Хондропротектори (від лат. chondros — хрящ і protector — захисник) — вкрай популярні дієтичні добавки у світі: тільки у США споживчий ринок оцінюють у понад $870 мільйонів і $340 мільйонів відповідно. Вони не найбільш досліджувані й практично не мають побічних ефектів.
Але чи свідчить наявність великої кількості баночок з глюкозаміном і хондроїтином на поличках аптек, супермаркетів і магазинів спортхарчування про їхню ефективність?
Що таке глюкозамін і хондроїтин
Глюкозамін і хондроїтин — сполуки, які в нормі продукують клітини нашої хрящової тканини, хондроцити. Обидві сполуки є в наших хрящах, міжхребцевих дисках і синовіальній (суглобовій) рідині, забезпечують еластичність, амортизацію кісток під час рухів і захищають їх.
Через високу концентрацію глюкозаміну та хондроїтину в хрящовій тканині ще в 70–80-х роках минулого століття вчені висунули гіпотезу про те, що споживання цих сполук з їжею чи як харчових добавок може сповільнити дегенеративні процеси в суглобах або хоча б полегшити симптоми хвороб. Та попри десятки років досліджень, ця гіпотеза не має вагомого підтвердження, швидше навпаки.
Коли ці сполуки почали досліджувати, використовували так звані гідролізати тваринних хрящів і суглобів. Тобто холодець може бути джерелом глюкозаміну й хондроїтину, не тільки колагену.
Пізніше дійшли до очищених препаратів цих хондропротекторів.
З чого роблять хондропротектори
Глюкозамін отримують із хітину ракоподібних чи молюсків (інколи з грибів або ферментованої кукурудзи), а хондроїтин — з похідних тваринних хрящів (коров’ячий, свинячий, курячий чи рибний), найчастіше у вигляді порошку чи пігулок. Препарати глюкозаміну і хондроїтину можна приймати окремо, та зазвичай їх вживають разом для посилення ефекту. Найпоширеніше дозування — 1,5 г/день глюкозаміну сульфату, 0,8–1,2 г/день хондроїтину сульфату. Одночасно ці обидві сполуки застосовують у багатьох клінічних дослідженнях.
Які можливі побічні ефекти
Більшість досліджень показують, що ці хондропротектори безпечні у використанні для більшості людей, тільки в декого можливі легкі побічні ефекти, такі як: розлад шлунка, нудота й головний біль. Тим, хто має харчові алергії, слід бути обережними та звертати увагу на джерело отримання цих компонентів.
Крім того, є дані, що добавки цих сполук можуть впливати на рівень цукру в крові, знижувати чутливість до інсуліну та взаємодіяти з антикоагулянтами, такими як варфарин. Тому варто проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати навіть такі загалом безпечні харчові добавки.
Як працюють хондропротектори в організмі
Їжа в організмі найперше проходить через травну систему, де розщеплюється ферментами до простіших цеглинок, які можуть поглинати клітини епітелію кишківника. Те саме відбувається з ліками й харчовими добавками.
Як показали дослідження на тваринах і людях, у людини 90 % спожитого глюкозаміну всмоктується клітинами тонкого кишківника. Більшість молекул хондроїтину там розщеплюються, тільки 10–20 % засвоюються його клітинами і далі потрапляють у кров. Далі обидва компоненти проходять через печінку, де теж розщеплюються.
Тільки невелика частка зі спожитих у вигляді пігулок добавок опиняється потім у хрящових тканинах. Точний відсоток речовин, що досягають хрящів, варіюється залежно від індивідуальних особливостей пацієнта, форми препарату й інших факторів. Але він дуже малий порівняно з кількістю глюкозаміну та хондроїтину, які синтезує організм щодня.
Така невелика кількість хондропротекторів, які досягають хрящів, ставить під сумнів один з потенційних механізмів їхнього впливу, який пропонували дослідники. Мова про те, що хондроцити стимулюють сполуки, незамінні для здорових хрящів і суглобів.
Попри відсутність чіткого розуміння механізмів дії хондропротекторів в організмі людини, їх багато років використовують у клінічній практиці. Ось що показують дослідження їхнього застосування.
Доказова база й рекомендації для використання хондропротекторів
Незважаючи на багаторічні дослідження хондропротекторів у багатьох клініках і лабораторіях світу, станом на початок 2025 року немає остаточних доказів ефективності їхнього використання.
Дворічне подвійне сліпе рандомізоване дослідження 2015 року на 650 пацієнтах (вік 45–75 років) не показало відмінностей у зниженні рівня болю чи звуженні суглобової щілини (ознака відновлення пошкодженого хряща) після прийому глюкозаміну і хондроїтину окремо, комбінації обох або плацебо.
Подібні результати спостерігали і в метааналізі 2018 року, що охопив близько 7,2 тисячі пацієнтів у 30 якісних дослідженнях. У той час сам хондроїтин викликав незначне полегшення болю.
Огляд 2015 року (майже 5000 пацієнтів, 43 дослідження) авторитетної Кокранівської бази показав, що хондроїтин (окремо або в комбінації з глюкозаміном) був дещо ефективнішим, ніж плацебо, у зменшенні болю в пацієнтів з остеоартрозом (на 8 балів у діапазоні від 0 до 100).
Але автори також зробили висновок, що навіть відібраний ними пул досліджень був загалом низької якості й для вивчення ролі хондроїтину в лікуванні остеоартриту необхідні додаткові дослідження.
У свіжішому систематичному огляді китайських учених (близько 12 тисяч пацієнтів, 28 досліджень, 2021 рік) виявили докази середньої якості щодо застосування хондропротекторів зі статистично значущими, але невеликими ефектами послаблення болю.
Рекомендації медичних організацій
Думки спільноти клініцистів щодо глюкозаміну й хондроїтину відрізняються. Європейська ліга проти ревматизму рекомендує глюкозамін сульфату для лікування остеоартрозу колінного й кульшового суглобів. Такі самі рекомендації надає Європейське товариство клінічних й економічних аспектів остеопорозу, однак радить виключно запатентовані оригінальні препарати, доказова база яких, на думку товариства, є найбільш однозначною. Ці організації класифікують хондропротектори як симптоматичні препарати повільної дії при артрозі.
Міжнародне товариство дослідження остеоартриту в рекомендаціях описує глюкозамін і хондроїтин як сполуки «з невизначеною доцільністю для конкретних клінічних субфенотипів». Не рекомендує цих добавок для лікування остеоартриту Американський коледж ревматології, так само як і Національний інститут здоров’я та клінічної досконалості Британії. Основна причина — недостатній рівень доказової бази.
В Україні у клінічній настанові Асоціації ревматологів України й Асоціації ортопедів-травматологів України на основі власного аналізу наявних даних вказано: «Застосування продуктів глюкозаміну або хондроїтину не рекомендується для лікування остеоартрозу».
Наразі в першій лінії терапії остеоартрозу всіх вищеперелічених організацій є немедикаментозне лікування: корекція ваги, якщо потрібно, лікувальна фізкультура (аеробні, силові навантаження, плавання та йога), освіта пацієнта (донесення інформації про особливості хвороби, фактори, які ускладнюють перебіг, тощо), а також використання місцевих нестероїдних протизапальних засобів за потреби.
А от застосування хондропротекторів рекомендують як наступний етап у терапії європейських організацій EULAR та ESCEO, а також Міжнародне товариство дослідження остеоартриту за індивідуальними показами пацієнта.
Чому ж лікарі нерідко радять хондропротектори, які мають низьку доказову базу? Якщо відкинути комерційну зацікавленість (що ймовірно в певних випадках), можна провести паралель із застосуванням антидепресантів. У багатьох дослідженнях антидепресанти для легких форм депресії показують ефективність не набагато вищу за плацебо. Але відомо, що ефективність дії антидепресантів була значно вищою, якщо очікування пацієнтів щодо них були позитивними.
Усе залежить від конкретного пацієнта. Тобто якщо кваліфікований лікар призначає глюкозамін і хондроїтин з огляду на детальний аналіз історії хвороби, розуміє індивідуальні особливості пацієнта, це не помилка й не суперечить принципам лікування. Однак він має обґрунтувати пацієнту свою думку й використовувати добавки в комбінації немедикаментозних методів першої лінії терапії.
Спорт і хондропротектори
Значна частина споживачів хондропротекторів — не тільки хворі на остеоартроз чи інші дегенеративні захворювання суглобів.
Реклама всіляко заохочує вживати їх (часто в комбінації з іншими протизапальними препаратами) спортсменів, людей з підвищеними навантаженнями на суглоби та зв’язки, а також літніх людей, щоб запобігти проблемам із суглобами.
Поширене призначення хондропротекторів для швидшого одужання пацієнтам з травмами. Наприклад, згідно з опитуванням у кількох університетах США, понад 4 % атлетів вищого дивізіону NCAA (National Collegiate Athletic Association) використовували глюкозамін. Чи науково обґрунтоване таке застосування хондропротекторів?
Глюкозамін при травмах
Якісних досліджень хондропротекторів для лікування травм опорно-рухового апарату значно менше, ніж розвідок використання їх при остеоартрозі. В одному дослідженні (30 чоловіків, тривалість 8 тижнів) використання 1 г глюкозаміну при травмі передньої хрестоподібної зв'язки не показало жодної різниці між досліджуваною групою та контрольною, не покращило реабілітації.
У іншому дослідженні на понад 100 професійних атлетах з гострою травмою коліна в групі, яка споживала глюкозамін протягом 28 днів, не спостерігали відмінного від плацебо ефекту для больових відчуттів, але в останній тиждень експерименту в них достовірно покращилися показники згинання-розгинання коліна.
Ще в одному дослідженні (16 чоловіків, 14 днів) виявили, що добавки хондроїтину не були ефективними для профілактики крепатури, не впливали на біомаркери запалення й пошкодження м’язів після важкого навантаження на м’язи рук.
Тобто доказів ефективності хондропротекторів у реабілітаційному процесі практично немає. Потрібні якісні дослідження.
Хондропротектори для профілактики
Мова про людей з можливими проблемами із суглобами, зв’язками й опорно-руховим апаратом через високі фізнавантаження та вік. Тут теж дуже мало якісних досліджень. На думку експертів, поки що немає доказів, що глюкозамін модулює фенотипові зміни у хрящовій тканині під час старіння. А ті дослідження, які є, викликають ряд запитань. Потрібні тривалі дослідження.
Загалом, якщо ви хочете зберегти суглоби та зв’язки здоровими, найкращою та найбільш науково підтвердженою стратегією будуть не хондропротектори, а регулярні фізнавантаження (як аеробні, так і силові), з дотриманням дозованості й поступовості їх підвищення, а також увага до техніки виконання вправ й добору спорядження. Це допоможе уникнути травм суглобів і зв’язок, що є одним з факторів ризику розвитку остеоартрозу.
Як показують дослідження, саме регулярна фізична активність, а не «чудодійні» харчові добавки, є ключовим компонентом здоров’я організму. Дозовані фізичні вправи зміцнюють м'язи, що підтримують суглоби, покращують кровообіг у суглобових тканинах і сприяють підтримці здорової ваги, зменшуючи навантаження на суглоби.
Регулярні вправи, особливо помірного навантаження (ходьба, плавання, йога), покращують рухливість суглобів, стимулюють вироблення синовіальної рідини, яка живить хрящ, і знижують ризик дегенеративних змін. Водночас важливо уникати надмірного чи травматичного навантаження, щоб не провокувати пошкодження хряща.