“Політична сила БПП запропонувала мені балотуватися. Я не зміг відмовитися”
Ви були обраним міським головою Кіровограда. Зараз ви мер Кропивницького. Як місто пережило перейменування і що думають містяни? Вживають нову назву?
Місто живе з назвою Кропивницький. У свідомості людей ця назва вже приживається. Дуже хотілося б, щоб політики не робили піар на назві міста. Це неправильно. Настане час, закінчиться війна, однозначно. Ми будемо жити спокійно, мирно, і в законний спосіб через проведення демократичного опитування зможемо вирішити питання так, як це буде до вподоби громаді міста. Політично активна громада сприйняла цю назву.
Тобто жителі Кропивницького ще леліють надію, що після ухвалення закону про референдум проведуть опитування, аби все-таки місто отримало назву Єлисаветград?
Зараз це не на часі, і ми не займаємося популяризацією питання зміни назви міста. Ми сприйняли ту назву, яку виказала ВР. На сьогодні проведена повна процедура переіменування міста. Вертатися у зворотньому напрямку і проводити референдуми, робити якісь не повністю законні дії було б неправильно. Спеклювати свідомістю людей також не на часі. Зараз треба займатися господарюванням, розбудовувати місто, створювати робочі місця. Треба, щоб люди жили в стані спокою.
Давайте поговоримо про вас. Ви власник м'ясокомбінату “Ятрань”. Будемо відвертими, дуже небідна людина. Виникає питання: навіщо представнику великого бізнесу йти в політику?
Я людина соціально-орієнтована, яка створила понад півтори тисячі робочих місць з нуля. Я працював в легальному сегменті економіки, постійно наповнюючи державну казну, сплачуючи податки, створюючи робочі місця, виплачуючи зарплати. Команда однодумців, у тому числі і політична сила БПП, запропонували мені балотуватися так, що я не зміг відмовитися, і підтримали мою кандидатуру. 2015 року я виграв вибори і вже 4 роки займаю посаду міського голови Кіровограда, а нині Кропивницького.
Що означає “не зміг відмовитись”? На вас був якийсь тиск?
Це означає, що пропозиція політичних сил, лідерів економіки і громадської думки була переконливою. Я вирішив, що зможу щонайменше одну каденцію попрацювати на інтереси громади.
Ваш похід в політику не пов'язаний з бажанням захистити свій бізнес перш за все?
Ні. У мене була можливість виділити певний період свого особистого життя для служіння громади міста. Я патріот міста, люблю його.
Хто зараз вашим бізнесом займається?
Довірча компанія.
Не хочете повернутися?
Прийде час - повернусь. Я ж обраний на 5 років міським головою і поки що рішення щодо майбутніх виборів не приймав.
“Мені не соромно за ту роботу, яку я зробив разом зі своєю командою”
Як ви вважаєте, чому в Україні був такий політичний тренд - обирати представників великого бізнесу. Перш за все маю на увазі колишнього президента. Чому такі електоральні настрої?
Можливо, ці лідери добре себе зарекомендували безпосередньо в прикладній економіці, на підприємствах як ефективні менеджери. Але не завжди ці лідери самореалізовувалися як політики.
Не можу говорити про багатьох людей, але про себе скажу, що, як політик, я надзвичайно молодий. Мій політичний досвід складає всього 4 роки роботи. Але маю честь гордо дивитися громаді в обличчя і мені не соромно за ту роботу, яку я зробив разом зі своєю командою. Ми реалізували проект міського пасажирського транспорту. У 2015-2016 роках у нашому облцентрі не було комунального підприємства. Мережу пасажироперевезень обслуговували приватні підприємці. Це викликало певні проблеми з соцзахистом людей, із наданням пільг, цінами на квитки.
Тобто умовно якась маршрутка відмовлялася перевозити бабусю?
Не умовно, а реально. У 2015-2016 роках обслуговування повністю перейшло на маршрутні таксі. Були тільки маршрутки, які вже відпрацювали свій певний ресурс в інших великих містах. Це монополія приватного сектору на 100%. Хоч працювала не одна фірма, але монопольна змова мала місце. Не було конкуренції.
У місті жодного тролейбусу не було?
Були, але віком понад 20 років, тобто це застаріла технічно недосконала техніка, яка вже в принципі не мала права перевозити людей. Ми повернули у власність міста повністю тролейбусний парк, створили нове комунальне підприємство “Електротранс, наповнили його новою технікою. Купили електротранспорт і автобуси. Зараз ми закупили партію тролейбусів з автономним ходом. Фактично кожен мікрорайон міста отримав громадський комунальний транспорт.
Чому це важливо? По-перше, це зруйнована мополія. По-друге, ми маємо можливість регулювати ціну пасажироперевезення. Ціна на квиток у тролейбусах - 2,50. Ціна на квиток в автобусі - 4 гривні. Крім того, ми забезпечуємо пільги, які надані державою для пенсіонерів чи інших категорій. Це зняло напругу, зникли скарги людей. Вважаю, що це велике досягнення нашої команди.
Бізнес не протестував? Не намагався через своїх депутатів не дозволити цього?
Зрозуміло, що протестував, був опір. Але інша складова - це можливість об'єднати людей навколо ідеї розбудови міста. В облцентрі повинен працювати сучасний модерновий транспорт. Сьогодні ми вже комунальним підприємством "Електротранс" здійснюємо приблизно 45% пасажироперевезень.
На маршрутки нарікають ледь не в кожному місті України. Як ви вважаєте, чи може місто в українських реаліях взагалі відмовитись від цього транспорту?
Я вважаю, що так. У цьому якраз і перевага децентралізації, тих адміністративних й економічних, фінансових можливостей, які отримали території, і громади, треба тільки відповідно спрямувати бюджетне фінансування і вирішувати ці питання, залучати інвесторів. У кожного міста свій шлях і свій погляд на проблеми.
Можна ефективно боротися тоді, коли є альтернатива, коли ми можемо вступити в реальну конкуренцію. Коли ти залежний на 100%, то маршрутчики приходять і кажуть: “Ми сьогодні не будемо перевозити людей. У нас вимога до вас: хай виконавчий комітет підніме ціни на квиток”. І ти змушений це робити, тому що завтра робітники не поїдуть на підприємства, післязавтра пенсіонери будуть незадоволені, діти не потраплять у навчальні заклади. Колапс можна влаштувати дуже швидко. Якщо це хвора монополія, її треба руйнувати.
“Сміттєпереробний завод не може бути прибутковим взагалі”
Ваша каденція підходить до завершення. Чим зі зробленого ви пишаєтеся?
Моє головне досягнення полягає у тому, що я мав честь з депутатами реалізувати програму, з якою прийшов на посаду міського голови. Усі 10 напрямків, які були заплановані, реалізуються і практично всі мають позитивні рішення.
Наприклад, ми реалізували проект, на який місто чекало щонайменше 40 років. Наше місто розділене навпіл річкою і залізницею. На залізниці ще на початку минулого століття була збудована арка. Їй понад 100 років. Це був такий проїзд для гужового транспорту. Він завжди викликав затори.
У Кропивницькому люди звикли дуже мало часу витрачати на те, щоб дістатися в навчальний заклад, школу чи на роботу. Стояти в заторах для нас нереально. Тому будівництво шляхопроводу було надзвичайно важливим. Ми 2019 року вже закінчили реалізацію цього проекту. Це гордість нашої депутатської каденції.
Ми відремонтували медичні заклади - це і пологовий будинок, гемодіалізний, інсультний центри.
Бюджет міста не дає можливості зробити все зразу. Усі ці питання вирішуються поступово. Перед нами новий виклик. Треба модернізовувати систему опалення, займатися теплозберігальними технологіями. Ці проекти повинні бути не тільки місцевої влади, а і загальнодержавного рівня. На початку 2000-х років теплопостачання було розбалансованим на понад 65%. Бездумно видали дозволи на встановлення автономних систем опалення. Теплогенерувальні підприємства працюють неефективно, тому що тариф на тих споживачів, які залишилися без автономки, надмірно високий. Теплові мережі, які були змонтовані ще за радянських часів, завищеної пропускної здатності. Вони неефективно передають тепло.
Ми зараз залучаємо науковців, щоб винайняти найновітнішу модель. Намагаємося дійти до громади через ОСББ для того, щоб спільно реалізувати проект тепломодернізації. Дуже важливо збудувати індивідуальні будинкові котельні, відійти від мереж теплопостачання, де відбуваються максимальні втрати теплової енергії. Це велика ідеологічна робота, бо людей треба переконати. Жителі проявляють неспішність у вирішенні цих питань, бо сподіваються, що вони вирішаться за рахунок держави.
Аналітичний портал “Слово і діло” 2018 року оцінив кількість ваших виконаних обіцянок у 42%. Що вам не вдалося зробити досі?
Аналітичний портал взяв мої обіцянки, які я давав людям на 5 років, і проаналізував їх за результатами 3,5 років. Є багато питань, які заплановані і будуть реалізовані в 2020 році. Я впевнений, що реалізація програми за 5 років буде на 100%.
Ви прикидали, скільки зараз вже виконали обіцянок?
Я не прикидав. Я звик чітко рахувати з точністю до відсотка. Зараз уже в межах 70-75%.
У вашій програмі, наприклад, є такий пункт - реалізувати проект з будівництва сміттєпереробного заводу. Думаєте, зможете це зробити?
Ми глибоко проаналізували це питання. Сміттєпереробний завод не буде будуватися, тому що немає економічних обґрунтувань його будівництва: не вистачає тої кількості сміття, яке треба переробити на економічно ефективному підприємстві. Ми виділили для цього майданчик, але зараз повернули назад у власність міста.
Ми майже в 2 рази зменшили площу полігону, на якому концентрується сміття, впровадили новітні технології локалізації газу і використання його як вторинного джерела енергії. Проводимо поглиблену переробку завдяки використанню новітніх технологій. Екологічна ситуація в місті стала набагато кращою. Здійснюється сортування сміття.
Ви ж розумієте, що вивозити сміття на полігон - це не найкращий з точки зору екології шлях утилізації. У вас є дані, скільки сміття сортується у місті, а скільки йде на полігон?
На полігон вивозиться 25-30 тонн сміття на добу. Для того, щоб ефективно працював сміттєпереробний завод, треба 200 тонн на добу.
Інвестори не зацікавлені в такому проекті?
У нас були інвестори. Ми їм запропонували і виділили майданчик під інвестиційний проект. Вони відмовилися від будівництва заводу.
Тому що він не може бути прибутковим у короткостроковій перспективі?
Він не може бути прибутковим взагалі, тому що немає необхідної кількості сміття для переробки.
“Я, будучи членом Компартії, для економіки держави нічого поганого не робив”
Минулого року в Кропивницькому був скандал, пов'язаний з церковними справами. Ви побудували храм успіння пресвятої Богородиці 2013 року, а минулого року попросили представників Московського патріархату передати його новоствореній ПЦУ. Яка зараз доля з цією передачею? Хто там служить?
Можу розповісти, але це ж церковні справи. На цьому не треба робити великого піару. Прийде час, і питання будуть врегульовані життям. Дійсно, була спроба в законний і демократичний спосіб запропонувати релігійній громаді служити службу в складі ПЦУ. Релігійна громада відмовилась принципово. Силовим методом ці питання не вирішуються, тому вони відтерміновані, відкладені на майбутнє.
Як так сталося, що ви були членом Компартії, а тепер ревний християнин? (Райкович був інструктором Долинського районного комітету Комуністичної партії України у 1979 - 1986 роках, - ред.)
Так сталось, як і з багатьма людьми. Це ж не значить, що треба було скоїти суїцид, як припинила діяльність Компартія. Я, будучи членом Компартії, для економіки держави нічого поганого не робив. Я вставав о 6-ій ранку і лягав спати о півночі, працюючи на державу, на підприємство, на власну сім'ю. І пишаюся цим. Історія мого життя мене задовольняє. Я не каюсь, нічого поганого в цьому немає. У той соціалістичний період збудовано економічний фундамент, у тому числі і сьогоднішньої України. Досі не вдається ці глибинні економічні засади розвалити, розтягнути і використовувати неефективно. Усе нормально. У мене в душі складаються пазли.[a]
2009 року ви отримали гектар землі у заповідній території на вулиці Лісопарковій, де обіцяли побудувати хоспіс. Але досі його не побудували. Що сталося?
Нічого не сталося. Я отримав не гектар землі, а 80 соток. Придбав ділянку на вторинному ринку. Одна справа, коли ти отримуєш, а інша - коли купуєш на ринку. Зона “Лісопаркова” в місті Кропивницькому розділена на декілька частин. Та земля, яка є у моїй власності, зарезервована для будівництва та реалізації моїх громадських проектів, розташована у зоні дикорослих рослин. Вона буде в обов'язковому порядку реалізована під будівництво хоспіса, коли в мене будуть можливості. Як ви помітили, зараз я передав в довірче управління бізнес.
Минуло 10 років з даної обіцянки. Що вам заважало побудувати хоспіс?
По-перше, я не підписував зобов'язання для того, щоб будувати його за рік, чи за два, чи за три. Це ж гуманітарний проект, особистий проект кожної людини. Таке ж запитання можна поставити будь-якому пересічному громадянину: що йому заважало побудувати. Мені нічого не заважало побудувати, окрім того, що я займався іншими проектами. Це, наприклад, будівництво храму. Це теж не обов'язковий життєвий проект, так? Не кожна ж людина будує храми. От я будував храм. Був зайнятий цим проектом до 2014 року. У 2015 році займався іншими бізнес-проектами. Прийде час - обов'язково збудую.
“У команди політичної сили “Слуга народу” я ще не бачу ані лідерів, ані програмних засад”
На вибори міського голови ви йшли під прапорами БПП. Як зараз спілкуєтесь з новою владою? Є якісь проблеми? Тиск?
Немає жодних проблем і не може бути. Можна йти під будь-якими прапорами з підтримкою демократичних сил, але найголовніше - це те, чим людина займається, яку сповідує мораль і яку впроваджує політику. Я нічого антинародного не робив, не роблю і не буду робити. Склав амбітну программу і її реалізую. І гордий тим, що маю відповідний результат.
Але ж ми розуміємо, що скоро місцеві вибори. Ви, якщо не підете під прапорами “Слуги народу”, будете ворогом нинішньої влади, яка захоче провести свого кандидата.
А чого ви вважаєте, що я є ворогом нинішньої влади? Я вважаю, що у вас помилкове враження. Таким ворогом можете бути і ви, і багато інших громадян. Але ж політична мудрість полягає в тому, щоб не шукати ворогів, а створювати команду однодумців, союзників. У державному будівництві не може бути ворогів. Якщо говорити про ідеологічні платформи, які сповідували демократичні політичні сили, то я не бачу фундаментальних розбіжностей.
“Слуга народу” - це демократична сила?
А що, недемократична?
У партії досі не можуть визначитись: вони лібертаріанці чи консерватори.
То хай визначаються швидше. Вибори ж попереду. Треба позиціонувати себе, говорити з лідерами територіальних громад. Не можна списувати людей з відповідним і життєвим, і людським досвідом. Вони повинні брати активну участь в державному будівництві.
Якщо вам надійде пропозиція від “Слуги народу” піти на наступні вибори під їхніми прапорами, погодитеся?
Я не та людина, яка перебуває на низькому старті. Я чинний очільник міста. От як надійде пропозиція, ми будемо розмовляти. У мене є одні погляди. У команди політичної сили “Слуга народу” я ще не бачу ані лідерів, ані програмних засад…
У Кропивницьку?
Не тільки в Кропивницьку, а і в цілому. Якраз зараз це форматується. І я бажаю їм успіху, тому що вони взялися за надзвичайно важливу справу. Ми всі хочемо миру, спокою, щоб наші воїни-захисники повернулися живими і неушкодженими додому, хочемо будувати економіку, створювати робочі місця, які б працювали в легальному секторі економіки.
На парламентських виборах ми бачили, як працює бренд “Слуги народу”. Коли від мажоритарки йшли нікому не відомі кандидати і вигравали виключно через ім'я Зеленського. Може, це спрацювати на місцевих виборах?
На мій погляд, це високоефективно на 100% не спрацює. Бренд гарний, він спрацював на виборах президента, на виборах депутатів ВР, тому що люди хотіли дати можливість президенту реалізувати свої програмні засади. Це нормально. А от місцеві вибори пов'язані з лідерами, з іншими питаннями. Політична сила формує зараз свої осередки, розбудовує структуру. Я вважаю, що в них є ще час.
У Кропивницькому серед містян поширені реваншистські настрої? Яка підтримка в ОПЗЖ та в інших проросійських сил?
Я би сказав, що в центрі України таких ярих настроїв немає. Якщо вони і мають місце, то перебувають в тіні, в глибокій конспірації.
Які партії у вас мають зараз найбільшу підтримку?
Для цього треба робити соціологію. 9 політичних сил представлені в міському парламенті. Декілька представників БПП уже зараз перейшли в “Слугу народу”. Це теж нормально. Нічого страшного в цьому немає. Не можна на людей повісити ярлики ворогів народу. Це все пройде. Люди мають право змінити свої погляди.
“Ми планів влади не знаємо і не чуємо”
Наостанок про децентралізацію. Як головні її успіхи бачите? Які переваги формування об'єднаних територіальних громад?
Ми поки що не створили ОТГ на основі міста. Прийняли рішення про приєднання селища Нового, і я задоволений результатом. Що стосується адмінреформи децентралізації, то ми поки ми не можемо визначити чітко сформованих кінцевих планів в цьому процесі.
Президент відкликав законопроект.
Ми вказали напрямки децентралізації, але сказати, що ефективно спрацював хоча б один з задекларованих напрямків, не можемо. Ми не скоротили чисельність чиновників, не визначили цілі. Ми не змогли в добровільний спосіб утворити ОТГ, адже це вирішує не одна посадова особа. Не вказані дати, коли має бути закінчено це об'єднання.
Влада планує, що формування ОТГ має бути завершено до місцевих виборів.
Ми ж їхніх планів не знаємо і не чуємо. Бажано, щоб це було чітко і прозоро. Ми ж паралельно проводимо цілий ряд реформ. Наприклад, реформа в медичній галузі пов'язана з децентралізацією. Ми створили госпітальні округи, а тепер їх треба помножити на нуль, викинути.
Влада хотіла під госпітальні округи створювати райони, але передумала.
Так. Ми створили в Кіровоградській області п'ять госпітальних округів, а тепер їх буде два. Відповідно, треба адмінреформу підігнати під ці госпітальні округи. Я не скептик, я оптиміст і хотів би, щоб реформування було ефективним і мало практичні позитивні наслідки.
У вас є відчуття, що “Слуга народу”, пишучи зміни до законодавства, не слухає місцеву владу?
Тому я хотів би виказати певні перестороги. Хотів би, щоб був діалог між владою і місцевим самоврядуванням. Ми мали честь спілкуватися з президентом, з прем'єром, але один раз. Цього недостатньо. Треба, щоб системно працював круглий стіл. Якщо ми реформуємось, то треба дуже часто звіряти позиції і слухати, отримувати інформацію як знизу, так і від науковців, фундаторів адмінреформи.
Що думаєте про інститут префекта?
Я вважаю, що не на часі інститут префекта. “Смотрящі” в нас уже були. Вони і зараз є. Треба, щоб розвивалась економіка, щоб була стабільність в громаді, в суспільстві, а потім реформувати представництво влади. Зараз є облдержадміністрація. Вона виконує функції виконавчого комітету на площині облради. Це буде тільки збільшення чисельності. На мій погляд, великої ефективності ми можемо не отримати. Доречніше було б впроваджувати інститут префекта як експеримент на базі однієї області.