Насправді інформація про 90% старшокласників, які «можуть без зовнішнього незалежного тестування вступити в університет» не розкриває того, що мова йде про відсоток випускників лише тамтешніх академічних ліцеїв.
А у цих ліцеях може продовжити навчання лише частина (дещо більше 50%) випускників 9-го класу базової ланки загальної середньої освіти дітей віком до 16 років.
Інша частина йде до професійних ліцеїв, з яких немає ніякого ходу до сегменту вищої освіти, бо рівень академічної складової їхньої освітньої програми ніяк не є адекватним стартовим вимогам вищої освіти.
Ті ж, хто закінчує трирічний академічний ліцей з 4-5-ма профільними дисциплінами (лише стільки ж і загальноосвітніх) на фініші здають «бак» - тамтешнє ЗНО, яке майже без тестів з варіантами відповіді на вибір, але з вагомими за складністю завданнями розгорнутого виду.
Зміст кожного «баку» різниться для випускників різних профільних серій ліцейської системи.
Звісно, що ліцеїсти докладають старання, але не всім вдається отримати усереднено 10 балів з 20-ти (різні предмети мають свій коефіцієнт значимості). Ось і маємо ті 90%, які й близько не означають 90% щорічних випускників наших «універсально-узагальнених» закладів системи загальної середньої освіти. При цьому тамтешні університети повністю довіряють профільній ланці, а тому той «бак» є одночасно два в одному – і випускний за профільне ліцейське навчання, і вступний до вищої освіти на спеціалізацію, що відповідає тому профілю.
До речі, отримавши «бак» випускник ліцею може подати документи для вступу без інших додаткових екзаменів лише у свій регіональний класичний університет і на факультет споріднений до його ліцейської профільної серії. Там не може бути нашого – математика або історія на вибір.
Для вступу до університету з числа топів крім «баку» потрібно буде пройти випробування у самому університеті, що складніші за стандартні «баки».
У Франції, і не лише у ній, немає розподілу університетів на провінційні та «елітні», а натомість є національна мережа стандартних та профільно-топових закладів, коли в останніх освітні програми є на порядок складнішими. Тому до останніх ніхто й не шукає «блатних» шляхів.
Вже більше тридцяти років поспіль у Франції діє «Pro-bac» - незалежне зовнішнє оцінювання для випускників професійних ліцеїв (по-нашому профтехів).
Ніде практично немає списування, бо студенти остерігаються ризику бути відрахованим. Особливо на тамтешньому ЗНО, бо за спробу списати втрачають право подавати документи на вступ до університету на п’ять років. Немає повторних сесій ЗНО для тих, хто не «поважної» причини не зміг взяти участь вчасно. Будеш мати шанс наступного року, що стимулює до високого рівня відповідальності.
Учні треновані бути і дисциплінованими, і не хворіти, щоб не мати прогалин у підготовці. Адже освітня підготовка «там» - це не лише і не стільки про нові програмні теми, а скоріше про практичні заняття з формування вмінь оперувати матеріалом тих програмних тем у сенсі здатності виконувати «хитрі» завдання з кожної з них на практичних заняттях, коли клас ділиться на дві групи.
А звичка учнів до дисципліни – це щоденний вхід до закладу через велику браму (вчителі заходять з іншої вулиці парадним входом через рецепшин повз конс’єржа), яка зачиняється через 10 хвилин після початку занять і відкриється лише через дві пари (чотири уроки по 55 хвилин) на двогодинний обід. За прогули занять дітьми батьків штрафують.
Система не сповзає у русло закликів до совісті чи виховних тирад до порушників, а просто пропонує єдиний для всіх механізм бути гарно організованим, який не обійти обіцянкою, що «це останній раз».
Чим замість каналізації вітальної енергії у пісок чи на вітер зосереджує її на досягненні продуктивного кінцевого результату.
До речі, досі у спинному мозку лишається відчуття томного задоволення від трирічної роботи у подібному форматі з алжирськими ліцеїстами з французькою мовою навчання наприкінці 80-х минулого століття. Нині в Алжирі мовою навчання стала арабська (згадую, як ліцеїст з Аннаби показував мені як він пише арабською не зліва праворуч, а навпаки – стелить арабську в’язь справа на ліво), але організаційна модель лишається подібною до французької.