Сценарії, які ми обираємо
Аналітики проєкту досліджують можливі результати перебігу військових дій у 2023 році та їхні наслідки і для України, і для Росії.
На початку цього року ми опублікували частину нашої роботи з прорахунку чотирьох базових сценаріїв перебігу російсько-української війни. Зокрема, це такі варіанти:
1) відновлення суверенітету України в міжнародно визнаних кордонах 1991 року;
2) тимчасове заморожування конфлікту на лінії бойового зіткнення, частина якої розташована все ж на нашій території;
3) тотальна поразка Росії;
4) тотальна поразка України.
Аналітики проєкту, як і раніше, вважають, що у 2023 році найбільш імовірним є варіант відновлення суверенітету України в межах кордонів 1991 року.
Попри проблеми з постачанням сучасної західної зброї, витоком з Пентагону чутливих таємних документів, ЗСУ продовжують інтенсивну підготовку до контрнаступу. Як виглядає, зберігаються всі передумови для того, щоб він був успішним і став основою для реалізації бажаного для нас сценарію перемоги.
Варіант тимчасового заморожування військових дій, коли частину українських територій так і не вдасться деокупувати, хоч і є менш імовірним, однак його не можна не враховувати під час подальшого аналізу.
Експерти проєкту "Інформаційна оборона" окреслили чотири базові сценарії розвитку подій в Росії у 2023 році (два з яких передбачають збереження політичного режиму, а два – докорінні зміни):
1) збереження нинішнього політичного режиму в Росії на чолі з Путіним;
2) збереження нинішнього політичного режиму в Росії з новим авторитарним лідером;
3) зміна політичного режиму в Росії та прихід до влади прозахідного ліберального уряду;
4) розпад Росії на численні національні та регіональні утворення.
Реалізація того чи іншого сценарію залежить від багатьох факторів, зокрема, позиції США, наших європейських партнерів і Китаю.
Водночас, на нашу думку, вирішальний вплив на внутрішню російську ситуацію матимуть Збройні сили України – чим переконливішими будуть перемоги наших воїнів на полі бою, тим більша імовірність, що Путін опиниться в Гаазі, а Росія стане на шлях демократичної трансформації та денацифікації.
БАЗОВІ СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ПОДІЙ В РОСІЇ У 2023 РОЦІ
| Сценарій | Ключові фактори впливу (+/-) | Імовірність реалізації |
| Збереження нинішнього політичного режиму в Росії з новим авторитарним лідером | Результати контрнаступу ЗСУ (імовірність реалізації сценарію напряму залежить від успіхів/ невдач ЗСУ) Постачання ЗСУ достатньої кількості сучасної західної зброї, необхідної для проведення контрнаступу Велика елітна та суспільна підтримка Путіна та його влади Лояльні до Путіна та контрольовані ним армія та спецслужби Готовність населення Росії до труднощів у зв’язку з падінням рівня соціальних стандартів Стресостійкість російської економіки Зацікавленість Китаю в реалізації цього сценарію Відсутність у США та європейських партнерів можливості впливу на ситуацію за нинішніх умов | На сьогодні висока |
| Збереження нинішнього політичного режиму в Росії з новим авторитарним лідером | Результати контрнаступу ЗСУ (імовірність реалізації сценарію напряму залежить від успіхів/ невдач ЗСУ) Постачання ЗСУ достатньої кількості сучасної західної зброї, необхідної для проведення контрнаступу Зацікавленість еліти у збереженні нинішнього політичного режиму навіть на чолі з новим авторитарним лідером Керованість більшості російського суспільства через контрольовані владою засоби масової дезінформації Нейтральне ставлення Китаю до реалізації цього сценарію Відсутність у США та європейських партнерів можливості впливу на ситуацію за нинішніх умов | Середня |
| Зміна політичного режиму в Росії та прихід до влади прозахідного ліберального уряду | Результати контрнаступу ЗСУ (імовірність реалізації сценарію напряму залежить від успіхів/ невдач ЗСУ) Постачання ЗСУ достатньої кількості сучасної західної зброї, необхідної для проведення успішного контрнаступу Слабкість опозиції, відсутність у неї належної суспільної підтримки, єдиного суспільно легітимного лідера опозиції, фінансових та організаційних ресурсів Негативне ставлення переважної частини російського суспільства до опозиції Можливе несприйняття окремими суб’єктами РФ нового прозахідного уряду Зацікавленість США та європейських партнерів у реалізації сценарію Протидія Китаю реалізації цього сценарію | Низька |
| Розпад Росії на численні національні та регіональні утворення | Результати контрнаступу ЗСУ (імовірність реалізації сценарію напряму залежить від успіхів/ невдач ЗСУ) Постачання ЗСУ достатньої кількості сучасної західної зброї, необхідної для проведення контрнаступу Наявність внутрішньоелітного конфлікту, який може призвести до збройного протистояння та громадянської війни Слабка еліта національних і регіональних суб’єктів РФ, яка поки що не усвідомила свого інтересу в побудові власної державності Незацікавленість США, європейських партнерів і Китаю в реалізації сценарію | Низька |
Нижче ми детально проаналізуємо кожен сценарій.
СЦЕНАРІЙ ПЕРШИЙ. Збереження нинішнього політичного режиму в Росії на чолі з Путіним.
Найбільш консервативний сценарій, який сьогодні є і найбільш імовірним. Попри певне невдоволення окремих представників правлячого класу, Путін і його уряд спираються на широку елітну підтримку. Путінський режим також підтримує значна частина зазомбованого російського суспільства (за різними оцінками, за проведення «спеціальної військової операції в Україні» стабільно висловлюються до 80% опитаних).
Збройні сили та спецслужби Росії контролюють Путін і наближені до нього особи, яким він довіряє.
Російська влада, готуючись до конфлікту із Заходом і збройної агресії проти України, створила Фонд національного добробуту, який є певною подушкою безпеки для економіки. Бюджет Фонду на 1 квітня 2023 року склав майже 154,5 млрд доларів (майже 8% від ВНП країни). Частина золото-валютних резервів Росії була конвертована в китайські юані, а частина схована.
Західні санкції дійсно негативно впливають на російську економіку, але швидше в середньо- та довгостроковій перспективі. На початку 2023 року їхня дія призвела до дефіциту російського бюджету через санкційне обмеження цін на нафту та широкомасштабні витрати на виробництво та модернізацію зброї. Однак це не заважає російському уряду поки що в повному обсязі фінансувати витрати на ведення війни в Україні.
Навіть якщо бюджетний дефіцит і призведе до падіння соціальних стандартів у Росії, він не матиме вирішального впливу на зниження рівня підтримки путінської влади – російські піддані готові терпіти соціально-економічні негаразди.
На перший погляд, режим Путіна виглядає досить стабільно, а його особистій владі начебто нічого не загрожує.
Однак хочу нагадати долю Каддафі та Хусейна, які почувалися нібито в безпеці за декілька днів до своєї насильницької смерті. Або долю подружжя Чаушеску, яких розстріляли за вироком військового трибуналу військовослужбовці нібито лояльної до них армії.
До речі, у політології досить поширена думка, що прорахувати стабільність/нестабільність авторитарних політичних режимів досить складно або неможливо. Як каже один відомий спікер, зміни накопичуються поступово, а реалізуються стрибкоподібно.
Оскільки результати контрнаступу ЗСУ на сьогодні невідомі, то означений сценарій виглядає найбільш імовірним. Однак ситуація може радикально змінитися в разі переконливої перемоги Збройних сил України.
СЦЕНАРІЙ ДРУГИЙ. Збереження нинішнього політичного режиму в Росії з новим авторитарним лідером.
Як правило, в країнах з автократичним режимом уся система державного управління тримається на одній особі – лідері-диктаторі країни. Він є системотворчим стрижнем влади – вийми цей стрижень, і вся політична система розвалиться, як картковий будинок.
Однак у форс-мажорних обставинах політична еліта може піти на заміну авторитарного керівника заради власного самозбереження.
Внутрішньоелітний переворот та усунення Путіна від влади може відбутися в разі тотальних військових невдач країни-агресора та неможливості пояснити їх суспільству навіть через тотальну пропаганду.
Переворот може відбутися як за м’яким, так і за жорстким сценарієм.
У першому випадку Путіну запропонують тихо піти на пенсію і доживати свій вік десь на Алтаї чи Китаї в цілком пристойних умовах. Суд у Гаазі Путіну не загрожує від слова «зовсім». А російським підданим, зрозуміло, розкажуть з голубих екранів, що товариш Путін допустив низку помилок, але мудре колективне російське керівництво його поправило і в майбутньому все буде ок.
Такий варіант зараз широко обговорюється в середовищі російської опозиції, де говорять про заміну Путіна на Патрушева-молодшого, сина нинішнього секретаря Радбезу Росії.
У більш жорсткому варіанті нинішній російський президент ризикує одного ранку просто взагалі не прокинутися. А країна буде три дні сумувати за своїм лідером, який згорів на роботі.
Необхідно враховувати, що цей варіант може призвести спочатку до збройного протистояння різних груп російської еліти, про що ми напишемо під час аналізу Варіанта 4. А потім стати своєрідним тригером російського бунту – «безглуздого та нещадного» – та розпаду РФ. Згадаймо лютий 1917 року, коли зречення царя Миколи ІІ під тиском генералів фактично запустило дві революції та громадянську війну.
Водночас, правду кажучи, у разі реалізації означеного сценарію для України нічого не зміниться. Залишиться при владі Путін чи прийде на заміну йому інша фігура з нинішнього правлячого класу – імперський політичний курс Росії, можливо, з деякими корективами буде збережений.
А отже, нам доведеться продовжити війну з Росією до нашої остаточної перемоги.
СЦЕНАРІЙ ТРЕТІЙ. Зміна політичного режиму в Росії та прихід до влади прозахідного ліберального уряду.
На сьогодні досить малоймовірний варіант розвитку подій, хоча найбільш прийнятний і бажаний для країн Європи та США.
Російська опозиція є слабкою, вона не має достатньої суспільної підтримки в країні. У неї відсутня єдність, опозиційні сили ідеологічно та організаційно розпорошені. Їхні російські організаційні структури внаслідок діяльності російських «чекістів» зруйновані, а джерела фінансової підтримки знищені або заблоковані. Переважна частина опозиціонерів емігрувала за кордон, де займається банальною говорильнею.
Одночасно декілька опозиціонерів, які досить слабко координують свої політичні дії, сьогодні претендують на роль єдиного опозиційного лідера, зокрема, це Олексій Навальний, Гарі Каспаров, Михайло Ходорковський.
Прихід до влади російської опозиції в такому вигляді, якою вона є сьогодні, можливий лише за умов потужної підтримки з боку США.
Новосформований прозахідний російський уряд може погодитися на виплату репарацій на відбудову України, на засудження військових злочинців, у тому числі видачу Путіна за ордером Міжнародного кримінального суду, на програму денацифікації російського суспільства, створення демілітаризованих зон.
Однак з огляду на внутрішні причини, насамперед через негативне ставлення в російському суспільстві до опозиції, з якою пов’язують безлад і «приниження» Росії в 90-х роках, навряд чи сформований нею уряд буде стабільним і довгостроковим.
Скоріше за все, з таким розвитком подій Росію очікують період внутрішньої нестабільності, а можливо, і поступовий розпад.
СЦЕНАРІЙ ЧЕТВЕРТИЙ. Розпад Росії на численні національні та регіональні утворення.
Нині цей варіант розвитку подій виглядає заледве не науковою фантастикою. Однак існують фактори, які можуть суттєво вплинути на те, щоб із фантастики він став реальністю.
Вірогідність зазначеного сценарію суттєво зростає в разі перенесення бойових дій на територію Росії, що може призвести до політичного хаосу, дезорганізації влади та подальшої втрати російської державності. При цьому слід враховувати, що перенесення бойових дій на російську територію, навпаки, може посприяти патріотичній мобілізації принаймні частини росіян.
Також імовірність реалізації такого варіанта розвитку ситуації пов’язана з подіями, які можуть відбутися в разі внутрішньоелітного перевороту або формування ліберального прозахідного уряду.
Так, частина еліти, вплив якої безпосередньо пов’язаний з перебуванням Путіна на посаді, може не погодитися на його відставку та вжити силових заходів для захисту російського диктатора. Уже сьогодні в російському владному класі існує гострий конфлікт між Пригожиним і групою Шойгу – Герасимова, які спираються відповідно на ПВК «Вагнер» і на збройні сили Росії.
У разі усунення Путіна Пригожин ризикує втратити будь-який вплив, під питанням опиниться навіть його життя. Отже, він буде захищати нинішнього російського президента, використовуючи всі доступні ресурси, зокрема, 50 тисяч озброєних і з бойовим досвідом «вагнерівців». Військові дії в Москві можуть спровокувати громадянський безлад по всій Росії та її розпад на окремі національні та регіональні утворення.
Якщо буде сформовано прозахідний уряд, його можуть не визнати окремі суб’єкти Російської Федерації, що теж спровокує розпад Росії. Найбільш вірогідно, що він почнеться з Північного Кавказу, про що вже писали експерти "Інформаційної оборони".
Водночас інші фактори негативно впливають на реалізацію такого варіанта розвитку політичної ситуації в Росії.
Зокрема, імовірність розпаду РФ знижує несформованість ідеї національної або регіональної державності у представників місцевих еліт. Та якщо згадати історію України, то комуністична «група 239», яка цілковито орієнтувалася на Москву, 24 серпня 1991 року майже в повному складі проголосувала за незалежність нашої держави.
Проти неконтрольованого розпаду Росії виступатимуть США, Китай, європейські країни, які бояться втрати контролю над ядерною зброєю, громадянської війни та експорту насильства за межі Російської Федерації.
З іншого боку, розпад Росії означає нейтралізацію екзистенційної загрози Україні, принаймні в середньостроковій перспективі.
***
Експерти проєкту "Інформаційна оборона" проаналізували базові для Росії сценарії розвитку подій у 2023 році. Зрозуміло, що в чистому вигляді жодного з них не реалізують.
А ось імовірність їх втілення у життя напряму залежить від нас, від України, від її Збройних сил.
Чим більш переконливими будуть наші перемоги, тим більша імовірність, що наші діти та онуки не прокидатимуться від сигналів тривоги про ракетний напад Росії.
Тому що її, власне Росії, взагалі не буде.