Відбудова має бути спрямована в майбутнє
Відбудова має бути спрямована в майбутнє і формувати це майбутнє, вважає модераторка дискусії Ів Блау, директорка Центру російських і євразійських досліджень імені Дейвіса Гарвардського університету і позаштатний професор історії й теорії міських форм і дизайну Постдипломної школи дизайну цього ж університету; вона досліджує міста і міські регіони постсоціалістичного світу. Обсяги і рівень складності майбутньої відбудови українських міст та інших населених пунктів уже очевидні, хоча для її початку ще не настали умови в час війни й нових руйнувань, що тривають і будуть тривати ще довго, каже вона.
Буде йтися про масштабну відбудову фізичної і соціальної інфраструктури України, від електромереж до будинків, шкіл, лікарень тощо, а також пам’яток і культурних інституцій — усе це нині Росія свідомо обирає собі за цілі для знищення. Але хоча нині масштабна відбудова ще не можлива, каже дослідниця, неформальна відбудова вже почалася: люди, які мусили залишити домівки, масово повертаються і відбудовують свої будинки і свої громади.
Таким чином, можна сказати, що момент відбудови вже настав. І це також момент, коли треба встановити принципи, на яких має ґрунтуватися ця відбудова, наголосила Блау. Зокрема, Україна має встановити пріоритети і керувати цими зусиллями.
А ще це момент, коли треба визначити критичні й конфліктні питання спадщини і дати на них відповідь: що треба зберегти як є, що відбудувати, як українська історія, спадщина, культура будуть впливати на відбудову, як буде подолана суперечність між збереженням архітектурної спадщини і плануванням майбутнього міст, каже дослідниця. Також необхідно взяти до уваги науку з інших післявоєнних відбудов в інших країнах.
І першим запитанням модераторки до всіх учасників дискусії було: як ви розумієте відбудову з вашого власного професійного погляду?
“План Маршалла 21 століття”: Шольц назвав відбудову України можливістю побудувати більш міцну країну
Іноземні експерти мають бути союзниками у відбудові, а не «найманцями»
Крістіна Кроуфорд, історик архітектури й містобудування, архітектор за освітою і професор історії мистецтва в Університеті Еморі у США, розглянула питання з двох сторін своєї спеціалізації: архітектурна практика й історія архітектури. Отож як архітектор вона розглядає відбудову значною мірою в буквальному розумінні — як процес оцінки матеріальних шкод, визначення пріоритетів, що й коли будувати, і власне відновлення чи будівництво «з нуля». А як історик архітектури вона, за її словами, не може не думати про приклади відбудови України з минулого і про те, яку науку з них можна взяти.
Кроуфорд, як неукраїнка, запропонувала концепцію «архітектурного союзництва», щоб визначити роль іноземних експертів у післявоєнній відбудові: вони мали б співпрацювати, давати консультації тільки на виконання прохань українських колег, а не нав’язувати їм свої погляди. І ці експерти мають бути саме союзниками, а не, як вона сказала, «найманцями».
Відновити «радянську» архітектуру чи створити нову?
Доктор Рагул Мегротра, головний засновник архітектурної компанії RMA Architects, яка базується в американському Бостоні й індійському Мумбаї, і професор житлового будівництва й урбанізації Постдипломної школи дизайну Гарвардського університету, згадав про «радянську» архітектуру зруйнованих українських міст і говорив про постколоніальний досвід своєї рідної Індії. На його думку, постане питання, чи відновлювати й увічнювати ту радянську архітектуру, а чи створити нову ідентичність, цілком нові наративи, — і це стане вирішальним моментом.
Що означає для сьогодення житло, яке походить із радянських часів, чи варто зберігати пам’ять про ті часи, щоб це житло весь час нагадувало про них, запитує архітектор. Звичайно, це не стосується визнаних історичних будівель, додає він. Але який буде загальний вигляд міста після відбудови?
А ще ж треба, щоб відбудовані міста були добре придатні для життя. І якщо всі ці питання не вирішити дбайливо, можна піти у відбудові цілком хибним шляхом, застерігає Мегротра. Поспіх і нетерплячість неприпустимі при відбудові, хай і хочеться швидше відновити життя.
Відбудувати не тільки будинки, а й політичну систему
Доктор Уляна Мовчан, старший викладач кафедри політології Харківського національного університету імені Каразіна, нині дослідниця в Українському науковому інституті Гарвардського університету, з позиції політолога каже, що для неї відбудова — це в першу чергу відбудова політичної системи, реформа політичної системи. Головне питання для неї — як формалізувати цю політичну систему, щоб усунути неформальні практики, наявні за нинішнього українського політичного режиму. Нині в Україні неформальні практики домінують над формальними, і це треба змінити на протилежне, наголошує вона.
Потрібна система противаг і стримувань, щоб Україна стала повною демократією. Цього можна досягти шляхом конституційної реформи і через активнішу участь громадянського суспільства, яка могло б стати частиною згаданої системи противаг і стримувань, вважає Мовчан.
Загроза демографічної кризи
А для Костянтина Усова, заступника голови Київської міської державної адміністрації, який нині навчається на програмі магістра громадської адміністрації в Школі управління імені Кеннеді Гарвардського університету, відбудова — це послідовність успішних зусиль не тільки для відбудови житла, критичної енергетичної інфраструктури, транспортної інфраструктури, а й для повернення відчуття впевненості для українців — і тих, які не побоялися залишитися в країні, і мільйонів тих, хто виїхав як біженець за кордон. Недостатньо відбудувати лише бетон, наголосив він.
Посадовець також вважає, що найбільша криза, яка постає перед Україною, — демографічна, і з неї випливають і всі загрози для економіки й для майбутнього стійкого розвитку. Усов розповів, як у розмовах із багатьма біженцями, які розмірковують над можливим поверненням додому, він чув слова: «Там нічого не лишилося». І треба буде переконати людей, що не тільки «там щось є», а є ще більше, щоб це могло змусити людей серйозно подумати про повернення, каже він. Так що відбудова, за його словами, — це набагато більше, ніж архітектура, ніж забезпечення коштів, ніж перетворення української політичної системи на прозорішу і більш передбачувану.
Пріоритети і необхідність прозорості
Друге питання модераторки до учасників: які мають бути пріоритети відбудови? Які будуть головні перешкоди, які виклики постануть перед українськими містами? І як це буде відрізнятися від відбудови селищ і сіл?
Рагул Мегротра бачить у відповіді на нього дві складові: матеріальну і часову, тобто матеріальні зусилля у відбудові мають бути рознесені на часовій шкалі, мають бути обрані пріоритети, щоб не виник ризик кинутися робити все відразу. Також, за його словами, не треба шукати постійних рішень для тимчасових проблем.
Архітектор іще раз застеріг від поспіху й нетерплячості: коли є достатньо коштів, нетерплячість призводить до величезних помилок і, зокрема, сприяє корупції.
Уляна Мовчан повернулася до теми реконструкції політичної системи і подолання неформальних політичних практик. Необхідно створювати підзвітні інституції — але лише цього недостатньо, каже вона, самої лише реформи децентралізації влади не досить. Необхідно надати більше можливостей громадським організаціям, розширити їхній вплив, дати самим українцям змогу домагатися підзвітності від влади, вважає вона.
А Костянтин Усов до цього додав, що саме на прозорість, боротьбу з корупцією, підзвітність повинні бути дуже високі ставки в формуванні процесу відбудови України. За його словами, корупція в Україні є елементом культури — це не бізнесова практика, — і виникла вона з культури подарунку, яка виходить із культури поваги. Це походить зі Сходу, каже посадовець, від монголо-татарських орд, які принесли цю культуру вручення подарунків як перший крок у будь-якому діалозі. Він каже, що для нього досі справжнє диво, як ця культура змогла так глибоко вкорінитися в українській культурі, в бізнесовому і політичному середовищі. Вона шкідлива, але вона існує.
Але, додає Усов, він також бачить, що суспільна думка про це змінилася. А корупція може існувати в країні тільки тоді, коли суспільство хай не вітає її, але принаймні приймає її. І зараз люди в Україні вбачають у корупції загрозу європейським прагненням країни, які є вказівною зорею для десятків мільйонів українців, каже він.
Крістіна Кроуфорд погодилася з думкою попереднього промовця, що фізично треба в першу чергу відбудовувати технічну інфраструктуру: електроживлення, транспорт тощо, — а далі громадські інституції: лікарні, школи, бібліотеки, — і вже потім братися за житло й інше. І ця відбудова інфраструктурних мереж — електричних, залізниці, доріг — дасть змогу відновити ментальну мапу єдиної України, каже вона. А далі, за її словами, необхідно буде забезпечити безпечним постійним житлом сто відсотків українців.
Зберегти спадщину vs. спланувати майбутнє
А як владнати суперечність між цілями зберегти архітектурну спадщину і спланувати майбутнє? Це фундаментальне питання відбудови: що зберегти, як було раніше, а що ні? Як примирити історію, збереження пам’яток і пам’яті, коли планується майбутнє?
Крістіна Кроуфорд пригадала, як через десять років після занепаду Радянського Союзу і постання незалежної України (а архітектура змінюється дуже повільно, тобто на той час власне українська архітектура ще не проявилася) вона в перебігу своїх досліджень дуже багато подорожувала всією Україною. І її вразило те, що, можливо, було очевидне для тих, хто був знайомий із Україною більше: що архітектурна спадщина України дійсно складна, в ній переплелися багато різних культур. Тут вона згадала Бахчисарай, Кам’янець-Подільський, площу Свободи в Харкові — все це архітектура України. І, на її думку, чимала частина навіть дуже радянської спадщини варта того, щоб її зберегти. Тож, вважає вона, в Україні якраз менша суперечність між спадщиною і майбутнім.
А Рагул Мегротра вважає, що з цього огляду варто розглянути, які можуть бути нові наративи, котрі допоможуть з’ясувати, що зберігати, а що ні. А це можуть бути наративи, пов’язані з заощадженням ресурсів чи з кліматичними змінами. І вони, каже архітектор, можуть привести до відходу від ідеї збереження, яка живиться ностальгією, — поруч із міркуваннями громадської безпеки, охорони здоров’я тощо.
І нині для України виникає чудова можливість показати світові, як можна створити сучасні міста, враховуючи нагальні питання кліматичних змін, сталого розвитку, заощадження ресурсів і так далі, сказав архітектор на останній сесії міжнародної конференції Українського наукового інституту Гарвардського університету у США (УНІГУ) 2023 року на тему «Відбудова України. Відбудова світу» за програмою «Дослідження сучасної України імені Джеймза Темертея».
Автор: Сергій Драчук, журналіст