Коли жінкам найкраще народжувати з медичної точки зору
Жінка фізично найбільш здорова та якість її генетичного матеріалу найкраща у віці 20-35 років. У цьому «вікні» й радить народжувати Ольга Малюта: «В яйцеклітин у цьому періоді найвища якість, тож менше ризиків. Наприклад, ускладнених пологів, народження дитини з певними хромосомними синдромами, менша ймовірність викиднів та завмирань».
З віком, пояснює ембріологиня, у жінки суттєво знижується генетична якість матеріалу. Після 40 років є значно вища ймовірність народити дитину з синдромом Дауна, наприклад. Це 1 шанс на 200 пологів.
«А у віці 30 років це умовно 1 шанс на 1000 пологів, тобто різниця велика. Після 40 років все стає досить небезпечно. Зараз більшість людей проходить скринінги першого, другого триместру, є пренатальна діагностика, але у 30 народити здорову дитину більш вірогідно, ніж після 40».
Після 35 років шанси на здорову вагітність суттєво падають, але це не означає, що в цьому віці народити здорову дитину неможливо. Можливо. Але це гра у вірогідності.
Також важливо знати, що на генетику плоду особливо не впливає ваш спосіб життя, а лише показник біологічного віку в паспорті.
Нездоровий спосіб життя впливатиме на перебіг самої вагітності, негенетичні складові, на певні вади розвитку. Але якщо жінка веде здоровий спосіб життя, це не гарантує, що в неї буде все ОК, бо генетична якість матеріалу залежатиме просто від цифри в паспорті
Має це стосунок і до чоловіків. Вік, пояснює ембріологиня, не так радикально впливає на кількість та якість сперматозоїдів. Утім, з віком накопичуться точкові мутації в ДНК сперматозоїдів, Хоч це не так сильно впливає як хромосомні мутації яйцеклітин, але теж може вносити свою частину в ризики для здоров'я дітей.
А як в Україні народжують?
У світі росте вік початку материнства. Не оминула тенденція й Україну. За даними UNECE, з 2009 по 2019 роки вік народження першої дитини у Україні зріс – від 23,8 до 26,2 років. В Європі середній показник тут іще вищий – станом на 2021 рік це 29,4 років для першої вагітності.
Чому такий ріст? Жінки мають доступ до освіти, їм не потрібно народжувати по 10 дітей, аби землеробська сім'я вижила, пояснює Малюта. Вони хочуть навчати своїх дітей, будувати кар’єри. І є доступ до контрацепції.
Якщо українки починають народжувати пізніше, це впливає на кількість дітей загалом?
Так. Дані одного з європейських досліджень показують: аби жінка встигла народити мінімум двох дітей, їй потрібно почати народжувати приблизно у 27 років. Тобто, відштовхуючись від даних 2019 року (свіжіших не вдалося знайти), українки ще можуть теоретично вписатися в план Мінсоцполітки по «мінімум дві дитини в родині».
Утім, такі дослідження це «просто статистичні дані, середнє у світі», каже Малюта: «Не можна сказати, що жінка, яка народила вперше в 21, народить три дитини. Все індивідуально».
Та збільшення віку, коли жінки вперше народжують, справді призводить до того, що мало хто народжує по три дитини, бо це і важко, і материнство стало більш свідомим.
Що медично впливає на народжуваність в Україні?
Одним із найважливіших медичних критеріїв Малюта вважає доступність меддопомоги та її безпечність – від цього прямо залежить здорова вагітність.
«Якщо говорити про здорове відповідальне батьківство, жінці бажано пройти певні тестування перед настанням вагітності. Чи всі наші жінки, в тому числі внутрішньо переміщені особи, мають вільний доступ до медицини, до своїх сімейних лікарів? Це і про умови пологів: чи є пологові з укриттями? Якщо у містах ситуація краща, то у сільській місцевості мало фельдшерів, які розуміються на веденні вагітності», – каже ембріологиня.
Малюта додає, що часом якісно підготуватися до материнства українкам заважає низький рівень секс-освіти та репродуктивний тиск про «годинник цокає».
Все це впереміш із медійними історіями про голлівудських актрис, які народжують у 50, створюють несприятливі умови для наших жінок: «Коли з багатьох ресурсів розповідають, що голлівудські жінки народжують у 45-50 років, це сильно розслабляє. Мало хто розуміє, що народити умовно після 40 років – дуже важко, і зазвичай із використанням донорських матеріалів».
Хронічний стрес на фоні війни теж впливає на здоров'я жінки, можливо, не відбувається овуляція, бо не дозрівають яйцеклітини, але оцінити масштаби такого впливу важко. Потрібні відповідні дослідження. Також суттєво зменшують запас яйцеклітин алкоголь і тютюн.
Є дослідження, що сучасний світ знижує парамери сперми через токсичну дію пластику та пластифікаторів на сперматозоїди. Частково до жіночого і чоловічого непліддя докладається епідемія ожиріння. Також через воєнні дії є пари. які вирішують відкласти вагітність через небезпеку та невідомість.
До того ж, через відсутність чоловіка вдома, коли він у війську, завагітніти важко. Статистично, пояснює ембріологиня, 80-85% пар, що хочуть зачати дитину, досягнуть успіху за рік регулярних спроб. Але коли пара бачиться умовно раз на три місяці, бажану вагіність можна чекати довго. Є дослідження, що параметри сперми, рухливість та її концентрація падає в період участі в бойових завданнях, для відновлення порібен час.
По суті, війна зжирає репродуктивні роки жінок, яким зараз 30+ років, тож було би добре якось звернути увагу на них. Вони зараз втрачають свій час
В Ізраїлі народжуваність навіть краща, ніж мінімально треба нам. І там теж небезпека постійна. Ми можемо бути як вони?
Теоретично, так. Якщо ми станемо достатньо зрілими до змін.
В Ізраїлі жінка в середньому народжує першу дитину в 27,7 років, і має в середньому 2,9 дітей. У країні дозволено використовувати донорський матеріал загиблих військових для вагітності, всиновлення дітей одностатевими парами, є програми ЕКЗ (в народі кажуть штучного запліднення – LB.ua) для одностатевих пар.
«Там відкриті всі можливості людям, які бажають стати батьками. І зараз в Ізраїлі багато державних програм, там пацієнти платять максимум за донорські яйцеклітини. Тобто це не одна програма на рік. У нас досі сфера ЕКЗ і лікування непліддя не є доступною для всіх людей, якщо говорити навіть про соціальні умови», – каже Ольга Малюта.
Тобто по суті, найбільш реалістичним рішенням для України є допоміжні репродуктивні технології. Але це потребує фактично нового суспільного договору і визнання сучасних реалій. Проговорення оновленої суспільної етики щодо появи дітей.
Наразі в нас є одна програма з перелічених Малютою. Вперше в 2024 році в Україні запрацювала національна програма з допоміжних репродуктивних технологій. Тобто держава оплачує лікування безпліддя парам, щоб вони могли народити дитину.
Медзаклади, переважно приватні, які мають договір з Національною службою здоров’я, дають парі з таким діагнозом одну спробу стимуляції, отримання ембріонів, запліднення, перенесення їх в порожнину матки, щоб настала вагітність. Для участі обов'язково має бути діагноз непліддя.
Цією програмою, станом на 12 вересня 2024 року, уже скористалося 643 українські пари. З них завагітніла уже 261 жінка, повідомили LB.ua у Національній службі здоров’я.
Утім, слід враховувати, каже Малюта, що НСЗУ покриває мінімально можливу на процедуру суму, з дешевими гормональними препаратами. За її словами, ряд її знайомих лікарів скаржаться на це. Інколи це «легка» симуляція, а найкращі результати є тоді, коли в середньому отримують 15 зрілих клітин, це більше шансів. За словами ембріологині, програми ЕКЗ індивідуальні – це не один протокол стимуляції та стратегії свіжого чи замороженого трансферу ембріонів.
Також Україна потребує ширшого переліку для такої меддопомоги, там мали б бути не тільки пари зі встановленням діагнозом безпліддя, пояснює ембріологиня. Наприклад, є багато жінок, в яких чоловіки перебувають на передовій, або уже загинули: «Такі пари не можуть ввійти в цю держпрограму, бо, по суті, в них немає відповідного діагнозу».
І якщо родина військових заздалегідь подумала про якість смерми і її заморозила на майбутнє, то вона теж не може увійти в держпрограму і завагітніти за допомогою технологій за держкошт. Загалом, ціна програми штучного запліднення недешева. У держпрограмі вона коливається у межах 60-80 000 гривень. Тоді як середня ціна в репродуктивних клініках – 100-120 000, зазвичай в клініках програма стимуляції та заморозка оплачується окремо. Далеко не всі пари можуть собі її дозволити. Також розширення держпрограми актуальне для дружин загиблих воїнів, які завчасно зберегли їхню сперму.
Держава також вкладає кошти в заморозку яйцеклітин, однак це не завжди є виправданим економічно, пояснює Малюта. Адже, за статистикою, за цими яйцеклітинами повертається в середньому всього 12-15% жінок – інші або вагітніють самостійно, або вирішують, що не хочуть стати матерями.
«Можливо, добре було б збільшити доступ до програм ЕКЗ людям, які зараз хочуть народити. Або дозволити такі програми самотнім жінкам. Можливо, ми нарешті дозволимо використовувати і заморожувати сперму бійців ЗСУ не просто як збереження їхньої фертильності на випадок поранення, а і якщо людина, наприклад, бажає бути донором сперми після своєї смерті для самотніх жінок, у яких буде відсутній статевий партнер, чи для соло-матерів», – каже емброіологиня. І додає:
Вірю, що, можливо, у нас настане момент, коли планування батьківства стане настільки свідомим, що молоді жінки зможуть відтерміновувати материнство, зберігаючи свої репродуктивні клітини у замороженому стані. Думаю, це допоможе будь-якій демографічній ситуації
