Рекордні роки
У перші роки каденції депутати дуже активно використовували інструмент депутатських запитів, проте ситуація кардинально змінилася в лютому 2022 року. Важливо зазначити, що на сайті Верховної Ради немає інформації про будь-які запити з 18 липня до 7 жовтня 2022 року.
Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну низка державних інституцій з міркувань безпеки зняли частину публічної інформації, зокрема і у форматі відкритих даних, закрили держреєстри та припинили інформувати про свою роботу. У березні 2022 року Кабмін видав постанову, яка дозволила обмежувати публікацію даних, а наступного місяця Мін’юст наказав припинити публікацію інформації у форматі відкритих даних.
Серед іншого закрили Портал відкритих даних — джерело для низки електронних сервісів й інструментів, що допомагали з моніторингом роботи Верховної Ради й інших органів (наприклад, після закриття дані про голосування народних депутатів ВРУ з’явилися лише з 21 квітня).
Уже коли відновили доступ до інформації про депутатські запити, у 2023–2024 роках їхня кількість навіть не наблизилася до показників 2020–2021 років. Вона зменшилася майже всемеро.
Причин може бути декілька. Перша — пріоритети нардепів суттєво змінилися після повномасштабного вторгнення. Це видно і з суттєвої зміни тематики запитів. Раніше вони стосувалися різноманітних соціальних питань, натомість з лютого 2022 року подано значну кількість запитів про нагородження військовослужбовців, у тому числі посмертно, оборону України та відбиття збройної агресії.
Найбільш наочно зміну тематики демонструють запити з максимальною кількістю співавторів. Наприклад, у 2024 році понад 130 нардепів долучилися до колективного депутатського запиту про присвоєння звання Героя України й інших державних нагород (посмертно). У запиті депутати просять надати звання Героя України екснардепу та ексміністру МВС Денису Монастирському, державні нагороди — першому заступнику міністра Євгенію Єніну та державному секретарю МВС Юрію Лубковичу, які трагічно загинули в авіакатастрофі в місті Бровари в січні 2023 року. Аналогічним є запит від 102 нардепів про присвоєння звання Героя України (посмертно) офіцеру, дипломату, правнику Євгенію Єніну.
Ці два запити мають найбільшу кількість співавторів і водночас є єдиними новими в десятці за кількістю співавторів. Усі інші датовані 2019–2021 роками й стосуються різних тем. Наприклад, третю позицію за кількістю співавторів посідає запит про скасування абонентської плати за транспортування природного газу для побутових споживачів, поданий у 2020 році за співавторства 92 нардепів.
Депутатські запити є публічним інструментом роботи, адже їх перелік оголошують на засіданні парламенту, а щоб направити запит президентові, необхідне голосування та підтримка більшості депутатів. До початку повномасштабного вторгнення депутати нерідко використовували запити як можливість заявити про свою позицію або діяльність на сесії, а згодом просували це в публікаціях у соцмережах чи медіа. Нині ж, коли засідання проходять у закритому форматі, значення таких виступів значно зменшилося.
Для аналізу запитів важливі й адресати. Найбільше запитів надіслали Кабміну. Зокрема, прем’єр-міністрові Денису Шмигалю — 861, а Олексію Гончаруку — 345. Без вказання імені премʼєра нардепи надіслали Кабміну 194 запити.
Наступною в переліку найпопулярніших адресатів є Ірина Венедіктова, яка обіймала посаду генеральної прокурорки у 2020–2022 роках. Більшість запитів до Венедіктової стосувалася «об’єктивних та неупереджених досудових розслідувань» у низці справ. Інші генпрокурори отримували значно менше запитів.
П’яту позицію посідає Володимир Зеленський, хоча процедура подання запиту до президента є складнішою, ніж до інших органів. Керівництву парламенту часто доводиться нагадувати про такі особливості.
Лідери запитів
Загалом запит — це вимога народного депутата чи групи депутатів отримати офіційну відповідь на свої запитання. Кожен запит розглядають на засіданні Верховної Ради й належно фіксують. Іншим інструментом комунікації депутатів з органами влади є звернення — письмова пропозиція нардепа офіційно роз’яснити чи викласти позицію щодо порушених депутатом питань. Звернення не розглядають на засіданні парламенту, а відразу надсилають адресату.
Інформація про депутатські запити є відкритою, усі подані запити зафіксовані на особистих сторінках народних депутатів на сайті парламенту. Там можна ознайомитися з текстом запиту та змістом відповіді на нього. Як показує аналіз, частина депутатів дуже активно використовує можливість подавати запити.
Лідером є одеський мажоритарник Олександр Ткаченко від «Слуги народу». Протягом цієї каденції парламенту він надіслав майже 500 депутатських запитів, тоді як наступний у рейтингу депутат подав ледь не на 150 менше. Значна частина запитів Ткаченка стосується земельних і соціальних питань окремих районів Одеської області. На рахунку нардепа чимало особистих запитів, до того ж він часто є співавтором.
Наступний у рейтингу — Іван Шинкаренко, ще один нардеп з Одеської області, також від «Слуги народу». Більшість його запитів написані у співавторстві з іншими депутатами, а тематика часто пов’язана з Одеською областю.
Не менш активними є представники опозиції. Зокрема, далі за кількістю запитів (близько 250) — депутатки від фракції «Європейської солідарності» Ірина Геращенко й Марія Іонова. Тематика їхніх запитів значно змінилася від початку повномасштабного вторгнення. Найчастіше вона пов’язана з обороною України. Популярні також питання інформаційної політики, телемарафон і телеканал «Рада». Ці запити містять прохання надати офіційні відомості про концепцію та організаційні аспекти телемарафону, а також формат участі в ньому Державного підприємства «Парламентський телеканал “Рада”».
П'яту позицію в рейтингу за кількістю надісланих запитів займає Антоніна Славицька, обрана від нині забороненої проросійської ОПЗЖ, співголова депутатської групи «Відновлення України». Теми її запитів різноманітні: соціальні питання, виділення землі, житла й соціальних виплат.
Як бачимо, депутатські запити можуть ставати інструментом для реалізації дуже різних цілей. Так, депутати можуть отримати дані про державне фінансування установ або звернути увагу на перебіг резонансного розслідування, з іншого ж боку, немає жодних перешкод , аби зробити запити інструментом піару й популізму.
Запити vs звернення
Понад шість тисяч запитів — це лише незначна частина документів, які створюють нардепи. Можливість подавати депутатські звернення також передбачена законом без необхідності публікувати їхній перелік і зміст. Фактично інструмент звернень є непублічним і дозволяє використовувати статус нардепа, щоб вирішувати дуже різноманітні питання.
Приміром, Олександр Дубінський подає депутатські звернення, навіть перебуваючи в СІЗО. Очевидно, у цьому нардепу допомагає помічник на громадських засадах, а за сумісництвом його адвокат Клим Братківський. Нардеп, який отримав три підозри: щодо підробки службових документів, організації схеми виїзду за кордон військовозобов’язаного та в державній зраді — повідомляє в телеграм-каналі про окремі з них.
Дубінський подає доволі багато звернень, натомість запитів на сторінці депутата на сайті парламенту зафіксовано лише чотири. Останній датований 2021 роком, їхня тематика різноманітна.
Через тотальну закритість інструмента депутатських звернень дізнатися достеменно, які саме питання й цілі Дубінський реалізовує, перебуваючи в СІЗО за підозрою в державній зраді, громадськість, на жаль, не може.
Цей приклад далеко не єдиний. Показова історія депутата попереднього скликання Ігоря Мосійчука. У вересні 2015 року у Верховній Раді України виступив генпрокурор Віктор Шокін і продемонстрував відео, на якому нардеп нібито вимагає хабарі за різні «послуги». У відео Мосійчук озвучив розцінки на депутатські запити й звернення: за запит — 10–15 тис. доларів, звернення — 3–5 тис. доларів.
Як бачимо, різниця у «вартості послуг» дуже суттєва, і є пояснення цього — завдяки запиту можна лише отримати інформацію, яку оголосять на засіданні парламенту й опублікують на сайті, а от депутатські звернення залишаються невідомими для громадян і мають значно ширше застосування.
ЧЕСНО неодноразово наполягав: депутатські звернення слід зробити публічними, аби громадськість відстежувала, як їх використовують. Адже як показує аналіз запитів, після того як закрили засідання парламенту й припинили оголошувати запити на засіданнях, їх значно поменшало. Депутатські звернення, зважаючи на їхню цілковиту закритість і низку розслідувань, досі мають високі корупційні ризики й можуть використовуватися в приватних інтересах.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».