В умовах воєнного стану електронні петиції залишаються для громадян чи не єдиним способом висловити позицію, зокрема про роботу органів місцевого самоврядування. Хоч після початку повномасштабної війни громадська активність значно зросла, далеко не в усіх обласних центрах побільшало петицій і реакцій міських рад на порушені питання. Одеса, Миколаїв і Херсон узагалі закрили доступ до цього інструмента.
Тематика петицій суттєво змінилася: до інфраструктурних додалася дерусифікація. Усе частіше йдеться про перейменування, знесення радянських або імперських монументів, заборону московської «церкви» й проросійських партій. Цих питань уже два роки повномасштабного вторгнення не вирішує Верховна Рада, тому на запит громадян намагаються відповісти органи місцевого самоврядування. Наприклад, кілька рад на Київщині проголосували за зупинення повноважень депутатів, обраних від заборонених партій.
Для комплексного аналізу місцевих петицій Рух ЧЕСНО дослідив масив усіх клопотань за 2020–2023 роки до рад облцентрів. В Одесі, Миколаєві, Херсоні, Рівному, Івано-Франківську таких даних немає у вільному доступі, проте їх вдалося отримати через запит на публічну інформацію. У Києві повністю вони теж недоступні, однак на платформі з петиціями опубліковано докладну статистику.
Якщо з критеріями петицій до президента все зрозуміло, то місцева влада по-різному визначає процедуру подання та розгляду у статутах територіальних громад. Низка рад має власні платформи для роботи зі зверненнями, проте більшість використовує Єдину систему місцевих петицій — EDEM.
Місцеве самоврядування може встановлювати строки збору підписів і необхідну для розгляду кількість голосів. І тут різниця між обласними центрами колосальна. Значна частина міст затвердила бар’єр на рівні 250–300 голосів, а великі вимагають збирати тисячі.
Законодавство не окреслює верхньої межі. Інколи вона «непіднімна» для громадян. Через це два роки тому в Києві довелося зменшити кількість голосів, необхідних для підтримки петиції.
У 2020–2021 роках бар’єр у столиці становив 10 тисяч підписів — і його подолали лише чотири петиції. Після того як знизили, за наступні два роки громадяни підтримали понад 100 клопотань. Звісно, вплинути на увагу до звернень могли війна та інші чинники, проте різниця вагома й значною мірою зумовлена висотою барʼєра. Тоді в Київраді зазначали, що зміни повинні інтенсифікувати роботу петицій і зробити їх зручнішими.
У коментарі Руху ЧЕСНО заступник столичного міського голови Володимир Бондаренко зазначає, що зниження необхідної кількості голосів дійсно позитивно вплинуло на розвиток інструменту. І хоч умови спростили, голоси набирають дійсно змістовні петиції.
«У Києві петиції інтегровані із сервісом “Київ Цифровий”, тому киянам простіше брати участь у їх підтримці. Це унікальна історія. Декілька років тому, аби популяризувати інструмент, ми розглядали створення трьох рівнів петицій: місто, район, менше від району. Успішність чинного інструмента цей процес загальмувала, проте, можливо, ми повернемося до ідеї, щоб жителі комунікували з владою щодо точкових питань», — зазначає Бондаренко.
Проте кількатисячний бар’єр має не лише Київ. Другу сходинку займає Харків із показником п’ять тисяч необхідних підписів. Третім обласним центром у цьому рейтингу є Дніпро — три тисячі підписів. Ще два — Миколаїв та Одеса — установили показник на рівні тисячі. Решта мають нижчі бар’єри.
З огляду на такі високі вимоги до підтримки петицій у 2020–2023 роках у Харкові та Дніпрі підтримали й розглянули лише декілька петицій. Із близько 900 зареєстрованих у Харкові відповідь отримали лише сім, тобто менш ніж відсоток. Шість розглянули у 2020–2021 роках, вони стосувалися інфраструктурних питань. Ще одну — щодо заміни радянської назви скверу — підтримали у 2023 році.
У Дніпрі ж із 358 петицій влада розглянула лише 14 — менш як чотири відсотки. Ці звернення датовані 2020–2021 роками і стосуються інфраструктурних питань.
Доступ до інструмента петицій в Одесі й Миколаєві закрили з 24 лютого 2022 року, тому даних про показники за 2022–2023 роки немає.
Наскільки доцільно встановлювати такі високі бар’єри, сказати важко, проте місцевим радам однозначно варто переглянути рішення й оновити вимоги до петицій, зважаючи на нові обставини.
Ужгород і Полтава мають найвищі показники підтримки — понад 35% зареєстрованих петицій отримують необхідну кількість голосів і потрапляють на розгляд місцевих рад.
Основними в них є дві категорії питань: інфраструктурні покращення й дерусифікація. Особливо актуальні — про зміну топонімів і знесення пам’ятників російським діячам. Місцеві ради частину вже виконали.
Наприклад, авторка петиції, яку підтримали в Ужгороді, просила демонтувати зображення російського композитора Чайковського з фасаду школи. Міська рада лаконічно відповіла й додала результат виконаних робіт.
Джерело: петиції до Ужгородської міської ради
У Полтаві ж підтримали петицію зі значним переліком назв, які потребують дерусифікації. Міська рада доручила профільному департаменту підготувати алгоритм дій, щоб виконати її.
Джерело: сайт петицій Полтавської міської ради
У Сумах прохідність петицій становить 26%. З 426 петицій 114 підтримали громадяни й одержали відповідь від місцевої влади. Розподіл тематик такий самий, як в інших містах. Доволі багато вимог перейменувати ті чи інші об’єкти на честь українських воїнів і захисників.
Джерело: петиції до Сумської міської ради
У коментарі Руху ЧЕСНО член комісії з найменування при київському міському голові Павло Островський зазначає, що петиції суттєво допомагають розпочати дискусію про дерусифікацію або деколонізацію назв.
«Інструмент петицій, зокрема в Києві, зарекомендував себе добре. Оскільки у столиці процес перейменування триває давно, то назв, які підпадають під дерусифікацію, усе менше, а запит на увічнення героїв зростає. Шлях до перейменування якихось загальних або географічних назв довший, проте петиції допомагають ініціювати обговорення. З іншого боку, інколи громадяни реєструють по 20–30 беззмістовних петицій, які не набирають необхідної кількості голосів. Це спам», — зазначає Островський.
Вісім міських рад мають показник прохідності петицій у межах 10–20%, тоді як в 11 обласних центрах необхідну кількість голосів для розгляду набирають менш ніж 10% зареєстрованих.
Важливо зазначити, що через розрізненість підходів до роботи з петиціями в місцевих радах цей рейтинг є відносним, відображає абсолютні показники й не враховує особливостей роботи інструмента в кожному місті.
Статистика кількості зареєстрованих петицій за останні чотири роки демонструє негативні тенденції. Майже в усіх обласних центрах показник щороку зменшується.
Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан зазначає, що таку динаміку можуть спричиняти відразу декілька факторів.
«Зменшення уваги до місцевих петицій в умовах воєнного стану — це об’єктивний процес, адже активні жителі громад зайняті волонтерством і допомогою ВПО та ЗСУ. Також є категорія жителів, які або не знають про інструмент, або не до кінця розуміють, як ним скористатися. Для прикладу, у Фастівській громаді жителі підтримали вимогу повернути долар по вісім гривень. Звісно ж, це не компетенція місцевої ради. ОМС також не проводять роз’яснювальної роботи щодо інструмента, адже в умовах війни більшість посадовців працюють над оперативними задачами, а просвітництво відходить на другий план», — розповідає Слобожан.
Місцеві ради мають право визначати кількість підписів — спираються на вимоги закону про мінімальний показник зважаючи на кількість населення:
-
до 1 тис. жителів — не менш ніж 50 підписів;
-
1–5 тис. жителів — не менш ніж 75 підписів;
-
5–50 тис. жителів — не менш ніж 100 підписів;
-
100–500 тис. жителів — не менш ніж 250 підписів;
-
від 500 тис. до 1 млн жителів — не менш ніж 500 підписів;
-
понад 1 млн жителів — не менш ніж 1000 підписів.
Установлення прохідного бар’єра дозволяє уникнути спаму й зменшити навантаження на роботу ради, адже лише важливі теми можуть набрати необхідну кількість голосів. Проте занадто високий бар’єр робить інструмент недієвим і зменшує довіру.
Невиправдано закривати доступ до інструмента петицій під час воєнного стану. Звернення публікують після модерації, тому безпекові ризики мінімальні. В умовах заборони мітингів та акцій, закриття роботи місцевих рад та інших обмежень петиції лишаються єдиним публічним інструментом впливу громадян на прийняття рішень.
Джерело: петиції до Одеської міської ради
Із позитивного — практика закриття петицій не надто поширена, вона стосується лише Одеси, Миколаєва та Херсона, проте ці рішення однозначно варто переглянути.
Щоб розв’язати проблему високих бар’єрів та знову відкрити доступ до інструмента, достатньо рішення місцевої ради. Проте як уникнути відписок замість фактичних відповідей і виконання петицій — питання непросте. Тут важливо, аби громадяни були проактивними й відслідковували результати розгляду звернень. Як показує практика, навіть якщо вдалося зібрати необхідну кількість голосів, це не означає, що питання вирішать.
Варто звернути увагу на приклад Києва. Якщо Київрада не підтримує ініціативи, таке рішення отримує на платформі позначку «не підтримано». Якщо схвалює, то на сайті відображається етап реалізації звернення.
Джерело: петиції до Київської міської ради
Містам важливо співпрацювати, щоб заповнити прогалини в роботі петицій, адже кожен обласний центр має унікальний досвід й успішні кейси покращення їх дієвості.
Петиції отримали нове значення в умовах воєнного стану та значних обмежень відкритості роботи влади. Директор АМУ Олександр Слобожан зазначає, що саме петиції можуть бути ефективним інструментом, який підвищить прозорість і підзвітність місцевої влади.
«У 2022 році Асоціація міст України спільно з Комітетом ВРУ з питань цифрової трансформації проводили опитування посадових осіб, і петиції були в п’ятірці електронних інструментів, які виявилися найбільш важливими для жителів громади під час війни, обійшовши при цьому загальнодержавний сервіс “Дія”. Тому інструмент петицій має існувати», — зазначив Слобожан.
Публічність петицій — вагомий аргумент для місцевої влади ретельно дослідити порушену тему. Зважаючи на це, низка рад працює проактивно. Наприклад, у Черкасах місцеве самоврядування розглядає не лише ті петиції, що набрали необхідну кількість голосів.
Джерело: сайт петицій Черкаської міської ради
З іншого боку, навіть якщо петиція не одержує потрібного для розгляду числа підписів, місцева рада все одно зобовʼязана розглянути її як звернення й вичерпно відповісти автору особисто. І саме завдяки петиціям нерідко вдається згуртувати жителів навколо суспільно важливої проблеми. Навіть якщо петиція не спрацює, питання все одно отримає розголос й увагу представників органів місцевого самоврядування.
Інструмент петицій є важливим, особливо в умовах обмежень воєнного стану. Щоб зробити його ефективним, слід приділяти увагу популяризації серед українців, вдосконалювати платформи, робити їх доступними й простими.
Представники органів влади мають відповідально ставитися до роботи з петиціями. Адже в них порушують пекучі проблеми, що потребують розв’язання. Наразі цей інструмент є найпростішим способом зв’язку з громадянами. В умовах війни і нових загроз якісна взаємодія суспільства і влади набуває ще більшого значення.