Сергій Бутко, представник інституту національної пам’яті в Чернігівській області, веде меморіалом – перші вшанування тут почав проводити «Народний Рух» наприкінці 80-их років, за цими акціями ще наглядали КДБ-істи. У 2006 році тут створили меморіальний комплекс, а день стали відзначати на державному рівні. За понад десять років змінилися розміри й настрій заходу: від розуміння бою під Крутами як великої трагедії й символу юнацької самопожертви – до сприймання бою як доволі вдалої військової операції:
«Ситуація з юнаками була така, яку бачимо й у теперішній війні. Хлопці кажуть, мамо, я десь поїхав у справах, а сам – на фронт. Так було і з крутянськими студентами. Бій під Крутами був відносно вдалої бойовою операцією. Хлопці на кілька днів затримали просування армії Муравйова на Київ, а за цей час уряд УНР у Бресті встиг підписати мирний договір і тодішню Україну визнали незалежною та рівноправною державою. Хай цю незалежність і не вдалося тоді втримати», – говорить історик.
Початок
До меморіального комплексу працівники Чернігівської ОДА, які є основними організаторами заходу, виїжджають із Чернігова ще близько шостої ранку. Основана ж частина людей приїжджає близько пів на десяту. Заходи – з одинадцятої.
За півтори години до початку вшанування пам’яті Героїв Крут на територію меморіалу починають під’їжджати автобуси та авто партій. Вони підвозять намети, стільці, столи, апаратуру, прапори й головне – людей.
Радикальна партія — «народний президент»
«Радикальна партія Олега Ляшка» о десятій ранку вже з наметом і кількома розгорнутими прапорами. Декілька опираються на намет поліції, яка охороняє загальний порядок на заході. У партії – польова кухня та з десяток людей у партійних жилетках та шапках «Ляшко».
Меморіальний комплекс знаходиться позаду залізничної дороги, тому всі авто та автобуси мають залишатися на стоянці перед переїздом, що відділяє сусіднє село Пам’ятне від меморіалу. Проте дві автівки партії їдуть через переїзд і стають біля своїх наметів. Поліція каже, що їм доведеться повернутися на стоянку. Але авто достоюють до кінця.
«Ляшкобус», як сам називає свій автобус лідер партії, під’їжджає на стоянку близько десятої. На ньому надпис “Народний Президент”.
Ще декілька автобусів партії не марковані. З них виходять люди, дістають із чохлів прапори, обговорюють погоду й те, «скільки треба людей зібрати на Масанах (мікрорайон Чернігова – Ред.)».
Протягом години прапорів стає понад два десятки. Представлятися й говорити ті, хто тримають прапори, не хочуть. Кажуть, підтримують партію та Україну.
Близько одинадцятої години сили Ляшка готуються йти на мітинг. Вони оточують кандидата в Президенти й під прапорами колоною рушають до меморіалу.
Свобода – «єдиний вибір»
У партії ВО «Свобода» лише палатка. Поруч стоять чоловіки з прапорами Свободи та партійними газетками. Беремо одну – на першій сторінці кандидат у Президенти від партії — Руслан Кошулинський: «2019 має стати роком миру та процвітання на нашій Богом даній українській землі». Поруч роздають календарі з фото кандидата в Президенти.
На стоянці група молоді розгортає плакат, його нестимуть дві дівчини, які побачивши, що їх фотографують, усміхаються на камеру. На плакаті фото Кошулинського та підпис «єдиний вибір українців». З ним дівчата підуть від стоянки через залізничний переїзд до меморіалу.
Спочатку люди з прапорами гуртуються біля палатки, а перед одинадцятою, слідом за радикалами, під десятками піднятих прапорів рушають до пам’ятного знака, де починаються урочистості: покладання квітів, поминальна літія, урочисте проходження військовослужбовців.
Десятки українських прапорів, які тримають люди біля меморіалу, більше не видно через партійні – Свободи та Радикальної партії, яка поволі оточує захід колом і з’являється навіть над священнослужителями. Майорять прапори «Українського об’єднання патріотів» та «Справедливість». Але від них ніхто не виступає.
Промови: армія, армія, армія
Петра Порошенка на вшануванні пам’яті Героїв Крут не було. У цей час він відвідав Аскольдову могилу, де поховані крутянці, потім у нього почався форум «Від Крут до Брусселя. Ми йдемо своїм шляхом», де він оголосив, що йтиме в Президенти ще раз.
Державну лінію заходу промовою тримає заступниця голови Чернігівської ОДА. Далі слово отримують і кандидати в Президенти України: Олег Ляшко, як народний депутат, Кошулинський, як керівник Секретаріату ВО «Свобода».
Обидва спочатку говорять про 400 молодих хлопців, які протистояли війську більшовиків, проводять паралелі між тодішніми подіями й теперішньою війною на сході. І хоч конкретних слів про «можливе президентство» нема, натяки на передвиборчу агітацію – є.
Відтак Ляшко виголошує про необхідність сильної армії, бо це сильна економіка, гідна заробітна плата та відновлення військової промисловості.
Пізніше, о 15 годині, коли мітинг уже кілька годин як закінчиться, прес-служба партії напише, що цьогоріч команда Олега Ляшка – єдина з політичних сил, яка вшанувала українських героїв.
Кандидат у Президенти Кошулинський після аналогії між 1918 роком та теперішньою ситуацією, звертався до армії. Нічого не обіцяє. Проте каже, що теперішні очільники України танцюють перед Москвою та домовляються з нею, а це, на його думку, – помилки минулого. На Росію, мовляв, треба військово, економічно й дипломатично тиснути.
Якщо до свого виступу Ляшко стояв перед меморіалом, то після виступу вийшов із натовпу й частина людей, які стояли перед пам’ятним знаком, розвернулися за Ляшком, оточивши лідера партії та ставши спинами до меморіалу. Кошулинський після свого виступу теж пішов. За ним так само почали розходитися і свободівці.
За словами Ігоря Жирнова, начальника відділу суспільно-політичного моніторингу департаменту інформдіяльності та комунікацій із громадськістю Чернігівської ОДА, на цьогорічних урочистостях знаходилося близько тисячі людей.
Коридор для головнокомандувача
Офіційні урочистості закінчилися близько 12 години. Чернігівська ОДА згортала апаратуру, люди їли та грілися в наметах, автобуси Ляшка від’їжджали, згорталися прапори «Свободи».
У цей час уже поговорювали, що за годину в Крути має приїхати ще один кандидат у Президенти – Юлія Тимошенко.
Десь за півгодини після мітингу від залізничного переїзду й до самого матеріалу по два боки дороги почали збиратися люди, влаштовуючи щось схоже на живий коридор. Люди гуртувалися купками, якими приїхали, у «коридорі» часто траплялися прогалини. Група жінок із Талалаївки без свого «керівника» говорити не схотіли. Керівником виявився представник Талалаївської районної партійної організації «Батьківщина».
«Приїхали підтримати Юлю Тимошенко, а хто не бачив Крут, то приїхали подивитися. Ми не стоїмо коридором, просто стали так, щоби не заважати людям ходити. Зібралися ми самі, ніхто нас не збирав і, звісно, не платив», – відказав «керівник», відмовившись представитися.
Те, що до Крут приїхали майже під обід, пояснив дорогою. Жінка, яка напередодні відмовлялася говорити, каже, що їхали автостопом.
«Знаєте таке?»
Людей, які зустрічали Тимошенко, вистачило на коридор від залізничного переїзду до меморіалу, а це не менш як метрів 300.
Біля постаменту рядком стоять молоді дівчата і хлопці, кажуть, що вони студенти Прилуцького агротехнічного коледжу.
«Ми тут подивитися на Тимошенко. До цього стояли біля автобусів, а тепер сказали перейти сюди й тут стояти. Приїжджати можна було добровільно. Для чого? Щоби побувати в такому місті. Тут же студентів розстріляли, бо вони за щось протестували», – говорить одна із дівчат, але просить говорити з їх викладачкою. Викладачка ж – відмовляється, поки не прийде «начальник». Студентів теж просить не відповідати.
«Прийде керівник – тоді будем говорити. Якщо ви журналіст, то я ніяких коментарів не даю. Бо я не можу. Приїде начальство і скаже, можна говорити чи ні».
Катерина — старшокласниця з Прилуцького району. Вона пояснила свій приїзд так:
«Моя однокласниця вчиться зараз в агротехнічному коледжі, вона в профкомі. Оце вона їздила на великий з’їзд Тимошенко в Києві. То сюди організувала нас».
Біля переїзду дівчата, які називаються представниками чернігівського осередку «Батьківщини Молодої», – вони приїхали зустріти Тимошенко.
«Ми прийшли підтримати Батьківщину Молоду, зустріти Юлію Володимирівну та допомогти з прапорами».
Поки шукають для коментарів керівника, одна каже, що тут для масовки. Перепитати це не вдається, бо інший хлопець починає казати, що це вирвано з контексту. Керівник осередку Руслан Старченко не багатослівний – «приїхали вшанувати».
Пояснити, чому приїхала молодь сам пропонує ще один представник партійного осередку Валерій Воробей:
«Ми приїжджаємо сюди кожного року. Чи будуть сьогодні звучати політичні лозунги – не знаю, адже ми не промовці. Політичних мотивів у нас нема, просто хочемо показати, що ця дата для нас важлива. Люди стоять ніби коридором, бо приїде Юлія Тимошенко. Ми її зустрічаємо. І звідси підійдемо на її виступ. Я не вважаю, що це щось кримінальне».
Тимошенко приїжджає о пів на другу, йде в супроводі військових, коридор згортається слідом за нею. Один раз у натовпі звучить «ганьба», чоловік у військовій формі тримає табличку «Юля! Вибачся перед кіборгами», написану маркером.
Біля монумента Юлія Тимошенко згадує про події під Крутами, які попередні промовці проводить аналогії із сучасною Україною, говорить про необхідність економічного розвитку, НАТО та закінчення війни. Передвиборчих обіцянок не дає.
Проте після її промови виступає військовий, який каже, що спільним рішенням вони благословляють свого президента та Верховного головнокомандувача. Пізніше про це у своїм повідомленні згадує і прес-служба партії: так сказав кіборг та голова Всеукраїнської спілки побратимів України Михайло Миньо. Їх головнокомандувач — це Тимошенко.
Під одним прапором
Після урочистостей та свого виступу Володимир В’ятрович, керівник Інституту національної пам’яті, який також організовує вшанування, каже, що вони не завжди можуть вплинути на те, хто приїде, і що говоритиме.
«На жаль це передвиборчий період. Минулого року так не було. Це один із мінусів сьогоднішніх реалій. Розумієте, за всіма цими прапорами зовсім не видно прапорів держави, задля якої відбувалися всі ці події й задля якої ми тут збираємося. Хлопці під Крутами загинули під синьо-жовтим».
Якщо цих прапорів політичних так багато, то багато хто ще досі не може зрозуміти, що всіх об’єднує саме цей прапор.