В українській політиці, де якість партійного будівництва вкрай низька, перед виборами відбувається купівля низки партій, які переназивають і запускають в черговий політичний цикл. “Партія Шарія” не виняток. Ніхто не створював нічого нового, просто взяли партію “Об’єднана Україна”, переназвали перед парламентськими виборами і запустили роботу.
Під час парламентських перегонів Партія Шарія висунула за виборчим списком 31 кандидата (найменше з-поміж усіх політсил на тих виборах) на чолі із самим Анатолієм Шарієм. Така кількість свідчить про те, що балотування було суто технічним і парламентські вибори використовували, щоб піднімати рейтинг політичного проекту.
Щоправда, згодом ЦВК скасувала реєстрацію блогера, бо той протягом останніх п’яти років не проживав в Україні.
Спецслужби не квапилися забороняти пропагандистські канали комунікації Шарія і завдяки ним до парламентських виборів політичний проєкт отримав 2,2% підтримки. Щоб потрапити до парламенту цього виявилося замало, але цілком достатньо для того, щоб проросійський проєкт міг претендувати на державне фінансування. Тобто за кошти платників податків він міг би розвивати свою антиукраїнську діяльність.
Але держава реагувала у своєрідний спосіб. Замість розслідування діяльності партії і її медіаканалів, а також безпосередньо діяльності самого Анатолія Шарія, пішли більш популістичним шляхом. У жовтні 2019 року президент Володимир Зеленський підписав законопроєкт, яким було підвищено бар’єр для отримання держкоштів до 5%, позбавивши таким чином постфактум позапарламентські партії державних грошей. І тут виникло питання, що закон не має зворотної сили і партія мала б отримати кошти за 2019 рік.
Це питання теж вирішили. У бюджеті на 2020 рік коштів для партій за період від 30 серпня до 31 грудня не передбачили, а отже, НАЗК не мало що розподіляти. Партія Шарія позивалася до суду і програла.
Але по суті за результами такого популістичного кроку, який був легшим, аніж низка розслідувань, держфінансування не отримали ще 5 партій, які на нього мали повне право за результатами виборів.
Але якщо держфінансування було заблоковане, то діяльність Youtube-каналів Шарія, його дружини Ольги та їхній канал Дубль, продовжував свою пропагандистську діяльність. І до місцевих виборів рейтинг суттєво зріс.
Політичний проєкт запускав осередки по всій країні.
Деякі відкривалися з особливим пафосом, як у Ірпені. Але це була лише видима публічність. Насправді, коли мова йшла про висування кандидатів у депутати, то, до прикладу, в Києві Рух ЧЕСНО не пустили на конференцію партії й оперативно дізнатися прізвища кандидатів, щоб надати виборцям незалежний аналіз, не вдалося.
Партія, яка програла парламентські вибори, отримала мандати у місцевих радах. Якщо говорити про партії, які вже заборонені в суді, то проєкт Шарія отримав 52 мандати в місцевих радах. Це схід і південь країни.
Youtube-канали пропагандистів заблокували лише після початку повномасштабної війни у березні 2022 року.
Що стосується фракцій у місцевих радах, то вони, як і їхні колеги з ОПЗЖ саморозпускаються. У інтерв’ю Руху ЧЕСНО мер Харкова Ігор Терехов зазначив:
“У "Партії Шарія" немає голосів у міськраді, тому я розпустив їхню фракцію. ОПЗЖ саморозпустилася, двоє людей не вийшло, але це ж не фракція — з двох людей. Я вважаю це правильним рішенням. Після того, що накоїли російські агресори, проросійським партіям не місце в Харкові і взагалі в Україні.”
Зрештою у судовому порядку партію таки заборонили.
Усіх, хто має інформацію про державних зрадників чи колаборантів, просимо писати Руху ЧЕСНО на [email protected]. Головна мета нашого реєстру — це не лише превенція, а й постійна адвокація притягнення колаборантів і держзраднків до відповідальності.
Нагадаємо, що окрім “Партії Шарія” у судовому порядку вже заборонили “Опоблок”, НАШІ, “Блок Володимира Сальдо”, “Соціалістична партія України”, “Держава”, “Соціалісти”, “Справедливість та розвиток”. “Прогресивна соцпартія України” подала зустрічний позов, а засідання у справі ОПЗЖ перенесли на 20 червня.
Мін’юст подав позови про заборону ще низки партій. Це сталося після того, як їхню діяльність “призупинило” РНБО. Серед них "Союз лівих сил".