ЦВК поновлює роботу в повноцінному режимі
Що робила Центральна виборча комісія (ЦВК) протягом трьох років повномасштабної війни? Адже ми розуміємо, що в міжвиборчий період ЦВК готується до наступних виборів. Утім під час воєнного стану вибори заборонені.
З початку повномасштабної агресії, попри воєнний стан, ЦВК працює у звичайному режимі виконання своїх повноважень. Окрім, власне кажучи, підготовки до тих чи інших виборчих процесів, у нас є питання міжвиборчого періоду, яке стосується функціонування територіальних виборчих комісій з місцевих виборів, ротації депутатів місцевих рад, змін у складі цих комісій, роботи Державного реєстру виборців. Бо оновлення реєстру зупинили з початком збройної агресії. Але ми поступово відкриваємо реєстр і поновлюємо свою роботу в повноцінному режимі.
Сьогодні багато розмов про можливі вибори. Такі вимоги лунають від наших американських партнерів. Усе ж таки під час воєнного стану проводити вибори неможливо взагалі. За Конституцією та законом про воєнний стан.
З погляду нашого законодавства проводити вибори під час воєнного стану неможливо взагалі.
Народні депутати можуть внести зміни до законодавства?
Можуть, але є багато але. Не можна проводити вибори народних депутатів України під час воєнного стану. Це пряма конституційна вимога. Вибори президента України й органів місцевого самоврядування призначають постановами Верховної Ради. Це теж конституційна норма.
Щодо воєнного стану, то це об'єктивна реальність, це систематичне ураження нашої території. Це мільйони внутрішньо і зовнішньо переміщених осіб. Це солдати наших Збройних сил, які перебувають на лінії зіткнення в постійній смертельній небезпеці. Про які вибори ми можемо говорити в активній фазі бойових дій?
Чи можливі вибори в жовтні, якщо їхній конституційний статус не визначений?
У травні 2025 року Верховна Рада має продовжити воєнний стан (його постійно пролонговують). Якщо цього продовження не буде, то скільки часу треба ЦВК, щоб підготуватися до виборів?
Якщо в травні вчергове не продовжать воєнний стан, то були певні, скажімо так, висловлювання щодо можливості проведення виборів уже в жовтні. Чому? Бо остання неділя жовтня — це конституційно визначена дата проведення чергових виборів народних депутатів України. Так само як остання неділя березня — це чергові вибори президента України.
Але яким буде конституційний статус повоєнних виборів, ми не знаємо. З виборами народних депутатів України все ясно. Наприклад, завершується режим воєнного стану. ЦВК отримає відповідний акт, і далі розпочинається місячний відлік для оголошення початку виборчого процесу. Якщо це процес виборів народних депутатів України — це 60 днів.
Тобто з парламентськими виборами немає питань, бо включаться конституційно-законодавчі механізми.
Коригувати дату проведення виборів президента України й виборів до органів місцевого самоврядування може сама Верховна Рада. Наголошую: коригувати дату власних виборів парламент не має повноважень.
Правда, якщо тільки не буде внесено відповідні зміни до законодавства про перехідний період воєнного стану. Може бути ухвалений спеціальний закон, який урегулює питання організації повоєнних виборів, враховуючи особливості, виклики війни, мільйони тимчасово переміщених осіб, наших громадян за кордоном.
Ви зазначили про невизначений конституційний статус повоєнних виборів. Парламент має безпосередньо визначити їхній статус?
На це мають дати відповідь народні депутати України. Можливо, за порадою фахівців з конституційного права. Усе частіше ми чуємо, що це повинні бути чергові вибори. Але це не можуть бути просто чергові вибори.
Тому що, по-перше, парламент пропрацював уже більше, ніж відведено Конституцією, за об'єктивних обставин. А по-друге, сама виборча інфраструктура, сам стан суспільства і навіть політична інфраструктура не готові до режиму чергових виборів.
Скажіть, будь ласка, яка політична партія України має достатньо нормальну розгалужену систему, що здатна в найкоротші терміни внести пропозиції для комплектування дільничних і окружних виборчих комісій?
Деякі партії почали активно готуватися й будувати таку систему.
У мене сумніви з цього приводу. Бо є відкрита інформація НАЗК, де партії звітують. І навіть якщо подивитися на стан місцевої інфраструктури за цими відкритими звітами, то в мене досить сумні враження.
ЦВК має досвід контролю виборчих фондів партій. І ми дуже добре бачимо, що навіть парламентські партії не мають розгалуженої інфраструктури. Можливо, лише на рівні області, на рівні великого міста. Плюс де активісти, тренери, які готували членів у виборчі комісії? У якому стані наші провідні громадські організації, які здійснювали спостереження за виборами? Де достатня кількість потужних незалежних ЗМІ з розгалуженою сіткою кореспондентів? Зокрема, регіональних, які теж могли б висвітлювати і спостерігати за перебігом виборчого процесу? Де всі ці фахівці й волонтери? За кордоном, на фронті, вони працюють на оборону.
Чинне законодавство не передбачає можливості проводити три види виборів одночасно. Але Рада може ухвалити окремий закон
Не визначили не лише статусу повоєнних виборів, а й черговості виборів? Спочатку президентські чи парламентські? Чи місцеві, які також, за законодавством, мають відбутися восени 2025 року?
Ви знаєте, це більше політичне питання, ніж до ЦВК. Ми виконаємо політичну волю вищого законодавчого органу, який ухвалить відповідні правила.
Повторюся, з виборами народних депутатів України все зрозуміло. Закінчується воєнний стан, і якщо парламент й уряд не виділять на це грошей, то включається спеціальний механізм виділення коштів. І розпочинаються відповідні виборчі процедури для Верховної Ради.
Далі Верховна Рада може, скажімо, розводити в часі чи об'єднувати три види виборів. Одночасно парламентські та президентські. Чи одночасно президента, Ради й місцеві. Умовно, два в одному. Чи три в одному. Але для цього треба приймати спеціальний закон, тому що в принципі чинне законодавство не передбачає можливості проведення цих трьох видів виборів в один момент.
Тут постане проблема з окружними виборчими комісіями. Чи треба буде на одному окрузі утворювати дві окружні комісії з виборів президента і народних депутатів України?
З дільничними виборчими комісіями все зрозуміло. Нагадаю, до 2006 року парламентські кампанії в нас поєднувались з виборами до органів місцевого самоврядування. Тобто з початку незалежності 16 років ми поєднували парламентські й місцеві вибори. Був момент, улітку 1994 року, коли президентські вибори сумістили з виборами до органів місцевого самоврядування. Існувала навіть практика виборів, коли під час президентських виборів у 2014 році одночасно обирали народного депутата України в Івано-Франківську та депутатів і міських голів на місцевому рівні в Тернопільській області, місті Києві та ще низці регіонів.
Тому таке поєднання вже було. І важливо, якою буде вимога суспільства до виборів після скасування воєнного стану. Мабуть, парламент і діятиме відповідно до цього запиту.
Якщо будуть одночасно президентські й парламентські вибори, які це створює ризики? Зокрема технічні, організаційні.
Будь-яке суміщення виборів несе в собі ризики великого навантаження. По-перше, на дільничні виборчі комісії.
Уявіть собі, коли є один бюлетень і час підрахунку голосів. А будуть два бюлетені — і цей час подвоюється. А якщо ще додати туди низку місцевих виборів, то будуть чотири бюлетені.
Це все величезне навантаження. Зокрема, на кількість місць звітності. Зазвичай це одна чи дві територіальні виборчі комісії на місцевих виборах. А якщо ми додамо вибори народних депутатів і президента, потрібні будуть ще й окружні комісії. Тобто це вже чотири місця, де треба прозвітувати, здати протоколи, виборчу документацію. Уявіть собі, що це треба зробити протягом ночі виборів.
Плюс це навантаження на Національну поліцію, на сили безпеки, нерви політичних сил й учасників виборів, намагання все це прослідкувати, зафіксувати, зробити як слід.
Далі навантаження на саму ЦВК, аби, врешті, все це відобразити на нашому сайті, поінформувати. Адже наше суспільство звикло швидко отримувати результати. Якщо ми затягнемо процес, не дай боже, на добу, то нам скажуть, що в нас розпочались фальсифікації.
Я завжди кажу, що в нас підвищений рівень народного суверенітету. В інших країнах такого немає. У нас же після двох революцій саме такий запит.
Тому маємо провести вибори так, щоб усе це було законно визнано не тільки міжнародною спільнотою, а й нашим суспільством. Аби оперативно після цього новообрані органи влади змогли взятися до виконання своїх повноважень.
Недофінансування ЦВК на 2025 рік — понад 320 млн грн
І будемо відверті, проведення виборів коштує грошей. В інтерв'ю LB.ua ви вже заявляли, що з 2022 року ЦВК не отримує фінансування в повному обсязі. Зокрема, не виділені кошти на Єдину інформаційно-аналітичну систему виборів.
Фінансування виборів складається з трьох компонентів. Перший — це власне видатки ЦВК, які називаються «Управління в галузі виборів і референдумів». Другий — це видатки на конкретну виборчу кампанію: президента України, народних депутатів, на місцеві вибори, де є трансферти з місцевих бюджетів. І є видатки органів і місцевої державної влади на облаштування виборчої інфраструктури. Особливо якщо це голосування військових і наших громадян за кордоном.
Тобто є три основні складники, які дуже часто між собою плутають. Почнімо з першого. Про недофінансування ЦВК. Виборчий кодекс і закон про референдуми вимагає від ЦВК і Кабінету Міністрів профінансувати і створити Єдину інформаційно-аналітичну систему виборів та референдумів.
Бо раніше були чотири різні системи, за видами виборів і для референдумів. За новим Виборчим кодексом, від нас вимагають створити єдине інформаційне ядро, яке повинно уніфікувати виборчі процедури й інформаційні процеси: оприлюднення результатів голосування, обліку і так далі. Щоб ми відразу бачили результати в режимі онлайн.
На 2022 рік Верховна Рада виділила нам перший транш з необхідних коштів для створення цієї системи. Але у зв'язку з початком збройної агресії ці кошти були секвестровані в бюджет. І після цього фінансування нам не виділяли. На сьогодні вартість створення цієї єдиної системи — 440 млн грн. Однак це ж робота не на один день. Ці кошти потрібно ділити в різних пропорціях на три роки, щоб забезпечити створення оцієї Єдиної інформаційно-аналітичної системи.
Недофінансування поточних видатків ЦВК, пов'язаних з інформаційно-аналітичною діяльністю на 2025 рік, склало понад 320 млн грн. ЦВК і профільний комітет Ради з держвлади на чолі з Оленою Шуляк не змогли довести бюджетному комітету, Міністерству фінансів необхідність цих видатків.
А без цієї системи вибори неможливі? Ви сказали, що на її створення потрібно три роки.
Ми розуміємо, що в країні йде війна. І зараз краще за ці кошти придбати озброєння. Також почали думати, як скоротити час на підготовку системи для президентських і парламентських виборів. Бо система для місцевих виборів у нас готова. На її основі ми проводили місцеві вибори 20 року.
Ми розробили необхідну технічну документацію, подали її, як нам і рекомендував Кабінет Міністрів України, до міжнародних донорів. Але однією з жертв припинення фінансування USAID стала якраз оця робота з модернізації старої єдиної системи в частині президентських і парламентських виборів.
Якби її профінансували, то з грудня минулого року ми закінчили б відповідні тендерні процедури. Активно опрацьовували б софт, який підтягнув би наявне досить застаріле програмне забезпечення. До речі, ним володіють програмісти, яким зараз 67–72 роки. Які ще можуть хоч якось допомогти нам. Хоча ще треба зібрати цей колектив, аби він підтягнув цю систему до якогось робочого стану.
Але наші політики й досі не визначились, як вони хочуть проводити вибори. Тому це має бути політичне питання. І софт для єдиної системи не модернізують за місяць.
Коли після початку війни, десь через рік, ми почали ставити ці питання, керівники держави казали: «Слухайте, ми дамо вам гроші перед виборами, за три-чотири місяці у вас буде цей софт і все буде гаразд». Але софт такого рівня не пишуть за три-чотири місяці. Або він буде вразливим, не буде ефективним і просто недошліфованим. І якщо в день виборів дасть збій, про що ми з вами подумаємо?
Про фальсифікацію, звісно.
Правильно. Тому ми і намагаємось уникнути цього. Ба більше, мова ж не тільки про нас, це ж і про міжнародних партнерів. Бо кожному захочеться зайти на сайт, почитати українською, англійською мовами про результати, як це роблять у цивілізованому світі. І це один з елементів дотримання міжнародних виборчих стандартів.
Вибори президента України — це понад 6 млрд грн. Парламентські вибори — біля 4 млрд грн, місцеві — понад 4 млрд грн
Проблема недофінансування цієї системи єдина?
Звісно, ні. Окремо вартість власне виборчої кампанії. Тобто це видатки на вибори президента, народних депутатів і органів місцевого самоврядування. Одразу кажу, 70 % цих видатків — це оплата праці працівників виборчих комісій. Решта — це облаштування приміщень, транспортні видатки, печатки, друк виборчих бюлетенів.
У сьогоднішніх цінах вибори президента України — це понад 6 млрд грн, або десь близько 150 млн доларів. Парламентські вибори — біля 4 млрд грн, місцеві — понад 4 млрд грн. Тобто десь до 90–100 млн доларів.
Якщо ми суміщаємо процеси, всі вибори — то більш як 300 млн доларів. Але це тільки виборчі видатки. Ще раз підкреслюю. А далі є додаткові. Бо ми не знаємо, скільки знадобиться коштів місцевим органам влади, МЗС і Міністерству оборони, щоб облаштувати виборчу інфраструктуру на місцях.
Будуть питання облаштування місця голосування, кабін, оренди приміщень за кордоном. Бо ж не всі країни будуть раді дати нам безкоштовні приміщення. Це ілюзія. Голова ЦВК, наші колеги вже неодноразово їздили по країнах і спеціально разом з нашими дипломатичними представниками вивчали ситуацію. Кожна країна — це інший світ, інші порядки, інші можливості. Десь дозволяють проводити ці вибори безкоштовно. Десь вимагатимуть виключно орендувати місця у приватних приміщеннях, кажучи: вибачте, якщо це державне чи комунальне приміщення, то це буде нашим втручанням у ваші внутрішні справи.
На сьогодні в державному реєстрі виборців 32 мільйони 900 тисяч 122 виборці.
Закордонні дільниці — це ще та проблема, враховуючи, що консульських установ і посольств точно не вистачить. А от щодо переогляду наших округів і дільниць. Ця робота триває?
Ми систематично відновлюємо Державний реєстр виборців.
З початку повномасштабної агресії закрили доступ до нього. А відновлення такої інформаційної системи на практиці нагадує зупинку й відновлення газопостачання багатоквартирного будинку. Треба окремо під'єднувати кожен поверх, дійти до кожної квартири. А якщо це комунальна квартира — то, вибачте, до кожної газової плити.
Восени 2023 року інтерес країни-агресора до отримання наших списків виборців суттєво знизився. З 2014 року, коли вони проводили псевдореферендуми, їм потрібна була така інформація, бо в той момент вони намагалися легалізуватись, їм потрібні були наші списки виборців. І тільки-но ця потреба відпала, ми суттєво посилили наші кіберспроможності за допомогою правоохоронних органів. Та розпочали поступово відновлювати роботу наших органів ведення й адміністрування державного реєстру.
І мова не тільки про наші місцеві органи влади, які надають інформацію. А й про цілу низку інших державних реєстрів, які теж відновили свою роботу. Зокрема, мова про Державний демографічний реєстр, Реєстр актів цивільного стану, консульський облік.
Після цього ми перейшли до наступного етапу, який розпочався з листопада 2024 року.
Ми розпочали роботу над виборчими дільницями і над власними інформаційними ресурсами.
Скільки потенційних виборців, згідно з даними Держреєстру, сьогодні в Україні?
Отже, на сьогодні в державному реєстрі виборців обліковуються 32 мільйони 900 тисяч 122 виборці. Це станом на 20 лютого.
Скільки було до повномасштабного вторгнення? Чи є у вас цифри?
Їх було трохи більше. Але враховуючи те, що це з окупованими територіями, з можливою зміною громадянства й тими, хто виїхав, ця озвучена цифра актуальна. На підконтрольній Україні території розташована виборча адреса 25 мільйонів 684 тисяч 153 виборців, або 78 %.
А от на окупованих територіях, згідно з даними реєстру виборців, виборча адреса 7 мільйонів 935 тисяч 969 виборців, або 22 %.
За кордоном кількість виборців, як не дивно, зменшується. Їх зараз десь трохи більше ніж 300 тисяч. Зменшилась одразу, як ми почали робити цю звірку офіційно. Люди не стають на консульський облік з багатьох причин.
Але ж є ще понад 7 млн внутрішньо переміщених осіб.
У нас добровільне визначення місця проживання, місця реєстрації. Нам багато хто каже: що ви будете робити з тимчасово переміщеними громадянами?
Є така відома країна у світі, Австралія, де участь у виборах є обов'язковою. І навіть це тягне адміністративне правопорушення, якщо ти не з'явився на вибори. Те саме, наприклад, у Перу. Де у списки виборців вносять там, де ти народився. І громадяни мають приїхати туди в день голосування.
У нас не так. У нас це добровільно, у нас це право. А якщо в нас це право, значить, громадянин на початку виборчого процесу має право змінити своє місце голосування. І це буде тимчасова зміна місця голосування засобами Держреєстру виборців.
Думаю, що вже 90 % населення освоїли електронні послуги й точно володіють цими новими засобами комунікації з державою.
Місце голосування можна змінити не лише через смартфон?
Можна це зробити через сайт чи написати заяву до нашого відділу ведення реєстру. Тобто це необов'язково робити через смартфон.
Також ми намагалися декілька разів узгодити цей процес з Дією, як це робити.
Наголошую, мова не про вибори в Дії! А питання допомоги людині зареєструватися. Буде кнопочка, натискаєш, вводиш, ідентифікуєшся через Дію. Підпис і змінюєш своє тимчасове місце голосування. Не проблема, було б бажання людей завчасно скористатися такими можливостями.
Так само і за кордоном. Ми навіть за допомоги Ради Європи розробляємо комунікаційну стратегію, щоб коли прийде час, мати алгоритми швидкого пояснення громадянам, як скористатися своїми законними правами.
Ми також ставили питання, щоб була можливість змінити місце голосування не тільки під час виборчих процедур. А щоб це можна було зробити в поточному режимі. Скажімо, я з Донецької області переїхав у Закарпатську. І от сьогодні схотів зафіксувати, що я голосую тут. І це важливо навіть не стільки для національних виборів, скільки для місцевих. Щоб людей почали розглядати як членів громади. І почали з ними працювати, більше звертати на них увагу, що вони хочуть лишитись саме в цій громаді. Однак це знову ж таки про політику й політичне рішення.
У нас багато внутрішньо переміщених осіб з 2014 року. І я пам'ятаю на виборах певну проблему у вигляді мобільних переселенців. Які спеціально переїжджали з громади до громади, щоб проголосувати за якогось кандидата.
Я не робитиму рекламу окремим громадам, але біля кожного міста-мільйонника існують такі золоті громади, де є бажання цим скористатися. Особливо це приморська зона, де невеликі громади, до 10 тисяч виборців. Але це вже питання до законодавців. Справді, були зловживання правом голосу. І були декілька досить серйозних кримінальних проваджень, де це доводилось. Це треба врегулювати. Це завдання для законодавців.
ЦВК завершила процес повної ідентифікації вулиць, будинків після декомунізації та перейменування
ЦВК оновлює дані про виборчі дільниці?
Наступний етап відновлення сервісу оновлення даних у реєстрі про виборчі дільниці викликав неабиякий інтерес у преси та політиків.
Ми надсилали листи до органів місцевого самоврядування з проханням оновити дані про виборчі дільниці.
Але це була технічна робота ЦВК й органів місцевого самоврядування, які відповідали за облік вулиць, будинків, ведення реєстру територіальних громад. Актуалізовували межі виборчих дільниць.
Бо в країні остаточно завершилася адмінтерреформа, пройшло перейменування, мабуть, сотень населених пунктів, пройшла хвиля декомунізації вулиць. Були зруйновані будинки, нововведені будинки. Декілька років ми не робили цього. Та розпочали планомірно робити це. Додалося рішення Верховного суду щодо інклюзії та доступу до виборчих дільниць разом з вимогами міжнародних партнерів.
Це урядова програма. Для того, щоб усе це поєднати, ми розіслали листи з проханням надати інформацію про інклюзивність і доступність виборчих дільниць. Бо мова не тільки про засоби для людей з обмеженими можливостями. А про можливості потрапити до виборчих дільниць, у тому числі в частині розмінування територій.
Зараз цей процес триває. У лютому ми ухвалили постанову ЦВК з 23 додатками. Та можемо сказати, що завершили для Державного реєстру виборців процес декомунізації, повної ідентифікації вулиць і будинків.
Робота над законопроєктом про повоєнні вибори ведеться з 2023 року
Ви вже згадували, що парламент має підготувати окремий закон про особливості проведення повоєнних виборів. Чи долучали ЦВК до його розробки?
Ми вносили свої пропозиції. У нас три робочі групи по напрямках. Перша група займається питаннями територіальної організації виборів, їхньої безпеки, фінансування, більш організаційно-господарськими питаннями. Друга на чолі з Віталієм Плукарем (заступник голови ЦВК. — Ред.) — списками виборців, питаннями тимчасово переміщених осіб і так далі. Третя на чолі із Сергієм Постівим, членом ЦВК, — питаннями голосування за кордоном.
Ми обговорювали все це експертно. Залучали і представників парламенту, і представників громадськості, і представників зацікавлених органів державної влади. Ми ведемо цю роботу з 2023 року й відпрацьовуємо експертні пропозиції.
Але на рівні профільного комітету Ради з держвлади такої активної роботи над конкретним законопроєктом поки що немає.
Чи обговорюють критерії, за якими вибори на окремих територіях будуть неможливі? Тому що вже є рекомендації не проводити вибори на територіях, які були, як Крим, під окупацією РФ понад п'ять років.
Це більше політичне, а не правове питання. Політико-організаційне. Є дуже багато дискусій, а хто ж може визначати критерії проведення чи непроведення виборів.
Традиція була така, коли Верховна Рада приймала відповідні постанови. Чи в перехідних положеннях закону, чи окремо постанови про призначення виборів. Чи визначали регіони, де їх не проводили.
Зараз тривають дискусії: чи такі пропозиції про неможливість проводити вибори на окремих територіях буде подавати Кабінет Міністрів разом з ЦВК, РНБО затверджувати. Але президент очолює РНБО, то він що, під себе це буде робити? Ні. А нехай це буде робити ЦВК. Однак чи підпорядковані ЦВК військово-цивільній адміністрації або правоохоронні органи? Ні, не підпорядковані. А як вони будуть вносити такі пропозиції?
Ми — виконавці, нам потрібна чіткість. Який механізм пропишуть, таким ми будемо керуватися. На мою думку, це повинно бути певне подання або Кабінету Міністрів або рішення ЦВК разом з Кабінетом Міністрів. А крапку повинен ставити парламент, щоб не було жодних застережень у заангажованості. Верховна Рада — це основний політичний орган, який врешті повинен приймати такі рішення.
До електронного голосування виникає ціла низка питань
Голова партії «Слуга народу» й Комітету Ради з держвлади Олена Шуляк заявляла про можливість голосувати онлайн чи поштою. Наскільки це доцільно й реально в Україні?
Знаєте, пані Олена Шуляк — мій однодумець. Про це також говорять окремі експерти, народні депутати. Та ця ідея поштового чи онлайнового голосування вже серйозно вивчалася. Я вже казав, що в нас досить великий народний суверенітет, нам потрібна довіра суспільства до цих процедур.
Нагадаю, що в 94 році спробували застосувати процедуру дострокового голосування. Вона була дискредитована фальсифікаціями. До електронного голосування виникає ціла низка питань у частині вільного волевиявлення.
Ми вже говорили про маргінальні групи, які намагалися змінити розклад голосування в окремих невеликих територіальних громадах. Якщо ж дозволимо це на національних виборах, то де гарантія таємності голосування?
Говорять про можливість підключення й голосування через Дію або банківський додаток. Натомість невдалу транзакцію в банку ви хоча б через суд можете довести, що у вас незаконно зняли гроші. А от скажіть мені, як ви проконтролюєте власний голос, куди він зарахований? А якщо це хтось зможе проконтролювати, то де таємність голосування?
Тому я та багато моїх колег з ЦВК, здорових консерваторів, більшість членів Комітету Верховної Ради з держвлади вважаємо, що чинні процедури голосування мають зберігтись.
Бо в ЦВК теж серйозно обговорювали дострокове голосування, за декілька днів. У нас була дуже серйозна дискусія. І ми знову казали, якщо це можна дозволити за кордоном, то, значить, можна військовим. А якщо можна цим категоріям, то можна всім? Ми так дискредитуємо перші повоєнні вибори, коли країна вже точно буде мати запит на демократію, на оновлення влади, на підтвердження мандата для здійснення вже повоєнної відбудови країни.
Якби хтось питав у мене, я не ризикував би проводити вибори онлайн, достроково чи поштою. І пані Олена Шуляк, до речі, теж, іноді провокуючи цю дискусію, зі мною в більшості згодна.
Для голосування військових потрібні дві бригади, щоб доукомплектувати дільниці
Щодо військових, то складно собі уявити, як вони зможуть принаймні бути обраними. Бо коли навіть закінчиться війна, все одно буде лінія розмежування. Певна частина військових буде на цій лінії. Як забезпечити для них не лише активне, а й пасивне право бути обраними?
Тема голосування військових залежатиме від багатьох факторів. По-перше, у нас зараз близько мільйона військовослужбовців. На лінії зіткнення у 2019 році було утворено 80 виборчих дільниць для 42 тисяч військових.
Ми рахували, що зараз для Збройних сил, мобілізованих, які поза межами пунктів постійної дислокації, на полігонах, а не тільки на лінії фронту, лише щоб укомплектувати дільничні комісії, потрібні додаткові дві бригади. І ці члени дільничних комісій повинні постійно перебувати на місцях у день голосування.
Приблизно так само буде необхідна досить велика кількість представників Національної поліції, Національної гвардії. Адже на спеціальних виборчих дільницях, утворених за поданням Міноборони, виборчі бюлетені охоронятиме саме поліція. Це значить, що там повинен бути поліцейський, у тому числі на лінії зіткнення.
Також буде проблема забезпечити голосування на території, де буде загроза уражень ворогом.
Це про право голосу, а як щодо права ще бути обраним?
Чинне законодавство не забороняє нашим військовим бути обраними. Щодо агітації, то, висуваючись, військовий повинен бути свідомим, де він проходить службу і які умови його обрання.
Можливо, додатково законодавчо це треба буде регулювати. Але ж і раніше військові висувалися й обиралися. Згадаймо Верховну Раду 2014 року.
Представництво «Народного фронту». Була найбільша фракція з представництвом військових.
Навіть командири батальйонів обиралася. Тобто досвід є. І тоді половина військовослужбовців не пішла агітаторами, а половина кандидатами. Можливо, будуть такі мотивованіші підрозділи, де кількість потенційних кандидатів буде трохи більшою, ніж у сусідньому.
Але, висуваючись, людина повинна розуміти, що є її службові обов'язки і є право.
Повторюю. Про що постійно просить ЦВК: дайте нам правила — і ми чітко розпишемо, хто що може.
Вибори будуть, коли парламент призначить вибори президента й органів місцевого самоврядування
Наостанок: чи давала влада негласну команду готуватися до виборів у жовтні цього року?
Такої команди нам ніхто не давав і давати не міг. ЦВК — незалежний орган.
У нас є тільки один командир — чинне законодавство і вищі законодавчі органи.
Вибори будуть тоді, коли парламент призначить вибори президента й органів місцевого самоврядування. Коли скасують воєнний стан. І тоді нам команду давати не треба — у нас усе розписано.
Натяків, що вибори точно будуть восени, не було?
Ну слухайте, які можуть бути натяки, коли я вам казав про недофінансування? Демократія все ж таки варта грошей. На сьогодні, оскільки парламент і уряд нам їх не дають, то вимоги суспільства на те, щоб це наступило, нема.