Перший етап війни: економічні підсумки
Справедливо сказати, що перші місяці війни дуже сильно вдарили по економіці:
- у перші тижні війни частка неробочих підприємств сягала 40%;
- експорт був майже заблокований майже;
- доходи митниці зменшилися в 5 разів;
- близько 4 мільйонів українців виїхали за кордон – це означає, що, окрім втрати людського капіталу, Україна втратила і значну частку внутрішнього споживання.
Цей перелік можна довго продовжувати, але висновок буде один: війна боляче вдарила по вітчизняній економіці.
До того ж держава зробила відразу декілька кроків, необхідних для допомоги бізнесу та запобігання дефіциту товарів, які, проте, спричинили додаткові видатки для держбюджету. Серед таких рішень:
- дозвіл ФОПам не платити податки;
- скасування митних платежів і зборів на всі товари;
- скасування обов’язкової звітності та перевірок бізнесу;
- зниження єдиного податку до рекордно низьких 2% з можливістю будь-якому бізнесу ним скористатися;
- скасування акцизу та суттєве зменшення ПДВ на пальне.
Навіть за умов значного додаткового навантаження на публічні фінанси та майже двох місяців повномасштабної війни катастрофи в економіці не сталося.
Перший квартал року Україна закінчила з перевиконанням плану доходів. До загального фонду державного бюджету надійшли 289,7 млрд грн, що становить 111% уточненого плану на цей період і 24% річного уточненого плану. Щоправда, такий результат вийшов завдяки перевиконанню плану ПДВ, сплаті податків бізнесом і завчасній виплаті дивідендів держкомпаніями та прибутку Нацбанком. Але в сухому залишку найкритичніший етап ми пройшли із запасом.
Ба більше, Україна перевиконала план запозичень і за три місяці залучила до загального фонду державного бюджету 162,86 млрд грн – це на 20,4% (або на 27,5 млрд грн) більше, ніж планували. Зокрема, 66,17 млрд грн принесли державні та військові облігації. Ще 96,69 млрд грн дали міжнародні донори: МВФ (1,4 млрд дол.), ЄС (0,6 млрд євро), ЄІБ, МБРР, а також окремі західні країн. Новини за останній місяць дозволяють сподіватися на продовження цього тренду й у квітні.
Тут треба зазначити ще один важливий аспект: видатки на оборону ми фінансуємо в більшості за рахунок інших видатків мирного часу. Наприклад, ніхто вже не будує доріг – вивільнені гроші йдуть на армію. Уряд весь час скорочував видатки, які були закладені в бюджет для мирного часу, та перенаправляв їх на військові та оборонні потреби. До середини квітня уряд уже скоротив різні статті бюджетних видатків більш ніж на 181,3 млрд грн, натомість спрямував їх на потреби країни під час війни.
Можна зробити висновок, що перший етап війни ми пройшли дуже професійно з погляду публічних фінансів і навіть змогли забезпечити певний запас.
Другий етап війни
Очевидно, що в наступні періоди ситуація з податковими та митними надходженнями до держбюджету буде гірша. Скоріш за все, бюджет недоотримає податки, особливо зі сплатою заздалегідь. Падіння доходів від митниці буде ще більш відчутним через пільги на імпортні товари. Об’єктивно - щомісяця держбюджет буде недоотримувати близько 10-40 млрд грн доходів.
Водночас другий етап війни має низку важливих відмінностей, які певним чином зменшують негативний ефект:
- на території вже 10 областей і Києва не йдуть активні бойові дії. Це значить, що в цих регіонах повільно, але буде відновлюватися робота та споживання;
- щодня збільшується частка бізнесу, який відновив роботу. Це можна побачити на власні очі навіть по вулицях Києва – кількість відкритих крамниць і ресторанів значно більша за ту, що була ще місяць тому;
- завдяки надлишковій ліквідності запрацюють пільгові кредити для бізнесу;
- повільно, але все одно рухається експорт через наземну транспортну інфраструктуру та залучення іноземних портів.
Звичайно, ворог буде і далі намагатися погіршити ситуацію, руйнуючи своїми ракетами економічну інфраструктуру, як робив це з тими самими нафтобазами. Навіть попри це, якщо військові дії підуть за анонсованим планом – найгірший для економіки період війни ми минули.
Щодо потреб бюджету на другому етапі війни, вони фактично зводяться до забезпечення трьох статей видатків:
- військові видатки (на кшталт закупівлі боєкомплектів чи ремонту техніки);
- виплата зарплат і надбавок (військовим, медикам, освітянам та іншим бюджетникам);
- соціальне забезпечення (пенсії, виплати ВПО тощо).
Важливо, що видатки на армію та оборону повинні і будуть залишатися високими, навіть попри значні постачання зброї від західних країн.
Тому озвучені нещодавно Мінфіном розрахунки про необхідність $4-7 млрд додаткового зовнішнього фінансування на місяць цілком відповідають актуальним потребам бюджету.
Ключове запитання тут: чи дасть нам гроші Захід? І мова тут не про підтримку з озброєнням чи гуманітарну підтримку біженцям, яку отримують інші країни. Питання в готовності союзників надавати пряму щомісячну дотацію держбюджету України, ще й у таких обсягах.
Поки гроші не з’явилися на наших рахунках, щось стверджувати складно. Поки що ми можемо тільки вірити.
Утім моя особиста думка: Україна отримає ці гроші. Аргументів для такої впевненості відразу кілька.
По-перше, міністри фінансів G7 вже анонсували готовність виділити цього року $24 млрд на підтримку України. Уже за пару годин після цієї заяви США та Великобританія заявили про виділення підтримки по $500 млн кожна.
По-друге, окрема військова підтримка (знов ж таки, лише США пообіцяли додаткові $800 млн) дозволить покрити частину видатків на армію. Кожен переданий союзниками танк зменшує наші витрати на його закупівлю, а відповідно зменшує видатки бюджету.
По-третє, $20-40 млрд на одну країну, звичайно, звучить як надвелика сума, але треба згадати, що той самий МВФ менш ніж рік тому дав країнам-членам $650 млрд, правду кажучи, «просто так».
Урешті-решт, в України завжди залишається можливість використовувати стандартні інструменти внутрішніх і зовнішніх запозичень.
Тому для «колективного Заходу» сума у два, три чи навіть сім мільярдів доларів достатньо підйомна, тим паче, якщо від цього залежить поразка Путіна.
Важко повірити, що той самий Байден зможе пояснити, чому вирішив подарувати перемогу диктатору замість витратити якісь 0,2% видатків США на його поразку. Тим паче, коли перемогу України будуть фінансувати не лише американці, але й європейці, канадці, японці та навіть австралійці.
Тому я впевнений, що питання фінансів не стане значною перепоною для України у відсічі російській агресії. Допомога не завжди буде йти легко та швидко – це факт, але вона буде йти та закриватиме поточні потреби – і це найголовніше.
Звичайно, на ефективність залучення коштів буде впливати і наша комунікаційна кампанія. Значну роль буде грати і можливість українських можновладців утриматися від створення корупційних скандалів чи відверто шкідливих ініціатив на кшталт звільнення іноземців з держкомпаній чи саботажу публічних закупівель Prozorro. Та сподіваюся, що це під силу кожному чиновнику у владних кабінетах.
Якщо ви, як і багато хто в Україні, турбуєтеся про економічну спроможність втриматися у цій війні, то будьте певні, що найскладніший для економіки перший етап ми пройшли гідно. Другий етап буде довший і може тривати багато місяців. Його негативні наслідки ми відчуватимемо ще довго і після війни, зокрема, через високе боргове навантаження, інфляцію та здешевлення гривні. Та головне зараз – це перемога над ворогом. І тут найкраща новина – у плану Путіна виснажити Україну економічно майже немає шансів.
