«Мені боляче про це говорити, але війна, зрештою, йде в самому високому сенсі за існування нас як нації, європейської нації, як культури. Резолюція парламентської асамблеї Ради Європи за червень 2024 року говорить: причина російсько-української війни — культурний геноцид, культурне стирання щодо українського народу.
Тому дипломатія — супер, політика — супер, податки — дуже важливо, економіка — теж. Але це все працює тільки для того або в першу чергу для того, щоб ми існували як спільнота, як громада, як нація на культурній мапі Європи і світу»,— відзначила Наталія Кривда.
За даними останніх досліджень Gradus Research, додає вона, факторами, які об'єднують Україну, є спільний ворог (71 %) і відчуття приналежності до нації (39 %), тобто ідентичність.
«Культура - це і є про ідентичність. Ми про людський капітал, бо тільки ми опікуємося тим, щоб люди залишалися людьми. Культура — це про антропність, про збереження людини, вирощування людини, людського в людині.
Ми про те, щоби представляти Україну за кордоном. І про те, щоби представляти самих себе собі через збереження культурної спадщини, її актуалізацію.
Остання метафора, яка мене вразила. Я шукала красивий переклад слова «resilience», і от четвертим рядочком в цьому перекладі з англійської є «в'язкість удару», спроможність тримати удар довго. А тільки культура дає тяглість. Політики і політика змінюються, ми всі цьому свідки. Податкові кодекси змінюються. Кримінальні кодекси змінюються. І тільки культура зберігає в людині відчуття вічності, присутності, людяності», — деталізувала важливість культури очільниця культурного фонду.
До того ж, відзначила Наталія Кривда, часто маленькі представники культурно-креативних індустрій - єдині підприємства, які працюють в деокупованих або на територіях, близьких до фронту. Також ця індустрія має економічний індекс мультиплікації вищий за деякі інші сфери, тобто вона здатна заробляти гроші.
Однак сьогодні культура, на її думку, особливо потребує порозуміння і взаємодії між державними інституціями, недержавними інституціями, міністерствами, Офісом Президента і дієвцями культури. А також синергії державних зусиль, партнерів і бізнесу.
«Ми зараз, всі інституції проводимо одні і ті ж перемовини. І наші іноземні партнери говорять: ми готові допомагати, але ми хочемо бачити добру волю держави. Держава має інвестувати у свою культуру. Для того, щоб промотувати Україну за кордоном, треба виробити цей продукт тут. Виробити продукт, об'єктувати, займатися опредметненням цінностей, смислів, формуванням текстів, культурних подій і так далі. І держава не може сказати: я не інвестую в це», — відзначила Кривда.
На її думку, усі культурні інституції і дієвці мають разом адвокатувати збільшення бюджету на культуру, пояснювати, чому це важливо і що це не запит виключно культурної сфери, а запит суспільства.