Рудик Сергій Ярославович

Народний депутат Верховної Ради IX скликання

Місце народження

Народився 11 жовтня 1970 року, м. Чернівці.

Освіта

Чернівецький університет ім. Федьковича, історичний факультет (1992), «Всесвітня історія»; Українська академія державного управління при Президентові України (2001), магістр державного управління; Університет Північного Лондона (2001), «Суспільна адміністрація»; кандидатська дисертація «Еміграція українських біженців і переміщення осіб до США та Канади після Другої світової війни: причини, особливості, наслідки (1945—1953)».

Кар'єра

Серпень — листопад 1992 — вихователь Вижницької школи-інтернату Чернівецької області.

Листопад 1992 — жовтень 1995 — аспірант Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича.

1993–1994 — кореспондент всеукраїнської газети «Час».

Листопад 1995 — червень 1996 — викладач Чернівецького механіко-технологічного технікуму.

Червень — вересень 1996 — начальник відділу організаційного забезпечення повернення депортованих — заступник начальника управління у справах депортованих, липень — вересень 1996 — начальник управління у справах депортованих Міністерства України у справах національностей і міграції.

Вересень 1996 — серпень 1999 — начальник управління у справах депортованих Державного комітету України у справах національностей та міграції.

Вересень 1999 — лютий 2001 — слухач Української академія державного управління при Президентові України.

Керівник Чернівецької обласної асоціації молодих українських політологів і політиків (з березня 1996), голова Ради молодіжних організацій Чернівецької області (з травня 1996).

Голова наглядової ради ГО «Фонд регіональних ініціатив» (з березня 2001).

Президент Асоціації державних службовців (з травня 2005).

Координатор Коаліції громадських організацій України «Свобода вибору».

Член ради Всеукраїнського громадського моніторингового комітету (2001–2002).

Шеф-редактор всеукраїнської правової газети «Громадський захисник» (2003–2005).

Депутат Київської міськради (квітень 2006 — травень 2008), голова постійної комісії з питань місцевого самоврядування, регіональних і міжнародних зв'язків (з червня 2006).

Голова політради Київської міської організації ГП «Пора» (з 2007); заступник голови Ради з питань етнонаціональної політики (з травня 2006).

24 жовтня 2005 — 10 січня 2007 — голова Державного комітету України у справах національностей та міграції.

Березень 2007 — березень 2010 — заступник голови Київської міськдержадміністрації.

Радник Голови Тернопільської обласної ради.

Докторант Національної академії державного управління при Президентові України.

Керівник секретаріату депутатської фракції ВО «Свобода» у Верховній Раді України (січень 2013 — квітень 2014).

У квітні 2014 року був призначений головою Державного агентства земельних ресурсів України. Відсторонений від виконання обов'язків розпорядженням Кабміну 10 вересня 2014 року. Звільнений з посади 26 листопада 2014 року, у зв'язку з обранням народним депутатом України.

У 2019 році був обраний до Верховної Ради 9 скликання як безпартійний самовисуванець за 198 округом (Черкаська область). 29 серпня 2019 року суд скасував реєстрацію Рудика народним депутатом України.

Лише 12 листопада 2019 року, після завершення судових процесів та перерахунку голосів по 198 округу у ЦВК, Рудик склав присягу народного депутата України і отримав змогу виконувати свої повноваження. Позафракційний, не входить до складу будь-якого комітету.

Родина

Разом з дружиною Маріанною виховує 3 дітей: синів Максима 1999 р. н., Івана 2006 р. н. та доньку Євгенію 2012 р. н.

Нагороди та звання

Почесна грамота Верховної Ради України (березень 2006); Орден «За заслуги» III ступеня (жовтень 2009); Орден «За заслуги» ІІ ступеня (грудень 2017); Орден Святого Юрія Переможця (жовтень 2007); Орден Святого Миколая Чудотворця (липень 2009; Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (листопад 2013; Орден Христа Спасителя (серпень 2014); Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ ступеня (жовтень 2017); Орден святих Кирила і Мефодія (жовтень 2017); Нагрудний знак «Знак Пошани» (Київ) (вересень 2006); «Хрест Симона Петлюри» (липень 2009); Медаль «За жертовність і любов до України» (2015); Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (липень 2017).

Посилання

14.11.2019