В Ізюмі місцеві ремонтують своє житло, а природа нагадує, що незабаром літо. На вулицях більш людно, ніж у холодну пору, на центральній площі збирається молодь, а комунальники вже готуються висаджувати клумби.
У розбомбленій на початку вторгнення росіянами багатоповерхівці час завмер: кухні, вітальні, шафи з книжками, які, ймовірно, вже не дочекаються своїх власників. На руїнах – фотографії загиблих мешканців цього будинку. Їхні родичі продовжують приносити квіти, дитячі іграшки, запалювати тут лампадки.
За Ізюмом – Кам’янка. Село, де не вцілів жоден будинок. До 24 лютого минулого року тут жили 1 200 людей, нині – близько сорока.
На фото – чоловік з дружиною, які повернулися нещодавно, щоб устигнути полагодити до зими свій зруйнований будинок. До вторгнення вони тримали свиней і продавали шашлик у придорожньому кафе. Вивезти тварин, тікаючи від окупації, не змогли, бо причеп до їхньої машини постраждав через обстріли росіян. Мусили залишити господарство – насипали свиням гори корму, а самі поїхали шукати прихистку.
Повернувшись, побачили пошкоджений будинок. Тварин не було – росіяни порізали і поїли їх, а кістки порозкидали по городу.
Зараз подружжя живе тим, що встигли заготувати, перебуваючи в Полтаві. На виділені переселенцям гроші купили новий причеп і перевезли закрутки та консерви додому.
Нині стараються розчищати грядки, хочуть засадитися, аби було що їсти взимку. Та в цілому місцеві не поспішають із городами: велика частина території досі замінована – служби не справляються з такими обсягами роботи, а розміновувати самому занадто небезпечно. Тож чекають.
Подружжя перекрило плівкою дах, вікна, готуються лагодити. Відновлювати торгівлю в придорожньому кафе не хочуть – кажуть, що рука не підніметься брати гроші з військових, а інших клієнтів тут і немає.
По селу досі розкидані пошкоджені автівки, точніше те, що від них залишилося. Місцеві розповідають, що окупанти відбирали в них машини, ганяли по місту, а потім розбирали їх на запчастини. Залишки знищували гусеничною технікою, аби люди не могли відновити своє майно і повернутися до нормального життя.
У місцевому клубі росіяни зробили штаб. Відходячи, будівлю теж розбомбили. До окупації тут був кінотеатр, велика бібліотека, розвинена самодіяльність. Після залишилися уламки минулого життя.
