Павло Казарін «Дикий Захід Східної Європи»
Офіційно росія анексувала Крим 2014 року. Але, як пише Павло Казарін, неофіційно з моменту отримання Україною Незалежності, півострів горнувся до минулого, канонізував радянське. І саме це стало його ахіллесовою п’ятою.
Українці, що жили на неострівній частині країни, вважали Крим привабливим курортом. Росіяни, яким він не належав, «ісконно руським». Кримчани ж розривалися між українською, російською та кримською ідентичностями. І саме тому 2014 року багато хто з них не вбачав у російській армії ворога. Бо кордон між Україною та росією у свідомості людей був примарним, умовним. Тож, коли ми, розриваючись між різними ідентичностями, сподівалися, що після анексії Криму росія зупиниться, вона лише розігрівалася. Бо імперський апетит неможливо вгамувати. Імперія завжди голодна. Пам’ятаєте «жарт» путіна про те, що росія ніде не закінчується?
У книжці «Дикий Захід Східної Європи» Павло Казарін встановлює чіткі межі між Україною та росією: так, ми маємо спільне історичне радянське минуле, але різне історичне сьогодення і майбутнє. Руйнує стереотипи про типового кримчанина, донеччанина, західняка, що вкорінилися в суспільстві. Підсвічує помилки, які колись здавалися нам правильними рішеннями. Відверто аналізує кримське питання, процес будівництва української держави, який по факту розпочався не так уже й давно. Ця книжка змушує виходити із зони комфорту, вчить критично мислити, аналізувати, змінюватися, бо «українцем можна не лише народитися, але й стати».
Люк Гардінґ «Вторгнення»
24 лютого 2022 року розпочалося найзапекліша війна у Європі після 1939-1945 років. Сталося найстрашніше. Але сталося те, що мало рано чи пізно статися, бо росія – це кровожерлива, завжди голодна імперія. Про те, що назріває повномасштабна війна, говорити почали ще після есе, яке путін опублікував влітку 2021 року. У ньому він вже традиційно стверджував, що росія та Україна – єдиний «братський» народ. Щоправда справжню суверенність України вбачав лише у партнерстві з росією.
Люк Гардінґ, британський журналіст та іноземний кореспондент The Guardian, зустрів війну у Києві, який до вечора спустошився. Того ж вечора спустошувався і Харків, який межує з Бєлгородською областю. Люди шукали прихистку, не знаючи, що чекає на них попереду. А далі на них чекали новини про окупацію, фото могил у дворах житлових будинків, масові захоронення, стерті з лиця землі будинки, оборона «Азовсталі», деокупація, нескінченні повітряні тривоги. Люк Гардінґ побував у прифронтових містах, на фронті, всюди, де міг. Поспілкувався з військовими, волонтерами, медиками, місцевими жителями, формуючи портрет цієї війни. А також, як «один із найкращих знавців путінської росії», спробував проаналізувати поведінку владіміра путіна та його однодумців, настрої російського суспільства. І, звісно ж, зафіксував почуття та переживання українців, які ще із 2014 року на весь світ заявили про свій намір відділитися від росії.
Ця книжка – сховище сучасної історії України, деякі події якої вже стали минулим, але кардинально змінили майбутнє всієї країни. Гардінґ зберіг для нас багато того, що ми не маємо права забути чи загубити в часі.
Анна Гін «Як ти там?»
Після нахабно відібраного Криму, після успішно розв’язаної на Донбасі війни, росія вирішила, що їй можна все. І відправила в Україну військову техніку, позначену літерами Z та V, яка на світанку 24 лютого 2022 року перетнула наш державний кордон збоку Харкова. Анна Гін, журналістка та психологиня, яка живе на Салтівці, у своєму щоденнику пригадує той ранок, який ми ніколи не забудемо. Найважчими були перші години, коли доводилося приймати правильні для себе рішення: збиратися в бомбосховище, робити запаси їжі, води та ліків, евакуюватися?
Бо коли вибір було зроблено, почався аналіз ситуації. Що передбачає «денацифікація» та «демілітаризація», чому київський режим «кривавий», які були причини для нападу? Як справедливо зазначає Анна Гін, ми шукали пояснення всьому тому жаху, не розуміючи, що путін не вкладав у свою промову глибокого сенсу. Це був просто набір слів та фраз, за якими він приховав свій істинний намір – знищити України.
«Ти казала, що такого не може бути, мамо!», – випалить донька Анни. Але насправді ніхто не хотів вірити в те, що ТАКЕ можливо. Сторінка за сторінкою авторка вестиме нас воєнним Харковом, який залишить на дев’ятий день війни. І за яким, як і всі харків’яни, щомиті сумуватиме, ховаючись від війни у Дніпрі. У цій книжці є все: вимушена розлука з донькою, спроби донести родичам із росії правду, оплакування розбитих мрій, адаптація до нової реальності, невигадані жарти з життя, бо гумор – це наше все, страшні трагедії, які ми пережили, хоча здавалося, що це неможливо. І звісно ж, повернення додому, де вже так багато змінилося, і ще так багато зміниться.
Сергій Корсунський «Як нації відновлюються: досвід Східної Азії»
Ця війна обов’язково закінчиться, бо все має початок і кінець. Ми переможемо, виженемо ворога зі своєї землі, але що буде далі? Ми відбудовуватимемо зруйновані міста, дороги, об’єкти інфраструктури, економіку, культуру. І якщо культуру ми вже активно відновлюємо та розвиваємо, для поновлення економічного розвитку потрібен стійкий мир. А також:
1. політична стабільність – мають бути сформовані структури влади, які запропонують міжнародним донорам «чітке бачення соціальних та економічних пріоритетів і спроможність їх реалізувати»;
2. абсолютна автономність без втручання «зовнішніх» сил – навіть тих, які були на нашому боці під час війни і продовжать підтримувати після перемоги;
3. відновлення внутрішніх приватних інвестицій, налагодження стабільних постачань сировини та запчастин, збільшення робочого потенціалу населення;
4. відновлення втраченого інтелектуального потенціалу, адже багато людей, особливо молодих, які під час війни залишили країну, осядуть за кордоном;
5. створення комфортних умов для життя в селі, яке у випадку України може стати суттєвою підтримкою для державного бюджету;
6. встановлення порядку в усіх аспектах боротьби зі злочинністю за допомогою професійної поліції – після завершення війни у людей на руках залишається зброя, як правило, у суспільстві зростає напруга через брак робочих місць і невизначеність. «Висока інфляція, девальвація національної валюти – типові «хвороби» всіх повоєнних економік».
І це далеко не весь перелік необхідних умов.
У своїй книжці Сергій Корсунський, Надзвичайний і Поважний Посол України в Японії, заслужений економіст України на прикладі країн Східної Азії проектує майбутнє нашої країни. Для цього він детально аналізує успішні та помилкові кроки Японії, Китаю, Республіки Кореї, В’єтнаму, які відновлювалася після затяжних воєн, військових конфліктів, стихійних лих. Узявши за основу їхній досвід, ми зможемо прокласти свій шлях до Європи і успішного життя. На мою думку, ця книжка вже має стати настільною для всіх українців, бо розбудова країни після здобуття Незалежності вдруге, але востаннє – це те, що стосується кожного.
Ярослава Музиченко «Україна: шлях до серця Європи»
Свою добірку до Дня Незалежності я б хотіла завершити книжкою «Україна: шлях до серця Європи». Бо це саме та книжка, яка допоможе вам відчути велич своїх: письменників, політиків, митців, поетів. Вони надто довго були в тіні достоєвських і буніних, маркуючись як другорядні та меншовартісні. Разом із Ярославою Музиченко ви прогуляєтеся українськими селами та містами, де жили, працювали, розбудовували Україну Микола Миклухо-Маклай, Василь Сухомлинський, Соломія Крушельницька, Марія Примаченко, Алла Горська, Олександр Потебня, Леся Українка. Ви дізнаєтеся, що, наприклад, саме Олександр Потебня, мовознавець-новатор та блискучий філософ, «дійшов висновку, що мова – це засіб формування думки» і у 26 років написав працю «Думка і мова», яка вразила науковий світ. Ви дізнаєтеся, Василь Єрошенко, письменник та педагог, який після хвороби осліп у чотири роки, «одним з перших познайомив японців та китайців з українськими народними піснями на своїх концертах. Його казки ввійшли до багатотомника «Бібліотека японської дитячої літератури».
Читаючи цю книжку, ви, можливо, відчуєте жаль через те, що раніше так мало знали про цих людей. Але водночас відчуєте радість, бо тепер вони стануть вашими кумирами, якими можна і потрібно пишатися.
Книжка вийшла українською та англійською мовами, тож ви можете подарувати її не лише собі, а й друзям, які живуть за кордоном. Вони повинні знати іншу Україну, яка не є частиною чиєїсь імперії. Україну, в яку неможливо не закохатися.