ГоловнаКультура

Культура без демократії?

На 2021 рік, що добігає кінця, випало вдосталь потрясінь і втрат у культурі – не минуло й трьох місяців після раптової смерті художника та директора Одеського художнього музею Олександра Ройтбурда, як 4 листопада на 68-му році життя не стало художнього керівника Театру на Подолі Віталія Малахова.

Напередодні LB.ua стало відомо, що конкурс на посаду нового художнього керівника цього театру не буде оголошено в семиденний термін, як того вимагає закон. Ми спробували зрозуміти, що це може означати і чи є це частиною ширшого явища на рівні муніципального управління культурою. 

Фото: yonik.me

Про відтермінування оголошення конкурсу в Театрі на Подолі повідомила на власній сторінці у Facebook очільниця Департаменту культури КМДА Яна Барінова. Для LB.ua Барінова надала ширший коментар, що частково дублює її пост: «Для українського театру це (смерть В. Малахова. – Авт.) приголомшлива втрата. Для Департаменту культури КМДА як керуючого органу – чергове випробування. Від нас чекають прозорих і законних дій. Ми зробимо для цього все можливе і неможливе». 

За словами чиновниці, виконувати функції директора буде призначено директора-розпорядника Євгена Свинова, а конкурс на посаду директора-художнього керівника оголосять «не раніше ніж через 40 днів – він стане взірцевим за прозорістю та публічністю». Барінова також запевняє, що програми розвитку театру на рік і на 5 років, з якими Віталій Малахов кілька місяців тому переміг у конкурсі на посаду художнього керівника, лишаються чинними, тож «театру як інституції ніщо не загрожує».

На жаль, говорити про відсутність загроз не доводиться, адже такі дії голови Департаменту культури КМДА суперечать чинному законодавству. «Згідно зі статтею 21 (пр. 2) закону України про культуру, орган управління мусить оголосити конкурс на заміщення посади керівника інституції впродовж семи днів з дня дострокового припинення повноважень попереднім керівником, — говорить юристка LB.ua Віра Крат. — Усе інше є порушенням закону і, за статтею 35 цього ж закону, тягне за собою відповідальність».

Фото: КМДА

Формулювання «не менше ніж 40 днів» змушує замислитися: як відомо, немає нічого постійнішого за тимчасове. Достатньо згадати кейс Довженко-Центру: його нинішня в.о. директора Олена Гончарук перемогла на конкурсі ще навесні цього року, проте Мінкульт досі не підписав з нею контракту. У жовтневому інтерв’ю LB.ua Гончарук окреслила ситуацію як загрозливу для Центру. «На сьогодні я обмежена у своїх правах, — заявила вона. – Якщо я помилково підпишу договір або не врахую якісь моменти в ньому, не маючи «благословіння» з боку органу управління, є ризик, що мене усунуть і Центр передадуть у керівництво комусь потрібному. Я впевнена, що це становить загрозу для інституції, і відчуваю себе запобіжником від того, аби структура Центру або щось у його роботі кардинально змінилось».

«Ручних» конкурсів на рахунку Мінкульту вдосталь: це і конкурси на посаду голови Держкіно 2020 року, директора УКФ цього року або ж узагалі роками відсутній конкурс до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра". «У 2017 році Мінкульт вирішив призначити директором заповідника військового, вважаючи, що лише військовий наведе лад [у стосунках] з настоятелем Лаври, поставить діяльність церкви у правове поле й упорядкує діяльність заповідника, — згадує народна депутатка 8-го скликання, ініціаторка та співавторка законів у гуманітарній сфері Ірина Подоляк. – За чотири роки керівник і досі лишається у статусі в.о., а господарює все той самий ставленик російської церкви».

Ірина Подоляк
Фото: Макс Требухов
Ірина Подоляк

Виглядає на те, що нова очільниця Департаменту культури КМДА, яка кілька місяців пропрацювала в МКІП, перебрала тамтешню практику «підвішувати» конкурси в ключових культурних інституціях. «Кількість прецедентів з маніпуляціями, скасуванням, перенесенням, затягуванням конкурсів виглядає вже цілком сформованою тенденцією, — говорить ексдиректор Довженко-Центру, культурний менеджер Іван Козленко. — Цю стратегію давно опанувало МКІП, протягуючи зручних і лояльних керівників через конкурсні процедури. Дуже не хотілося б, щоб вона стала звичною практикою і на рівні міста. Адже демократія – це процедура».

За останній місяць вчасно не оголосили конкурс ще в одній підзвітній КМДА інституції – Музеї Ханенків (колишня очільниця Катерина Чуєва залишила його заради посади заступниці міністра культури). Минув понад місяць, а конкурс і досі офіційно не оголошений. В.о. директорки музею Юлія Ваганова в нещодавньому інтерв’ю LB.ua сказала, що їй невідомо, коли це відбудеться. «Точних дат поки що нема, але в розмові з Яною Баріновою я почула, що конкурс, швидше за все, відбудеться до кінця січня 2022 року. Я погодилася працювати в.о. до цього часу. Довше керувати музеєм без конкурсу мені було б складно. Я справді хотіла б, щоб конкурс відбувся у заплановані строки». Джерело LB.ua в КМДА повідомило, що конкурс планують оголосити в середині грудня.

Фото: Музей Ханенків. The Khanenko Museum

На цьому тлі новина про неоголошення конкурсу в Театрі на Подолі в термін, передбачений законом, викликає логічне занепокоєння. «Я вважаю це дуже небезпечним прецедентом, — говорить Іван Козленко. – По-перше, це публічна демонстрація неповаги до закону з боку тих, хто мав би його виконувати та захищати. У ситуації тотального правового нігілізму в суспільстві це, зрештою, призводить до делегітимізації влади як такої. По-друге, несвоєчасне оголошення конкурсів дає формальні підстави для оскарження їхніх результатів у суді. Цим делегітимізується переможець конкурсу та послаблюється інституційна спроможність культурних інституцій».

Усі формулювання-напівтони – «швидше за все», «в середині грудня», «до кінця місяця» — чіткі маркери відсутності прозорості, про дотримання якої заявляє Яна Барінова. Можливо, непевність формулювань вказує на час, потрібний для пошуку прийнятних кандидатів на важливі посади або перемовин з наявними. Проте нехтування нормами закону підважує всю систему управління культурою, вибудувану за останні роки, включно з принципом незалежного конкурсного відбору. «Конкурси не ідеальні, бо люди не ідеальні, — переконана Ірина Подоляк. – Однак і МКІП, і Департамент культури КМДА демонструють, як владні інституції можуть безкарно порушувати закон. Професійне середовище мовчить: коли без конкурсу призначають в.о. адекватну людину, ніби гріх лементувати. Якщо ж через відверті махінації перемагає негідний кандидат, спільнота трохи помітингує і заспокоюється. Так не має бути. Закон один для всіх, і конкурси слід проводити, бо демократія без культури не працює, як писав Володимир Антонович. І культура також не працює без демократії».

P.S. 10 листопада Яна Барінова додатково повідомила, що конкурси в Музеї Ханенків і Театрі на Подолі будуть оголошені «до Нового року».

Анастасія ПлатоноваАнастасія Платонова, Журналістка, незалежна культурна критикиня
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram