Ратифікація Римського статуту
24 роки Україна йшла до ратифікації Римського статуту, і коли президент Володимир Зеленський вніс документ у Верховну Раду, той наштовхнувся на супротив не тільки військових (які думали, що без ратифікації МКС не може притягувати громадян України до відповідальності за вчинені воєнні злочини), а й народних депутатів (які вважали так само), розповіла заступниця голови Офісу Президента Ірина Мудра.
«Від початку повномасштабного вторгнення військовим доносили хибні наративи щодо ратифікації та не розʼяснювали, що саме означає ратифікація Римського статуту після того, як ми прийняли повну юрисдикцію у 2014–2015 роках двома заявами Верховної Ради. І ця юрисдикція Міжнародного кримінального суду поширювалася на країну з 21 листопада 2013 року... Пояснивши і керівництву, і військовим, що така юрисдикція поширювалася на військових і до моменту ратифікації та всі наші військові були під ризиком притягнення до відповідальності, ми змогли зняти більшість такого занепокоєння», — розповіла Мудра.
Військові також не знали, додає вона, що МКС не приймає позивних проваджень, цей суд має документарний характер — проводить власні розслідування, причому тільки якщо національна система правосуддя не в стані, не може або не хоче розслідувати злочини.
«Ми бачимо, як працює МКС. Уже більш ніж 20 років вони притягують до відповідальності вище військове керівництво. Дуже була б нестандартна ситуація, якби будь-якого солдата чи рядового можна було притягнути до відповідальності. Ми навіть коли вивчали перелік, кого можна притягнути до відповідальності за злочин агресії через спеціальний трибунал, зрозуміли, що найбільший перелік осіб — це десь до 20. Тобто це вище політичне військове керівництво, у випадку МКС — за воєнні злочини, злочини проти людяності, злочин геноциду. Генералітет», — зауважила Ірина Мудра.
Щоб досягти компромісу з військовими, Україна використала статтю 124 Римського статуту, за якою юрисдикція МКС протягом семи років не поширюється на громадян держави, яка ратифікує Римський статут.
Щоправда, на думку правозахисниці, нобелівської лауреатки Олександри Матвійчук, зазначену статтю слід скасувати, оскільки рядові військові МКС не цікавлять, а непоширення юрисдикції на громадян України може ускладнити Міжнародному кримінальному суду притягнення до відповідальності посадових осіб окупаційних адміністрацій, які мають українське громадянство, але виконували прямі накази російської влади.
Загалом ратифікацію Римського статуту правозахисниця називає історично важливою подією. «Вона засвідчує, що Українська держава приймає як аксіому, що масове насильство не толерується», — зазначає правозахисниця. Як це було під час Євромайдану, коли влада переслідувала мирний протест, а побитих, заарештованих, катованих людей обвинувачували за сфабрикованими кримінальними справами.
До того ж, додала Матвійчук, поки не створили спецтрибуналу щодо Росії, «Міжнародний кримінальний суд — єдина для нас можливість подолати імунітети Путіна й інших членів «трійки» (президент РФ Володимир Путін, прем'єр-міністр Михайло Мішустін і глава МЗС Сергій Лавров. — Ред.), які вони мають за міжнародним правом, і притягнути їх до відповідальності.
Цивілізаційним вибором України ратифікацію статуту вважає й бізнесмен, голова наглядової ради EFI Goup Ігор Ліскі.
«Ми маємо розуміти, що приймаємо Римський статут у першу чергу для себе. Приймаємо як суспільство. Щоб ніколи в українському суспільстві не було побоювань, що колись ми станемо диктатурою та можемо використовувати це до українського суспільства. Це запобіжник для нас самих... Це вибір. Одне з того, за що ми воюємо. Частина наших цінностей, які ми документуємо, які ми підписуємо. Ми мали це зробити. Бо вимагаючи арешту Путіна, маємо розвиватися самі», — відзначив бізнесмен.
Ратифікація зробила Україну повноцінним учасником сім’ї МКС, заявив генеральний прокурор Андрій Костін. Раніше ми мали лише передбачені статутом обов’язки, тепер отримали й права.
«Відтепер Україна може брати участь в ухваленні рішень щодо роботи МКС, а також отримує доступ до механізмів МКС, які в тому числі забезпечують підтримку й компенсацію шкоди постраждалим», — зазначив генпрокурор.
Що дає ратифікація
За словами заступниці голови Офісу Президента Ірини Мудрої, Україна отримала право делегувати свого суддю в МКС уже з 2026 року. І досвід, який отримує країна під час розслідування воєнних злочинів, є безцінним і точно потрібним МКС, тож Україна має всі шанси бути обраною.
Також ми отримали можливість делегувати кандидата на виборні посади, наприклад, прокурора МКС.
Як повноцінний учасник асамблеї Україна може впливати на пріоритизацію та формування бюджету МКС, на виділення необхідного бюджету для розслідування воєнних злочинів в Україні.
«Коли ми говоримо про те, чому так мало ордерів на арешт видають, притягують до відповідальності, це все в тому числі впирається в бюджет, на все потрібно фінансування. Тому з таким strong voice в Асоціації асамблеї сторін ми будемо цей voice озвучувати», — зауважила Мудра.
Крім того, доступ до цільового фонду МКС важливий у контексті компенсацій постраждалим, такі випадки в МКС є.
Що означає для міжнародного правосуддя візит Путіна в Монголію. Як діяти Україні
Очільник Кремля Володимир Путін відвідав Монголію 3 вересня. Остання, ратифікантка Римського статуту, мала заарештувати російського президента — відповідний ордер Міжнародний кримінальний суд видав у березні 2023 року. Та Монголія не зробила цього.
На думку уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, Путін навмисне вкотре продемонстрував, що система міжнародного права не працює.
«Чи може він поїхати в Бразилію (на саміт G20. — Ред.)? Може. Я це спостерігаю на міжнародних майданчиках, коли нам, представникам України, постійно доносять меседж, що ви повинні сідати за стіл перемовин. Ми повинні створити умови, щоб ви з ними про щось домовлялися», — розповів Лубінець.
Генпрокурор Андрій Костін теж вважає такий крок російського президента ударом по системі міжнародного кримінального права, однак закликав не робити з цього трагедії. Та й Монголія була обрана не випадково, вважає Костін, — це слабка країна з низьким рівнем демократії, залежна від Росії.
Він нагадав про схожу ситуацію з візитом Путіна до Південно-Африканської Республіки минулого року, якому вдалося завадити.
«Це була складна робота, не про все можу розказати, багато було інструментарію залучено, навіть візит президента Південно-Африканської Республіки Сиріла Рамафоси… У Південно-Африканській Республіці є демократія та певна опозиція. Ця опозиція була дуже гучна... У Бразилії також є демократія. Там достатньо сильна судова система, тобто там абсолютно значні ризики (для Путіна бути заарештованим. — Ред.)», — зазначив генпрокурор.
Його підтримала представниця ОП Ірина Мудра, відзначивши, що Путіну не так легко ігнорувати ордер на арешт, виданий МКС.
«Скільки країн з моменту видачі ордерів Путін відвідав? Три. Монголія, Азербайджан і Емірати. Усе-таки сила ордерів зберігається. Путін боїться їхати навіть у країни Глобального півдня, країни Латинської Америки. І міжнародна спільнота зараз має консолідувати всі зусилля, щоб цього не сталося», — зазначила Мудра.
Візит Путіна до Монголії не єдиний удар по молодій галузі міжнародного кримінального правосуддя, зазначила правозахисниця Олександра Матвійчук. Вона нагадала про президента Судану Омара Аль-Башира, який протягом 10 років після появи ордера на його арешт за геноцид побував у Дарфурі, Джибуті, Кенії, Південній Африці, Йорданії.
«Тобто таке трапляється, і тут питання реакції. Можливо, візит в Монголію не такий важливий, а візит на G20 у Бразилію для Путіна іміджево дуже важливий.
І нам треба зробити прецедент, що за порушення зобов'язань перед судом країна буде покарана», — підкреслила вона.
«Міжнародний кримінальний суд може завернутися до Ради Безпеки ООН, що немає особливо сенсу, бо Росія має там право вето... Але ці питання треба порушувати у грудні на Генеральній асамблеї Міжнародного кримінального суду», — відзначила правозахисниця.
Але для цього, вважає гість дискусії, посол з особливих доручень МЗС України Антон Кориневич, Україна повинна проголосувати асоціаційний закон 11484, що вносить зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв'язку з ратифікацією Римського статуту, адже юридично ми поки що не в МКС.
«Україна має проголосувати його якомога швидше. Тому що з того моменту буде відраховуватися 60 днів і Україна може бути повноцінно представлена на Асамблеї держав-учасниць Римського статуту з 2 до 8 грудня, де Україна своїм голосом, а не просячи когось, буде говорити про відповідальність Монголії за те, що вона зробила», — наголосив Кориневич.
Він теж закликав не робити серйозної проблеми з кейсу Монголії: «Дипломатичними засобами ми повністю забезпечуємо те, щоб Монголія відчула повною мірою свою відповідальність за той крок, який вона вчинила».
До того ж, додала Олександра Матвійчук, дипломатичним шляхом можна нагадати, наприклад, Європейському Союзу, що в нього є певні угоди з Монголією, де є клаузула про права людини і зобов'язання перед Міжнародним кримінальним судом. Тож ЄС міг би призупинити окремі програми матеріально-технічної допомоги Монголії за показове порушення зобов'язань.
Генпрокурор Андрій Костін, підсумовуючи цей блок, наголосив, що завдання України сьогодні — максимально фіксувати всі злочини Росії та готувати справи до розгляду в суді. Адже юристи в колишній Югославії, документуючи можливі злочини Мілошевича, уявити собі не могли, що він опиниться на лаві підсудних у Гаазі — але опинився.
«Хто знає, як, коли і чим завершиться ця війна. Хто знає, що станеться з Путіним, якщо він ризикне приїхати в країну, яка навіть надасть гарантії, але щось не спрацює. Ми маємо бути готові, і це головне», — заявив Костін.
А такі випадки, як з Монголією, додав він, свідчать про те, що Україна має ініціювати зміни всередині країни та на міжнародному рівні, і вона «вже стала каталізатором багатьох змін».
Як Україна змінює світову архітектуру правосуддя
Сьогодні Україна намагається перемогти не тільки на полі бою, але й у судах — національних, міжнародних. Кожен такий крок, кожна перемога має неабияке значення для досягнення загальної перемоги, заявив генеральний прокурор Андрій Костін.
Серед таких зусиль він згадав насамперед роботу над створенням спецтрибуналу щодо злочину агресії. І Україна першою з часів Другої світової поставила питання покарати за злочин агресії.
«На початку повномасштабного вторгнення наші партнери не розглядали серйозно ідеї створити міжнародний трибунал щодо злочину агресії. А сьогодні над цим працює міжнародна координаційна група з більш ніж 40 країн», — відзначив Костін.
«Злочин агресії — як основний, як головний, як перший — є причиною вчинення всіх інших воєнних злочинів. Тому відсутність механізму покарання за злочин агресії фактично дає можливість таким, як Путін, розпочинати агресивні війни, які призводять до трагедій мирного населення», — додав Костін.
Також на базі Євроюсту заснували Міжнародний центр з переслідування за злочин агресії, у якому працюють 16 прокурорів із шести країн, зокрема зі Сполучених Штатів Америки. Ці прокурори не тільки збирають докази, вони фактично «будують майбутні справи» для трибуналу, розповів очільник Офісу генпрокурора.
А в Міжнародному кримінальному суді створена група прокурорів, результатом роботи якої є вже шість ордерів на арешт для російської верхівки.
«П'ять місяців роботи наших прокурорів, слідчих і команди МКС, щоб підготувати цю справу до того рівня, аби МКС віддав ордер на арешт. Це безпрецедентна швидкість роботи. Тобто ми змінюємо в тому числі підходи МКС до власної ролі в системі», — зауважив генпрокурор.
Окрім створення спецтрибуналу, Україна активно залучає іноземних партнерів до розслідування воєнних злочинів. За словами Андрія Костіна, сьогодні є взаємодія з понад 27 країнами світу, які або розпочали власні розслідування, або збирають докази вчинення росіянами злочинів.
Наприклад, США вперше у своїй історії висунули обвинувачення чотирьом потенційним воєнним злочинцям за тортури й нелюдське поводження з громадянином Сполучених Штатів — цивільним, який опинився на Херсонщині під час початку повномасштабного вторгнення. А за результати роботи спільної слідчої групи, яка складається із семи країн під егідою Євроюсту, трьом потенційним злочинцям пред’явили обвинувачення за вбивство в Маріуполі відомого режисера з Литви.
Крім того, генпрокурор анонсував початок розслідування воєнних злочинів у першій країні Глобального півдня, назвавши це «потужним сигналом для Росії».
Усі елементи притягнення Росії до відповідальності включені до пункту 7 формули миру, і 75 країн вже доєдналися до реалізації цього пункту, відзначив Костін.
Саме формулу миру президента Володимира Зеленського уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець вважає найкращою відповіддю на інертність міжнародних організацій, коли росіяни знищують українські міста, викрадають дітей, знущаються з цивільних і військовополонених, зухвало порушуючи Женевську конвенцію.
«Пункт четвертий — повернення всіх незаконно затриманих, депортованих громадян України з території Російської Федерації», — нагадав Лубінець. Окрім piece-формули, важливими й необхідними кроками він також назвав дієві санкції.
«За всієї поваги до наших партнерів, Іран під санкціями понад 30 років. Іран продає свою зброю, якою росіяни кожного дня вбивають українців в Україні. І це ніколи не закінчиться, якщо санкції не будуть дійсно дієвими, аби в короткий час тотально зупинити економічну діяльність з конкретною країною», — вважає Лубінець.
І ще один крок — тотальне виключення росіян з усіх міжнародних організацій. Зі свого боку, каже омбудсман, Росію вже виключили з трьох найбільших світових організацій омбудсманів, ще з двох виключать остаточно на початку наступного року.
Також Дмитро Лубінець вважає обов’язковим ввести в системі міжнародного права розділ відповідальності — «чіткий прозорий інструментарій, що будуть робити країни, які самостійно взяли на себе зобов'язання виконувати міжнародне гуманітарне право, стосовно країни, яка буде порушувати таке міжнародне гуманітарне право».
Зі свого боку представниця Офісу Президента Ірина Мудра заявила, що Україна постійно креативить, придумує та пропонує світу якісь новітні рішення. Як це було з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 листопада 2022 року про репарації.
Також йде активна робота над міжнародним компенсаційним механізмом для виплат постраждалим від війни. Він складається з трьох компонентів:
● Міжнародний реєстр збитків. Уже запрацював. Щоправда, лише для фізичних осіб. До кінця року мають відкритися ще 12 категорій, зокрема для бізнесу. Загалом їх буде 45.
● Компенсаційна комісія. На стадії створення. Наразі сторони підійшли до детального обговорення структури комісії, органів управління і принципів фінансування, повідомила Ірина Мудра.
● Компенсаційний фонд. Джерело виконання рішень комісії. Наразі немає згоди серед партнерів, чим його наповнювати. У першу чергу йдеться про конфіскацію російських активів, але цього недостатньо.
«Я ще згадаю прецедент Іраку — Кувейту (Ірак виплатив 52,4 мільярда доларів як компенсацію фізичним особам, компаніям та урядам, які довели збитки внаслідок вторгнення в Кувейт 1990 року й окупації Кувейту. — Ред.), коли була створена комісія й Ірак наповнював фонд, передаючи 30 % від продажу продуктів за кордоном. Цей варіант ми теж не виключаємо, але в першу чергу туди мають бути направлені 300 мільярдів російських активів.
Робота триває. Можливо, вона не така публічна і ми про це не говоримо кожного дня, але вона точно триває», — розповіла Мудра.
Бізнесмен Ігор Ліскі, підсумовуючи дискусію, підкреслив, як важливо, що держава робить усі ці кроки, домагається справедливості тут і зараз, не чекаючи закінчення війни. Однак він вважає, що комунікувати все це треба активніше — з українським суспільством, суспільствами інших країн, а головне — доносити до росіян, що покарання їх не омине.
Правозахисниця Олександра Матвійчук вважає, що Україна робить належні кроки, щоб запустити правові механізми просто зараз.
«Я пам'ятаю, коли був виданий перший ордер на арешт, слухала Маргариту Симоньян не без задоволення. Вона істерила на російському телебаченні, розмовляючи з російськими генералами. Ті сказали їй, що, може, нам якось змінити тактику ведення війни, бо наступними будемо ми. А вона агресувала, як вони можуть думати і боятися Міжнародного кримінального суду, бо мають боятися тільки того, щоб програти цю війну. Це вплив. Це вплив, який називається охолоджувальним ефектом на брутальність здійснення порушень», — відзначила Олександра Матвійчук.