Інформаційний залп "The New York Times"
6 квітня в газеті "The New York Times" вийшла стаття, яка зі самого початку описувала злиті документи як «плани розбудови ЗСУ для контрнаступу» і «джерело цінної інформації для тренованих очей російської розвідки».
Видання вказувало, що первинні витоки стосувалися оцінок, які давало оборонне відомство США перебігу війни, що її веде Росія проти України. Ці документи були датовані лютим і березнем. У них, зокрема, йшлося про ймовірні втрати з обох сторін і про оборонні потреби Києва. Водночас один документ, як зазначає американське ЗМІ, був змінений. Він якраз стосувався оцінок втрат.
У багатьох саме через це з’явився сумнів у достовірності інформації, яка потрапила до американських медіа. В Офісі президента України документи назвали сфабрикованими і зауважили, що певна інформація була скомпільована росіянами, аби посилити дезінформаційну кампанію перед початком контрнаступу.
Водночас британські служби вже зазначили, що й решта конфіденційних документів, які потрапили у відкритий доступ, містять неточності.
Походження даних
Окремої уваги варті ресурси, на яких опинилися матеріали Пентагонліксу.
Арік Толер, керівник аналітичного відділу "Bellingcat", простежив часовий ланцюжок зливів: «Ряд російських Telegram-каналів поділилися п’ятьма фотографіями файлів, пов’язаних з вторгненням РФ в Україну 5 квітня – принаймні один з яких "Bellingcat" визнав грубо відредагованим».
А вперше фото були опубліковані в мережі на Discord, популярній серед геймерів платформі обміну повідомленнями. 1 і 2 березня користувач WowMao розмістив на сервері понад 30 документів, багато з яких мають позначку «Цілком таємно».
Однак "Bellingcat" побачив докази того, що деякі документи, датовані січнем, могли бути опубліковані в інтернеті ще раніше, хоча коли саме – точно невідомо. "Bellingcat" також поспілкувався з трьома членами спільноти "Discord", де були опубліковані зображення, які стверджували, що за останні місяці на інших серверах Discord «засвітилося» набагато більше документів.
Дивно, але канали Discord, на яких були опубліковані документи, датовані березнем, були зосереджені на комп’ютерній грі "Minecraft" і фан-клубі філіппінської зірки YouTube. Потім вони поширилися на інші ресурси, такі як 4Chan, а тоді в Telegram, у Twitter і останніми днями у великих ЗМІ по всьому світу.
Проте цікаво інше: задовго до Discord зображення були розміщені на ще одному сервері – Thug Shaker Central. Там було приблизно 20 активних користувачів, які цікавилися не лише комп'ютерними іграми, але й ультраправими силами та… православ'ям.
Зараз американський уряд намагається видалити документи з відкритого доступу, однак навряд чи це вдасться зробити швидко. Власник соціальної мережі "Twitter" Ілон Маск прозоро натякнув, що не видалятиме документів.
Що в документах
Загалом у мережу потрапило кілька порцій документів, які різняться за часом і географічною тематикою. Перша порція містила дані про підготовку українського контрнаступу. Друга, близько 100 документів, стосується питань національної безпеки США і охоплює, крім України, також Близький Схід і Китай.
Документи містять детальні і точні дані про дії та плани російських військових і спецслужб, що свідчить про глибоке проникнення американської розвідки в державний апарат і силові відомства Росії. Крім того, відображають процес отримання секретної інформації і про супротивників, і про союзників.
Дуже незвичною в цифрову епоху виявилася і форма витоку. Оприлюднені документи були не файлами презентацій, схем і довідок, а фотографіями, не завжди хорошої якості, паперових копій, на яких видно складки, ніби їх носили в кишені. Це дуже нагадує вінтажний шпигунський формат, коли герої-розвідники чи підлі зрадники-шпигуни могли тільки фотографувати секретні документи і мапи у ворожих штабах на плівку своїх прихованих мініатюрних фотоапаратів. Зараз це можна побачити хіба що в музеї Холодної війни.
На кількох фотографіях помітний доволі нефаховий фотошоп, зокрема на даних про втрати Росії та України на війні.
Таким чином, джерелом витоків може бути хтось з персоналу державних органів США, який має допуск до користування інформацією певного рівня секретності.
Секрети третього ґатунку
Варто зазначити, що в документах з позначками «Top Secret» насправді не так уже й багато справді секретної інформації. Зокрема, інформація про стан справ з озброєнням у Збройних силах України, зокрема, про дефіцит засобів ППО, добре відома фахівцям, її обговорювали у відкритому доступі. Дані про втрати озброєння Україною та Росією практично збігаються з показниками, які щодня публікують OSINT-дослідники з групи "Oryx".
Витоки про наміри Єгипту продати озброєння Росії чи спроби ПВК «Вагнер» купити зброю в Туреччині є цікавими з погляду гучних заголовків у медіа, однак вони точно не є тим, що можна було б назвати «Top Secret».
Так само навряд чи для союзників – партнерів США став новиною той факт, що американські розвідки стежать за ними. Як відомо, немає дружніх розвідок, є розвідки дружніх країн – усі про всяк випадок стежать за всіма. Але знати і читати про це в медіа – не одне і те саме.
Як це вплине на партнерів і противників
Безумовно, витік цих даних матиме наслідки, насамперед на політичному рівні. Є ризик, що, посилаючись на дірявість американських служб, партнери США менш охоче ділитимуться секретами. І це стосується, зокрема, і таких найближчих союзників США, як Австралія та Нова Зеландія – країн, які разом зі США входять до розвідувальної системи «П’яти очей» і які в альянсі з американцями протидіють Китаю.
Виникнуть, вірогідно, певні проблеми і з турецькими, ізраїльськими та південнокорейськими колегами, інформація про діяльність яких згадується у витоках.
Телеканал CNN з посиланням на джерело, близьке до президента України, повідомив, що ЗСУ змушені були змінити певні плани контрнаступу через витік документів. Сумнівно, що це справді так, ймовірніше, у Києві вирішили, що не зайве створити почуття провини партнерам у Вашингтоні.
Держсекретар Ентоні Блінкен, який наступного тижня відвідає Японію, де візьме участь у саміті Групи семи, муситиме переконувати партнерів, що США можна довіряти і що нічого у відносинах між союзниками не може змінитися. Блінкен та Остін також зв’язалися з українськими колегами, щоб переконати їх у незмінній підтримці Сполучених Штатів.
Водночас російські спецслужби та високопоставлені військові вживатимуть додаткових заходів, щоб змінити протоколи безпеки, вірогідно, змінять підходи до комунікації та почнуть пошук кротів, що вплине на потенціал американської розвідки в Москві.
Як зазначає видання "The Economist", чимало американців мають доступ до таємної інформації. Близько 1,3 мільйона з них, включаючи багатьох підрядників, – до надсекретних файлів. Така ситуація виникла після терактів 11 вересня, яким не вдалося запобігти, зокрема, тому, що розвіддані вчасно не передали з однієї спецслужби іншій. Тож США змінили принципи обміну інформацією, однак у підсумку стикаються витоки конфіденційної інформації стають усе болючішими.
«Тіні незабутих предків» – Ассанж і Сноуден
Пентагонлікс уже назвали найбільшим витоком секретної інформації з часів WikiLeaks. Нагадаємо, що далекого 2010 року організація сумновідомого Джуліана Ассанжа опублікувала понад 250 тис. листів американських дипломатів: їхнє спілкування з іноземними лідерами, опозиційними рухами і таке інше. Ці дані безпосередньо вдарили по американській нацбезпеці.
Пізніше на WikiLeaks оприлюднили злив даних про іракську й афганську кампанії США, сирійський кейс, діяльність американських спецслужб у Європі. Усе це було частиною тих кризових явищ, які виникли упродовж останніх 15 років у відносинах європейських держав і США.
Варто згадати і про справу Едварда Сноудена – працівника спецслужб США, який злив американським і британським виданням масив даних (1,7 мільйона документів), що стосувався засекречених програм. Чому ми згадали ці історії?
Понад десять років Ассанж і Сноуден вдавали із себе борців за свободу слова. При цьому обидва мали очевидні зв’язки з Росією. Скажімо, до «операції» порятунку Сноудена в московському аеропорту «Внуково» були залучені не лише російські силовики, а й безпосередньо сам Джуліан Ассанж.
Останній зараз перебуває у британській в’язниці і намагається врятуватися від екстрадиції до США. Сноуден узагалі став громадянином РФ. Як і 10 років тому, світова преса смакує деталі конфіденційних документів, які були вкрадені та викладені у відкритий доступ. Питання про джерела та вигодонабувачів витоку залишається відкритим.