Це «кріпацтво» в адвокатурі ввели ще за часів державного зрадника Віктора Януковича. З Банкової тоді суди курував одіозний політик Андрій Портнов. І коли відповідний закон прийняли, заголовки у ЗМІ були такі: «Портнов у захваті від свіжо ухваленого закону про адвокатуру».
Минуло 12 років, і сьогодні зрозуміло, чому Портнов був у захваті: усі ці роки Асоціація адвокатури була узаконеною монополією, підконтрольною давнім знайомим Медведчука.
На сайті організації навіть можна побачити фото її очільниці Ізовітової з «колегою» з Росії Юрієм Пилипенком, який фігурує в одному списку «Пособники окупаційної влади», що його створив Міжнародний фонд боротьби з корупцією (організація прихильників Навального).
А наприкінці 2023 року в Асоціації з’явився спікер — Олексій Шевчук. Це колишній захисник нині вже покійного зрадника Іллі Киви та Надії Савченко. Прізвище Шевчука фігурувало не так давно в журналістському розслідуванні через схеми перетину чоловіками кордону та систему «Шлях» на Львівщині.
У колег з адвокатури неодноразово виникали питання до Шевчука. У грудні минулого року його позбавили права на адвокатську діяльність. Свою скаргу до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Київщини Людмила Новосьол обґрунтувала так:
«У мене немає особистого конфлікту з паном Шевчуком О.А. Мене обурило його зневажливе ставлення до бійців ЗСУ, до виконання ними конституційного обов’язку із захисту Батьківщині в «гарячих» точках. Бо, зважаючи на зміст публікації Олексія Шевчука, туди (в «гарячі» точки) відправляють якихось злочинців за вчинені ними неправомірні дії».
Це для розуміння якості кадрової політики в Асоціації під керівництвом Ізовітової.
І от зараз у Конституційному Суді «кріпацтво» для адвокатів вимагають визнати таким, що порушує Основний закон.
Плескач у коментарі громадській ініціативі «Голка» пояснює, що подав скаргу, бо не хоче бути членом Асоціації, яка ігнорує участь наших адвокатів у тортурах на тимчасово окупованих територіях. У той самий час ті адвокати, які пішли на фронт, зазнають утисків з боку Асоціації. Про це вже писала громадська ініціатива «Голка».
Але єдиний спосіб вийти з Асоціації — припинити адвокатську діяльність і втратити статус адвоката взагалі. Тому скаржник вирішив з’ясувати, чи порушені тут його конституційні права.
Варто нагадати, що під час Революції гідності, коли свідомі адвокати захищали майданівців, Олег Поліщук писав про те, що за їхню поведінку Ізовітова просила вибачення в суддів. Далі більше: Асоціація вітала ключового посадовця міліції часів Євромайдану Олега Татарова з призначенням в Офіс Президента.
Тому у спільноті адвокатів давно обговорюють питання, що робити з такою «самоврядною» організацією. Важливо розуміти, що 10 років, які Ізовітова могла бути на посаді, вже минули, а виборів за одноосібного врядування Ізовітової не проводять, прикриваючись війною.
«Можливі три варіанти: Конституційний Суд просто закриє провадження, визнає цю норму конституційною або неконституційною. Лише останній варіант змінить бодай щось у нашій адвокатурі. І маємо усвідомити: мова не лише про адвокатів як професію. Мова про систему правосуддя загалом, бо від адвокатури значною мірою залежить якість кадрів і в прокуратурі, і в судах. Тобто від цього залежить міць однієї з трьох гілок влади. Звісно, ворог не зацікавлений, щоб у нас була сильна державність. Але Конституційний Суд має реальний шанс запустити таку необхідну реформу, якої ми уникаємо більш ніж 10 років», — каже адвокат Плескач.
У Конституційному Суді є два сенати, які могли б розглядати цю справу. Але так сталося, що скарга потрапила до першого складу, де четверо із сімох суддів пов’язані зі «Слугою народу».
Одна навіть була народною депутаткою — це Ольга Совгиря. Її призначення було доволі скандальним. Як наголошували в DEJURE, воно суперечило Конституції та вимогам наших партнерів, які акцентують на необхідності конкурсного відбору. Саме такий підхід мав би унеможливити політичну залежність суддів.
Але до Совгирі у громадського сектору виникали питання й раніше. Коли президент Віктор Ющенко та пів сотні нардепів звернулися у 2010 році до Конституційного Суду, аби розтлумачити норми, що могли вплинути на рішення щодо подальшого розміщення Чорноморського флоту РФ у Криму, то Суд попросив Київський національний університет імені Тараса Шевченка про думку вчених-фахівців. Так от, там саме працювала Совгиря, у висновку тодішньої доцентки йшлося:
«Не повинне розглядатися Конституційним Судом… оскільки здійснення тлумачення… в даному випадку неможливе та може призвести до втручання Конституційного Суду України в політичні питання».
Як наслідок, Конституційний Суд відмовився відкрити провадження, спираючись, зокрема, і на цей висновок.
Якщо говорити про порушення рекомендацій під час призначення на посаду суддів Конституційного Суду, то вони можуть мати системний характер. Тому призначення Олександра Петришина й Оксани Грищук, які йшли за квотою президента, не виняток. І всі ці судді опинилися із Совгирею в одному сенаті, що тепер буде розглядати справу про «кріпацтво» в адвокатурі.
Віктора Кичуна висунули на посаду від фракції «Слуга народу», і теж без конкурсу за участю громадськості. Про це повідомляли «Схеми».
Отже, більшість сенату — це ті, хто пов’язаний зі «слугами». І ця більшість сформована не на доброчесних засадах, без конкурсу з урахуванням думки громадськості, а за допомогою політичних інструментів. Тому цілком логічно, що питання «розкріпачення» адвокатури — політична відповідальність «слуг».
Але у громадського сектору виникають питання не лише до суддів Конституційного Суду, пов’язаних із «слугами».
Прізвище Віктора Кривенка, ще одного судді із цього сенату, фігурує у скандальних плівках судді Вовка, які оприлюднила НАБУ.
«На цих плівках Павло Вовк хвалиться, що Кривенко голосував обома руками за скасування незаконного збагачення і цим зробив Вовку послугу», — розповідала раніше Deutsche Welle експертка Центру протидії корупції Галина Чижик.
Щодо збагачення, то і до самого Кривенка виникали питання. Йому пригадували не лише 44 (!) земельні ділянки, а й готель на Драгобраті та котедж у Буковелі, і при цьому він завжди працював суддею й отримував максимум 30 000 грн до того, як став членом Конституційного Суду.
А Петро Філюк, який входить до цього ж першого сенату, став «Не.Честю» тижня за сумнівне набуття землі та ще більш сумнівні статки родини. Співбесіда на посаду судді відбулася без Громадської ради доброчесності, яка на той момент ще не була сформована.
Але одна річ — визнати неконституційними положення закону про адвокатуру часів Портнова, а інша — створити нове законодавство, яке необхідне й котрого вимагає не лише спільнота адвокатів, а й міжнародні партнери.
У парламенті є профільні комітет і підкомітет, які повинні працювати над зміною законодавства. Комітет з питань правової політики очолює Денис Маслов, а підкомітет — Володимир Ватрас. Обоє зі «Слуги народу».
Європейська комісія у своєму звіті наголосила:
«Незалежна, професійна та підзвітна адвокатура є ключовою передумовою для доступу до правосуддя й ефективної ринкової економіки. Адвокатура в Україні потребує реформи. Закон про адвокатуру повинен відповідати Конституції, європейським стандартам і добрим практикам. Зокрема, самоврядування й управління ресурсами адвокатури повинні бути поліпшені й стати більш прозорими та підзвітними. Кваліфікаційні й дисциплінарні процедури для адвокатів потребують значних покращень і в законі, і в практиці. Процес прийняття до професії залишається слабким і вразливим до ризиків корупції, що підриває довіру й незалежність цієї професії».
(Тут варто додати, що в цьому ж звіті партнери акцентували увагу й на тому, що нам слід утриматися від ухвалення законопроєкту про містобудівну реформу (5655). Але уряд вперто ігнорує ці рекомендації, які важливі на шляху до вступу в Євросоюз, і Мінрегіон, порушуючи Конституцію, тягне урядовою постановою те, що не вдалося протягнути через законопроєкт).
Вимогу реформувати адвокатуру в Україні теж не поспішають виконувати, хоча з дня оприлюднення звіту Єврокомісії минуло три місяці.
«Ми поважаємо право кожного звертатися до суду. Заявник вичерпав усі судові інстанції. Ми будемо чекати рішення Конституційного Суду. Як він вирішить, так і будемо рухатися далі. Якщо визнає неконституційним — норма втрачає чинність негайно, з моменту рішення Суду. І ми будемо зобов’язані привести у відповідність чинний закон. А щодо висновку Європейської комісії — багато з чим погоджуємося. Будемо працювати над удосконаленням структури, компетенцій органів адвокатського самоврядування та дисциплінарної відповідальності. Коли напрацюємо нормальні зміни до законодавства, втілюватимемо їх у життя», — прокоментував народний депутат Ватрас.
Парламентар пообіцяв, що до цього процесу долучать не лише профільні організації, а й інші сторони.
«Безперечно, має йтися не так про запрошення представників максимально широкого кола зацікавлених сторін, як про реальне забезпечення їх активної участі, реальне урахування різних позицій і підходів. Іншими словами, лише відкритість і прозорість напрацювань конкретних змін правового регулювання за участю представників усієї адвокатської спільноти, яка не вичерпується, власне, Національною асоціацією адвокатури України, здатне сприяти досягненню консенсусних рішень, що працюватимуть у середньо- та довгостроковій перспективі», — зазначив кандидат юридичних наук, адвокат Дмитро Терлецький.
Адвокатура дає кадри прокуратурі та судовій системі. Тому якісні правила функціонування для самоврядування й очищення адвокатури — одна з основних проблем, які мають бути невідкладно вирішені. Адвокатура впливає і на судову реформу, і на інвестиційний клімат.
«Звіт Єврокомісії свідчить, що питання адвокатури є принциповим. Без ефективної реформи адвокатури, яка має відповідати європейським стандартам, зокрема і в самоврядуванні, на вступ до ЄС годі сподіватися. Принципову роль відіграє Конституційний Суд. Або він відкриє шлях до справжнього самоврядування всім адвокатам України, або ми зацементуємо кабальну систему, яку вибудовувала кремлівська агентура. Тому від квоти «слуг» у Конституційному Суді залежить без перебільшення євроінтеграція України», — наголосив Михайло Жернаков, голова правління Фундації DEJURE.
Після втечі Портнова з країни минуло 10 років. І через те, що ми не змінюємо систему проактивно, навіть у часи повномасштабної війни Портнову цілком реально виграти суд. Політик-утікач не погодився з тим, що він «проросійський діяч» і «колаборант», і після публікації Центру протидії корупції, у якій про це йшлося, подав до суду.
І от суддя Сергій Вовк у першій інстанції ухвалив рішення на користь Портнова, який казав, що Революція гідності — це неконституційне захоплення влади. Тут варто згадати, що «Громадське» оприлюднило аудіозаписи, які можуть свідчити, що Портнов курував окупацію Криму. Рішення першої інстанції не набуває чинності, оскільки сторона має право подати апеляцію.
Але маємо розуміти, як потужно розвивався і розвивається кремлівський спрут в адвокатурі всі ці роки і який вплив це має на судову систему, якщо і через 10 років після втечі з країни Портнова та Януковича ми маємо таку реальність.