Місто Ізюм перебувало під контролем російських окупаційних військ з 8 березня по 10 вересня 2022 року. Щодня зазнавало масованих обстрілів, але однаково чинило опір загарбникам. Ворожі війська знищили інфраструктуру міста на 80 %, залишивши його взагалі без опалення, світла, води, мобільного зв'язку.
Після деокупації населених пунктів Ізюмської об’єднаної територіальної громади 15 вересня 2022 року поліцейські виявили масове поховання, яке налічувало 423 могили й одну братську військовослужбовців ЗСУ.
Того самого дня розпочали кримінальне провадження за ч. 2 ст. 438 КК України — порушення законів і звичаїв війни.
Ідентифікували 402 загиблих
За інформацією Євгена Соколова, начальника відділу Харківської обласної прокуратури, станом на початок березня 2025 року за допомогою молекулярно-генетичних експертиз вдалося ідентифікувати 402 осіб.
«Ще 46 залишаються не ідентифікованими, з яких для 24 осіб маємо біологічні зразки рідних. Водночас 22 особи залишаються невідомими», — коментує прокурор.
Серед ідентифікованих — 198 цивільних чоловіків, 211 цивільних жінок, 25 військовослужбовців, сім дітей, а також людські рештки, ймовірно, семи осіб, статі яких не визначили.
Шукають рідних і проводять експертизи
Аби встановити особи загиблих, слідчі органи призначили понад 1500 молекулярно-генетичних експертиз. За словами Людмили Подбой, старшої слідчої Слідчого управління ГУНП у Харківській області, ДНК-профіль вивели з усіх 448 осіб, крім однієї могили, з якої ексгумували фрагменти обгорілих кісток.
«Проте протягом досудових розслідувань ми змогли ідентифікувати цих осіб — брата із сестрою, які перебували в будівлі, поряд з якою влучив снаряд, у результаті чого сталася пожежа і квартира повністю згоріла», — каже старша слідча.
«Тому так важливо давати свідчення правоохоронним органам, аби ми мали можливість установити всі події періоду окупації. З червня по вересень 2024 року ми фактично мешкали в Ізюмі й допитували людей. Хтось приносив речі загиблих, які ми направляли до експертних установ з метою встановлення ДНК-профілю загиблих осіб. Безпосередньо виїжджали на місця прильотів, щоб знайти там бодай щось», — розповідає Людмила Подбой.
Також вона додала, що саме відсутність інформації про рідних загиблих і їхніх біологічних матеріалів уповільнює процес ідентифікації.
Прокуратура та слідчий відділ неодноразово зверталися до людей, які мають зниклих чи загиблих родичів на території Ізюма й Ізюмського району, щоб вони здавали біологічні зразки.
«Багато людей з Харківщини повиїжджали за кордон. Наразі ми маємо два фрагменти, які належать одній особі, проте родичка загиблої перебуває за кордоном. На звʼязок з нами жінка не виходить», — коментує слідча.
Де можна здати біологічні зразки за кордоном
Водночас є можливість здати біологічні зразки за кордоном. На цей час способів два: перший — через ДП «Документ», яке має свої центри в Європі. На сайті підприємства є перелік держав, на території яких це можна зробити. Серед них — Польща, Німеччина, Іспанія, Чехія, Словаччина.
«Ви маєте сконтактувати з цією установою, вони відбирають у вас букальний епітелій і надсилають нам для призначення молекулярно-генетичних експертиз. Сьогодні це найпростіший і найкращий спосіб», — каже Людмила Подбой.
Другий спосіб — через Міжнародний комітет безвісти зниклих. Проте з цією установою дещо складніше. Цей комітет відбирає біологію, проводить її дослідження та надсилає локуси (локус — це місце розташування гена, регіону або частини ДНК на хромосомі. — Ред.) у Державний науково-дослідний експертно-кримінальний центр МВС. Там зразок поміщають у Єдиний реєстр геномної інформації людини, де зберігаються всі ДНК-профілі.
«Таку інформацію ми можемо використовувати для оперативної ідентифікації», — пояснила старша слідча.
Перші обвинувальні акти й вироки
Розслідування цього злочину та притягнення до відповідальності винних є складним і досить довгим процесом. За словами Євгена Соколова, багато часу й сил правоохоронці витрачають, щоб установити обставини смерті кожної людини, тіло якої ексгумували з місця масового захоронення. Це дає змогу надалі притягнути до відповідальності винних у смерті осіб.
«Ми встановлюємо причини смерті цих осіб та обставини і, виходячи з цього, відкриваємо кримінальні провадження», — коментує він.
Під час огляду тіл з масового поховання в Ізюмі й необхідних експертиз правоохоронці встановили ознаки насильницької смерті лише у 140 осіб:
— вогнепальні поранення — у 15 осіб;
— вибухові травми (осколкові поранення, масивні травми тіла в результаті авіаударів) — наразі у 87 осіб;
— ознаки катувань виявили щонайменше в 15 осіб (мотузка на шиї, зав’язані за спиною руки, полімерні хомути на зап’ястях, кульові поранення колінних суглобів, множинні переломи ребер травматичної дії);
— інші ознаки насильницької смерті (переломи щелеп, колото-різані рани тощо) — у 23 осіб.
У інших причину смерті не встановили через гнилісні зміни або ж вона була ненасильницька (природна).
За цей час правоохоронцям вдалося розслідувати й направити до суду чотири кримінальні провадження за 11 фактами вчинення кримінальних злочинів. Зокрема, вісім епізодів за статтею 438 Кримінального кодексу України (воєнні злочини) у справі дитячого письменника з Капитолівки Володимира Вакуленка, якого катували й убили.
«Я знав, що мене рано чи пізно здадуть». Історія письменника Володимира Вакуленка, вбитого росіянами
«Ще три епізоди — це побутові справи. В окупації життя продовжувалося, так би мовити, і відбувалися інші злочини. Встановлено двох осіб, які вчинили умисні вбивства, та ще одна була визнана винною у спричиненні смерті через нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Вироки вже набрали законної сили», — коментує Соколов.
Окремо воєнний відділ Слідчого управління ГУНП в Харківській області проводить досудове розслідування щодо авіаудару по пʼятиповерхівці на вул. Першотравневій в Ізюмі 9 березня 2022 року. За даними прокуратури, з масового поховання ексгумували понад 29 місцевих мешканців, які загинули від цього злочину росіян.
«Слідчі дії тривають. Ми робимо все можливе, аби встановити всіх загиблих і притягнути до відповідальності винних. Усіх цих смертей не було б, якби не повномасштабне вторгнення й окупаційний режим. Люди не мали доступу до медицини, препаратів, харчових продуктів, перебували під постійними обстрілами й тиском з боку російських окупантів», — додав начальник відділу Харківської облпрокуратури Євген Соколов.
***
Цей матеріал підготували за підтримки INSTITUTE FOR WAR & PEACE REPORTING (IWPR).