«Що ж відбулося в Росії? Перше — різке погіршення матеріального стану великих мас людей.
Другий момент: 2025 рік був роком великих сподівань росіян на те, що з приходом Трампа відбудуться результативні переговори, і війна закінчиться. 2026 рік став моментом, коли росіяни в переважній масі (ми можемо оперувати цифрами 75-80 %) зрозуміли, що війна триватиме доти, доки при владі Володимир Путін. І це насправді великий тригер для них, тому що вони не бачать майбутнього, не розуміють, як їм жити далі.
І нарешті третій момент, який став по суті спусковим гачком — закриття інтернету, яке призвело до каталізації всіх», — розповів Вадим Денисенко.
Інтернету в Москві не було 19 днів, відзначає політолог, — повне його закриття російська влада відтермінувала до виборів у Держдуму (17 вересня 2026 року), як і загальну мобілізацію. Та зрештою обидва кроки у тій чи іншій формі втілюватимуться у життя, впевнений Денисенко.
При цьому він зауважив, що Україна зробила величезний прорив в 2026 році в тому, як ведуться бойові дії, і це має вплив на зміну внутрішнього ландшафту Російської Федерації, хоч і не радикальний.
«Я не вірю в жодні революції (в Росії. — Ред.), не вірю в те, що завтра відбудеться переворот в елітах. Але те, що абсолютна більшість росіян починає розуміти, що їхня проблема є Путін, це абсолютний факт. І це означатиме тільки те, що цей режим буде слабшати, слабшати і ще раз слабшати», — говорить автор книг про Росію.
На думку Денисенка, російські еліти починають все більше жити в логіці транзиту влади, якого найближчим часом все ж не буде.
«Але ця логіка призводитиме до збільшення кількості внутрішніх дрібних, більших, менших, складніших, простіших, але конфліктів всередині еліти, які будуть розмивати цю еліту. І тим самим Росія буде, з моєї точки зору, ставати так чи інакше слабшою», — зауважив політолог.
З фізичною смертю Володимира Путіна краху його режиму в країні не станеться, вважає Вадим Денисенко, але почнеться велика боротьба цілого ряду кланів Російської Федерації за те, кого поставлять наступником.
«І до цього треба готуватися. Як і розуміти те, що українсько-російську війну великі маси населення, як мінімум відсотків 15-20, будуть вважати міфологічною. Для них, як не дивно, це найбагатший період їхнього життя. Вони чи їхні сімʼї ніколи до і ніколи після не заробляли таких грошей, які заробляють зараз. І це буде костяком пропутінської партії як мінімум на першому, другому електоральному циклах», — підкреслив Денисенко.
У розвал Росії найближчим часом політолог не вірить взагалі, стверджуючи, що в середньостроковій перспективі вона буде залишатись в тих кордонах, в яких є.
«На що ми реально можемо впливати, так це на створення сильної держави під назвою Україна. І якщо ми побудуємо сильну державу, нам буде, в принципі, багато в чому все одно, якою буде Російська Федерація. І я б сконцентрувався насамперед на цьому, а не на тому, на скільки шматків ми розвалимо Росію протягом наступних невідомо скількох років», — прокоментував він тезу про можливі дезінтеграційні процеси у Росії.
А ще, підкреслив Денисенко, Україні вже давно слід активно працювати над альтернативою впливу «хороших руських» за кордоном. Вони відіграють величезну роль в інформаційній війні Російської Федерації проти України, проти Європи, оскільки є глашатаями для вільного світу, для колективного заходу великої кількості ідей, які потрібні Кремлю, деталізує він.
«У 2022-23 роках велика частина “хороших руських” щиро вірила, що на горбу українських Збройних сил вони зможуть зайти в Кремль. Що Путін ось-ось впаде, західні санкції зіграють свою роль. Цього не сталося, і 2023 рік став початком їхнього великого розчарування в Україні і абсолютно щирого повернення до ідеї “руського міра”.
Подобається це комусь чи ні, але 99 % росіян живуть в ідеології “руського міра”. І це найбільша для нас загроза. У них немає жодної альтернативи ідеології “руського міра”», — акцентував Вадим Денисенко.
А українська держава, продовжує він, на пʼятому році війни не створила жодного свого впливого центру, до якого прислухалися б західні ЗМІ, політики, коли йдеться про Російську Федерацію.
«Ба більше, усі ці демократичні, наукові чи “науково-популістичні” центри, які є одним з ключових джерел для західних ЗМІ по тому, що відбувається в Росії, не допускають українців. Візьмемо справді найкращий, найсильніший з них — Центр Карнегі, там немає жодного українця. Є представники Узбекистана, Центральної Азії, інших народів пострадянського простору. Але там немає жодного українця, і жодного українця туди не допустять.
І це, насправді, з моєї точки зору, один із великих викликів для нашої держави. Мені шкода, що держава не вкладає абсолютно мінімальні кошти для того, щоб розкручувати своє експертне середовище про Росію перш за все», — заявив Денисенко.