Деполітизована і професійна служба
Основним нововведенням законопроєкту є створення професійної служби в органах місцевого самоврядування. Заплановано побудувати подібну до державної служби структуру, де працюватимуть політично незалежні, відповідальні, компетентні і неупереджені працівники, які будуть лояльними до громади і її мешканців, а не політиків. І такі сподівання справді не даремні.
Перш за все закон гарантує політичну неупередженість службовців. Вони не матимуть права демонструвати свої політичні погляди чи ставлення до політичних партій, бути депутатами місцевих рад, проводити чи організовувати передвиборну агітацію під час служби. Керуючим справами, керівникам і заступникам керівників виконавчих органів заборонено вступати в політичні партії. Якщо ж службовець хоче зареєструватися кандидатом, то на виборчий період має взяти відпустку і припинити виконувати посадові обов’язки. За порушення цих вимог працівника можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності і навіть звільнити.
Якщо зараз вплив політиків на службовців місцевого самоврядування не обмежується, то проєкт це змінює. Парламентарі, місцеві депутати, керівники політичних партій чи їхніх осередків не зможуть входити до складу комісій, які проводять конкурс щодо службовців місцевого самоврядування, а також бути присутніми на таких засіданнях чи брати участь у роботі дисциплінарних комісій. Результати місцевих виборів, заміна виборних посадовців чи керівників не можуть бути підставою для звільнення службовців.
Народні депутати чітко розмежували виборні та службові посади. До перших належатимуть обрані на виборах чи призначені місцевою радою. Службовцями будуть ті, кого призначать на посаду за результатами конкурсу. Наразі такого розподілу немає, через що вплив політиків на службу зростає. Після набрання чинності проєктом розмежування впливатиме не лише на порядок призначення, але й на вимоги до кандидатів, оплату праці та правила політичної неупередженості.
Також змінюється й визначення категорій посад. Якщо зараз існує сім категорій, де до перших чотирьох належать політики (міські голови, голови рад, їхні заступники, голови постійних комісій з питань бюджету окремих рад), то після набрання чинності категорій буде лише три і належатимуть до них лише службовці: керуючі справами, керівники і заступники керівників виконавчих органів (І категорія), керівники і заступники керівників структурних підрозділів апарату (ІІ категорія) та спеціалісти (ІІІ категорія).
Загалом можна сказати, що закон створює підвалини для професійної та аполітичної роботи службовців місцевого самоврядування. І це правильно, адже вони мають працювати на громади та її мешканців. Голова громади, місцеві депутати, інші політики чи партії не повинні мати визначального впливу на їхню роботу.
Конкурси на службу
Згідно з ухваленим законом, потрапити на службу в органи місцевого самоврядування можна буде через конкурс. Його мета – відібрати вмотивованих і професійно підготовлених громадян на службу в місцеві органи влади. Конкурсом опікуватиметься конкурсна комісія, яка має бути політично нейтральною і неупередженою.
Вимоги проводити такі конкурси були ще з 2001 року. Однак у сучасному розумінні – з перевіркою документів, тестуванням і співбесідою – їх започаткували лише у 2016 році. Тоді ухвалили новий закон «Про державну службу», де закріпили обов’язковість конкурсів для доступу на державні посади в міністерствах, місцевих державних адміністраціях, прокуратурі, органах військового управління чи дипломатичної служби. Закон про службу в органах місцевого самоврядування запроваджує систему конкурсів, подібну до тієї, яка існує для відбору на державну службу.
Участь у конкурсі можуть брати громадяни віком до 65 років, які не мають непогашеної або незнятої кримінальної судимості, пройшли спеціальну перевірку, не підпадають під люстрацію та не мають громадянства іншої держави. Якщо кандидат відповідає цим вимогам, то подає заяву на участь у конкурсі та резюме з відомостями про освіту та стаж роботи. Кандидати, які претендують на посаду категорії І, також мають подати декларацію держслужбовця за попередній рік.
Після перевірки інформації кандидатів допускатимуть до тестування, за результатами якого учасники конкурсу можуть пройти до наступних етапів, визначених порядком проведення конкурсу. Кожна громада самостійно затверджуватиме такий порядок, однак він ґрунтуватиметься на стандарті, який розроблятиме Національне агентство України з питань державної служби. Таким чином, органи місцевого самоврядування будуть змушені дотримуватися цього стандарту, хоча при цьому зможуть визначати умови проведення конкурсу, склад і повноваження конкурсної комісії, методи і порядок проведення оцінювання, форми документів, які необхідні для участі в конкурсі, а також кількість кандидатів, яку буде допущено до кожного наступного етапу конкурсу.
За результатами конкурсу буде обрано переможця та кандидата, який зайняв друге місце. Останній отримуватиме відкладене право зайняти посаду службовця місцевого самоврядування: протягом року він зможе отримати посаду без повторного конкурсу, якщо переможець конкурсу відмовиться від неї або йому буде відмовлено у призначенні за результатами спеціальної перевірки.
Крім того, дещо зміниться порядок ухвалення рішень про призначення службовців місцевого самоврядування. Так, міський, селищний або сільський голова тепер буде приймати рішення лише про призначення на посаду службовців категорії І. Як пояснює народний депутат Віталій Безгін, за таких умов голова громади концентруватиметься лише на найважливіших кадрових рішеннях.
Водночас конкурсний відбір не стає 100% панацеєю від потрапляння до органів місцевої влади осіб, які є недостатньо досвідченими або політично не нейтральні. З часу проведення конкурсів на посади в органи державної влади було чимало випадків, коли конкурсна комісія приймала відверто незрозумілі рішення. Варто згадати лише нещодавній скандал з конкурсом на посаду заступника керівника управління зовнішніх зв’язків НАБУ. Журналістка та керівниця комунікаційного спрямування Української Гельсінської спілки з прав люди Ольга Комарова виграла конкурс, але так і не була призначена на посаду за рішенням керівництва НАБУ. Схожий випадок трапився, коли конкурсна комісія не оголосила переможцем на посаду голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександра Клименка у 2021-му.
Однак практика проведення конкурсів на державні посади доводить, наскільки це важливий інструмент політичного контролю з боку суспільства. За умов дотримання процедури відбору є ймовірність створити відкриту, професійну службу в органах місцевого самоврядування. Конкурси дозволять потрапити у владу на місцях вмотивованим і досвідченим кандидатам, яких країна особливо потребуватиме в умовах повоєнного відновлення. З іншого боку, всі етапи конкурсів будуть записані і викладені в публічний доступ. Це зменшить спроби маніпулювати результатами і, навпаки, дасть можливість оскаржити результати тим, хто вважатиме, що конкурс завершився нечесно.
Справедлива винагорода
Ще однією важливою новацією закону є винагорода службовців місцевого самоврядування. Наразі цим питанням опікується Кабмін, який у своїй постанові визначив розмір посадових окладів працівників і частини доплат. Наприклад, посадовий оклад спеціалістів варіюється від 4540 до 4800 грн залежно від розміру громади. Це менше навіть за розмір мінімальної заробітної плати.
У законі прописано, що винагорода службовця складається з посадового окладу, надбавок та інших грошових виплат. Встановлена також єдина схема окладів, мінімальний і максимальний розмір з урахуванням фінансової спроможності кожної окремої громади.
Так, у найменш спроможних громадах службовець ІІІ категорії буде отримувати не менше від мінімальної заробітної плати (нині це 6700 грн), службовець ІІ категорії – не менш ніж 130% від цієї суми (не менше за 8700 грн), а І категорії – не менше від подвійного розміру цієї суми (не менше за 13400 грн). Максимальний розмір окладу службовця І категорії не може у п’ять разів перевищувати мінімальний оклад службовця ІІІ категорії. Так формується чітка ієрархія, де є сенс підійматися по кар’єрній драбині.
Надбавки також мають значний вплив на розмір винагороди. Наприклад, надбавка за вислугу років може становити до 50% посадового окладу: за кожен рік служби надбавка зростає на 3%. Також є надбавки за ранги службовців, які встановлює Кабмін, та інші доплати, визначені місцевим самоврядуванням. Логіка проста і зрозуміла: що довше працюєш – то більше отримуєш.
Як і у випадку з державними службовцями, проблемним питанням є премії. Вони є щорічні та місячні (квартальні). Розмір перших чітко визначили: не може перевищувати розмір окладу. А от розмір місячних (квартальних) у законі не визначили, і все залежатиме від рішення місцевої ради. Тому практика 300% премій окремим службовцям, на що часто скаржились, може тривати й далі. Це легкий спосіб впливати на лояльність службовців: більш вірні будуть отримувати премії, які становитимуть левову частку винагороди.
Не можна не згадати і про винагороди для виборних осіб. Вони також складатимуться з окладу, надбавок та інших грошових виплат. Мінімальний розмір окладу не може бути меншим за максимальний оклад службовця І категорії (принаймні 33,5 тис. гривень), але й не може перевищувати понад у 6 разів мінімальний оклад службовця ІІІ категорії (принаймні 40 тис. гривень).
Мінусом у цій системі є те, що місцеві депутати за замовчуванням не зможуть отримувати винагороди. Для цього треба буде ухвалювати окреме рішення місцевої ради. Це означає, що робота в місцевих радах знову не буде професійною: депутати приділятимуть час своїм обов'язкам за залишковим принципом, зосереджуючись на роботі або на власному бізнесі.
***
Понад місяць тому закон направили на підпис президентові, і він його досі не підписав. Причин ветувати ініціативу немає, адже її підтримали Асоціація міст України, Нацагентство з питань державної служби та представники Ради Європи. Тому лише питання часу, коли глава держави підпише документ.
Набере ж він чинності лише через пів року після закінчення воєнного стану. Тому, швидше за все. реформа повністю запрацює вже після наступних місцевих виборів. Разом з новими обличчями прийдуть й нові правила служби.
Нові правила – це сигнал для тих, кому цікава робота в місцевому самоврядуванні і хто хоче допомагати своїм громадам. Також це сигнал політикам, що тепер не вдасться створити повністю лояльний для себе апарат. Від такого підходу виграють і громади, і службовці, і навіть політики, адже професійність та інституційна пам’ять – основа якісної роботи будь-якого органу.