Прогульники в умовах воєнного стану
Прогульники були в усіх скликаннях парламенту, як і в усіх скликаннях рад місцевого рівня. Роботу депутатів у залі постійно моніторить Рух ЧЕСНО. Але в умовах воєнного стану проблема прогульництва у Верховній Раді постала вкрай гостро. Адже політики, які отримали підтримку та кредит довіри виборців, мають бути відповідальними й виконувати свої обов'язки — представляти інтереси виборців, захищати суверенітет і територіальну цілісність. Усе те, що вони обіцяли у своїй присязі.
Порушення або ж недотримання присяги є неприпустимим, коли йдеться про військових чи лікарів. Військовий, який порушив присягу, не може далі служити в лавах армії. А от порушення присяги нардепом не має строгої санкції, найімовірніше, їх не те що не позбавлять мандата – їм дозволять далі з’являтися в сесійній залі. Максимум, що очікує нардепа — політична відповідальність перед виборцями, але не виключено, що такі політики спробують підкупити їх гречкою на наступних виборах.
Від початку 2022 року в парламенті відбулося понад 2800 голосувань, майже 60 нардепів пропустили понад 30% з них.
І такий негативний імідж для своїх партій і груп формують конкретні народні депутати. Звісно, найбільшими прогульниками є фігуранти Реєстру держзрадників, які втекли з України або до повномасштабного вторгнення, або вже після нього.
Наприклад, представники забороненої партії ОПЗЖ Віктор Медведчук, Тарас Козак, Ренат Кузьмін та ін. А також позафракційні проросійські нардепи Андрій Деркач, Вадим Новинський, Андрій Аксьонов. Майже всі вони були відсутні протягом цього часу у Верховній Раді і не голосували, цих нардепів достроково позбавили мандатів, і ми винесли їх на окрему інфографіку.
Держава-агресор поширює дуже шкідливі наративи про те, що депутати не воюють і ховаються за спинами народу. Тут треба зазначити, що, за законом, нардеп, на відміну від депутата місцевої ради, дійсно не може суміщати і працювати на іншій оплачуваній роботі, у тому числі в армії. Проте дехто зі зброєю в руках у різних підрозділах захищає країну як доброволець.
В окремих випадках Регламентний комітет ВРУ повідомляв, наприклад, що генерал-лейтенант Михайло Забродський до складання мандата перебував у розпорядженні міністра оборони, а депутат від групи “За майбутнє” Сергій Рудик – на військовій службі.
Крім того, частина народних депутатів входить до постійних парламентських делегацій, які працюють за кордоном. Зокрема, народні депутатки стали ядром офіційних парламентських делегацій, які в перші місяці відбиття агресії представляли Україну в міжнародних організаціях, зустрічались із закордонними політиками та залучали підтримку для України у світі. Це було зумовлено серед іншого й тим, що в перші місяці після вторгнення чоловіки-депутати не виїжджали за кордон. Це обмеження навіть викликало низку політичних скандалів.
З огляду на отримані дані під час воєнного стану ми не вносимо таких депутатів до лав прогульників і не відображаємо їх на графіці за наявності пропусків.
Рух ЧЕСНО звернувся із запитом до Апарату Верховної Ради, аби з'ясувати, хто з народних депутатів, які входять до постійних делегацій, були у відрядженнях від початку 2022 року та могли пропустити засідання ВРУ через накладки засідань. Однак в Апараті ВРУ нам відповіли, що такою інформацією чомусь не володіють. Але зазначають, що за останній рік багато відряджень нардепів були не за рахунок держбюджету, а за власні кошти, тому таких поїздок не фіксували. Саме тому наразі неможливо зіставити дати поїздок з датами засідань ВРУ.
Водночас нардеп від фракції “Європейська солідарність” Володимир Ар'єв так описав чинний процес оформлення відрядження нардепа за кордон не за кошт держбюджету:
За словами самих нардепів, які входять до постійних парламентських делегацій ВРУ, одночасні засідання Ради та міжнародних установ бувають украй рідко. Зокрема, за словами нардепа від "Батьківщини" Сергія Власенка, який входить до постійної делегації України в ПАРЄ, коли ухвалюють рішення про дати засідань ВРУ, як правило, беруть до уваги і засідання міжнародних організацій, щоб вони не збігалися.
"Але окрім сесій ПАРЄ, наприклад, є ще засідання окремих комітетів, у яких беруть участь наші депутати, і деколи так буває, що вони збігаються. Якщо засідають комітети, то в них від України беруть участь два-три нардепи, відтак ВРУ не звертає уваги на те, що ці люди будуть відсутні. Але коли вся делегація відсутня, а це близько 20 осіб, то це впливає на перенесення засідання парламенту”, — зазначає Власенко.
Водночас він підкреслює, що після публікації січневого указу президента щодо рішення РНБО про перетин посадовцями кордону в умовах воєнного стану (Указ Президента №27/2023. – Ред.), нардепів випускають лише за наявності копії розпорядження голови ВРУ про відрядження, чого раніше не було.
“Під час перетину кордону прикордонники просять у нардепів, як у всіх громадян, паспорт, а також копію розпорядження, на підставі якого вони виїжджають. Розуміючи графік роботи засідань ПАРЄ — а він відомий на рік наперед, я заздалегідь звертаюся до голови Верховної Ради з листом про відрядження на засідання того чи іншого комітету ПАРЄ. Наразі в мене не було проблем з отриманням розпорядження голови ВРУ для цього”, — додає Власенко.
Ось ті народні депутати, хто прогулює засідання і не має для цього таких поважних причин, як захист суверенітету на дипломатичному чи воєнному фронті.
Прогульники і депутатські доплати
На початку цієї каденції Верховна Рада вирішила, що нардепу, який протягом місяця без поважних причин не бере участі у більш як 30% голосувань на пленарних засіданнях або у більш як 50% засідань комітету, не відшкодовують витрат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень, за відповідний місяць. Списки таких нардепів регулярно розглядав і публікував Регламентний комітет ВРУ, і така політика дійсно діяла до запровадження воєнного стану.
Проте торік у травні під час розгляду проєкту “Про правовий режим воєнного стану” (№7269) нардепи на чолі з Віталієм Безгіним (“Слуга народу”) внесли зміни і зупинили дію цієї норми Регламенту ВРУ. Відтак з 1 березня 2022 року ті, хто не бере участі в голосуваннях парламенту, депутатські отримують. І такий підхід, безперечно, є нелогічним, і його потрібно змінити.
У коментарі Руху ЧЕСНО Безгін зазначив, що у 2019 році Верховна Рада запровадила “помилкове надмірне регулювання, де голосування враховувалися відносно кожного натискання по кожній правці, що призвело до такого явища, як зловживання правочним спамом, яке тримало залу в заручниках”:
“Я б не звужував характеристику даної норми до "прогульників", це упереджене формулювання. Яскравий приклад: законопроекти про Приватбанк чи ринок землі. Для воєнного стану такий підхід не є прийнятним. Тому дану норму вирішили видалити. Як наслідок, це відкрило шпарину для прогульників, що не є добрим, безумовно. Що стосується обов'язковості даної правки саме в №7269, то вона не була обов'язковою саме там, але була внесена туди відповідно до норм регламенту”.
Проте слід зауважити, що такі зміни до регламенту, які запроваджували критерій "участі в голосуваннях", були прогресивними. Це звужувало поле для махінацій нардепів, які залишали картки у слотах. А зараз, під час воєнного стану, наявність голосів у раді — це вкрай необхідний чинник для якісної роботи. Особливо коли країна не може призначити вибори.
Раніше під час системного моніторингу в Раді VIII скликання, крім прогульництва, нардепи маніпулювали ще й письмовою реєстрацією. Лише сенсорна кнопка, яку вимагав ввести Рух ЧЕСНО, поклала край цим маніпуляціям. Але імітація присутності залишилася. Тоді тих, хто “випаровувався”, покривали кнопкодави, а зараз — кардхолдери.
Поправковий спам дійсно був проблемою. Але дивно сподіватися, що нівелювання участі в голосуваннях нардепів якось вплине на викорінення такого явища. Голосування протягом останнього року це підтверджують. Із таким негативним явищем можна було боротися в інший спосіб.
Крім того, нівелювання участі в голосуваннях та автоматичне нарахування депутатських навіть тим нардепам, які відсутні або не голосують, виглядає вкрай абсурдно. Ці доплати можуть отримувати й прогульники, скажімо, фігуранти “батальйону Монако”. І це не може не обурювати суспільство — медиків, військових, освітян, які отримують кошти лише тоді, коли ходять на роботу. Вони не можуть собі дозволити пропускати не те що 50% робочих днів, а бодай кілька днів.
Пасивні нардепи і кардхолдери
Рух ЧЕСНО нещодавно писав про надзвичайно важливе голосування Верховної Ради закону про деколонізацію географічних назв в Україні, під час якого частина нардепів “випарувалась” і не голосувала. Через брак депутатів у залі проросійський “Слуга народу” Максим Бужанський мало не зірвав голосування за дуже важливу правку.
Така ситуація в парламенті під час дії воєнного стану змушує поставити серйозне питання до якості роботи народних депутатів із фракцій “Батьківщини”, ЄС і “Голосу”, а також депутатської групи “За майбутнє”.
Якби ці фракції або депутатські групи працювали в залі у повному складі, то ключові законодавчі ініціативи не залежали б критично від голосів тих, хто пройшов від забороненої ОПЗЖ. Цей важливий законопроєкт показав, що у Верховній Раді через рік війни може бути проблема з голосами.
Водночас загалом від початку 2022 року і дотепер найбільший відсоток нардепів, які мають понад 30% неучасті в голосуваннях, – у групах ПЗЖМ (45%) та "За майбутнє" (44%). Натомість найменше пасивних депутатів – у фракціях "Слуги народу" (6,8%) та "Голосу" (15%). Але стосовно “слуг”, то це доволі типова ситуація і для місцевих рад, коли партія, яка має більшість, має кращу явку і участь у голосуваннях, бо саме їй потрібні голоси для ухвалення рішень.
Своєю чергою в "Європейській солідарності" та "Довірі" немає жодного депутата, у яких за цей час відсоток неучасті в голосуваннях був би більшим за 30%.
Хоча кнопкодавства вже немає, зате досі в парламенті залишилася роль кардхолдера. Це ті, хто має картки відсутніх нардепів, вставляє їх і збирає після голосування. Тоді система показує, що нібито депутат є, він просто “не голосував”.
У минулому скликанні ми такі випадки фіксували неодноразово. Наприклад, за розміщення карток у слотах відповідали нардепи, тоді “опоблоківці" Михайло Папієв, Юрій Павленко та ін. Зараз зафіксувати роботу кардхолдерів нереально, оскільки журналісти вже кілька років не можуть потрапити до сесійної зали.
Тоді голова підкомітету ВРУ з депутатської етики Михайло Папієв сказав нам, що розставляє картки від тих колег, які напередодні прислали “смс про підтвердження присутності”.
Примітно, що один з лідерів забороненої ОПЗЖ, а нині групи ПЗЖМ Сергій Льовочкін, за даними системи голосування "Рада", був відсутній у сесійній залі від початку повномасштабного вторгнення. А тоді він з'явився на засіданні 8 липня і голосував "за" дострокове припинення повноважень за власною ініціативою позафракційного мажоритарника від округу з Маріуполя Вадима Новинського. Крім того, у більшості голосувань на тому засіданні Льовочкін також голосував "за".
Водночас уже на засіданнях у серпні в більшості його голосувань система демонструвала "не голосував" (карта у слоті, але жодні дії не відбуваються). На відео із засідань телеканалу "Рада" нардепа Льовочкіна у секторі ОПЗЖ/ПЗЖМ не видно, тож можемо припустити, що за його фізичної відсутності хтось із колег по групі вставляє картку в слот на робочому місці – і система "Рада" її бачить.
Раніше Рух ЧЕСНО вже писав, що практика неучасті в голосуваннях поширена серед нардепів і депутатів міських рад. Якщо, наприклад, фракція чи група вирішила не голосувати або утриматися з приводу тих чи інших питань порядку денного. Досить часто така позиція може узгоджуватись на засіданнях фракції напередодні голосування або ж виникати спонтанно під час розгляду.
Проте варто зауважити, що в обов'язки депутата входить голосувати “за”, “проти” або “утримуватися”. Такої участі у голосуванні, як “не голосував”, регламентом ВРУ не передбачено.
У цих випадках система голосування “Рада” відображає на табло результат “не голосував”. Та якщо нардеп дістав або не вставив картку у слот на робочому місці, то система відображає результат “відсутній”.
Голови фракцій і груп, спікер і віцеспікери мають докласти максимальних зусиль для того, щоб в умовах воєнного стану народні депутати були на робочому місці і працювали. До цього процесу можуть долучитися ЗМІ і виборці, які можуть нагадувати політикам про те, де вони мають бути.