Екваторіальна Гвінея підтвердила вісім нових випадків захворювання на вірус Marburg – геморагічну гарячку, що вражає людей і нелюдських приматів. Відповідну заяву Всесвітньої організації охорони здоровʼя цитує Reuters.
Таким чином загальне число лабораторно верифікованих випадків зросло до девʼяти, а кількість підозр на хворобу – до 20. Повідомлялося про 12 смертей, що могли бути спричинені цим вірусом.
З восьми нових випадків два були зареєстровані в провінції Кі-Нтем у центральноафриканській країні, чотири – у провінції Літораль і два – у провінції Центр-Сур, йдеться у заяві ВООЗ.
"Підтвердження цих нових випадків є важливим сигналом для збільшення зусиль реагування, щоб швидко зупинити ланцюжок передачі", – сказав директор ВООЗ у Африці.
Згідно з даними на сайті Центру з контролю та запобігання захворювань (США), вірус Marburg вперше виявили в 1967 році, коли спалахи геморагічної лихоманки сталися одночасно в лабораторіях африканських зелених мавп у Марбурзі та Франкфурті, Німеччина, та в Белграді (нині – Сербія). 31 людина захворіла, спочатку працівники лабораторії, потім кілька медиків і членів сімей, які за ними доглядали. Повідомлялося про сім смертей. Перші інфіковані люди контактували з імпортованими в Уганду африканськими зеленими мавпами або їхніми тканинами під час проведення досліджень. Один додатковий випадок був діагностований ретроспективно.
Резервуарним хазяїном вірусу Марбург є африканський кажан Rousettus aegyptiacus. Плодові кажани, заражені вірусом Марбург, не виявляють явних ознак захворювання. Необхідні подальші дослідження, щоб визначити, чи можуть інші види також бути носіями вірусу.
За даними ВООЗ, середній коефіцієнт летальності хвороби складає близько 50%. Під час минулих спалахів він коливався від 24 до відсотків залежно від штамму та якості медичної допомоги.
Зареєстрованих препаратів, здатних нейтралізувати вірус, не існує, однак вчені працюють над розробками.
Як і Ебола, Марбург належить до філовірусів. Зараження відбувається унаслідок тривалого перебування людини в рудниках чи печерах, де мешкають колонії кажанів Rousettus. Передача від людини до людини може проходити унаслідок фізичного контакту (через пошкодження шкіри чи слизової), з кровʼю чи іншими рідинами інфікованих, а також від контакту з забруденими біологічними виділеннями поверхнями і матеріалами.