На момент масових обшуків ви і керівник САП перебували в Лондоні. Чи стали вони для вас несподіванкою?
Насправді ми володіли інформацією про те, що щось готується. Протягом останніх декількох тижнів –місяця ми знали, що готується якась операція. У нас була інформація, що це можуть бути законодавчі зміни, так само була інформація щодо обшуків, якихось силових дій. Але це, безумовно, стало несподіванкою, тому що ми не могли повірити саме в такий розвиток подій, не могли уявити, що це буде саме таким чином розгортатися.
Але всім цим подіям передувала ще й брудна інформаційна кампанія, у якій згадувалася частина детективів, у яких були обшуки. І щодо справ начебто криптовалюти, недекларування, незаконного збагачення. Безумовно, окремою несподіванкою стали справи про державну зраду одного з керівників підрозділів у місті Дніпро і щодо іншого співробітника. Безумовно, це те, що для нас стало повною несподіванкою. Ми не очікували, що в цій частині саме так усе буде розвиватися.
Якщо ви протягом місяця володіли інформацією про те, що готують законодавчі зміни, чи намагалися у якийсь спосіб протидіяти? І з чим ви взагалі це пов’язуєте?
Одразу, як почалася ця кампанія, почала надходити інформація, ми інформували про це міжнародних партнерів. Також спілкувалися з окремими представниками громадянського суспільства про можливі спроби тиску на Національне антикорупційно бюро. Тобто комунікували у цивілізований спосіб.
Якихось заходів, окремих протидій тут неможливо вжити в законному полі, крім комунікації, спростування якихось закидів або інформування партнерів, що може трапитися така історія, як сьогодні, з послабленням, фактично знищенням, антикорупційної інфраструктури.
І тут треба окремо наголосити, що це відбувалося в режимі досить серйозної секретності. Народні депутати навіть учора почали писати, що щось буде щодо Національного антикорупційного бюро і САП, але остаточну версію документа всі побачили тільки після засідання відповідного комітету, де оця правка була в законопроєкті, який був зареєстрований ще 16 січня. Тобто комітетом внесені зміни саме в частині САП і НАБУ. Це відбувалось дуже секретно, усі дізналися останньої миті, але все одно всім дуже сподобалась ця редакція — як виявляється, в залі всі дружно проголосували.
За моєю інформацією, голоси почали збирати ще з учорашнього дня і навіть трішки раніше. Тобто почався збір голосів тих, хто готовий підтримати щось: що — невідомо, але щось цікаве про НАБУ і САП. Тому ця операція була у два підходи. Перший — це обшуки, другий — уже сьогодні безпосередньо зміни до законодавства.
Думаю, що частина прізвищ тих, хто проголосував, здивувала не тільки громадянське суспільство, але й вас.
Ми зараз вивчаємо цю історію більш детально. Але хочу сказати, що, за нашою інформацією, серед народних депутатів, які голосували, є ті, хто має статус підозрюваних у Національному антикорупційному бюро.
І фактично, голосуючи за норми, які потенційно можуть бути, скажімо, їм цікавими для пом'якшення чи уникнення — я зараз кажу теоретично — відповідальності, вони діяли, на моє глибоке переконання, в умовах реального конфлікту інтересів.
Коли ви інформували партнерів про цю проблему, як вони реагували? Що казали? Мовляв, подивимося: якщо щось відбудеться, тоді робитимемо заяви. Чи як?
Приблизно в такому дусі відбувалася комунікація. Хтось чув і сприймав більше, хтось менше. Я не буду зараз зосереджуватися через етичні питання на тому, до кого можна було достукатися краще. Але, підсумовуючи, єдиної консолідованої позиції міжнародних партнерів буквально до вчора з цього приводу не було.
Були окремі заяви. Наприклад, міністра закордонних справ Німеччини, який відвідував Україну. На сайті посольства було повідомлення про те, що вони підтримують антикорупційні зусилля. Це наслідки в тому числі нашої комунікації про те, що якісь речі можуть відбуватися.
Були зустрічі з окремими представниками і посольств, і міжнародних організацій, де ми доносили цю позицію. Але якщо говорити про консолідовану, спільну позицію, вона з'явилася вчора (21 липня) після заяви G7, де вони вже чітко окреслили рамку, що для них дуже важливо зберегти антикорупційні здобутки України і що вони доволі сильно стурбовані тим, що відбувається навколо НАБУ і САП.
Ви розумієте, що щось починається, справи накопичуються. Чи була спроба напряму поговорити з Малюком, з Русланом Кравченком? Ви ж знайомі. Точно спілкуєтеся. Чому не подзвонити і не спитати, що, власне, відбувається?
Дивіться, окремо по цій ситуації ми дізналися, що СБУ й ОГП провели слідчі дії, обшуки, вже в день їх проведення. Хто буде реалізовувати такі речі, ми достеменно не знали. Ми знали, що була реанімація, певний рух у справах, пов'язаних з дорожньо-транспортними пригодами.
Ми знали, що відповідні справи вивчають — усе, що стосується працівників бюро і працівників прокуратури. Окремої комунікації з питанням, що там відбувається чи ви щось плануєте, з мого боку точно не було. І не було нічого, що свідчило б, що саме ці органи будуть реалізовувати те, що вони реалізували.
Але можна було з'ясувати щось на рівні парламенту.
Парламентарі не знали. Ще раз: більшість депутатів, за нашою інформацією, дізналися про закон після комітету. І навіть окремі члени комітету (ми ж тримали руку на пульсі, намагаючись дізнатися, що там відбувається) казали, що самі не знають, що планується. «Знаємо, що щось планується, а що — не знаємо».
Я нагадаю, що була низка законопроєктів, пов'язаних з Defence City, і там була спроба обмежити певні слідчі дії щодо оборонних компаній, які мали б вноситися у відповідний перелік. Цей законопроєкт не злетів, не був проголосований. Сам пакет законопроєктів у Defence City був проголосований, а зміни до Кримінального процесуального кодексу, до Кримінального кодексу ні. Це було знято з порядку денного.
Ми спочатку думали, що, можливо, це саме ці законодавчі зміни. Потім, коли це відклали, знову був такий інформаційний вакуум. Ця редакція, яка сьогодні була прийнята, трималася в доволі серйозній таємниці.
Ще раз повторюся: за моєю інформацією, тільки сьогодні більшість народних депутатів побачила цей документ — після засідання профільного комітету.
Я мала на увазі не рядових народних депутатів, які тисли кнопки, чи членів комітету. Ба більше, ми намагалися взяти коментар у формального «автора» законопроєкту Максима Полякова — він відмовився розмовляти, очевидно, не розуміючи взагалі, про що йдеться. Але питання можна було поставити, наприклад, Давиду Арахамії або комусь із керівництва фракції…
Дивіться, Соню: запитання ставили, були намагання з'ясувати… Це, на моє переконання, скоординована така історія, тому що була різна інформація, що і «голосів немає», «та це неможливо», «антикорупційна інфраструктура важлива, ніхто не буде впливати на незалежність». Тобто комунікація і фідбек відбувалися десь на такому рівні від різних депутатських фракцій і окремих народних депутатів. Ніхто, типу, не вірив, що подібні речі відбудуться. Що буде такий тиск і що зміна закону буде в такій доволі серйозній формі — повне позбавлення процесуальної незалежності САП, фактично підпорядкування під генерального прокурора. Ми точно не очікували, що це буде реалізовано саме в такій формі.
Хоча до останнього моменту був ризик (за деякою інформацією), що з голосу під час самої процедури буде внесена правка взагалі про ліквідацію Національного антикорупційного бюро. Навіть так.
Чому ж вона не була внесена? Це взагалі вирішує всі питання.
Тут можна багато дискутувати. Можливо, на це вплинула позиція міжнародних партнерів, і було вирішено все-таки не ліквідовувати антикорупційну інфраструктуру, а зробити її більш підпорядкованою і значно залежною. Я думаю, що це одна з таких версій.
Нагадаю, що посли держав G7 висловили, перепрошую за цю фразу, серйозне занепокоєння. А представниця ЄС в Україні Катерина Матернова написала, що військова підтримка України залежить від збереження досягнених реформ. Питання непросте, чутливе, але важливе: що реально можуть зробити партнери, враховуючи, що в нас усе ж таки війна, у відповідь на цю ситуацію? Навряд чи це зупинить постачання зброї або фінансування. Які конкретні антидоти є на цю ситуацію зараз?
Я хочу чітко підкреслити: не дай боже, попри важливість антикорупційної інфраструктури, антикорупційних зусиль, у страшному сні уявити, що ця ситуація може вплинути на постачання зброї. Зброя для наших військових, для нашої країни — це найважливіше, що може бути. Давайте це поставимо на найголовніше місце і зафіксуємо.
Друге — як це може вплинути? Це може, безумовно, вплинути на певні переговорні процеси щодо доступу до Європейського Союзу. Але я хотів би тут дочекатися офіційних заяв представників Європейського Союзу.
Я знаю, що певні заяви зараз обговорюють, готують, але точно не можу комунікувати замість міжнародних інституцій Європейського Союзу і представників Європейського Союзу. Це з моєї сторони точно некоректно. Але якщо вони будуть, про це, безумовно, суспільство дізнається одразу. Я сподіваюсь, що вони будуть. І комунікаційну рамку наслідків, і як це може вплинути на відносини з Євросоюзом, мені здається, озвучать.
Якщо це не будуть публічні заяви, можливо, це будуть певні звернення письмові від представників міжнародних інституцій до нашої влади з питанням, наприклад, не підписати, накласти вето на відповідний закон. У нас дуже мало часу залишається. Ми так відчуваємо, розуміємо, що він може бути підписаний найближчим часом. (Президент підписав закон через кілька годин після запису інтерв’ю. — С.К.).
Ми моніторимо зараз суспільні настрої, у тому числі в соціальних мережах, спілкуючись із журналістами, є велика частина суспільства, яка доволі критично ставиться до цього законопроєкту. І сподіваємося, і закликаємо, і звертаємося до президента, щоб він все ж таки ветував цей законопроєкт, і ми там більш зважено підійшли до якихось питань.
За непідтвердженою поки що інформацією, що з’явилася під час запису інтерв’ю, президент уже підписав скандальний закон. Якщо Володимир Зеленський повідомить про таке підписання офіційно, якими будуть ваші реакція і дії?
У першу чергу потрібно ознайомитися з текстом цього законопроєкту, тому що ми не бачили фінальної версії, і маємо зрозуміти, що там у ньому. Відповідно до того, що там буде написано, скласти план, як ми реагуємо.
Верховенство права і закон для нас найголовніше. Ми точно будемо дотримуватися закону, але продовжуємо комунікувати з партнерами, із суспільством для того, щоб цю ситуацію виправляти. Так не може бути, щоб систему, яку створювали з 2014 року як відповідь на запит суспільства після Євромайдану, один з найголовніших здобутків Майдану, просто нівелювали за один день.
Навіть якщо в нашій системі є особи, які, можливо, були причетні — хай встановлює суд — до колабораційної діяльності. Чи хай суд дасть оцінку цим всім речам. У нас немає недоторканних, але це точно не привід нищити незалежність антикорупційних органів, нищити обидві інституції (НАБУ і САП. — С.К.), яких вони не створювали. Цей парламент не створював цього.
І взагалі ці органи створював не просто парламент, а українське суспільство. Це був запит українського суспільства. Чи є над чим у нас працювати і [що] покращувати? Безумовно, є. Є куди рухатися, виправляти помилки, які ми, можливо, зробили. Але питання зараз не в окремих особах — Кривоносі, Клименку чи ще у комусь. Питання в інституції, яка здійснює важливу місію — забезпечує баланс для того, щоб просто не з'їхали з котушок і не почали красти де завгодно. От і все.
Тому що наші справи кажуть самі за себе. Ми здатні притягати до відповідальності найвищих посадових осіб держави. Здатні. Ми це демонструємо. Так, суспільству хотілося б швидших вироків, швидших результатів. Ми діємо в межах правового поля, у тих реаліях, які є, але я точно кажу, що НАБУ і САП — абсолютно незалежні інституції, ефективні інституції, які здатні боротися з корупцією, які здатні забезпечувати цей баланс. Без цього балансу ми дістанемо абсолютно корупційну катастрофу. Я глибоко у цьому переконаний.
Це не питання, подобається хтось з керівників чи не подобається. Це питання системи, яка має працювати. Зараз по цій системі завдано удару. Система зламана. Оце найголовніша історія. Незалежність підтверджується коли? Коли її намагаються знищити. Значить, це відповідь, що НАБУ і САП — незалежні інституції, здатні розслідувати високопосадову корупцію. І зараз цю історію зламали. Без жодного права. Абсолютно цинічно, під улюлюкання в залі парламенту.
Я дивився це засідання: усі плескали, були раді й щасливі. Думаю, найбільше раділи люди, справи яких уже слухають у ВАКС за обвинуваченням у корупції. Це абсолютно ганебно, як на мене.
Чи можна пов'язувати активізацію, скажімо так, боротьби влади проти НАБУ і САП з конкретними справами — Чернишова, Стефанішиної, брата Міндича тощо?
Я можу сказати, що ми пов'язуємо це з усіма справами, які є в Національному антикорупційному бюро.
В останні два роки ми дійсно демонструємо нарощування результатів і притягаємо серйозних високопосадовців до відповідальності. Чи є між цим законопроєктом і нашими притягненнями кореляція? Безумовно, є. Ще раз повторюсь: низка, десятки народних депутатів отримали підозри від НАБУ і САП у привласненні майна за 191-ю, у зловживанні владою, зловживанні впливом, в отриманні неправомірної вигоди. І це не перші й не останні справи. І всі це розуміють. І всім це не подобається. Ясно, що це чудова нагода знищити антикорупційні органи, убезпечивши себе від несподіванок, що тобі постукають у двері і скажуть: «Добрий вечір. Будь ласка, ось вам підозра в отриманні неправомірної вигоди».
Чи були з початком справи Чернишова спроби представників вищої ланки української влади особисто поговорити із Семеном Кривоносом, як сказав би Усик, don't push the horses, збавити трошки темпи? Можливо, тоді все зійшло б нанівець…
Я зараз не волів би відповідати на це питання. Можу сказати загально, що тиск протягом цієї справи був дуже серйозний. І під елементами тиску можна багато чого розуміти. Але дивіться: у цій справі важливий результат, а не те, що їй передувало. Результат досягнений у вигляді повідомлення про підозру. Значить, ми все витримали, продемонстрували ефективність, незалежність, прийшли до результату.
Нехай до проміжного: підозра — це ще не обвинувальний акт і не остаточне рішення суду. Це все далеко попереду. І це змагальний процес, у якому можуть бути представлені докази обох сторін. Це все попереду. Але те, що ми дійшли до повідомлення про підозру в конкретній справі настільки високопосадової особи, говорить про те, що наші детективи і прокурори здатні розслідувати подібні справи. І в них є всі гарантії незалежності для того, щоб це робити. Попри всі перешкоди, які можуть створювати на рівні суду.
Історія з конкурсом на голову Бюро економічної безпеки пришвидшила події для НАБУ і САП?
Я думаю, що це все в комплексі. Не можна щось розглядати окремо, у відриві. Це все комплекс речей, які могли вплинути на всю цю історію.
Я ще раз підкреслюю: розмежовуємо оцей захід учорашній, який провели ДБР, СБУ і Офіс Генерального прокурора. Там є справи, які стосуються колабораційної діяльності, — хай розбирається суд. Якщо це так, очищення інституції — це нормально. Викривали зрадників і в Службі безпеки України, і в інших правоохоронних органах, і в державних. І це жодного разу не призводило до знищення інституції, до її перезавантаження.
Для частини справ ми ще будемо готувати окремі роз'яснення, коли дізнаємося більше, на підставі чого, бо ухвал же не було, ми не можемо ні фабули прочитати, ні підстави вивчити, чому прийшли до такої кількості детективів за тими чи іншими фактами. Тому ми зараз розбираємо ці всі факти, будемо готувати нашу позицію.
Наприклад, у справах про дорожньо-транспортні пригоди в усіх випадках, коли вони сталися — дві у 21 році і одна у 23-му, у нас обов'язково проводять службове розслідування, яке вивчає, чи був співробітник нетверезий або у стані зміненої свідомості, чи викликав поліцію, чи не залишив місце події, чи надавав допомогу потерпілим. Так от, у всіх цих випадках саме так вчиняли в перші моменти цієї дорожньо-транспортної пригоди всі учасники цих, на превеликий жаль, трагічних подій, тому що там є ушкодження, наскільки я знаю, певної тяжкості. Це все слідство з'ясовує, і зараз обирають запобіжні заходи детективам.
Але ці справи накопичували, роками тримали, а потім раптово всім трьом дали хід і в один день вручили повідомлення про підозру винуватцям дорожньо-транспортних пригод. Така історія викликає великі питання.
Вона сумнівна, згодна. Але якщо ви кажете, що проводили внутрішні перевірки у справах за 2021 і за 2023 роки і ці люди працюють досі, значить, ваші внутрішні перевірки нічого такого не виявили?
Річ у тім, що наші внутрішні перевірки з'ясовують поведінку особи, яка потрапила в дорожньо-транспортну пригоду.
Наприклад, якщо працівник НАБУ був би в нетверезому стані або залишив місце пригоди, повівся б неетично, ми такого працівника звільнили б одразу. А тут питання в тому, що у певних моментах це порушення правил дорожнього руху. І так буває.
А хтось ставить запитання, скільки працівників прокуратури потрапляє в дорожньо-транспортні пригоди? Чи співробітників Служби безпеки, Нацполіції? Це десятки тисяч людей. НАБУ — це не більш ніж 800 людей. Уявіть по всій системі, скільки таких випадків трапляється. Ви часто бачите, крім останньої справи, де генеральний прокурор особисто представляв сторону обвинувачення в суді і наполягав на запобіжному заході, а до цього, ви що, думаєте, там не було жодного випадку дорожньо-транспортної пригоди? Усіх цих справ у них немає, ніхто на автомобілях не їздить? Ну це ж неправда.
Я в жодному разі не виправдовую порушення правил дорожнього руху. Але це неумисний злочин у цьому випадку. Працівники були тверезими, надавали першу допомогу, не залишили місце пригоди. Хай суд ставить крапку у відповідній експертизі, чи сталася ця дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушень правил дорожнього руху, чи, можливо, через якісь інші непереборні обставини. Це все питання слідства. Але тут одночасно вручення повідомлень про підозру, обрання доволі суворих запобіжних заходів. При цьому справ про дорожньо-транспортні пригоди для інших органів ми не бачимо. У мене величезний сумнів, що там немає цих дорожньо-транспортних пригод. Що там ніхто не їздить за кермом і не потрапляє, на превеликий жаль, у подібні ситуації.
Дещо здивувала історія з паном Гусаровим. Конкретно те, що ви спільно із СБУ перевіряли підозри щодо його можливої роботи на Росію і Служба безпеки нібито дала вам усну відповідь, що все нормально, він може працювати далі. Що означає «усна відповідь»?
Ми не зовсім так комунікували.
Перше. Зараз ця справа слухається в суді, обрано запобіжний захід цьому працівнику, і я звернуся до Служби безпеки України листом з проханням надати матеріали кримінального провадження з доказами його причетності до колабораційної діяльності для того, щоб я міг прийняти процедурне рішення за результатами внутрішньої перевірки, якщо такі докази є, щоб звільнити цього працівника. Нам же треба оцінити.
Щоб завершити службову перевірку, розпочату за інформацією в тому числі СБУ, що така ситуація може бути, більше ніж рік тому, нам потрібні матеріали. Зараз вони у кримінальному провадженні. Думаю, що вони дадуть, не бачу в цьому проблеми. Тоді ми їх вивчимо і приймемо вже дисциплінарне рішення всередині НАБУ.
Дивіться: колаборантів, якщо вони є, точно захищати ніхто не буде, але нам треба зрозуміти і мати відповідні документи — копію повідомлення про підозру, докази. Я думаю, що це повноваження слідчого, який веде цю справу; вони все, що необхідно, нададуть.
Досить серйозні звинувачення і на адресу очільника регіонального управління НАБУ Руслана Магамедрасулова. Але знову ж таки, чому питання з’явилися тільки зараз, оскільки його родичі могли мати контакти з нашими ворогом і раніше.
Такі історичні реалії, що в нас багато громадян мають родичів і на окупованих територіях, і на території держави-агресора. Є громадяни, яких примусово паспортизували. І високопосадовці з такими родичами є, в тому числі у правоохоронних органах.
Так, і в НАБУ є працівники, які мають родичів (на ТОТ чи в Росії. — С.К.). Є навіть працівники, у яких родичів примусово паспортизували, — це величезна, вибачте, трагедія. Нам її треба виправляти зброєю і відвойовувати нашу територію та відновлювати справедливість.
Але тут дуже важливо, що кожен працівник, який має справу з досудовим розслідуванням, з негласними слідчо-розшуковими діями і взагалі зі справами НАБУ, отримує доступ до державної таємниці. Що це означає? Що він заповнює спеціальну анкету, спеціальний підрозділ НАБУ передає цю анкету, де він зазначає всі відомості, необхідні для перевірки, в Службу безпеки України. І тільки після детальної, глибокої перевірки Службою безпеки всіх цих фактів, у тому числі зв'язку з агресором, виїздів на територію держави-агресора протягом війни — там багато-багато речей, і от після цієї перевірки надається відповідний доступ до державної таємниці. І всі ці працівники проходили відповідні перевірки.
Тут питання, чому ці зв'язки, я зараз не говорю про кейс Магамедрасулова чи кейс Гусарова, бо були обшуки в детективів (знову ж таки, ухвал не було, це поки загальна інформація) начебто на підставі того, що в них є родичі на території держави-агресора. Так от, питання: чи може наявність таких родичів свідчити про державну зраду співробітника? Це перше. А друге — як тоді надавали доступ до державної таємниці?
Це апеляція до СБУ, так?
Я хочу от чітко зазначити, що ми з повагою ставимося до контррозвідувальної діяльності Служби безпеки України — щоб тут не було жодних маніпуляцій. І якщо їхні підозри релевантні й обґрунтовані, ми також будемо вживати заходів.
Але ми знаємо факти (там слідство ще триває): є детективи з різних підрозділів, з різним бекграундом, з різними ситуаціями, до яких без офіційних підозр, ухвал прийшли з обшуками у зв'язку з тим, що в них є родичі на тій території і вони з ними не/підтримують спілкування. Тоді в такому разі треба визначитися, що ми з цією проблемою як такою робимо? І це питання до високопосадовців, які цим займаються, маючи таку саму ситуацію. Але знову ж таки, з повагою будемо дивитися, як буде розвиватися.
Я сподіваюся, що зараз СБУ надасть доступи до цих документів для того, щоб ми могли приймати свої внутрішні рішення.
Щоб ми поставили крапку в тому переліку звинувачень, які вчора озвучили на адресу ваших співробітників, згадаю ще один кейс — історію з Геннадієм Боголюбовим, виїзду якого нібито сприяли ваші співробітники. Офіційна позиція НАБУ: співробітники дійсно їхали у Відень тим самим потягом, що і Боголюбов, але вони не перетиналися. То вони їхали в сусідніх вагонах чи все ж таки в сусідніх купе? Бо дуже дивно не помітити Боголюбова в сусідньому купе поїзда Київ — Відень. Деталізуйте, щоб уникнути спекуляцій. Що саме вони говорили про цю поїздку?
Вони дійсно їхали в офіційне відрядження на запрошення (ми його опублікували) Світового банку. Це офіційний захід, який стосувався повернення активів і фінансових розслідувань. І ця група детективів перебуває в тісній комунікації з представниками Світового банку, тому що розслідує провадження, які пов'язані з фінансовим розслідуванням, у тому числі Фонду державного майна України, де багато активів виведені за кордон, зараз їх розшукують, і є спроби їх там арештувати і повернути. Тобто це спеціалізовані детективи, які мають досвід фінансових розслідувань і розшуку активів за кордоном, в іноземних юрисдикціях.
Вони Боголюбова в поїзді бачили чи ні?
Вони кажуть, що ніякого Боголюбова не бачили. Зокрема, співробітник, якого обшукували. Але дочекаймося встановлення всіх фактів. Іде досудове розслідування. Що там зараз у Служби безпеки України — вони опублікували цю частину, провели обшуки, щоб зібрати докази, з радістю ознайомимося.
Усі 80 обшуків були без ухвали суду?
Усі обшуки були без ухвали. Усі проведені як невідкладні. Жодної ухвали не було.
Скільки підозр вручено? Чи є станом на вечір 22 липня якісь судові рішення?
Вручено три підозри через дорожньо-транспортні пригоди і дві щодо державної зради.
З того, що я знаю, п’ятьом співробітникам офіційно повідомили про підозру. І двом щонайменше обрали запобіжні заходи. Одному зараз обирають щодо дорожньо-транспортної пригоди. Якщо вже не обрали. Це все динамічно відбувається.
Щодо державної зради — обом обрано запобіжні заходи, про які клопотали представники Служби безпеки України, — це безальтернативне тримання під вартою. Одному співробітнику НАБУ визначили запобіжний захід у межах дорожньо-транспортної пригоди як особисте зобов'язання.
Скільки засобів зв’язку вилучено?
Інформацію щодо вилученої техніки збирає управління внутрішнього контролю, встановлює всі обставини, скільки було вилучено техніки, якої, які матеріальні носії інформації. І мені цей звіт мають найближчим часом представити.
80 обшуків — це дуже багато, величезна кількість людей потрапила під ці слідчі дії. Я, нагадаю, перервав своє відрядження до Лондона, прибув і ось на місці буквально цілий день займаюся комунікаціями і з'ясовую всі обставини того, що відбулося.
Повідомляли, що в одного вашого співробітника під час обшуку фізично вилучили телефон, щоб він розблокувався. Якщо це так, чи є у вас інформація про те, що у справах, які ви зараз розслідуєте або планували розслідувати разом із САП, є витік інформації внаслідок учорашніх подій?
Ні, зараз встановленого факту про витік інформації поки що немає. У нас немає зафіксованого факту, що якісь матеріали досудових розслідувань чи негласних слідчих дій НАБУ внаслідок цих розробок або розслідувань стали відомі СБУ або ОГП.
Тобто загроза, що внаслідок таких обшуків буде паралізовано розслідування щодо топпосадовців, про що говорили активісти, поки що не підтверджується?
Наразі підтверджень немає, але ж вони тільки провели ці обшуки, повилучали відповідну техніку, і ми вже будемо встановлювати збитки постфактум. Передбачаю, що так, певна інформація могла теоретично потрапити до Служби безпеки України.
Управління внутрішнього контролю перевіряє всі ці речі і встановлює, умовно кажучи, розмір того потенційного збитку, який міг бути завданий. Можливо, все окей. Тому тут зараз зарано щось стверджувати.
Ще одне уточнення щодо ухваленого закону з того, що ми вже бачили в ЗМІ. Ваша оцінка, які ризики для роботи відомства він створює, окрім фактичного паралічу? Яка загроза є для свідків, які пішли на співпрацю зі слідством? Яка для детективів НАБУ, які вели певні справи, оскільки зараз вони видаються незахищеними?
Величезні загрози, тому що цим законопроєктом надають право генеральному прокурору витребувати будь-яке кримінальне провадження НАБУ. Оскільки раніше досудове розслідування, відповідна розробка, документування злочинної діяльності, у тому числі із залученням свідків, викривачів, так би мовити, фіксувалося в нашій закритій системі, ці люди були захищені від будь-якого впливу.
Зараз генеральний прокурор може витребувати кримінальне провадження, ознайомитися з матеріалами негласних слідчих розшукових дій, так званих прослуховувань, зрозуміти, про що йде мова, як далеко ми просунулися, хто з нами співпрацює в тому числі. Тому так, ризик величезний. Це якраз і є один з найбільших ризиків цього законопроєкту.
Окрім того, що керівника і прокурорів САП позбавляють більшості повноважень. Ситуація дуже загрозлива.
Останнє питання про майбутню долю Семена Кривоноса і загрози персонально для очільника НАБУ. У вас довгостроковий контракт, на сім років, наскільки я пам'ятаю (Антикорбюро Семен Кривонос очолив у 2023 році. — С.К.). Чи відповідає дійсності інформація про те, що вам теж готують підозру? Можливо, у вас є неофіційна інформація?
Така інформація дійсно присутня. Вона поширюється. Надати їй оцінку зараз складно. Буде підозра — я не боюсь, будемо відстоювати свої права в суді. Буду вважати це черговим тиском на Національне антикорупційне бюро. Я абсолютно готовий до цього розвитку подій, буду з колективом до кінця. Зараз основна задача — зберегти колектив як основну цінність Національного антикорупційного бюро і працювати над тим, щоб виправити те, що сталося.
Виправити, повернути все в нормальне русло, повернути до міжнародних зобов'язань. Захистити незалежність Бюро.
Дивіться, Бюро — це не про Семена Кривоноса і САП, не про Олександра Клименка. Це про інституцію. Я точно буду робити все можливе для того, щоб цю інституцію захистити. На превеликий жаль, наразі нам це не вдалося. І це мій особистий біль як директора, що у нас не вистачило ресурсу протидіяти цьому наїзду, фактично позбавленню нас незалежності. Але я точно переконаний, що ми не складемо рук, будемо боротися. Цей бій ще не програний, будемо повертати незалежність НАБУ і САП, тому що це не мені потрібно. Це потрібно громадянам України. Це потрібно нашому євроінтеграційному майбутньому.
Буду я чи інша якась особа, інституція має залишатися ефективною, незалежною. Кому це не подобалося б і хто що не хотів би. Так, завдали серйозного удару. Це болісно. Це шок. Але ми точно оговтаємося, збережемо колектив, збережемо наші темпи і будемо продовжувати викривати корупцію. Ми так просто не здалися.
