Верховна Рада України під час свого позачергового пленарного засідання 16 квітня ухвалила проект закону про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо протидії зловживанням прав народних депутатів у ході законодавчої процедури, реєстр. №1043, авторства групи народних депутатів на чолі з Фроловим П.В.
Проект передбачає доповнення Регламенту новою статтею 119-1, котра запроваджує особливу процедуру розгляду законопроектів у другому читанні. Ця особлива процедура передбачає, що у разі подання до законопроекту, що готується до другого читання (крім проекту кодексу, законопроекту, що розглядається ВРУ за спеціальною процедурою), пропозицій, поправок у кількості, що у п’ять разів або більше перевищує кількість статей проекту первинного законодавчого акту чи кількість пунктів проекту про внесення змін до первинних законодавчих актів, але не менш як 500 такий законопроект може розглядатися за особливою процедурою, відмінною від встановленої статтями 119, 120, 121 цього Регламенту. А саме обмежується кількість правок, на яких можуть наполягати народні депутати під час сесійного розгляду законопроекту: фракція і депутатська груп можуть внести тільки 5 правок, окремі народні депутати тільки по одній, мова йде лише про правки, які не враховані комітетом.
Є і особливості впровадження цієї самої особливої процедури, особлива процедура застосовується за пропозицією, підписаною не менш як 150 народними обранцями, підтриманою рішенням Верховної Ради тобто вже 226 нардепами.
Процедура в принципі доцільна в сьогоднішній реаліях, але є декілька нюансів, спершу юридичні.
По-перше, норми законопроекту порушують конституцію України, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 наголосив, що реалізація права законодавчої ініціативи передбачає обов’язковий розгляд законодавчих ініціатив відповідних суб’єктів. Так, процес розгляду законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України – це не лише обговорення законопроекту та голосування щодо нього, а також обговорення пропозицій до законопроекту, які є формою реалізації права законодавчої ініціативи. Право законодавчої ініціативи, передбачене у статті 93 Конституції України, безпосередньо кореспондується з конституційним обов’язком парламенту розглянути всі внесені пропозиції до проектів законів, а також прийняти чи відхилити їх шляхом особистого голосування народних депутатів України.
По-друге, порушена сама процедура прийняття законопроекту, Всупереч вимогам статей 102, 116 Регламенту ВРУ до законопроекту були внесені зміни при розгляді в парламенті. Спочатку парламентом було схвалено за основу внесення змін до статей 48, 120 і 121 Регламенту, а у другому читанні пропонується внести зміни до статті 119, а також доповнити новою статтею 119-1.
Зазначені аспекти з високою долею вірогідності можуть призвести до того, що закон буде визнаний неконституційним, якщо буде відповідне звернення до КСУ.
Політичні нюанси. Спікер парламенту при розгляді законопроекту зауважив, що його норми будуть мати тимчасовий характер і після того як він набере законної сили буде внесений проект, який введе тимчасовий характер його дії. І все вищезгадане необхідне виключно для того, щоб розглянути законопроект №2571-Д. Навіщо так вчинив спікер, адже норми чинних статей 50 і 119 Регламенту і так дозволяють розібратися зі шквалом правок до законопроекту №2571-Д? А спікер так вчинив щоб вчергове показати Президентові свою суб’єктність і те, що потрібно прислухатися до його думки і бонусом виграв ще часу для… для того кому це вигідно. А кому це вигідно це вже зовсім інша історія.