2. У контексті тієї ж самої загальної теорії права, Конституції України і зазначених Декларації та Конвенції правопорушенням вважаються діяння (активні дії або бездіяльність) особи (людини та/або інституцій держави і місцевого самоврядування в особі їх посадовців), яка зазіхає/порушує або, в окремих випадках, лише має намір зазіхати на/порушувати права і свободи іншої особи.
3. В усіх сферах відносин життєдіяльності людини та у більшості випадків правопорушник діє відповідно до своїх мотивів, причин та мети своїх діянь. Найчастіше такі його діяння є проявом його волі та вини (його/її психічного ставлення до власної поведінки), форма якої відповідно до знань у сфері психології може бути умисною або неумисною. Вважається, що левова частка правопорушень, які мають ознаки злочинної (тобто абсолютно неприйнятної у суспільних відносинах і такої, що передбачена Кримінальним законом держави) поведінки, мають бути винними – такими, наслідки яких правопорушник цілком повинен усвідомлювати та, як правило, бажати їх настання. В той же час, є всі підстави стверджувати, що правопорушення, які вчиняються за межами дії антикримінального закону, також, як правило, носять винний характер.
4. Багатовікова Особистісна свідомість і суспільно-правова культура визначають, що оскільки злочинна поведінка людини є неприйнятною, а покарання за неї повинно бути невідворотнім і максимально жорстким (ба, навіть, жорстоким) – то винуватість особи апріорі є доведеною уже з моменту виявлення (затримання, арешту, отриманих показів свідків, певних слідів) особи, лише підозрюваної у її вчиненні. Одночасно ми всі розуміємо, що для тих, кому суспільство в особі державних інституцій довірило й доручило здійснювати досудове розслідування і судовий розсуд (антикримінальне переслідування) такої поведінки, факт правопорушення відбувся в минулому і вони не були і не можуть бути його свідками чи учасниками.
Крім того, таж сама багатовікова історія протидії (боротьби) правопорушенням (злочинам у тому числі) з боку суспільства/держави має безліч прикладів не виявлення правопорушника та/або покарання не причетних і не винних у вчиненні правопорушення осіб - заради задоволення «суспільного інтересу».
Саме тому, на моє переконання, національне законодавство і міжнародно-правові акти приділяють прискіпливу увагу концепту «презумпції невинуватості» особи до набуття юридичної сили відповідного судового рішення щодо вчиненого кримінального правопорушення. Для того, щоби убезпечити честь і гідність людини і не покарати невинну особу.
Видається, що концепт «презумпції невинуватості» рівною мірою повинен діяти і у не прямій формі все ж таки діє відносно й відносно інших правопорушень в інших відносинах людей, які не вважаються «злочинами або кримінальними проступками». Залишається відкритою проблема врахування цього принципу у всіх сферах протидії суспільства і держави у всіх інших сферах і формах порушення прав і свобод людини.
5. Проблема «суспільного інтересу» до певних подій і фактів (злочинів і кримінальних проступків - у першу чергу) у нашому повсякденному житті залишається дотепер не розв’язаною у світі в цілому. Зазвичай вважається, що «суспільний інтерес» визначають ЗМІ, громадські активісти і лідери громадської думки. Такий підхід є не коректним і багато в чому – хибним, оскільки такий «інтерес» реально існує на різних рівнях суспільного/державного життя та у свідомості як окремих особистостей, так і спільнот з урахуванням ментальності, культури, віку, статі, професії тощо… Її розв’язання потребує значних зусиль інститутів громадянського суспільства, ЗМІ та держави.
Замість висновку. Логічний причинно-наслідковий аналіз вище названих категорій нашого щоденного життя-буття і здоровий глузд дозволяє мені стверджувати, що: права і свободи людини, правопорушення і презумпція невинуватості – є взаємопов’язаними і взаємо впливовими. Не коректне й не однозначне розуміння цих категорій людиною, спільнотами, ЗМІ і державними інституціями призводить до помилок у сприйнятті та оцінюванні певних фактів, подій та дій, що, у свою чергу, створює додаткову і зайву соціальну напругу в наших взаєминах.