Повітря після вибуху
Коли ракета влучає у ціль, у повітря піднімаються мільйони частинок — PM₂.₅ та PM₁₀. Це крихітні аерозольні уламки вибуху: настільки малі, що проникають крізь альвеоли легень прямо в кров. Вони досягають серця, мозку, проникають крізь біологічні бар’єри і запускають запалення — на клітинному рівні. А отже і здатні змінювати генетичну інформацію, яку ми передамо наступному поколінню.
Дані Європейського центру досліджень довкілля показують: під час інтенсивних обстрілів рівень PM₂.₅ у деяких українських містах зростав у 10–20 разів. А кожні додаткові 10 мкг/м³ цих частинок — це плюс 14% до ризику інфаркту, 12% — до ризику інсульту при екстраполяції моделі ВООЗ.
Серце, яке теж воює
У моїй кардіологічній практиці я бачу: війна лишає слід не лише в психології людини. Вона залишає шрами в судинах. За останні два роки ми спостерігаємо різке омолодження серцево-судинних хвороб. Молоді люди з хронічною тахікардією, ранніми ознаками ішемії, порушеннями серцевого ритму. Інфаркт у 30 років - це вже не казуістика, а рутина. Часто це пацієнти з прифронтових територій. Вони не мають традиційних факторів ризику — але мають щоденне вдихання токсичного повітря та стрес.
Тому усім людям я раджу раз на рік проходити повний кардіологічний огляд: УЗД серця, ЕКГ та тест із фізичним навантаженням.
Хімічна війна без підписаних конвенцій
Після влучань у промислову інфраструктуру в повітря потрапляють:
- Діоксини і фурани — токсини, які можуть викликати мутації.
- Свинець, кадмій, ртуть — важкі метали, що ушкоджують серцевий м’яз.
- Поліциклічні ароматичні вуглеводні — потужні канцерогени і нейротоксини.
Ці речовини порушують регуляцію тиску, впливають на тонус судин і провокують аритмії. У деяких дослідженнях фіксують їхню присутність у крові й сечі у людей, які не були поранені — лише вдихали повітря після серії обстрілів.
За прогнозами ВООЗ, забруднення повітря може щороку призводити до 30–50 тисяч передчасних смертей в Україні. Частина з них — інфаркти, інсульти, серцева недостатність. Але ці цифри часто залишаються за межею офіційної статистики війни. Бо таке вбивство — повільне. Воно не залишає уламків у тілі, але лишає тромби в артеріях. І це ще один вид вбивства майбутнього нашої нації.
Психіка і серце: подвійний удар
Війна — це ще й постійний стрес. А хронічний стрес запускає гормональні зрушення, які безпосередньо впливають на серцево-судинну систему: порушується сон, підвищується кортизол, знижується імунітет, посилюється запалення.
Людина, яка пережила ракетний удар, часто виглядає «нормально». Але її серце — ні. Воно працює на тлі хронічної симпатичної активації, ніби щодня біжить. А це — шлях до виснаження.
Що можемо зробити?
Ми не Марселі Прусти, аби рятуватися спогадами й ароматами. Але можна розглянути кілька ефективних policy рішень.
Для держави:
- Створити національну систему моніторингу повітря з відкритим доступом.
- Картографувати екологічно уражені регіони (особливо прифронтові).
- Впровадити кардіоскринінг у зонах ризику — з акцентом на молодь і вразливі групи.
Для кожного з нас:
- Слідкувати за якістю повітря у своєму регіоні.
- Захищати дихальні шляхи — зокрема під час обстрілів або задимлення.
- Регулярно перевіряти тиск, ЕКГ, загальний стан серцево-судинної системи.
- Не ігнорувати симптоми — навіть «легку втому» чи «дискомфорт у грудях».
Післямова війни: серце, яке пам’ятає все
Війна не завжди звучить. Іноді вона шепоче — пилом, отрутою, напругою. Наше повітря сьогодні не тільки джерело кисню. Воно — хроніка воєнних подій, записана в частинках, які ми вдихаємо. Це інша війна. Та, що не вбиває одразу — але лишає слід у майбутньому.