Приватні археологічні колекції та державні музеї: чи можлива співпраця?

У середовищі істориків, археологів і колекціонерів пожвавилася давня дискусія про статус приватного колекціонування археологічних предметів. Зокрема, про можливості взаємодії приватних колекцій з державними зібраннями. 

Новий виток дискусії спровокувало звернення колекціонера стародавньої зброї Євгена Гредунова до Національного історичного музею та до Міністерства культури. У 2020 році Гредунов відкрив у Броварах приватний музей історичної зброї, що налічує понад 5 тис. експонатів із 70 країн світу. Колекціонер запропонував НМІУ експонувати предмети з його приватного зібрання, а також закликав МКІП підтримати взаємодію між приватними колекціями та державними інституціями в різних регіонах країни.

У відповідь на це звернення Історичний музей оприлюднив заяву, в якій відмовився від такої взаємодії. Він також закликав інші українські музеї уникати співпраці з приватними колекціонерами археологічних предметів, а колекціонерам запропонував передати експонати до музейного фонду України. 

LB.ua публікує різні думки цієї дискусії.

У колонці для LB.ua Євген Гредунов більш докладно формулює погляд колекціонера на можливість взаємодії між приватними та музейними зібраннями.

Представники Національного музею історії України у своїй заяві детально пояснюють, чому таке співробітництво небажане, і розповідають, за яких умов винятки все ж можливі.

Незалежна експертка, кандидатка історичних наук, членкиня Спілки археологів України Олена Оногда викладає свій погляд на проблему зіткнення інтересів приватного та державного секторів у цій сфері.

Закликаємо дотичних до проблематики дієвців продовжувати дискусію.