Українці насторожено ставляться до реформ через те, що хочуть бачити свою державу слабкою. Таку думку висловив Євген Глібовицький, стратег, член Несторівської та Унівської експертних груп, під час онлайн-круглого столу "Реформи в Україні. Можливі позитивні зміни в умовах економічної кризи та карантину?" та презентації соціологічного дослідження "Реформи в Україні: зміни на краще або імітація прогресу?", проведеного Інститутом Горшеніна та Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні.
Зокрема так він прокоментував результати дослідження, згідно з якими лише у 37,1% українців виникають позитивні асоціації, коли вони чують про реформи в Україні (8,4% - точно позитивні, 28,7% - скоріш позитивні). У той самий час у 48,9% українців асоціації з реформами негативні (31,3% - скоріш негативні, 17,6% - точно негативні). 14 відсотків опитаних не змогли відповісти на це запитання. Про такі результати повідомила Світлана Балюк, керівник департаменту досліджень Інституту Горшеніна.
Євген Глібовицький вважає, якщо ми хочемо зрозуміти, чому ставлення українців до реформ саме таке, нам треба зрозуміти, як загалом виглядають стосунки українського суспільства з владою. "Те, що ми спостерігаємо зараз, є наслідком процесу успадкування незалежною Україною інституцій державного управління, а також інститутів і правил з УРСР. Через те, що не відбулося чіткого розмежування між радянською і післярадянською історією, ми практично маємо успадкування ставлення до держави з боку суспільства таке, ніби держава продовжує бути тоталітарною або потенційно тоталітарною. Іншими словами, громадяни зацікавлені в тому щоб держава не становила їм загрози. І спосіб, як вони бачать можливість того, щоб держава не становила загрози, - це слабка держава. Це держава, яка неспроможна. І, відповідно, коли ми з вами дивимося на цифри дослідження, ми бачимо два полюси. З одного боку є патерналізм, прагнення, щоб хтось зробив за нас роботу, з іншого боку - це страх того, що той хтось буде мати забагато влади, забагато сили і, відповідно, буде спроможний завдати якоїсь кривди. І от страх цих двох полюсів фактично формує громадську думку, яку ми бачимо вираженою в цьому дослідженні".
Як приклад Євген Глібовицький навів ставлення українців до земельної реформи. Згідно з дослідженням Інституту Горшеніна та Представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, земельна реформа є найбільш знаною серед українців: 82,2% респондентів заявили, що чули про проведення цієї реформи президентом Зеленським та його командою. З іншого боку, 38,8% українців вважають, що ця реформа не на часі (і це - найчастіший варіант відповіді на запитання "Які реформи ви вважаєте непотрібними або не на часі?”)
"Якщо ми, наприклад, дивимося з вами на "антиреформи", тобто реформи, які не сприймають українці, дуже чітко бачимо, що земельна реформа очолює цей список. Якщо спробувати розібрати, а що відбувається, чому ставлення є саме таким, то ми побачимо, що там буде велика кількість страхів, пов'язаних з тим, що права власності незахищені; велика кількість страхів пов'язані з тим, що немає достатніх управлінських й інших навичок у тих, хто є власником землі, вони бояться бути ошуканими; низький рівень довіри до держави; низький рівень відповідальності медіа, і присутність в інформаційному просторі великої кількості маніпуляцій. Коли ми дивимось на це все разом, ми раптом бачимо, що ці чинники синергують між собою. І якщо подивитися на те, що відповіли українці, то вони, переважно, сказали: земельна реформа - це важливо, але ми не впевнені чи спосіб, у який ми діємо, є безпечним. І в тому сенсі більша частина інтерпретації соціологічних даних полягає у тому, що вони дуже часто є не зовсім тим, чим вони виглядають на перший погляд", - наголосив Євген Глібовицький, стратег, член Несторівської і Унівської експертних груп.
Дослідження "Реформи в Україні: зміни на краще або імітація прогресу" було проведено Інститутом Горшеніна спільно з Представництвом Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні у вересні-грудні 2019 року. Було проведено п'ять фокус-групових дискусій в Центральному (м. Київ), Західному (м. Львів), Східному (м. Дніпро), Південному (м. Одеса) та Північному (м. Чернігів) регіонах України, а також особисті інтерв'ю (face-to-face) відповідно до місць проживання респондентів. Всього було опитано 2000 респондентів у віці від 18 років у всіх регіонах України (без урахування окупованих територій Донецької і Луганської областей, АР Крим, міста Севастополя) за квотами: регіон проживання, стать і вік респондентів. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/-2,2%.