Важко уявити жахливіший досвід. Охоплені панікою вагітні жінки й матері, які привели своїх дітей на світ лише кілька годин тому, поспішали до бомбосховища за мить до того, як ракета врізалася в пологовий будинок.
Ситуація в місті Дніпрі після Різдва була жахливою. Розбиті вікна, розбиті стелі, почорнілі стіни, поцятковані осколками. Але завдяки швидкому мисленню лікарів і медсестер ніхто не загинув і не отримав серйозних травм.
Невибіркове насильство з повітря
На жаль, багатьом іншим по всій Україні пощастило менше, оскільки Володимир Путін закінчив 2023 рік так, як він його почав — ракетними й бомбовими ударами. Повітряні напади 29 грудня та 2 січня — найбільш масові й руйнівні в цій війні — були типовим безсердечним актом російського режиму, чия армія настільки ослаблена на полі бою, що змушена вдаватися до невибіркового насильства з повітря. Це той самий Володимир Путін, який з огляду на майбутні вибори неодноразово намагається переконати інші країни, що він відчайдушно прагне миру. Ось як виглядає мир в очах терористичної держави.
Упродовж наступних трьох днів Росія запустила понад 500 ракет і безпілотників по всій Україні, від Львова на заході до Дніпра на сході, завдаючи ударів не лише по лікарнях, а й по школах, дитячих садках, торгових центрах, будинках і навіть укриттях, де були люди. Серед загиблих — багато цивільних, жінок і чоловіків, дуже молодих і дуже старих.
Після року глобальної невизначеності не дивно, що в багатьох країнах світу, виснажених ненаситною жагою терору Путіна, люди майже не звертають уваги на останні російські звірства. Багато хто просто хотів відсвяткувати початок року в надії, що новий рік принесе краще майбутнє.
Програма з десяти пунктів
Українці теж прагнуть миру й безпеки. Але ми залишаємося непохитними у своїй рішучості захистити наші свободи й перешкодити злочинній спробі Путіна побудувати нову імперію на нашій землі. Україну не залякають ні постійні російські бомбардування, ні пихаті промови Путіна.
Україна переможе — і мусить перемогти, але яку форму має мати справедливий і міцний мир? У листопаді 2022 року президент Зеленський окреслив свій план миру з 10 пунктів. Виступаючи на саміті G20 на Балі, він сказав: «Не можна вимагати від України компромісу зі своєю совістю, суверенітетом, територією та незалежністю. Ми поважаємо правила і тримаємо своє слово». Зеленський також запевнив: «Україна завжди була лідером у миротворчих зусиллях, і світ це бачив. І якщо Росія заявляє, що хоче закінчити цю війну, то нехай доведе свої слова діями».
Важливість цієї сміливої ініціативи продемонстрували його подальші переговори зі світовими лідерами, включаючи президента США Джо Байдена й прем’єр-міністра Індії Нарендру Моді. Відтоді триває інтенсивна робота над планом із залученням експертів з національної безпеки з багатьох країн світу.
Після трьох зустрічей минулого року в Копенгагені, Джидді та на Мальті, де обговорювали перші п’ять пунктів: радіаційна та ядерна безпека; продовольча безпека; енергетична безпека; звільнення полонених і депортованих; і відновлення територіальної цілісності України, – робота увійде у вирішальну фазу цими вихідними на саміті в Давосі, напередодні Всесвітнього економічного форуму.
Делегати з понад 80 країн, з усіх куточків світу, обговорюватимуть інші п’ять аспектів плану: виведення російських військ і припинення бойових дій; відновлення справедливості; екологічна безпека; недопущення ескалації війни та повторення агресії; і підтвердження закінчення війни. Амбітна мета полягає в тому, щоб створити детальний проєкт плану дій для обговорення світовими лідерами.
Не список бажань, а план
Для критиків і скептиків дозвольте мені пояснити: проєкт – це не український перелік побажань, а ретельна й докладна пропозиція, яка має величезну легітимність завдяки участі країн усього світу.
Розмови про плани були сміливими, іноді відвертими, але завжди конструктивними, учасники виявляли надзвичайне бажання відновити мир і відстояти справедливість.
Важко придумати місце, яке більше відповідало б цим благородним цілям, ніж Швейцарія. Цього року не тільки відзначають 160-ту річницю Першої Женевської конвенції, що є визначальним моментом у захисті жертв збройних конфліктів, але й роль Швейцарії як надійного, нейтрального посередника є безпрецедентною.
Від початку XVIII століття, коли в Бадені підписали угоду про припинення війни за іспанську спадщину, яка охопила Європу, до першого саміту між президентом США Рональдом Рейганом і радянським лідером Михайлом Горбачовим у Женеві 1985 року Швейцарія довгий час була безпечним причалом у бурхливому морі війни.
Для нас велика честь і вдячність бути гостями Швейцарії, велика честь і вдячність за підтримку багатьох країн у допомозі створити практичний, законний план миру.
Ця місія та незмінна рішучість світу працювати над перемогою проти незаконного вторгнення Росії дає мені нову надію на те, що життя цих немовлят, народжених у Дніпрі під звуки ракетних ударів, одного дня буде безпечним і захищеним.