Питання: Спочатку нам казали, що найскладнішими будуть перші дні війни. Потім - що перші 10 дней. Чи дійсно далі буде легше, як ти вважаєш?
Відповідь: В попередні роки серед інших моїх занять була й робота з сумнозвісним ПТСР Правду кажучи, я і сам його не оминув свого часу. Так от, з кількох різних за ознаками груп найлегше стресові ситуації переживають або зовсім нескладні люди, або ті, які інтелектуально можуть відрефлексувати, що з ними відбувається.
Це я до того, що динаміка психічних станів в реальності дуже і дуже індивідуальна. Ві різних книжках можна прочитати про різні цикли. Узагальнена правда в тому, що така циклічність дійсно існує. Це принцип маятника: страх зміняється оптимізмом, паніка - ейфорією, і так далі. Чим сильніший стрес, тим сильніше розгойдується маятник.
Війна має ту особливість, що вона пхає маятник нерівномірно. Підручникова циклічність більш-менш придатна для тих стресогенних впливів, параметри яких є стабільними. Наприклад, стрес від смерті батьків. Церковні “сороковини” і всі проміжні ритуали дуже ефективно вписуються в цю емоційну амплітуду. Але, повторюсь, то в мирний час.
У війні цивільних людей найбільше лякає невизначеність. Вона генералізує усі довоєнні вавки в голові, усі страхи, фобії і неврози. Це - основа страху. А вбиває саме страх. Зі страху ви приймаєте хибні рішення, робите нерозумні вчинки, які можуть виявитися останніми у вашому житті.
Оце важливо пам’ятати. Війна приносить смерть і руйнування. Але страх - це те, що ви носили ще раніше у різних потаємних комірчинах вашого мозку. Він ваш, особистий страх. Кожен боїться індивідуально. Кацапи лише намагаються зробити так, щоб цей страх вибрався із затаєних місць нашої свідомості і заполонив її всю.
Умовні перші три дні - це фаза, коли людина сприймає все як один день. Кількість цих перших днів може бути дуже різна, аж до тижня. Психіка включає різні антистресові механізми, людина дитиніє, тупішає на якийсь час, гірше чує та бачить.
Потім починається пошук раціонального пояснення того, що відбувається.
Оце, на мою думку, небезпечна фаза, хоча перша - гостріша.
Чим більше даних для спроби раціоналізації ви будете збирати, тим більше будете нервуватися, бо з цих даних нічого путнього не зліпиш. Тільки більше хаосу буде в голові. А голова підказує: агов, ти ж розумний! Збирай більше інформації, думай логічно, шукай взаємозв'язки.
От не раджу цього робити. Якщо ваше поточне життя не пов’язано з аналітичною роботою чи фаховою обробкою даних, лишіть це, ви втомитесь, втомите інших, і в результаті собі лише нашкодите.
Ця війна надовго, і вашого попереднього життя більше не існує. Ви в нього не повернетеся, як не повертаються двічі у річку з прислів’ я. А ця річка до того ж ще й пересохла. Ваше завдання - вижити з мінімально можливими збитками. Якщо ви зараз подумали про матеріальні збитки, то згадайте, через що загинув гоголівський Тарас Бульба.
У цьому новому житті ви побачите, хто є ким і чого вартий, частина старого політичного лайна повитрушується з ваших мізків (але не все і не у всіх). Врешті решт, ми всі помолодшали на вісім років.
Захист від перепадів настрою, якщо говорити простою мовою - це певна відмороженість, зосередження на “тут” і “зараз”, при плеканні патріотизму і якоїсь роботи на користь армії. Найкраще - фізичної.
А найлегше буде тоді, коли ви собі визнаєте, що не можете керувати глобальними світовими процесами, не привертаючи уваги санітарів. І почнете міркувати і мріяти, як би то ловкіше спалити якусь кацапську машину, якщо вона заблукає у вас під вікном. Дива трапляються, вірте в них!