ГоловнаКультура

Втрачений, віднайдений і переосмислений дім: що покажуть на 53-й «Молодості»

«Одіссея» Гомера — це один з найвидатніших літературних творів в історії людства, з тих, що зачинають історію світової літератури. З часом поняття одіссеї стало називним, його застосовують фактично до будь-якої історії про мандрівку. Хоч першопочатково «Одіссея» — це історія не про звичайну подорож, а про повернення додому, про віднайдення дому наново, про переосмислення значення дому в житті людини. 

Програма 53-го кінофестивалю «Молодість» є одіссеєю саме в оригінальному значенні: у ній зібрано багато думок і рефлексій про поняття дому. Рівень цих рефлексії різний залежно від жанру. Іноді думки про дім у фільмах лежать на поверхні, а іноді розмиті й приховані за оптикою особистісного сприйняття режисером рідних і чужих просторів. 

Кінокритик Ігор Кромф розповідає про сім фільмів «Молодості», які рефлексують про дім, а також згадує інші стрічки, які варто подивитися на фестивалі. 

«Дві сестри», реж. Лукаш Карвовський

секція: Фільм-відкриття

Цьогорічну «Молодість» відкриває польська ігрова картина «Дві сестри». Це химерне роудмуві про зведених сестер з Польщі, які вирушають у довгу мандрівку до фронту російсько-української війни в Харківській області, щоб забрати пораненого батька. 

Ця історія — дійсно одіссея, адже на шляху дівчата зустрічають не лише всі жахи війни, а й непереборних Сциллу й Харибду власних страхів, комплексів і не проговорених образ. Історія «Двох сестер» — це історія шляху до усвідомлення, що дім — це іноді люди, а не простір. 

«Універсальна мова», реж. Матьє Ранкін

секція: Фестиваль фестивалів

Матьє Ранкін — режисер цікавої долі. Уродженець Вінніпега й франкоканадець за походженням, у молоді роки він захопився новою хвилею іранського кіно й намагався вивчати режисерську майстерність в іранських режисерів-дисидентів, що майже неможливо було реалізувати в умовах авторитарної країни. 

Його стрічка «Універсальна мова» — це оповідь про те, як перетинаються поняття дому як простору та дому як культури. Це історії іранців, які живуть у Канаді та стикаються з якимись химерними ситуаціями, це розмова про намагання гармонізувати простір і культуру до звичного розуміння дому. Ранкін фільмує рідний Вінніпег, розповідаючи про нього очима інших культур, для яких місто теж стало домом. 

«Мовчання устриць», реж. Маркос Піментель

Кадр з фільму «Мовчання устриць»
Фото: Молодість
Кадр з фільму «Мовчання устриць»

секція: Міжнародний конкурс

Велика ігрова робота з Бразилії, яка розповідає про зрозумілу багатьом українцям втрату дому й ідею дому як мрії. 

Дівчинка з шахтарського поселення, яке після закриття рудників перетворилося на примару, чіпляється до останнього за головний сенс свого життя — дім, яким вона вважає це антиутопічне селище. Лише коли стихія води змиває рештки її минулого, героїня відправляється у складну мандрівку, яка дає їй усвідомлення, що іноді дім не те, що тебе оточує, а що варто віднайти та збудувати заново. 

«Міжконтинентальний», реж. Саломон Перес

Кадр з фільму «Міжконтинентальний»
Фото: molodist.com
Кадр з фільму «Міжконтинентальний»

секція: Forma

Ще один латиноамериканський фільм у програмі «Молодості», але тепер уже не з португало-, а іспаномовної частини цього простору. Стрічка перуанського режисера Саломона Переса є великою мірою автобіографічною та розповідає про відчуження від дому.

Молодий перуанський митець Ісмаель повертається з навчання у Швейцарії до рідного містечка Трухільйо. Однак повернення додому не дає очікуваної радості. Художник починає усвідомлювати, що місце, де він виріс, уже не таке йому рідне. Назва стрічки асоціюється більше з якимось ракетним озброєнням, однак насправді йдеться про те, що відстань від рідного дому може іноді сягати різниці між континентами. 

«Медовий місяць», реж. Жанна Озірна

Кадр з фільму «Медовий місяць»
Фото: Молодість
Кадр з фільму «Медовий місяць»

секція: Міжнародний конкурс

Українське кіно в ці роки переживає важкі часи, які, з одного боку, спричинило російське повномасштабне вторгнення, а з іншого — шкідницька (без)діяльність Держкіно. Тому можливість побачити українське ігрове кіно навіть на фестивалях стає схожим на лови рідкісного птаха. 

«Медовий місяць» Жанни Озірної — стрічка, яку зняли вже після початку повномасштабного вторгнення без копійки державного фінансування. Ця камерна історія розповідає про молодят, які стали заручниками у власній квартирі, адже їхнє місто потрапило в окупацію, а будинок — в облогу російських військ. Це історія про дім-фортецю, дім-захист від усього лихого, що коїться навколо, поза межею, маркованою вхідними дверми. 

«Коти храму Ґокоґу», реж. Кадзухіро Сода

«Коти храму Ґокоґу»
Фото: molodist.com
«Коти храму Ґокоґу»

секція: Спеціальні події кінофестивалю

Дуже тихий і медитативний фільм про японських котиків, для яких домом став древній синтоїстський храм Ґокоґу. Це суворе, спокійне, але від цього невимовно красиве кіно про дім як громаду, що живе навколо Ґокоґу. Цей дім має ідилічну сторону, але також і проблеми, які важко вирішити консенсусом. 

«Під вулканом», реж. Даміан Коцур

секція: Фільм-закриття

Польський режисер Даміан Коцур дуже заглиблений у тему російсько-української війни. Спільно з Анастасією Солоневич він зняв документальний короткий метр «Як це було», що розповідав про повернення дівчини з вимушеної берлінської міграції до Києва, який змінився за час війни.

Кадр з фільму «Під вулканом»
Фото: Polski Instytut Sztuki Filmowej
Кадр з фільму «Під вулканом»

У стрічці «Під вулканом» — своєму другому повнометражному ігровому кіно — Коцур розповідає про українську родину. Сім’я виїхала у відпустку з лютневого Києва на сонячні Канари, однак одного зловісного четверга з туристів стала біженцями. Це історія не лише про війну, а й про те, як в один момент відчуття втрати дому стає відчуттям втрати землі під ногами. 

Польща висунула фільм «Під вулканом» на «Оскар-2025». 

Бонусом про український короткий метр

Окремо слід відзначити, наскільки сильна та яскрава цьогорічна програма короткого метра в Національному конкурсі. Тут є і вже заслужені фестивальні хіти групи «Кінотрон» — «Там, де закінчується Росія» Олексія Радинського та «Під знаком якоря» Тараса Співака, які осмислюють наше колоніальне радянське минуле. Ще тут є історії про переживання втрати близького на війні, як-от «Лелеки завжди повертаються додому» Гали Козютинської та «Рани» Лесі Дяк. А також історії про близьких на війні та відносини з ними, як у «Татовій подряпинці» Єгора Гармаша та «Дяді Толі» Богдана Адаменка

У цій програмі є сміливі експерименти, як анімація «Спукі Лупс» Стаса Сантімова та «відеокамера sony dcr-trv265e digital8» Геника Зайця, а також досить консервативні у своїй режисурі (але від того не менш цікаві) роботи, як «Увага, добрий пес!» Аделіни Борець і «В очах синів» Святослава Костюка

І все це лише частина з того, що можна буде подивитися в межах 53-го фестивалю «Молодість». 

Ігор КромфІгор Кромф, кінокритик
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram