Маємо ширше дивитися на тему бар’єрів та формувати світогляд, базуючись на правах людини й відмовляючись від дискримінації, яка автоматично припускає, що людина не може чогось зробити через свої фізичні, особистісні чи етнічні особливості.
Наприклад, Китай планує поширити безбар’єрне середовище на всіх членів суспільства. Туреччина провела фестиваль інклюзивного мистецтва Unlimited Forum, щоб покращити його сприйняття в суспільстві. Інший приклад — німецький Дрезден. З початку 2018 року місто щороку виділяє близько €100 000 на забезпечення участі в єдиному інформаційному просторі всіх жителів. Гроші використовують, зокрема, на слухові апарати, залучення репортерів, які перетворюють набраний текст на мовлення, або перекладачів жестової мови для муніципальних заходів, а також для створення доступних усім документів і підтримання інформаційного порталу доступності.
Шведське місто Уппсала відоме безбар’єрними ігровими майданчиками для дітей з функціональними варіаціями. Наприклад, на майданчиках є дерев’яне каное, до якого можна під’їхати на колісному кріслі (парк Васа), і природний парк, пристосований для прогулянок на колісному кріслі (парк Ліни Санделл).
Україна разом зі світом рухається в напрямку безбар’єрного середовища: за ініціативи першої леді Олени Зеленської ухвалили Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року.
Розпорядженням КМУ від 25 квітня 2023 року № 372-р затвердили План заходів на 2023–2024 роки з реалізації Стратегії, що охоплює шість напрямів, серед яких: фізична, інформаційна, цифрова, суспільна, освітня та економічна безбар’єрність та 130 завдань у межах цих напрямів, спрямованих сформувати безбар’єрний простір в Україні.
Щоб виконати цей План, кожна область розробляє свої заходи зі створення безбар’єрного середовища. Як показує міжнародний досвід, загальнодержавні стратегії зі створення безбар’єрного середовища найефективніші тоді, коли в громадах, професійних та інших громадських середовищах формуються безбар’єрні системи, що базуються на потребах і можливостях різних людей.
Про це говорили 13 червня під час виступу на конференції «Безбарʼєрна Україна» в Миколаєві.
Захід став завершальним із 22 у циклі всеукраїнських конференцій з безбарʼєрності. Обговорювали унікальний «Довідник безбар’єрності», створений за ініціативи Олени Зеленської та разом із архітекторами, спеціалістами у сфері будівництва та містопланування, науковцями у сфері людського різноманіття, представниками громадянського суспільства та маломобільних груп населення.
Проєкт — про створення комфорту для тих, хто має підвищену чутливість до світла та звуків, хто повертається із зони бойових дій і потребує реабілітації, хто після закінчення війни планує жити вдома з маленькими дітьми. Усі ми періодично буваємо маломобільними, і потребуємо зручного й комфортного простору навколо. А в умовах війни ця потреба лише загострилась.
«Довідник безбар’єрності» складається з чотирьох розділів. У першому розділі, наприклад, вказано, на що потрібно звертати увагу під час вибору споруди для прихистку, та які вразливі групи варто враховувати при створенні умов для них. Який тип і розмір дверей підходить для евакуації поранених та як обирати вхід у будівлю тимчасового шпиталю.
У другому розділі йдеться про розташування блокпостів та протитанкових їжаків, світломаскування вулиць, встановлення стел екстреної допомоги із дефібриляторами.
У третьому – про дії громади під час вимкнення електроенергії чи газу, доступ до питної води, облаштування кімнати сенсорного розвантаження для тих, хто має чутливість до світла та звуків.
У четвертому розділі описується необхідність автономного живлення для ліфтів в умовах відключень електроенергії та інші питання, що стосуються воєнного часу у громадських будівлях тощо. Адже безбар’єрність під час війни – це не лише питання комфортного простору, зручного для всіх, але й питання безпеки та створення умов для тих, хто потребує продуманої поетапної реабілітації.
Завдання проєктів безбар’єрності сьогодні — збільшити комфорт використання спільного життєвого простору без надмірного впровадження елементів доступності.
Олена Мошенець,
народний депутат України