Вже зараз окремі медіа, наприклад, «Свідомі», повідомляють про припинення своєї роботи. Багато інших медіа, якщо ще й не перестають працювати, переходять на режим жорсткої економії. Деякі, наприклад, скорочують штат й частину журналістських обов’язків делегують штучному інтелекту. Тобто вчать його писати новини і тексти (добре, що поки не змушують ChatGPT брати коментарі в експертів), а журналіст чи редактор лише редагує написаний ШІ текст. Інші — шукають додаткові джерела доходу, пояснюючи, що грошей залишилося на «кілька тижнів».
Ситуація, в якій якісні медіа, які подають виважену й перевірену інформацію, можуть закритися або ж замінити своїх журналістів штучним інтелектом, м’яко кажучи, не дуже здорова. Адже здоровому суспільству потрібні такі ж здорові медіа, бо це — про демократію. Якщо вдаватись до патетики, потребу в незалежних медіа можна пояснити тим, що без них щонайменше не відбудеться адекватного відновлення України. Адже щоб відновлення не звелося виключно до ремонту, зведення будинків й асфальтування доріг, процеси відбудови потрібно якісно комунікувати. І в центрі цієї комунікації мають опинитися медіа.
Якщо ж спробувати пояснити важливість роботи якісних медіа без патетики, то пропоную уявити, як ви прокидаєтесь зранку, тягнетесь рукою за телефоном, щоб погортати стрічку новин улюбленого всеукраїнського чи локального видання. Ви, ймовірно, хочете почитати адекватні новини: що там сказав чи зробив Трамп, поки ви спали; якою є ситуація на фронті; які події відбудуться у вашому місті на вихідних. Але їх немає. Ні, новини, звісно, є. Але вже не на умовній «Українській правді», LB, «Гречці» чи «Вароші», а в телеграм-каналах на кшталт Анатолія Шарія, Легитимного, Трухи і далі по списку. По списку СБУ, маю на увазі.
І всі ці новини — і про Трампа, і про ситуацію на фронті — подані під таким, скажімо, дещо не проукраїнським кутом. А чому? Тому що медіа, які якісно працювали з інформацією, матимуть все менше ресурсу. Натомість вільну інформаційну нішу заповнюватимуть ті, хто має гроші. І у випадку України, це якраз можуть бути медіа впливових, але не дуже добросовісних політиків. Чи взагалі проросійські медіа та телеграм-канали. Тому що інформаційний простір ніколи не буде порожнім. І місце виваженої й адекватної інформації може зайняти спотворена.
Якщо говорити вже і без патетики, і без жартів, це несе низку ризиків:
- Менше незалежних медіа → слабший захист від ворожих інформаційних атак;
- Збільшиться частка неякісного або маніпулятивного контенту;
- У регіонах, особливо на прифронтових і звільнених територіях, може залишитися лише російська або проросійська інформація;
- Росіяни отримають більше можливостей для розколу українського суспільства;
- Менше незалежних медіа → менше розслідувань корупції та зловживань;
- Влада та місцеві еліти отримають більше можливостей для непрозорих рішень;
- Закриття редакцій → масове безробіття серед журналістів, операторів, дизайнерів, редакторів.
- Втрата медіа як бізнесу, зменшення реклами та інвестицій у сектор;
- Український медіаринок може не відновитися навіть після війни;
- Менше незалежних медіа → менше правдивої інформації про Україну на міжнародній арені;
- Зменшення висвітлення воєнних злочинів та ситуації в Україні.
Всі українські медіа, звісно, не помруть, попри те, що їхні втрати й збитки наразі є доволі великими. Однак медіа, які не мають дотацій від власників, навряд зможуть самотужки і відновитися, і знайти гроші на подальшу роботу.
Загалом за даними дослідження про становище українських медіа, проведеного Львівським медіафорумом спільно з ЮНЕСКО, частина даних якого увійшли до оцінки Світового банку (RDNA), внаслідок дії воєнних і макроекономічних системних шоків у 2022 році сумарні доходи скоротилися на -44%, а чистий дохід упав на -54%. За інформацією експертів компанії YouControl, які проводили фінансовий аналіз у межах дослідження, темпи падіння доходів у перший рік масштабних воєнних дій на медіаринку були більш значними, ніж в середньому по решті секторів економіки.
Тобто українські медіа постраждали в умовах війни критично. У 2023 році окремим медіа, вдалося хоч частково, але відновити показники доходів. Зростання становило +50% і +56% відповідно. Однак сумарне падіння доходів медіа за понад два роки війни все ще становить -16% і -28%, якщо порівнювати 2023 рік із базовим і умовно «мирним» 2021 роком. Якщо замість девальвованої під час війни гривні перевести отримані доходи медіа в долари США за середньорічним курсом, то у 2023 році вони виявляться ще меншими: загальний дохід упав на -38%, а чистий дохід — на -46% відносно показників 2021 року.
Фінансові збитки і втрати — не єдині, яких зазнали українські медіа. Адже на роботу редакцій вплинули мобілізація, міграція й російські ракети, через які редакції втрачають працівників.
Попри всі втрати й збитки, медіасектор досі не включений в жодну із програм відновлення економіки України. Частково це можна пояснити тим, що даних про збитки медіа не було в щорічному звіті Світового банку, Уряду України, ООН та Європейської комісії про завдану Україні шкоду від війни (RDNA), адже саме дані цього звіту використовуються як грунт для прийняття рішень й формування програм відновлення.
Цього року ситуація змінилася: дані про медіа увійшли до RDNA4. Однак з програмами з відновлення ситуація складніша, й просто даних про збитки — замало для того, щоб медіа туди потрапили.
Але ж пам’ятаємо: не буде відновлення і підтримки медіа — буде менше медіа. Точніше, менше якісних і здорових українських медіа. Менше якісної інформації — більше вкидів від Шарія і йому подібних.
Щоб цього не сталося й аудиторія нешавного пана Анатолія не зросла втричі, нам треба продумати подальші кроки й можливі рішення, щоб вберегти українські медіа від закриття. «Ми» у цьому випадку — державні інституції, громадські медійні (і не тільки) організації, безпосередньо аудиторія медіа, а також — міжнародні партнери й організації, а ще — українське суспільство — тобто безпосередні споживачі медіа.
Оскільки комплексні дані про втрати та збитки українських медіа вже враховані в RDNA (оцінці Світового банку, ООН та Європейської комісії), можна вважати, що перший крок для того, щоб уникнути катастрофи, зроблений. Наступний логічний етап — домогтися включення медіа у програми з відновлення, а цьому має передувати адвокаційна кампанія, яка має включати:
- Розробку пропозицій щодо механізмів підтримки медіа для уряду та донорів. Може йтися про створення державного фонду підтримки регыональних медіа, податкові пільги для медіа, включаючи зниження ПДВ, звільнення від деяких податків на певний кризовий період, пільгові кредити та компенсації орендної плати для редакцій, що відновлюються;
- Залучення представників медіа, експертів, ГО до консультацій щодо відновлення сектору;
- Взаємодію з урядом та міжнародними партнерами. Зокрема, роботу з Міністерством культури та інформаційної політики, Мінекономіки, Мінфіном для інтеграції медіа в державні програми;
- Об’єднання медійних ГО та редакцій для спільного лобіювання.
Суспільство, тобто аудиторія тих самих медіа, теж може включитися в процес їх підтримки та збереження. Наприклад, підтримувати незалежні медіа гривнею, купувати контент, не залишати якісні матеріали без уваги й рекомендувати їх іншим. Що більше переглядів і реакцій, то більше шансів на виживання медіа.