Нині соціальні бізнеси реалізовуються та досягають результатів
Через передачу значної частини прибутку для підтримки соціальних проєктів чи на фінансування неприбуткових організацій, займаються трудовою інтеграцією представників вразливих груп або ж створюють соціальну цінність своїм продуктом. І з кожним роком війни — активніше й ефективніше, тому що це стабільна потреба часу.
Водночас, соціальне підприємництво потребує законодавчого статусу
Зрозумілого статусу, адже щоб отримати державний чи іноземний грант, підприємці мають долати перешкоди щодо браку нормативно-правової бази діяльності, нестачі необхідного обладнання чи можливості наймати висококваліфіковані кадри, а також — щодо низького рівня розуміння ролі соціального підприємництва в суспільстві.
Законодавче закріплення, натомість, сприятиме масштабуванню програм розвитку соціального бізнесу на різних рівнях, і дасть можливість організаціям зі всіх сфер економіки активніше використовувати потенціал цього напряму у своїй роботі.
Де тут моя команда та я
Ми з колегами беремо активну участь у розвитку медичного кейтерингу — напряму підприємництва, який вирішує низку важливих соціальних проблем. Йдеться про забезпечення пацієнтів збалансованим і різноманітним харчуванням, сприяння їх швидшому одужанню після операцій або важких захворювань завдяки спеціально розробленим дієтам, поліпшення якості життя та соціальну адаптацію пацієнтів-військових, звільнення медичного персоналу від процесів з організації харчування пацієнтів, підвищення ефективності роботи лікарень і їхньої спроможності конкурувати, а також полегшення рутини родин пацієнтів щодо забезпечення хворих якісним харчуванням. Глобально ж це про користь громадам, містам і цілим регіонам, бо централізуючи функцію організації харчування пацієнтів, ми значно зменшуємо навантаження на державний апарат і використання ресурсів.
Протягом 9 років
Компанії, які обʼєднані нашим брендом, щодня вирішують усі ці завдання. І особисто для мене залученість до бізнесу, спрямованого на вирішення соціальних проблем, є необхідною та природною сферою для самореалізації. Тому я з цікавістю спостерігаю за дослідженнями на тему жіночого підприємництва. Вони ж засвідчують, що жінки у цій сфері частіше, ніж їхні колеги-чоловіки, націлені на створення бізнесів, які мають позитивний соціальний вплив, більше орієнтовані на зменшення нерівності та підтримку громадських ініціатив.
Поза розвитком компанії, я й сама залучена до різних соціальних проєктів і громадської діяльності, що дуже допомагає розуміти проблеми суспільства чіткіше та «по живому». Усе це сприяло заснуванню Громадської спілки «Академія харчування пацієнтів» (ГС АХП), яка об’єднує операторів ринку в намірі ефективно вирішувати проблеми сфери та розвивати середовище, в якому ми спільно працюємо.
Зібрати команду САМЕ ТИХ
Мені вдалося. Звісно, рекрутери підбирають людей до команди за професійними якостями та багатьма іншими критеріями, я ж більше схиляюсь до власних відчуттів. Передусім, зважаю на громадянську позицію людини — мені дуже важливо, щоб колеги поділяли мою небайдужість і проактивність щодо розвитку нашої країни. Крім того, мені важливо знайти людину, з якою будемо не просто працювати з 10 до 18, а разом вирішуватимемо складні задачі, проживатимемо різні періоди в компанії, інколи спільно проводитимемо позаробочий час, і, так традиційно склалося, що навіть діти багатьох колег знайомі одні з одними та мають спільне дозвілля. Тобто, наша корпоративна культура Ґрунтується на глибоких, близьких, довірливих і усвідомлених стосунках.
Особливо, коли навколо так багато стресу
Війна провокує серйозний стрес — і для команди, кожного окремого працівника, і для підприємців. Мій особистий фокус зараз на управлінні власним емоційним станом і підтримці команди. Вважаю, що саме вони стають надважливими аспектами лідерства. І тут не можна забувати, що жінки часто мають досить багато соціальних і сімейних обов’язків, а це може ускладнювати, і без того крихкий, баланс між роботою та особистим життям. Всі відносини та процеси вимагають додаткових зусиль для збереження рівноваги та продуктивності.
Наша команда — це люди з кожної області України, і ми пережили період, коли колеги, родом із Херсона, не могли поїхати додому, тому ми облаштовували їм житло на території виробництва; колегам із Тростянця надавали безтермінову відпустку для відновлення житла; організовували збір для колеги з Хмельницького, у домі якої вибило шибки після вибуху — і таких історій у нас дуже й дуже багато. Тому, особисто долаючи випробування війною, я усвідомлюю, що забезпечення добробуту та підтримки усієї команди загалом і кожної особистості зі своїм відбитком війни, зокрема, є дуже нагальним завданням.
Мій досвід і спостереження за жіночим лідерством
У сфері охорони здоров’я, послуги для якої я розвиваю, — це знайомства та комунікація з жінками, котрі вибудовують свої екосистеми в середині лікарні та розвивають корпоративну культуру, що значно полегшує впровадження новітніх підходів до вирішення проблем. Нинішня ситуація особливо вимагає від них володіння сильними, так званими, м'якими (особистісними) навичками, які стереотипно вважають жіночими: емпатією, комунікацією, вмінням слухати, домовлятися, переконувати. Саме вони допомагають у побудові міцних відносин із командою, клієнтами, партнерами та стейкхолдерами. І підтримці конкурентоспроможності в наших реаліях також сприяють.
Справді, жінки, які ведуть і скеровують цю галузь, дуже надихають мене особисто, бо і під час нашої співпраці, і загалом вони пропонують або завжди підтримують впровадження інновацій, стимулюють діджиталізацію, сприяють справедливості та рівності, відстоюють прозорість і відповідальність у сфері, борються з бюрократичними перешкодами та корупцією, стратегічно мислять і планують, забезпечують сприятливі умови праці для медичного персоналу, розвивають напрям менторства та навчальних програм для медичних працівників, а також підтримують молодих фахівців і готують нових лідерів сфери. Саме з цією метою, до прикладу, ми створили «Клуб дієтсестер» в рамках діяльності ГС АХП.
У 2022-му всі ми зіткнулися з безпрецедентними викликами
І вони вимагали надзвичайної стійкості, винахідливості, спритності та вміння адаптуватися до умов, які стрімко змінювалися. І так вже понад два роки — ми перебуваємо в стані значної рішучості, гнучкості та здатності швидко ухвалювати стратегічні рішення. Звичайно, мені знадобився певний час, аби налаштуватися на постійні зміни та продовжувати вести свій бізнес крізь невизначеність і виклики війни. Моєю захисною реакцією на ці виклики стало шалено швидке масштабування бізнесу, бо вважаю, що якщо зупинюся — впаду. А це, авжеж, несе певні ризики, бо на тлі війни команда переживає стрімке зростання та збільшення. І будь-який різкий поворот може потягнути за собою руйнування опор, бізнес-процесів або ментального здоров’я команди. Для мене та моїх колег робити неможливе стає рутиною, і таких прикладів зараз багато — коли жінки-підприємиці роблять, здавалося б, неможливе.
Я дещо скорегувала пріоритети
Забезпечення власної безпеки та безпеки своїх працівників стало першочерговим завданням. Коли військові дії становили пряму загрозу, зникав зв'язок і доступ до інтернету, що ускладнювало координацію роботи та комунікацію з клієнтами, постачальниками та партнерами, ми шукали нові локації або переходили на дистанційний формат роботи. З деякими колегами ми жили всю весну 2022 року під одним дахом, здійснювали щоденну перекличку в робочих чатах на всіх 500 людей. Коли війна спричинила перебої в постачанні продуктів, що безпосередньо впливало на виробничі процеси та можливість надання послуг, ми швидко знаходили альтернативні постачання та адаптували свою бізнес-модель. Економічна нестабільність і проблеми з фінансуванням вимагають регулярного пошуку нових джерел капіталу та перегляду фінансових стратегій. А військовий стан постійно змінює правові та регуляторні умови, що вимагає від нас такого ж постійного моніторингу та адаптації до нових правил і обмежень.
Збереження емпатії жінки-лідера
Як я вже згадувала, є засадничою навичкою для сміливих і впертих, які розвивають бізнес під час війни. І воно вимагає свідомих зусиль, постійної роботи з собою і з оточенням.
Ось мої 11 правил задля підтримки емпатії та емоційного зв'язку з командою:
• проводити регулярні живі та офлайн-зустрічі для обговорення поточних справ і підтримки відкритого діалогу;
• виділяти час для індивідуальних бесід (one-to-one meeting) із керівниками відділів, щоб знати про особисті переживання та потреби. Вони ж так само проводять бесіди з учасниками своїх команд;
• виявляти людяність і розуміння: бути гнучкою щодо робочого графіку та умов праці, враховувати індивідуальні ситуації членів команди;
• заохочувати працівників користуватися послугами психологічної підтримки, організовувати тренінги з управління стресом і з надання домедичної допомоги, а також не забувати про гумор у колективі та спогади про приємний спільний досвід;
• долучатися до численних ініціатив щодо допомоги силам оборони та постраждалим від війни, організовувати власні заходи;
• пильнувати та підтримувати власний емоційний баланс завдяки творчості, влаштуванню маленьких свят, втіленню особистих ідей;
• виокремлювати час для власного розвитку та постійного навчання;
• створювати середовище підтримки через власний приклад, позиціонувати взаємопідтримку як одну із основних цінностей команди. (Тут важливо памʼятати, що адаптація до змін — необхідна навичка, але притаманна не всім, тому підтримуйте тих, хто впроваджує зміни, та опікуйтесь тими, кому важко їх сприймати);
• відкрито приймати зворотний зв'язок від працівників щодо моїх рішень і дій, щиро відповідати + адаптувати свої підходи відповідно до потреб команди;
• долучатися до професійних мереж і спільнот, де можна обговорювати виклики та обмінюватися досвідом з іншими лідерами;
• підтримувати та приймати підтримку від сім'ї та близьких.
Корпоративна культура під час війни — лакмусовий папір
Саме вона відобразила здатність компанії адаптуватися до надзвичайно складних умов, ба більше — до низки форс-мажорів. Зміни, крізь які вона «відфільтровується», — фундаментальні. Як і виклик мені — лідерці — дбати про безпеку та підтримку своїх працівників і, водночас, зберігати ефективність бізнесу.
Наша команда завжди радо приймає професіоналів
Без упереджень щодо віку, гендеру чи інших соціальних ознак. З 2015 року ми плідно співпрацюємо з ветеранами. Нині у суспільстві утвердилася думка, що для адаптації ветеранам потрібні особливі умови та особлива допомога. Видається, що побудова таких умов є надто складним завданням і потребує чимало часу або ж потребує значного залучення з боку держави.
Проте ветерани мають більше ідентичностей, ніж лише їх ветеранський досвід. Вони передусім є людьми, громадянами, клієнтами різноманітних організацій — і поділяють більшість потреб з кожним із цивільних людей. Лише певна частина цих потреб сформовані або змінені під тиском бойового досвіду.
Шукаючи роботу, ветерани передусім прагнуть визнання своїх професійних якостей та можливостей до розвитку в обраній царині.*
Комфортна адаптація й інтеграція ветеранів
Це наш спільний, дуже корисний, досвід, який маємо та продовжуємо здобувати. Нам із колегами вдалося досягти атмосфери довіри та взаєморозуміння, де кожного члена команди цінують, а кожну думку чують. І це одне з базових досягнень компанії. З нами ветерани пробують і знаходять нові ролі, в яких їхній досвід і знання сприяють формулюванню нових сенсів, а також виводять усю команду на новий рівень.
Працювати за покликанням — велика цінність для ветеранів. На етапі вкорінення вони готові приділяти достатньо часу та уваги власній реалізації та шукають місце роботи надовго, аби вдосконалюватися та використовувати попередній, різноманітний досвід в одному місці.
Якщо роботодавець підтримуватиме та культивуватиме в роботі підхід до довгострокової співпраці та побудови зв’язків — від цього виграють усі сторони. Багато з тих ветеранів, кого ви зустрінете на співбесідах, провели на військовій службі три та більше років. Тепер вони накопичуватимуть експертизу та зростатимуть у вашій компанії.*
Навчання команди етики роботи з ветеранами
Стає дедалі доступнішим і ефективнішим завдяки тому, що тема набуває справедливої та необхідної популярності, засновуються профільні організації, де, зокрема, цивільні співпрацюють із ветеранами, з'являється спеціалізована література. Наші HR-и регулярно проходять тематичні тренінги, після яких вони можуть порівняти вже здобутий досвід із теоретично-практичною інформацією від експертів — та й власними кейсами мають змогу поділитися ще під час навчання. Обмін досвідами — цінність.
Сучасні українські ветерани — молоді та вже сформовані фахівці та фахівчині, що працювали у надскладних побутових та емоційних умовах. Їх професійний досвід може стати суттєвим внеском до вашої компанії.
Коли ви стаєте компанією, дружньою до ветеранів, вам не потрібно створювати додаткових преференцій чи виокремлювати ветеранів серед інших працівників. Ми переконані, дружнє середовище — це передусім готовність перемагати застарілі упередження, а натомість знайомитися з людиною та її досвідом.*
*З посібника «Praktyka Гайд для HR, як стати дружньою до ветеранів компанією»: про детальний портрет сучасного українського ветерана та його роль на ринку працевлаштування; відстежування особливостей роботи з ветеранами на всіх етапах роботи HR-спеціаліста; позиціонування себе як роботодавця для ветерана; законодавчі норми працевлаштування ветеранів.