Що означає перемога Трампа для України?
Американські владні інституції формувалися роками й століттями, і це на боці стабільності курсу країни, упевнений перший віцеспікер ВР Олександр Корнієнко. Обрання Трампа призведе до зміни команди й орієнтирів, можливо, пов’язаних з цим глибших процесів, додає він, але Україна має достатньо налагоджену взаємодію з обома основними партіями Сполучених Штатів й інтенсивно поглиблюватиме її, як і з новообраним президентом, не чекаючи інавгурації. До офіційної дипломатії долучатиметься парламентська, культурна й інші на всіх можливих рівнях, запевняє віцеспікер.
«Я впевнений, що незабаром до Сполучених Штатів відправляться політичні делегації від парламенту. Вони будуть так само багатопартійні, як вже було не раз, і ми будемо працювати над тим, щоб оновлений склад обох палат мав контакт з депутатами Верховної Ради поки що дев’ятого скликання. Ми доносили всю інформацію до нових колег, які ще не були в Конгресі, укріплювали зв'язки з тими, з ким вже є гарна взаємодія. Я впевнений, що їхні делегації будуть приїжджати сюди», — відзначив Корнієнко.
У першу чергу йтиметься про збереження й посилення військової допомоги, каже він, адже ситуація на фронті напряму від неї залежить.
«Звісно, я розумію, що республіканці більш прагматичні, їм потрібні економічні стимули, — зазначив також перший віцеспікер. — Але президент Володимир Зеленський ще на етапі передвиборчих перегонів презентував Дональду Трампу План перемоги України, де є військова, економічна й геополітична / безпекова складова й «дуже предметні пропозиції».
Не піддаватися панічним настроям радить і Надзвичайний і Повноважний Посол України, колишній представник України при Європейському Союзі, ексзаступник голови Адміністрації Президента Костянтин Єлісєєв. Працюючи в адміністрації тодішнього президента Петра Порошенка, він застав перше обрання Дональда Трампа, а тоді, зауважив дипломат, це було справжнім шоком навіть для американського політикуму. Сьогодні ж це означає для української влади зміну підходів і необхідність не лише промотувати, зміцнювати, але й наповнювати конкретним змістом двопартійну підтримку.
«Ми повинні бути готові працювати з будь-яким президентом США, незалежно від прізвища чи політичної приналежності... А рішення, зокрема в Сенаті (де республіканці зміцнили свої позиції. — Ред.), ухвалюють не простою більшістю. У деяких випадках вони вимагають і 60 % голосів, тому певна можливість checks and balances system (система стримувань і противаг. — Ред.) залишається», — нагадав дипломат.
Водночас, підкреслює Єлісєєв, стратегія невизначеності, яку сповідує новообраний американський президент, призвела до того, що сьогодні й Володимир Путін не розуміє, чого чекати від Трампа.
«І це теж непогано. Дехто каже, що він полюбляє Путіна. Є таке... Що уникатиме конфліктності з Росією, — відзначає Єлісєєв. — Але з Трампом важливо будувати відносини довіри, «і на довірі можна вирішувати багато речей». А ще з ним, людиною з business-oriented, важливо говорити простою і зрозумілою мовою».
Дональд Трамп особисто може мати якісь свої симпатії чи не сприймати Росію або Путіна як загрозу, але американське суспільство має чітку позицію — вони хочуть, аби у війні виграла Україна, тому американський народ є нашим союзником, каже директорка Центру «Нова Європа» і старша асоційована аналітикиня Atlantic Council Альона Гетьманчук.
Зміна влади у Штатах у першу чергу говорить про те, що Україна відтепер звертатиметься до США не тільки зі своїми вимогами й побажаннями, а й з конкретними пропозиціями. І тут, вважає Гетьманчук, важливо скористатися досвідом тих, хто вже працював з адміністрацією Трампа — дехто з тих дипломатів і політиків є сьогодні у владній обоймі, оскільки сам Дональд Трамп не вдається в деталі й навряд чи почне це робити.
До того ж, зауважила експертка, бачення кінця війни в Україні в Республіканській і Демократичній партіях майже не відрізняються: «І демократи, і республіканці вважають нереалістичним наш план вийти на кордони 91 року. Проти вони нічого не мають, просто вважають, що це нереалістично. І ті, і інші вважають, що має бути переговорне врегулювання, тобто зупинка війни. І ті, і інші не бачать на етапі цієї зупинки реальних безпекових гарантій».
Але Трамп, на думку Гетьманчук, реально зацікавлений завершити війну в Україні, оскільки хоче увійти в історію як миротворець.
«І досягнути на початку його каденції такої домовленості, яка не призведе до ще масштабнішої війни в середині його каденції або наприкінці і сформує таким чином його президентську спадщину. У його інтересах справедливий сталий мир, а не якесь крихке перемир'я, яке може вибухнути ще під час його каденції», — відзначила експертка.
Вікно можливостей закінчити війну з приходом Трампа на посаду президента бачить і бізнесмен Ігор Ліскі. Очевидно, воно не буде таким, у яке ми віримо, додає він, але ризики від продовження війни куди більші.
«Вибачте, ця цинічна гра на виснаження Росії українськими людьми, об які сточуються російські війська, нас теж не повинна влаштовувати. Нам потрібен конкретний реальний план закінчення війни. Інакше ми можемо не тільки закінчити не зі всіма територіями, а й програти все. Обвалитися як країна. Комусь на руку, щоб Україна виснажувала Росію, але це не в наших інтересах», — зазначив Ліскі.
Представник так званої духовної дипломатії, колишній народний депутат, а зараз координатор християнської платформи українсько-американського партнерства Павло Унгурян заявив, що відносить риторику про «втрату апетиту» до фінансування України, озвучену спікером Палати представників США Майком Джонсоном, не безпосередньо до підтримки України як такої, а до продовження війни на знищення.
«Чому? Тому що все затягується (мається на увазі війна в Україні. — Ред.). З листопада до квітня Білий дім фактично шантажував Палату представників і казав, що ви не голосуєте, тому в Україні все затягується. Окей, проголосували. Чому знову затягується? Тому що хтось ухвалив рішення капілярно виділяти кошти, капілярно визначати цілі тощо», — каже екснардеп. Це призвело до того, що вже республіканці тиснули на Білий дім пришвидшити надання допомоги.
Крім того, відзначає Унгурян, саме конгресмени-республіканці першими відвідали Україну, коли почалося повномасштабне вторгнення, раніше за представників офіційної американської влади, і лобіювали повернення до Києва посла США. І саме вони наголошували, що в законі про виділення коштів Україні не закладали жодних обмежень на використання зброї на території Росії. І в більшості, і в меншості Конгресу є нормальні лідери, наголошує екснардеп. Тому Україні дуже важливо проаналізувати кожного, хто виборов своє місце в обох палатах, і починати працювати з ними та їхніми округами.
Крім того, важливо у співпраці зі США фокусуватися не лише на національному рівні дипломатії, адвокації та контактів, а й на регіональному, бо ці вибори показали, що великою мірою «перемога республіканців-традиціоналістів-консерваторів кувалася в низах», і наші регіони, області, міста, райони мають будувати свої стосунки з локальним американським суспільством, наголосив координатор платформи українсько-американського партнерства.
Позиція народної депутатки від «Європейської Солідарності», ексвіцепрем’єрки з питань євроінтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе не така оптимістична. Вона вважає, що зміна влади в США є однозначним викликом для всіх в Україні. Тому час перейти від емоційних до раціональних аргументів. І покладатися на інституції в цьому випадку не варто, каже вона.
«Трамп 2024 року не буде повторювати «помилки» Трампа 2016 року, коли він робив ставку на республіканців, які представляли істеблішмент. Трамп — це про антиістеблішмент. Про антиінституції. Це про особисте лідерство. Особисту харизму, переконання і не обов'язково повністю ідеологічну складову цього переконання. І тому це, напевно, буде складніше», — відзначила депутатка. Україні доведеться шукати аргументи, які зрезонують у Трампа чи членів його команди, впевнена Климпуш-Цинцадзе.
Трамп і Європа
Президентство Трампа, вважає Костянтин Єлісєєв, має стати каталізатором безпекового дорослішання Європи.
«Усе-таки Європа має відчути, що відповідальність за свій мир і безпеку вона має брати на себе. І такі заяви вже були. Я думаю, що Байден буде намагатися зараз розподілити відповідальність. Змушуватиме європейські країни платити більше, зокрема, до бюджету Альянсу (НАТО. — Ред.). Зараз стеля, по-моєму, 2 %, йтиметься про 3, а то й більше», — упевнений дипломат.
На думку Альони Гетьманчук, посилення співпраці України з Європою автоматично призведе й до покращення стосунків з американськими партнерами.
«У нас буде потужний аргумент: дивіться, європейці готові надати нам те-то, наприклад. Або, скажімо, наш аналітичний центр багато працює над ідеєю, яку ми зафреймили як Коаліцію рішучих, щоб європейські країни зайшли в Україну своїми військовими контингентами, особливо якщо в нас буде якась зупинка (я не вірю в саму концепцію перемир'я з Росією) чи фаза таких низькоінтенсивних воєнних дій. Думаю, ідея військової присутності європейських країн, більшого внеску європейських країн буде вітатись і в адміністрації Трампа. Тоді в них буде більше бажання зробити свій внесок, розуміючи, що Європа робить ключовий», — стверджує аналітикиня.
Іванна Климпуш-Цинцадзе теж вважає, що обрання Трампа стимулюватиме Європу посилювати свою оборонну й безпекову автономність, про що говорять мало не десятиліття. Але це все, на жаль, вимагатиме часу, констатувала депутатка.
Трамп і Китай
А от для Китаю Трамп при владі — справжній виклик, думає дипломат Костянтин Єлісєєв.
«Китай дуже боявся результатів виборів, тому вже за рік до виборів США активізував стосунки з європейськими країнами. Пам'ятаєте історичні візити до Франції, Угорщини тощо. Вони намагалися розкладати яйця в різні кошики для того, щоб потім, якщо буде форс-мажор (а я думаю, що прихід Трампа них форс-мажор), якось свої бізнес-контакти розвивати саме з європейськими країнами. Я не маю сумніву, що Трамп буде дуже ретельно й жорстко захищати інтереси американського бізнесу. І Китай тут певною мірою буде однією з мішеней», — каже Єлісєєв.
Зіграє свою роль, припускає він, і північнокорейський фактор. Свого часу Трамп безрезультатно намагався домовлятися з лідером Північної Кореї, і факт залучення Росією КНДР до війни — цікавий предмет для розмови з ним.
При цьому аналітикиня Atlantic Council Альона Гетьманчук зазначила, що очевидний для нас зв’язок РФ з Китаєм не є таким для Сполучених Штатів.
«На жаль, у Республіканській партії не всі бачили цей зв'язок, не всі взагалі поєднували ці два елементи пазла — європейську безпеку і безпеку в Південно-Східній Азії, попри дуже чіткі, дуже місткі цитати колишнього прем'єр-міністра Японії Кішіди, який кілька разів, виступаючи в Конгресі, лобіюючи нашу допомогу, повторював: те, що відбувається сьогодні в Україні, завтра може бути в Східній Азії.
…Я думаю, північнокорейський фактор допомагає зв'язати ці два елементи пазла і показати, що ось вони і чотири коні апокаліпсиса: Китай, Іран, Росія, Північна Корея — і з ними потрібно сьогодні боротися», — каже аналітикиня.
Що робити Україні
Усі, хто взяв участь у дискусії, висловлювали своє бачення того, як стратегічно має діяти українська влада, аби не втратити вже наявних домовленостей і скористатися новими можливостями. Ми узагальнили їх і зібрали в такий собі to do list.
- Акцентувати на силі й спроможності українських Збройних сил.
«Україна має зараз найбільшу піхоту в Європі, і ця піхота потім може бути піхотою НАТО й захищати eastern flang», — каже перший віцеспікер ВРУ Олександр Корнієнко. Цей аргумент уперше пролунав під час презентації Плану перемоги Володимира Зеленського у Верховній Раді і має масштабуватися, упевнений він.
- Тиснути на важливість захисту стратегічного українського ресурсу.
«Не дай боже, український стратегічний ресурс може потрапити в руки тепер не просто країни-агресора, а вісі країн-агресорів і там використовуватись для виробництва чого завгодно. Йдеться про поклади, зокрема, корисних копалин в Україні, про українську газотранспортну систему, яка є унікальною», — каже нардеп Олександр Корнієнко.
- Чітко комунікувати загрозу перенесення війни на територію Європи.
Цю тезу озвучив бізнесмен Ігор Ліскі. На його думку, Штати від цього теж втратять багато.
«Американцям треба конкретно сказати: якщо раптом Росія захопить великі міста України, уже через п'ять років ці самі українці будуть воювати проти Європи, проти НАТО, проти американських солдатів разом з північнокорейськими. І цей сценарій, хто б що не казав, досі реальний. Ні Америка, ні Європа цього не можуть допустити, бо тоді вони програють усе», — відзначив бізнесмен.
- Перегрупувати українську дипломатію у Вашингтоні.
Дипломат Костянтин Єлісєєв відзначив титанічну працю чинної посолки України Оксани Маркарової, однак треба об’єктивно дивитися на те, як у неї складатиметься діалог з новою американською адміністрацією. На його думку, 99 % послів США будуть замінені здебільшого політичними призначенцями. Але це досить звична ситуація для зміни влади в Америці, додав він.
- Активно працювати з українською громадою.
Цей ресурс дуже сильно недовикористаний, відзначив Єлісєєв.
- Проаналізувати кожного, хто виборов місце в обох палатах Конгресу.
І починати працювати з ними та їхніми округами, каже координатор християнської платформи українсько-американського партнерства, колишній народний депутат Павло Унгурян.
«Нам потрібно прицілюватися і дивитися на тенденції, хто очолить ключові комітети в Палаті й Сенаті. Ці люди можуть серйозно впливати на погоду навіть у Білому домі. Нагадаю, Майкл Маккол — плюс по Україні, Майк Роджерс — плюс по Україні, Майк Тернер — плюс по Україні. До пропорцій у нас були питання, але мажориті й майнориті лідери були нормальні і там, і там. Тут маємо зробити велику професійну роботу», — каже Унгурян.
- Налагодити регіональну співпрацю.
Ці вибори показали, що великою мірою перемога республіканців кувалася в низах, тож нашим регіонам, областям, містам, районам треба будувати стосунки з локальним американським суспільством, додає представник духовної дипломатії Павло Унгурян.
- Використовувати досвід попередніх років.
З одного боку, відзначає посол Костянтин Єлісєєв, є шлях адміністрації Порошенка, яка працювала з Трампом під час його першої каденції, якісь напрацьовані стратегії. Наприклад, тодішня комунікація показала, що з республіканцем треба спілкуватися чіткою та зрозумілою мовою та зацікавлювати його.
З іншого, каже Альона Гетьманчук, працювати з людьми, які тоді були близькі до Трампа, відповідали за український кейс, дехто з них уже є у владній обоймі, дехто потенційно може увійти в неї.
- Чітко артикулювати економічні стимули.
Республіканцям недостатньо світоглядних аргументів на кшталт боротьби за свободу і демократію, їм потрібні чіткі економічні аргументи, вважають учасники дискусії.
«Трамп — це не тільки людина дії, це людина угод. Скільки угод з Україною — на 2,5 млрд доларів. Це ні про що. З Польщею — 20 мільярдів доларів. Сингапур – 130 мільярдів доларів, тобто з країною на болоті, без титанів, графітів, але з креативом, з інноваціями, зі здібним урядом», — заявив колишній міністр економіки Павло Шеремета.
Річ у тім, підкреслює він, що республіканців «нудить від нашої постійно простягнутої руки». Вони сповідують цінності самозарадності, відповідальності за себе і свою економіку, тому Україні час займати сильну позицію.
«Скільки Трамп говорив про Ілона Маска і його ракету? П'ять хвилин у практично переможній промові? Я хотів би, щоб в Україні теж були цінності економічної свободи, цінності самозарадності», — додав Шеремета.
Схожу тезу озвучив й бізнесмен Ігор Ліскі: «Нам потрібні реальні проєкти, великі проєкти, цікаві проєкти, про які можна говорити з американцями, європейцями. Із залученням американських інвестицій, технологій у відбудові критичних матеріалів, за які зараз починається велика гра: від літію, графіту, титану до енергетичних питань і продуктової безпеки».
- Залучати американський бізнес і будувати бізнес-дипломатію.
«Я зустрічався з делегацією виробників різної зброї і навколо зброї з Аризони... Хтось робить дрони, хтось навчає troops, хтось робить якийсь equipment. Вони всі були зацікавлені робити щось разом тут», — каже Олександр Корнієнко.
На думку колишнього міністра регіонального розвитку Геннадія Зубка, бізнес-дипломатія тепер відіграватиме надпотужну роль.
«Треба слухати, що хоче американський бізнес. Це не означає, що нам потрібно віддати те, що нас просять, але потрібно знайти спільну мову. Традиційно це була аграрка, переробка, напрямок видобувних копалин. Необхідне розуміння, як саме ми будуватимемо бізнес-дипломатію, бо очевидно, що основним амбасадором України сьогодні буде саме бізнес», — зазначив Зубко.
Аналогічно вважає і член оборонного комітету ВРУ Вадим Івченко. Він констатує наявність інтересу в американського бізнесу працювати в Україні, передовсім defence компаній.
«90 % коштів, які йдуть на нашу підтримку, потрапляють до американських корпорацій. Тільки одна General Dynamics на 25 % збільшила свій прибуток. І сьогодні є компанії, які вже отримали дозвіл на виробництво в Україні. Щоб виграти внутрішню конкуренцію, якщо буде сприятлива сек'юриті ситуація, вони вирішують працювати тут.
Один вертоліт, приміром, збирають тисячі саплаєрів. Одні привозять алюміній, інші — болти, метизи, авіоніку тощо. Тисячі саплаєрів, які будуть привозити в Україну, збирати, а потім ці вертольоти будуть йти в Чехію, Японію, в інші країни. Так ось, нам потрібно працювати з американським бізнесом, входити в цей supply chain (ланцюжок постачань. — Ред.). І що більше підприємців ми можемо ввести, то краще буде для нашої економіки.
А ці корпорації будуть включати своїх лобістів, своїх конгресменів. Що більше компаній буде, то більше людей разом з нашою владою, з нашим приватним сектором включатимуться в пошук, як допомогти Україні», — вважає Івченко.
- Показати успішну боротьбу з корупцією.
У сприйнятті Трампа Україна — досі корумпована країна, каже дипломат Костянтин Єлісєєв. У деяких твердженнях він покладається на думку своїх друзів, наближених до Росії, тому з цим теж треба працювати.
Олександр Корнієнко додає, що вступ України до ЄС тут гарний сигнал для всіх американців, тому що «вони знають, що в країнах ЄС немає всіх тих речей, які про Україну говорять».
- Не забувати про важливість культурної дипломатії.
Українське суспільство зі своїми консервативними цінностями набагато більше схоже на американців, ніж на європейців, запевняє докторка наук з державного управління, професорка КНУ імені Тараса Шевченка Рена Марутян. Тому наші наративи треба будувати саме через цінності, щоб їх почули в Америці. Бо допомагають тільки тим, кого вважають своїм. А зробити це можна тільки методами публічної чи культурної дипломатії, зауважує Марутян.
«Росія виділила на пропаганду у 2024 році мільярд євро. Тобто вона продовжуватиме в інформаційному просторі США когнітивну війну проти України. А ми не можемо витрачати такі самі гроші. У нас є тільки можливість через громадянське суспільство, через горизонтальну комунікацію доносити свої ідеї, свої цінності. Ви ж знаєте, які в бюджеті проблеми з виділенням на культуру. І це велика небезпека, тому що тільки методами публічної культурної дипломатії відбувається вплив на суспільну свідомість — через розваги. Для цього є фільми, мультфільми, кіно, театри. Через ці інструменти ми повинні доносити свої цінності й мрії до американського суспільства, показати, що ми свої. Що в нас багато спільного», — підкреслила професорка.
- Поступитися ініціативністю в питанні завершення війни Трампу.
Україна може зіграти на бажанні Дональда Трампа стати найвеличнішим миротворцем сьогодення, вважає асоційована аналітикиня Atlantic Council Альона Гетьманчук.
«Для нашого президента дуже важливо поступитися амбітністю, проактивністю, ініціативністю і допомогти, щоб це виглядало як пропозиція Трампа. Чи, не знаю, запропонувати, що ось, є мій план, обговорімо, як зробити так, щоб ownership була твоя», — запропонувала аналітикиня. Бо власне его цікавить американського президента навіть більше, ніж гроші, упевнена вона.
- Побудова довірливих стосунків.
Попри ексцентричність Трампа, з ним можна й важливо будувати довірливі стосунки, вважає дипломат Костянтин Єлісєєв. Це дозволить розв’язати багато питань, переконаний він. «Саме тому Володимиру Олександровичу треба терміново брати уроки гри в гольф. Я не шуткую. Терміново. Це один з елементів побудови довіри», — зауважив дипломат.
- І не забувати робити своє.
Наостанок усі спікери «Нової країни» погодилися, що у світі поважають сильних і об’єднаних. Тож треба такими залишатися і робити, що належить кожному українцю.
«Бути сильними, згуртованими, дорослими, готовими до всього. Будувати свою економіку, свою армію і перейматися своїми інтересами, а світ нам допомагатиме, бо правда на нашому боці», — підбив підсумок бізнесмен Ігор Ліскі.
