Виплати за держборгами – більшість за внутрішніми запозиченнями
Граничний розмір державного боргу України у проєкті держбюджету закладено на рівні понад 6,4 трильйона гривень. Це вже більше за прогнозований розмір валового внутрішнього продукту (ВВП) країни на наступний рік (5,99 трлн грн). Сума загальних виплат боргових зобов’язань, згідно з проєктом, має скласти трохи більше ніж 740 мільярдів гривень.
Причому безпосередньо на погашення запозичень піде близько 415 мільярдів гривень. З яких лише 98,95 млрд грн – на виплати за зовнішнім боргом, а решта – 316 млрд грн – на погашення внутрішніх запозичень.
А ще 326,3 мільярда гривень спрямують на обслуговування державного боргу – тобто на виплати відсотків. Менший розмір виплат безпосередньо за боргом (а не за відсотками), особливо зовнішнім, пов’язаний з тим, що український уряд домовився з більшістю кредиторів про відтермінування виплат до 2024 року.
В урядових повідомленнях йшлося про реструктуризацію зовнішніх боргів на майже 20 мільярдів доларів – за поточним курсом це понад 800 мільярдів гривень.
Наразі не йдеться про списання боргу чи якоїсь його частини, проте Україна до 2024 року не буде ані погашати цей борг, ані сплачувати за ним відсотки.
А втім, через постійне залучення нових кредитів державний борг України, зокрема зовнішній, уже набагато перевищив зазначену для реструктуризації суму і, судячи з показників проєкту бюджету на 2023 рік, далі суттєво зростатиме.
Розмір не має значення
Накопичення державного боргу, що дорівнює розміру ВВП країни, є загрозливою тенденцією, хоч і цілком зрозумілою в умовах війни.
Фактично ми вже винні більше, ніж виробляємо за рік. Війна триває, і в цих умовах сподіватися на зростання економіки не доводиться, а борги зростають.
Проте як зазначив економічний аналітик Ілля Несходовський, саме співвідношення боргу до ВВП не є «максимально принциповим питанням».
«Важливими є два основні фактори. Перший – під які відсотки залучено кошти. Якщо це євробонди, то це висока ставка – 7-8%, а можливо й 10% (річних). Інша річ – це Міжнародний валютний фонд, коли може бути 1%, ба навіть 0,75%. І це різне боргове навантаження, – сказав він LB.ua. – Другий момент – на який термін залучено кошти. Якщо взято на три-п’ять років, то це однозначно створює велике навантаження на бюджет, це фактично вимивання коштів державного бюджету. Тобто якщо йдеться про період до п’яти років, це дуже загрозливо – у цьому випадку треба тримати борг на рівні (не більш ніж) 60%. Якщо ви позичили, умовно, на 10-20, а деякі країни позичають і на 50 років, то в такому разі боргове навантаження є мінімальним».
Схожу позицію має економіст, член Ради Національного банку України (НБУ) Віталій Шапран. За його словами, в багатьох країнах Азії співвідношення боргу до ВВП коливається на рівні близько 200%, а, наприклад, у Японії за останній звітний рік він становить 266%.
«Питання не в співвідношенні, а у вартості цього боргу та його розтягнутості в часі. Що менший борговий відсоток і що більший термін погашення держоблігацій та міжурядових кредитів, то вищим може бути це співвідношення», – заявив він LB.ua.
У питанні відтермінування виплат зовнішніх боргів держави український Мінфін за безпосередньої підтримки США та загалом країн G7 досяг певних успіхів, зокрема в розтягування боргу в часі.
«Проте зробити його дешевим виходило не завжди. А зараз цьому заважають висока облікова ставка (яку встановлює не Мінфін, а Нацбанк, і влітку її різко збільшили з 10% до 25% річних. – LB.ua) і зростання прогнозованих ставок у ЄС і США», – додав він.
Позики та перепозики
Як зазначено вище, ситуацію з зовнішнім боргом України полегшує домовленість з кредиторами про реструктуризацію частини заборгованості на два роки.
14 вересня міністр фінансів України Сергій Марченко підписав Меморандум про взаєморозуміння щодо призупинення виплат за державним та гарантованим державою боргом з групою офіційних кредиторів України з країн G7 і Паризького клубу з метою пом’якшення економічних наслідків агресивної війни Росії проти України. Угода була укладена як продовження оголошеного 20 липня групою офіційних кредиторів України наміру призупинити виплати основної суми та відсотків за двосторонніми боргами з 1 серпня 2022 року до кінця 2023 року з можливістю продовження призупинення на додатковий рік.
Окрім того, нагадаємо, Мінфін досягнув угоди з власниками ВВП-варантів (боргові цінні папери, виплати за якими залежать від економічного зростання України. – LB.ua), випущених у рамках реструктуризації 2015 року. Ці цінні папери кредитори отримали в обмін на списання близько 4 мільярдів доларів українського боргу.
Особливість ВВП-варантів полягає в тому, що вони прив'язані до показників зростання ВВП – що воно більше, то більше має за ними платити держава. Оскільки після обвалу економіки 2022-го – за урядовими прогнозами, на 35-40% – у наступні роки очікується значне зростання, виплати за ВВП-варантами могли б бути непіднімними.
Наразі прогнозують, що виплати за ВВП-варантами будуть відтерміновані в часі, при цьому уряд спробує викупити папери в їхніх власників за номіналом.
Умови реструктуризації, про які домовилися влітку, також поширюються на борги державних компаній «Укренерго» та «Укравтодор». Але не «Нафтогазу».
У липні НАК «Нафтогаз України» не змогла ані виплатити кредиторам 335 мільйонів доларів, ані домовитися з ними про реструктуризацію цієї суми, через що опинилася в ситуації технічного дефолту.
Кабмін наполягав на тому, щоб домовитися з кредиторами, а 400 млн доларів, які компанія має сплатити за єврооблігаціями цього року, направити на закупівлю газу. НАК хотіла платити за боргами.
Переговори ускладнює те, що частина власників єврооблігацій Нафтогазу, які поки що не дають згоди на реструктуризацію цих двох випусків, «ховаються за швейцарськими банками».
«Третій випуск – ми розуміємо, хто там є. У другому ми також більш-менш розуміємо, хто там. У першому там є інвестори, яких ми не бачимо. Це, можливо, росіяни, можливо, українці поки що не йдуть на домовленості, тому що західні партнери з глибоким розумінням підходять до реструктуризації», – наголосив прем'єр у відповідь на питання LB.ua на пресконференції в середині вересня.
Він навіть допустив можливість відставки голови НАК, якщо реструктуризації не відбудеться.
Тим часом очільник НАК Юрій Вітренко заявив, що готовий до відставки, якщо вона допоможе реструктуризації.
«Найгірше, що відбулося – це «непорозуміння» між урядом і Нафтогазом, через яке повністю зіпсовано репутацію компанії, – сказав Ілля Несходовський. – З Нафтогазом дуже багато політики».
За його словами, НАК має продовжувати переговори зі своїми кредиторами так само, як їх провела українська держава щодо держборгу. Але, додав експерт, треба усвідомлювати: якщо Нафтогаз усе ж таки зможе реструктурувати свою заборгованість, компанії буде вкрай важко виходити після цього на ринок запозичень, особливо через допущений дефолт і скандал, який йому передував.
Як заробити на ОВДП
Згідно з проєктом бюджету-2023, наступного року запозичення складуть майже 1,7 трильйона гривень, з них 1,6 трильйона припадають на зовнішні запозичення. Тобто наступного року на внутрішньому ринку держава планує залучити лише 90,7 мільярда гривень.
Україна домовляється з кредиторами про відтермінування виплат за зовнішнім боргом, тоді як про реструктуризацію внутрішнього мова наразі не йде. Хоча станом на кінець липня 2022 року розмір запозичень держави на внутрішньому ринку складав 37,5% усього державного і гарантованого державою боргу.
Попри те, що Мінфін, як уже писав LB.ua, усіляко не бажає збільшувати відсоток дохідності військових ОВДП (облігацій внутрішньої державної позики), він продовжує виплати за облігаціями, випущеними до війни. Причому ці виплати, як свідчить статистика НБУ, перевищують суми, зібрані від продажу облігацій цьогоріч.
Зокрема, за даними Нацбанку, обсяг сплачених урядом України коштів на погашення внутрішніх боргових інструментів – 54,7 млрд грн – перевищує обсяг залучених коштів до державного бюджету на аукціонах з продажу ОВДП.
При цьому зараз, як зазначив Ілля Несходовський, військові облігації «купують або державні банки, у яких немає вибору, або Національний банк».
Тому експерт переконаний, що внутрішній борг, як і зовнішній, можна і треба реструктурувати. Єдиний виняток варто зробити для військових облігацій, які розміщують з 1 березня 2022 року.
«Це (непроведення реструктуризації за внутрішніми боргами. – LB.ua) груба фінансова помилка, і нічим іншим, як лобізмом внутрішніх фінансових груп, її важко пояснити», – зазначив економічний експерт Олексій Кущ.
Він додав, що в умовах війни ці кошти можна й треба скерувати на фінансування першочергових потреб держави.
«Уявіть собі, коли криза, коли не вистачає грошей навіть на необхідні соціальні та військові виплати, коли доводиться переважно розраховувати на міжнародні допомогу, Мінфін витрачає на ОВДП на 50 млрд грн більше, ніж залучає… Це своєрідне фінансове мародерство», – констатував Олексій Кущ.
Він нагадав, що під час фінансової кризи 1998 року тодішній Мінфін на чолі з Ігорем Мітюковим проводив реструктуризацію і зовнішніх, і внутрішніх боргів.
Ілля Несходовський допустив, що перешкоди такій реструктуризації чинять ті, хто сьогодні тримає ОВДП: «Власниками внутрішнього боргу є люди, які мають відповідний вплив на рішення, що приймаються НБУ, Мінфіном, Офісом Президента. І вони чинять супротив реструктуризації внутрішнього боргу».
Питання на декілька ВВП країни
Реструктуризація в найближчі роки допоможе дещо стабілізувати ситуацію з державним боргом, але не вирішить самої проблеми величезного боргового навантаження.
Покращити ситуацію може нова програма співробітництва з МВФ, яку зараз готують, а також посприяють програми допомоги інших донорів нашої країни – Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) тощо. «Вони пом'якшують ситуацію, підтримують ліквідність системи держфінансів, але на управління нашим держборгом кардинально не впливають», – сказав Віталій Шапран.
Найкраще, за його словами, отримати гарантії на наші облігації з боку США та країн ЄС: «Такі облігації будуть мати попит, за ними буде відносно низька ставка, і може задаватися тривалий термін обігу».
Але все одно це нові запозичення, які рано чи пізно доведеться повертати.
А тому для України дуже важливо отримати доступ до заморожених унаслідок санкцій російських активів.
Віталій Шапран нагадав, що зараз і в США, і в ЄС розглядається законодавство (а в Канаді воно вже прийнято), яке передбачає передачу нашій країні арештованих коштів РФ.
«Я припускаю, що Росія шантажуватиме Європу замороженими коштами європейських інвесторів і банків, але такий шантаж не пройде, оскільки за кордоном зараз активів держави і громадян РФ арештовано в кілька разів більше, ніж усередині РФ заморожено активів з недружніх країн, – сказав він. – Ось чому я взагалі не розглядав би сценарій реструктуризації і навіть не обговорював би його до того, як вирішиться питання нашого доступу до золотовалютних резервів Центробанку РФ та інших активів, зокрема Фонду національного добробуту (загалом йдеться про приблизно 400 мільярдів доларів. – LB.ua).
Ці кошти можуть скласти два-три річні ВВП України.