15 дітей у класі, та все одно позмінно
Син Мирослави Банадеги навчається у 10 класі у Львові. Цього року в його школі запровадили позмінні уроки. Одного дня учні навчатимуться очно, наступного – дистанційно. Батьків учнів проінформували про це, коли рішення було вже прийняте, з ними не обговорили можливих варіантів.
Жінка розповідає, що цього року два десяті класи школи мали об'єднати. Якби це зробили, то в одному приміщенні вчилися б 34 дитини. Зважаючи на пандемію, батьки обох класів були проти і попросили залишити все без змін. Тепер син Мирослави навчається з 14 дітьми, тобто загалом їх у класі - 15. Клас буде приходити на очні уроки в повному складі. Та все одно за графіком день через день, що, на думку батьків, позбавлено логіки.
Мирослава вважає, що така кількість учнів дозволяє дотриматися всіх рекомендацій МОЗ, і хоче, щоб учні навчалися у школі постійно. Вона переживає, що позмінне навчання погано вплине на підготовку сина до випускних іспитів і ЗНО.
Згадує, що уроки під час карантину не завжди проходили або були зрозумілими для школярів. Частину предметів учні опрацьовували самостійно – вчителі надсилали лише завдання і зазначали параграфи, які потрібно прочитати в підручнику.
“Кажуть, що тепер дистанційне навчання зміниться. Уроки у школі і вдома починатимуться о 8-й ранку. Учителі проводитимуть усі заняття зі шкільного кабінету. Можливо, це й буде більш дієво, ніж минулого разу, але все ж це не безпосередня, очна співпраця з педагогами”.
Крім того, Мирослава тривожиться через нові санітарні норми для кабінетів. Її син - алергік, тому вона переживає, що деякі антисептичні засоби можуть спровокувати негативні наслідки для його здоров'я.
“Після тривалої розлуки з друзями учні дуже соромляться одне одного”
Головне в навчанні в умовах пандемії – зберігати спокій і поступово, але систематично виконувати домашні завдання, переконана Олена Кравчук. У її доньок онлайнові уроки були різними: меншій, яка навчається у третьому класі, надсилали завдання в месенджери; старшій, дев'ятикласниці, для карантинного навчання знадобився Zoom.
Олена – вчителька молодших класів. Вона каже, що дистанційне навчання не було настільки ж ефективним, як очне. “Неодноразово чула від колег, що учні гірше відповідали під час онлайнових уроків. Часто вони не могли проаналізувати вчинки героїв, переказати твір чи висловити власну думку”, - говорить учителька.
Олена також відчуває тривогу через те, що діти стали більш закритими і не зможуть спілкуватися з учителями і друзями, як раніше. Каже, коли діти зараз повертають підручники до шкільної бібліотеки, то почуваються невпевнено.
“Вони соромляться заговорити до мене. Часто чекають, що розмову розпочну я. Починаємо розмовляти – бачу, що їм важко розповідати про себе. Коли бачать однокласників після тривалої розлуки, то дуже соромляться, не можуть заговорити з друзями”, – розповідає Олена.
Такі самі бар'єри у спілкуванні бачить і серед підлітків. Каже, старшій доньці, попри те, що вона комунікабельна, теж поки що некомфортно розмовляти з учителями. Разом із тим вона впевнена, що підліткам захочеться обійняти своїх друзів - і тому дотримуватися соціальної дистанції їм буде важче.
Олена скаржиться, що тепер деякі важливі напрацювання НУШ (нової української школи) виявилися не на часі. Влада не заборонила повністю, але й рекомендувала не використовувати занадто часто роботу у малих групах і парах. Як замінити цей метод, Олена поки що не розуміє.
“Переживаємо через новий вірус”
Донька Лілії Ткачук – майбутня першокласниця. Жінка розповідає, що цьогоріч, окрім звичних правил поведінки у школі, пояснювала їй і ситуацію в країні – карантинні обмеження, масковий режим і соціальну дистанцію. Уже безпосередньо під час навчання нагадуватиме дочці.
Лілія – прихильниця дистанційного навчання. Зараз вона в декретній відпустці, тому може допомагати дочці вчитися онлайн. Переживає, що, як і в дитячому садочку, дитина часто хворітиме і може заразитися від однокласників.
“Ми мали негативний досвід у садочку, тому переживаємо через новий недосліджений вірус. Тоді донька тяжко перехворіла. Деякі діти переносять легше, а наша донька схильна до хвороб і часто підхоплює інфекції”, – пояснює Лілія.
Ліля заздалегідь дізнавалася, як ставляться вчителі та директор до карантинних обмежень в обраній нею школі. Про навчання в умовах пандемії спілкувалася з директором закладу. Детально обговорили і те, як відбувалося дистанційне навчання в закладі, чи справді вчителі проводили уроки в онлайні.
Розуміє, що повністю ізолювати дітей у школі не вийде, але турбується, щоб базових правил дотримувалися і директор, і вчителі, і учні.
“Я думаю, що директор буде свідомим. Уже під час консультацій і пробних занять я бачила, як він робив зауваження тим батькам, які не дотримувалися дистанції чи були без масок”, – каже Лілія.
Для жінки важливо, що вже під час пробних занять учителька пояснювала майбутнім першокласникам де встановлені дезінфектори, як ними користуватися, а також чому зараз краще зберігати дистанцію. Каже, що парти у класі теж стоять трохи далі одна від одної, щоб діти могли зберігати дистанцію на уроці.
Батькам у школу не можна?
Молодший із трьох дітей Наталії Слободянюк – одинадцятикласник. Жінка проти норми, яка забороняє батькам учнів у новому навчальному році заходити до школи.
“У масці я можу зайти у будь-яке громадське місце, школа – одне з них”, – розповідає Наталія.
Вона каже: можливість потрапити в школу - це можливість проконтролювати чи дотримуються там карантинних заходів. Вона впевнена, що без батьківського контролю частину санітарних норм не будуть виконувати. У школі немає відеонагляду, тому побачити, що відбувається, батьки не зможуть. Показати перед навчальним роком, чи готові навчальні класи до карантинних умов, дирекція відмовилася.
“Батьки хотіли разом з комісією перевірити як розтавлені санітайзери, чи намальовані стрілки для позмінного руху учнів. Нас не пустили тоді, а тепер не допускатимуть і під час навчального року. Виходить, самі себе перевірятимуть”, - обурюється Наталія.
Що зробити, щоб зменшити тривоги?
Практикуюча психологиня Іванна Шпак пояснює, що після тривалих канікул діти завжди по-новому пристосовуються до шкільних умов. Для першокласників це і без карантину важкий етап, коли потрібно перейти від дитячого садочка чи дому до активного шкільного життя. Старші школярі адаптуються швидше.
Рекомендує передусім програти з малюками шкільні заняття за допомогою ляльок чи без них. Крім основних правил поведінки, у такий спосіб дитині можна пояснити і те, чому зараз необхідно тримати дистанцію, часто мити руки чи носити маску. При цьому не потрібно лякати чи розповідати страшні історії, пов'язані з пандемією.
Іванна нагадує, що в середовищі однолітків дитина переважно почувається радісно – і часто йдеться не лише про фізичний контакт. Для того, щоб зберегти дистанцію, але однаково робити спільну справу, можна запропонувати класу заспівати улюблену пісню (відповідно до віку та вподобань дітей) і додати безпечні рухи.
Якщо заклад залишиться на дистанційному навчанні, варто додавати “магію” шкільного дня. Так, можна одягати учнів у повсякденний шкільний одяг, дівчатам – робити зачіски, облаштувати імпровізовану класну кімнату.
“Маленькі діти часто не сприймають онлайнове навчання як справжнє. Для них незрозуміло, чому вони не можуть підвестися і піти під час дистанційного уроку”, – розповідає Іванна.
Крім того, потрібно розповідати і програвати те, що пандемія і карантин колись завершаться і звичні уроки, прогулянки й ігри з друзями стануть знову безпечними.
Також варто зважити, як найближчі до дитини люди ставляться до карантинних обмежень. Добре, якщо батьки впевнені і довіряють учительці чи вчителю. Якщо ж батьки надмірно тривожаться – цей стан може передатися й дітям.
Тим батькам, які бояться, що дитина заразиться у школі, Іванна радить поставити собі питання “Що від мене залежить, щоб дитина не захворіла у соціумі?”. Після цього проконсультуватися з педіатрами і виконати рекомендовані профілактичні заходи. Особливо тривожним батькам краще продумати дії на випадок, якщо дитина захворіє.
Вакцинація та культура життя в умовах пандемії
Педіатриня Лілія Середич каже, що найкраще рішення для тривожних батьків - навчити дитину носити маску і не знімати її в колективі. Крім того, закликає перед навчанням зробити школярам усі планові і деякі позапланові (від менінгококової і пневмококової інфекцій) вакцинації.
Ще лікарка радить батькам привчати дітей до культури життя в умовах пандемії, у школі чи поза нею. Ці гігієнічні навички, які діти отримають під час карантину, й надалі захищатимуть їх від інших інфекцій.
Навіть найменшим школярам, на думку Лілії, варто дотримуватися маскового режиму та соціальної дистанції. Діти можуть бути безсимптомними носіями і “передавати” вірус старшим членам родини, які здатні захворіти в тяжкій чи особливо тяжкій формі.
Також батькам варто заохочувати дітей до карантинних правил через власний приклад – дотримуватися соціальної дистанції у громадських місцях, носити маску та відкрито пояснювати дітям, чому і навіщо усе відбувається саме так.