Антона Птушкіна можна зайвий раз не представляти — він, мабуть, один з найпопулярніших українських тревел-блогерів. Розпочав кар’єру «професійного мандрівника» в шоу «Орел и Решка», однак досить скоро створив власний ютуб-проєкт про мандрівки туди, куди можна добратися лише на перекладних.
У 2024 році Птушкін вирішив розширити амплуа і виступити вже не лише як контент-мейкер для ютубу, але й як професійний документаліст. Він зняв дебютний повний метр «Ми, наші улюбленці та війна», в якому розповів про те, як українці рятували тварин — від котиків і песиків до левів і хамелеонів — на початку повномасштабної російської агресії. Фільм вийшов досить милим і добрим зразком того, що називають попдоком — це документалістика, яка не має надто складної художньої форми, але при цьому утримує глядацьку цікавість завдяки доступному висвітленню теми.
За рік Птушкін повернувся з новим документальним фільмом, присвяченим Антарктиді. Автор приєднався до 30-ї Української антарктичної експедиції, яка прибула на станцію «Академік Вернадський» у березні 2025 року і повернеться в Україну лише у квітні 2026-го. Документаліст провів серед полярників тиждень і за цей час відзняв гігабайти матеріалів, які лягли в основу фільму.
Сюжетно фільм можна поділити на дві частини: в першій Птушкін добирається до української антарктичної станції на флагмані нашого наукового флоту — криголамі «Ноосфера» — і розповідає все, що дізнався про корабель і взагалі про шлях до Антарктиди. У другій Птушкін розповідає про Антарктиду, нашу полярну станцію, життя, побут і роботу полярників, а також згадує про те, що найпівденніший континент — це поле великих дипломатичних баталій.
Перше, що впадає в очі — і це, мабуть, найбільша окраса фільму, — унікальні кадри антарктичної природи. Вічно засніжена пустеля, яку розбавляє темно-сіре узбережжя, зелені мохи, темний океан навколо. І, звісно, айсберги, які мають усі можливі форми та вражають майже фентезійними відтінками блакитного й переливами пастельних тонів. Закадровий голос Птушкіна кілька разів підкреслює, що це не CGI чи генерація штучного інтелекту — це реальні кадри полярної природи.
Тут варто згадати, що минулого року на фестивалі “Молодість” презентували фільм Володимира Хомка «Антарктида: Щоденники війни». Хомко був системним адміністратором у 27-й Українській антарктичній експедиції, яка відправилась на станцію у квітні 2022 року, коли російські війська ще дихали столиці в потилицю. Знімаючи на значно простішу апаратуру, Хомко створив тоді досить насичену стрічку, яка розповідала про відчуття ізольованості та страху втрати дому на тлі суворих полярних пейзажів.
Робота Птушкіна на фоні фільму Хомка — дуже оптимістичний проспект про життя українських полярників. Головний драйвер сюжету — голос Птушкіна. Іноді він звертається закадрово, а іноді прямою мовою. Розповідає про те, як в України з’явилися власні криголам і наукова станція (спойлер — допомогла дружба з британцями), а ще про купу різних моментів з життя полярників — від наукових дослідів до способів розважитися, аби не з’їхати з глузду в замкнутому просторі посеред снігів. Як досвідчений блогер Птушкін навіть примудрився зробити цілком логічний продакт-плейсмент консервів.
Птушкін знімає для дуже широкої аудиторії, а тому всі побутові зарисовки та наукові пояснення намагається розбавляти міленіальськими жартами. Іноді вони навіть смішні. Але по-справжньому в його роботі підкуповує те, як він фільмує власне щире захоплення нововідкритими для нього фактами — на кшталт того, що формування прогнозу погоди в Києві залежить від даних з Антарктиди.
Загалом фільм «Антарктида» Антона Птушкіна — це ще один хороший попдокфільм, що використовує документальний наратив як форму просвітництва, розповідаючи про важливість роботи українських полярників і реалії життя в Антарктиді. Він розбудовує цей наратив радше як розважальний контент, ніж як наукову стрічку. Цей напрям прийшов на українські великі екрани як відповідь на засилля документальних ютуб-проєктів і документалістику стримінгових платформ. Враховуючи успіх попередньої роботи Птушкіна, а також схожу за формою роботу студії KNIFE!, яка вийде цієї осені й розповідатиме про гурт «Океан Ельзи», можна констатувати, що напрям має свою аудиторію та непогані перспективи розвитку.
Фільм «Антарктида» має ще й окрему причину для успіху: протягом усього прокату триває збір на бойових пінгвінів — так називають спільноту полярників, які вступили в Сили безпеки та оборони.