Дорогою з Харківської до Донецької області порозбивані будівлі, серед них – церква в селі Мала Комишуваха Ізюмського району. Відома вона тим, що тут росіяни мали медпункт. Після звільнення території, розповідають місцеві, усередині були покинуті окупантами речі: на свічниках – приладдя для крапельниць, у вівтарі – облаштована операційна. Після себе ворог залишив і гори сміття – в самій церкві, біля входу, довкола храму.
А це Георгіївський скит у селі Долина на Донеччині. Точніше те, що від нього залишилося. Минулої весни тут йшли важкі бої, росіяни обстрілювали селище з усього, з чого могли, а на храм скинули авіабомбу.
Далі в маршруті – Краматорськ. У місті не припиняє роботи шелтер, куди звозять евакуйованих мешканців ближніх населених пунктів: з Бахмута, Часового Яру. Людей чимало, усі чекають подальшої евакуації. Вони без речей, дехто й без документів.
У Нью-Йорк місцеві волонтери теж регулярно їздять – возять гуманітарку: хліб, стандартні набори їжі, чай, каву, речі, навіть посуд.
Тут, у Нью-Йорку, на відміну від Краматорська, військових на вулицях немає. Немає в селищі і стратегічних об’єктів, але це не заважає росіянам регулярно обстрілювати смт, адже воно розташоване неподалік лінії зіткнення. Але в селищі живе чимало цивільних. Попри все. Адже побут налагоджений, до реалій війни пристосовані – до життя під постійними обстрілами, до проблем зі світлом, водою і газом.
