Олена Карманова — бухгалтерка в коледжі. 2018 року вона звернулася до поліклініки зі скаргами на біль у грудях. Огляд і мамографія нічого не показали. Олена сама вирішила йти до Інституту медичної радіології ім. С.П. Григор'єва в Харкові. Там лікар, промацавши молочну залозу, заявив: «Це рак».
«У мене земля пішла з-під ніг, — згадує Олена. — Це був просто жах. А він каже, мовляв, коли оперуємося?» Звичайно, я погодилася на операцію, адже немає нічого страшнішого за цю хворобу». Коли вона отямилася від наркозу, грудей не було.
«На той момент я мала нульові знання, — зізнається Олена. — Зараз я точно знаю, що лікування має бути лише за протоколом, а не як лікар вирішив. Що має бути зібрана мультидисциплінарна комісія».
Олена пішла в Інститут медичної радіології через зручне розташування. І через те, що в Харківського обласного онкоцентру була слава бідної установи. «А мені телевізор у палаті, як це було в радіології, не потрібен. Телевізор — це на тиждень. А груди мені видалили назавжди. Навіщо мені телевізор, якщо мене лікують не за протоколом?» — питає жінка. Уже після операції вона дізналася про правильне діагностування та лікування таких випадків: лікар як мінімум мусив зібрати міждисциплінарну комісію.
Нині Олена судиться з лікарем і його роботодавцем, вимагаючи компенсації моральної шкоди. Її історія стала відомою, а активісти та бізнесмени зібрали гроші на встановлення імпланта. Олена чекає на операцію.
Допомагати їй взялася Олена Шержукова з Української федерації боротьби проти раку. Федерацію створено в пам’ять про матір подруги Олени — Валентину Міхову — жінку, на лікування якої збирали гроші 13 років тому, але не встигли. За словами активістки, в Україні досі під час лікування раку молочної залози лікарі дотримуються життєзберігального підходу. Інакше кажучи, видаляють груди повністю, щоб урятувати життя людини. Хоча в розвинених країнах давно застосовують органозберігальний підхід — зберігають жінці і життя, і груди. «Жінка засинає на операційному столі з грудьми і прокидається з ними ж. Видаляється лише тканина, за потреби ставиться імплант, — пояснює Олена Шержукова. — Так зберігається і тіло, і психіка».
У світовій практиці хірург видаляє уражені тканини та відразу або через деякий час після операції вставляє імплант. Або робить аутологічну реконструкцію — відновлює первісний вигляд грудей, використовуючи шкіру з різних ділянок тіла пацієнтки. Встановлення імпланта дешевше та простіше, тому зараз цей варіант переважає. Але реконструкція грудей більш бажана, якщо є вибір.
В Україні більшість операцій завершуються повним видаленням грудей пацієнтки — найрадикальнішим варіантом, якого в усьому світі давно намагаються уникати.
Аби змінити ситуацію, Українська федерація боротьби проти раку поширює у країні протоколи (гайдлайни) NCCN. І саме міжнародними протоколами мають керуватися українські лікарі. National Comprehensive Cancer Network — це об'єднання 31 провідного центру лікування раку в США. У їхніх протоколах для кожного можливого діагнозу є оптимальна тактика лікування.
«Ми не можемо визначати, що цей лікар — гірший, а той — кращий. Це оціночне судження, — каже Олена Шержукова. — Але зрозуміти, працює він за міжнародним стандартом чи ні, дуже легко. Досить запитати: «Лікарю, за яким стандартом мене лікуватимуть?» Лікарі радянського штибу відповідають дуже просто: «Вам про це знати не треба». Якщо лікар вам колись таке сказав, тікайте від нього».
Є ще багато причин, чому українські лікарі використовують операції, що калічать жінок, пояснює Шержукова. Так, в Україні практично немає клінічних онкологів, які ведуть пацієнта від підозри на онкозахворювання до завершення лікування. Немає практики мультидисциплінарних комісій, до яких входять, крім клінічного онколога, хірург, хімічний терапевт і променевий терапевт.
Якщо ж рішення про лікування раку приймає хірург, як відбувається найчастіше, він майже завжди обирає найпростіший для нього, але найбільш травматичний для жінки шлях — ампутацію грудей.
«Просто вони не вміють робити складніші операції зі збереженням грудей, — пояснює Олена Шержукова. — На всю країну є чотири лікарі, які виконують аутологічну реконструкцію молочної залози».
Один із таких лікарів — Дмитро Бухтєєв. Він працює у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний центр онкології» в Харкові. Він з власної ініціативи та за власні кошти вивчав аутологічну реконструкцію в Reconstructive Microsurgery European School (RMES) у Барселоні. 2017 року став частиною команди Харківського онкоцентру — його запросив новий головний лікар Денис Скорий. За словами Дмитра Бухтєєва, Скорий сам орієнтується на західну медицину і повністю перезібрав колектив онкоцентру, наймаючи найкращих українських лікарів із сучасним підходом.
«На жаль, реконструктивна хірургія в Україні перебуває в зародковому стані, — вважає лікар. — Потрібне обладнання, і досить дороге, потрібна згода керівництва на такі операції, а навчання персоналу може тривати кілька років. З іншого боку, навіщо завідувачу відділення, який десятки років виконує однотипну мастектомію, підлеглий, який виконує більш сучасні, складніші операції? Грубо кажучи, конкуренти нікому не потрібні. Тому в Україні досі більшість операцій завершуються просто видаленням грудей. Це жах, звичайно».
Сучасні операції з відновлення молочної залози або м'яких тканин інших частин тіла тривають 5 і більше годин. Для відновлення кровопостачання пересаджених тканин хірург зшиває судини діаметром не більш ніж 1 мм. Кожен учасник процесу має бути сконцентрованим протягом усієї операції, адже будь-який хибний рух може обернутися ускладненнями, пояснює Бухтєєв.
«Я ретельно підбирав команду з молодих лікарів і медсестер, навчаючи їх того, що знаю сам. Я хочу створити щось дійсно потрібне і класне тут, у своїй країні», — зізнається лікар.
Ще одна проблема, з якою Дмитро Бухтєєв стикається щодня, — українці практично нічого не знають про лікування раку та принцип ранньої діагностики. При тому що найкращий спосіб перемогти рак — виявити захворювання на ранніх етапах, упевнений Дмитро Бухтєєв: «Близько 90% пацієнтів, у яких виявляють злоякісну пухлину на 1 стадії, повністю одужують. Чого не скажеш про більш занедбані випадки». Мамографія, за словами лікаря, є золотим стандартом. Усім жінкам віком від 45 років лікарі рекомендують щорічно проходити мамографію.
«Люди звертаються надто пізно. Вони слухають сусіда, цілителів з інтернету, і це призводить до сумних наслідків. Бачив, що в інстаграмі збирали гроші на хіміотерапію. А в коментарях пишуть, мовляв, приведіть жінку до нашої церкви, ми лікуємо від раку та гепатиту. Минулого тижня була пацієнтка, яка два роки займалася самолікуванням за якимось народним методом. Таких історій чимало, — розповідає лікар. — Люди думають, що лікування коштує нереальних грошей, але це зовсім не так. І бояться раку як такого, не ходять на профілактичні скринінги. Не болить, отже, все добре. Або: «А раптом я дізнаюся, що маю рак? А якщо я не знаю, то його наче й немає».
Така історія сталася чотири роки тому з Наталею Клименко — вона сама знайшла пухлину, пішла до лікаря, і їй діагностували рак. Метод лікування застосували стандартний — видалення грудей та хіміотерапію.
Вважає, що до життя без грудей їй звикати було легше, ніж іншим жінкам — Наталя з народження не має передпліччя. Згодом вона змінила професію з фінансистки на інженера-протезистку кінцівок. Про можливість реконструкції грудей Наталі нічого не говорили — довелося вивчати питання самій. В онкоцентрі їй поставили два імпланти — тепер довколишнім і не зрозуміти, що жінка втратила обидві молочні залози.
«Зараз я впевнена, що в першу чергу вся інформація має бути в гінеколога чи сімейного лікаря. Але тільки від нас залежить, на якій стадії знайдуть пухлину. І що раніше звернешся, то швидше вилікуєшся. Потрібно говорити про це, — впевнена жінка. — Я, доки не хворіла, жила у світі, де всього цього немає. А в лікарні я зрозуміла: боже, скільки ж таких випадків!»
Світлані Резван — 47 років. Уже понад 16 років вона професійно займається вином — консультує клієнтів у виборі напою. «Часто плутають із сомельє, але сомельє — у ресторані. Я допомагаю людям зрозуміти, яке саме вино їм потрібне в конкретній ситуації», — пояснює Світлана.
Якоїсь миті їй самій знадобився консультант у значно серйознішому питанні — у Світлани виявили рак. Подруги направили Світлану до Дмитра Бухтєєва.
“Аналізи підтвердили: це рак. Лікар розповів про всі варіанти вирішення проблеми. Мене чекав непростий шлях, але перспективи були хороші», — згадує жінка. Сьогодні Світлана розуміє, що їй у цій ситуації неймовірно пощастило — Бухтєєв запропонував зробити кардинальну мастектомію з одночасним встановленням імплантів. Уражені тканини вирізали, але груди повністю збереглися. Наслідки ніяк не вплинули на зовнішній вигляд пацієнтки.
«Але це все ж таки рак, він не минає без наслідків, а лікування не закінчується після операції, хімії або променевої терапії, — пояснює Світлана. — Ти не можеш довго відновитися до робочого стану, повернутися до повноцінного життя: професійного, особистого, суспільного. Близькі це розуміють, вони підтримують. Держава — поки що ні».
Мама двох дітей Каріна Циганова теж нічого не знала про рак і теж прийшла до лікаря зі скаргами на біль у грудях — з 6-місячною дитиною на руках. Коли Каріні пояснили, як її лікуватимуть (традиційне видалення молочної залози), вона благала лікарів знайти спосіб зберегти їй груди. Їй відповідали просто: «Ви що, хочете рецидив?» Про імпланти і, тим більше, реконструкцію грудей не йшлося. Після операції рецидив, яким лякали, стався — знову операція та хіміотерапія.
Зараз у Каріни ремісія (зникнення ознак хвороби), аналізи показують відсутність ракових клітин в організмі. Вона з чоловіком Артемом Цигановим вивчили світові стандарти і вже замислюються про імпланти.
«За весь час я лише раз бачила, щоб чоловік заплакав — коли мене привезли з реанімації, — згадує Каріна. — Правда, він досі заперечує, що плакав. Без нього мені було б набагато важче. І ще він завжди їздить зі мною на томограф, обов'язково, щоб не залишати мене саму, наодинці з результатами».
Артем перераховує безліч помилок, які зробили лікарі: одразу призначили мастектомію, потім променеву терапію, зробили помилкові аналізи. Але були й помилки, яких припустилися вони з Каріною, як і багато пацієнтів в Україні: довірилися першому ж лікарю, не вивчили протоколи лікування, нічого не знали про регулярні обстеження.
«Про це не думаєш, поки все добре. Але тепер ми повністю за регулярні обстеження, — впевнений Артем. — Набагато простіше, ефективніше справлятися з цим на ранніх стадіях. Чоловіки, переконайте близьких вам жінок проходити регулярні скринінги. І будьте в цей час поруч».
Від LB.ua ще один важливий момент: і операції, і консультації, і мамографія, і хіміотерапія, і променева терапія включені до пакету медичних послуг, які оплачує держава через НСЗУ. Тобто пацієнтки не мають платити за лікування.
***
У лютому 2022 року в керівника Харківського онкоцентру Дениса Скорого закінчилися повноваження директора закладу. Облрада вирішила не подовжувати контракт і зараз шукає іншого кандидата на посаду. Дмитро Бухтєєв, якого Скорий запросив до онкоцентру, також вирішив піти. Пояснює це тим, що “колектив, який так довго збирали, розпався, і працювати, робити складні операції без команди просто неможливо”.
