичному інституті за фахом стоматолога
- Після закінчення школи працював протягом 4 років водієм, після чого вступив на стоматологічний факультет Львівського медичного інституту, який закінчив у 1964 році.
- У 1972 році почав брати участь у випуску підпільного журналу «Український вісник» та займався поширенням самвидаву.
- У 1975 р. правоохоронними органами було здійснено першу спробу арешту Степана Хмари. Справа була закрита у зв'язку з відсутністю доказів злочину.
- Проте, 1980 року Степана Хмару таки заарештовують і засуджують до 7 років позбавлення волі та 5 років посилання за статтею «антирадянська агітація та пропаганда». Посилання Степан Хмара відбував у Пермській області. Вийшовши у 1987 на волю, він брав активну участь у відтворенні української Гельсінської групи.
- Навесні 1990 року Степана Хмару було обрано депутатом Верховної ради України від Індустріального (№ 261) виборчого округу. За нього віддали свої голоси 63,61% виборців.
- У квітні 1990 року Степан Хмара разом із Львом Лук'яненком та Михайлом Горинем створив Українську республіканську партію, заступником голови якої він і був обраний.
- У листопаді 1990 року Степан Хмара був знову заарештований і просидів в ув'язненні до квітня 1991 року. Він звинувачувався у нападі на представника міліції. Ця акція отримала назву «Справа Хмари».
- Згодом Степан Хмара та група його прихильників створили Українську консервативну республіканську партію (УКРП), головою якої він і був обраний.
- На парламентських виборах, що відбулися 27 березня 1994 року, Степан Хмара здобув свою найбільшу політичну перемогу. Від Залізничного (№261) виборчого округу, від якого балотувався Степан Хмара, також був кандидатом і голова конкуруючої УРП Михайло Горинь. Степан Хмара переміг свого супротивника з відривом у 29,48% голосів, набравши 54,41%.
- Напередодні парламентських виборів у березні 1998 року УКРП створила передвиборчий блок разом із УРП та КУН. Блок отримав назву "Національний фронт". Степан Хмара йшов третім за списком блоку. Блок не подолав, проте, чотиривідсотковий бар'єр і Степан Хмара до Верховної Ради не пройшов. Водночас він брав участь у виборах від одномандатного виборчого округу №116. Однак і тут Степан Хмара програв, поступившись кандидату від НРУ.
- 15 грудня 2001 року УКРП саморозпускається та її члени переходять до Батьківщини. Степан Хмара стає заступником голови Батьківщини Юлії Тимошенко. Таким чином, Степан Хмара бере участь у парламентських виборах 31 березня 2002 року під номером 10 виборчого списку БЮТ.
- Активний учасник Помаранчевої революції 2004 року.
- Навесні 2005 року Степан Хмара виходить із Батьківщини та стає членом УНП. На парламентських виборах 26 березня 2006 року він бере участь під номером 13 виборчого списку «Українського народного блоку Костенка та Плюща». Оскільки блок вибори програв, то Степан Хмара до парламенту не пройшов.
- 30 вересня 2007 року Степан Хмара взяв участь у парламентських виборах за номером 94 передвиборчого списку блоку партій «Наша Україна – Народна Самооборона», до якого увійшла УНП. У Верховну Раду, однак, пройшли лише кандидати цієї політичної сили від номера 1 до номера 72 включно.
- Степан Хмара є автором книг «Етноцид українців у СРСР» та «Генеральний погром».